Постанова

від 12.08.2020 по справі 922/1043/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2020 р. Справа №922/1043/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В.,

при секретарі Довбиш А.Ю.,

за участю представників:

позивача - Коваль А.І., особисто;

відповідача - Долобовська А.В., свідоцтво серія АХ№000775 від 27.05.2020 року, ордер серія АХ№1021015 від 30.06.2020 року, договір про надання правової допомоги №30/06/20-1 від 30.06.2020 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - фізичної особи-підприємця Колмагорова Віктора Яковича, м.Харків, (вх.№1633Х/1-40) на рішення Господарського суду Харківської області від 11.06.2020 року у справі №922/1043/20,

за позовом фізичної особи-підприємця Коваля Артема Ігоровича, м.Київ,

до фізичної особи-підприємця Колмагорова Віктора Яковича, м.Харків,

про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2020 року фізична особа-підприємець Коваль Артем Ігорович звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до фізичної особи-підприємця Колмагорова Віктора Яковича, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь 68076,00 грн. збитків, завданих пошкодженням вантажу. Судові витрати позивач просив покласти на відповідача.

В обґрунтування позову позивач вказує, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором перевезення (разового договору-заявки №07052019 на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 07.05.2019 року), було пошкоджено вантаж, прийнятий відповідачем до перевезення, а також порушено зобов`язання щодо здійснення перевезення вказаного вантажу за встановленим маршрутом, внаслідок чого позивачу завдано збитків у розмірі 68076,00 грн., з яких: 55776,00 грн. - втрати яких позивач зазнав у зв`язку з пошкодженням вантажу; 9000,00 грн. - додаткові витрати у вигляді сплаченого ТОВ ЮТ-СЕРВІС штрафу внаслідок порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань; 3300,00 грн. - неодержаний прибуток (упущена вигода), який позивач міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.06.2020 року у справі №922/1043/20 (суддя Суслова В.В., повний текст складено 11.06.2020 року) позов задоволено частково.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця Колмагорова Віктора Яковича на користь фізичної особи-підприємця Коваля Артема Ігоровича 55776,00 грн. збитків, завданих пошкодженням вантажу; 1722,21 грн. витрат зі сплати судового збору.

В частині стягнення збитків у розмірі 12300,00 грн. - відмовлено.

Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення Господарського суду Харківської області від 11.06.2020 року по справі №922/1043/20 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в позові повністю. Крім того апелянт просить суд стягнути на свою користь судовий збір за подання апеляційної скарги.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що позивачем було пропущено строк на направлення вимоги про відшкодування матеріальної шкоди. Так, позивач, знаючи про своє порушене право, жодним чином не намагався його поновити або урегулювати спір у позасудовому порядку протягом встановленого законом строку. Крім цього, в матеріалах справи відсутній належний платіжний документ про вартість ремонтних робіт, який засвідчує, що вони дійсно були проведені стосовно ніби-то пошкодженого вантажа. У матеріалах справи наявні претензії на певні суми та платіжні документи про перерахування грошових коштів перевізником експедиторській фірмі, а експедиторської фірми до вантажовідправника, при цьому це різні суми, в яких відсутнє цільове призначення цих грошових коштів. Тобто жодного первинного документа, який би підтверджував проведення ремонтних робіт, причини проведення цих робіт, їх вартість та хто їх оплатив відсутні.

Скаржник наполягає на тому, що вантажовідправник не виконав свій обов`язок, а саме: належним чином не підготував вантаж до перевезення та не урахував при цьому необхідність забезпечення його транспортабельності та його збереження, а значить у більшій мірі наявна вина вантажовіправника у тому, що його вантаж отримав ушкодження. При цьому, звертає увагу суду, що у водія не було обов`язку закріпити вантаж відповідними засобами кріплення у достатній кількості при вазі вантажа, яку він не міг дізнатися суто з зовнішнього вигляду вантажа, а значить відповідальність за неналежне кріплення та його наслідки має бути покладена на вантажовідправника, адже він мав знати усі характеристики надсилаємого ним вантажу.

Апелянт звертає увагу апеляційного суду висновок про причини ушкодження та вартість матеріального збитку мав бути наданий у акті експертизи, що складений компетентним експертом у присутності представників позивача та відповідача, а не довільним актом огляду пошкодженого вантажу та визначення вартості матеріального збитку, відомості у якому не відповідають реальним обставинами справи.

Крім того, на думку скаржника, Господарський суд Харківської області прийняв наданий позивачем доказ - оцінку, надану судом факту при розгляді іншої справи як обов`язкову та заздалегідь встановлену, що підтверджується відсутністю в оскаржуваному рішенні аргументації наявності причинно-наслідкового зв`язку між дородньо-транспортною пригодою та будь-якими конкретними діями водія, що могли призвести до пошкодження вантажу.

Ухвалою суду від 07.07.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Колмагорова В.Я.; позивачу встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 10 днів, з урахуванням поштового перебігу, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; встановлено, що учасники справи мають право до 28.07.2020 року (з урахуванням поштового перебігу) подати до апеляційного господарського суду клопотання, заяви та документи в обґрунтування своїх вимог і заперечень по справі. Крім того, вказаною ухвалою попереджено сторони, що апеляційна скарга може бути розглянута за правилами ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України без повідомлення учасників справи - за відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи з їх повідомленням (викликом).

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Так, 29.07.2020 року від апелянта надійшла заява (вх.№7107, скерована до суду засобами поштового зв`язку 27.07.2020 року), в якій просить розглядати дану справу з викликом сторін спору.

Ухвалою суду від 29.07.2020 року задоволено клопотання фізичної особи-підприємця Колмагорова В.Я. про розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Призначено справу №922/1043/20 до розгляду на 12.08.2020 року на 10:30 год.

11.08.2020 року на електронну пошту суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу та заява про поновлення строку на подання відзиву, які не підписані цифровим підписом.

До початку судового засідання через канцелярію суду позивач надав належним чином оформлений екземпляр відзиву на апеляційну скаргу та заяви про поновлення строку на подання відзиву (вх.№7533), які колегією суддів долучені до матеріалів справи і її розгляд здійснюється з їх урахуванням.

У судовому засіданні 12.08.2020 року представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги і наполягав на її задоволенні.

Позивач проти позиції апелянта заперечував, з підстав викладених у відзиві та пояснив, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об`єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим, просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 07.05.2019 року між ТОВ ЮТ-СЕРВІС , як експедитором, та ТОВ ТЕХСНАБІМПОРТ , як замовником і безпосереднім вантажовідправником укладено разовий договір на організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом №07052019.

07.05.2019 року між фізичною особою-підприємцем Ковалем Артемом Ігоровичем (далі - експедитор та/або позивач), як перевізником, та Товариством з обмеженою відповідальністю ЮТ-СЕРВІС , яке діє від власного імені та в інтересах вантажовідправника - ТОВ ТЕХСНАБІМПОРТ укладено разовий договір-заявку на перевезення ватажу автомобільним транспортом №07052019 за маршрутом: м. Харків - м. Попасна (Луганська область).

Для виконання вищевказаного разового договору-заявки на перевезення ватажу автомобільним транспортом №07052019 від 07.05.2019 року позивач залучив безпосереднього перевізника - фізичну особу-підприємця Колмагорова Віктора Яковича (далі - перевізник та/або відповідач).

07.05.2019 року між позивачем та відповідачем укладено разовий договір-заявка на перевезення ватажу автомобільним транспортом №07052019 (далі - договір перевезення), відповідно до п. 1 якого відповідач зобов`язався виконати перевезення вантажу, наданого позивачем, за маршрутом: м. Харків - м. Попасна (Луганська область), на умовах, погоджених сторонами у договорі.

Вранці 08.05.2019 року відповідач, в особі водія ОСОБА_1 (посвідчення НОМЕР_2), прийняв до перевезення вантаж у кількості 2 місць (одиниць), загальною вагою 4,6 т та загальною вартістю 336621,60 грн., про що свідчить підпис водія у товарно-транспортній накладній №01 від 08.05.2019 року.

Найменування, кількість та вартість вантажу, прийнятого до перевезення за договором перевезення (далі - вантаж), визначено у товарно-транспортній накладній № 01 від 08.05.2019 року.

У товарно-транспортній накладній №01 від 08.05.2019 року, підписаній водієм ОСОБА_1 без будь-яких зауважень, міститься застереження про те, що вантаж наданий до перевезення у стані, що відповідає правилам перевезень відповідних вантажів , що свідчить про прийняття водієм відповідача вантажу до перевезення у належному стані, у кількості, зазначеній у товарно-транспортній накладній, належно упакованим та закріпленим.

08.05.2019 року близько 13 год. транспортний засіб марки MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким здійснювалося перевезення вищевказаного вантажу, потрапив у дорожньо-транспортну пригоду. Дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія - ОСОБА_1 , який 08.05.2019 року на 634 км. а/д Київ-Харків-Довжанський, керуючи транспортним засобом MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху та скоїв зіткнення з транспортним засобом RENAULT TRAFIK, який рухався попереду, чим порушив вимоги п. 12.1 ПДВ, що встановлено судом та підтверджується постановою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 20.08.2019 року у справі №623/1859/19 (провадження №3/623/414/2019).

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відповідач не зміг доставити вантаж до пункту призначення та повернув його вантажовідправнику ТОВ ТЕХСНАБІМПОРТ у м.Харків (пункт завантаження).

При прийнятті вантажу вантажовідправником - ТОВ ТЕХСНАБІМПОРТ у м.Харкові було виявлено пошкодження вантажу, яке виникло під час перевезення, що підтверджується актом про пошкодження вантажу №б/н від 08.05.2019 року.

ТОВ ТЕХСНАБІМПОРТ у присутності водія ОСОБА_1 проведено огляд пошкодженого вантажу та встановлено попередню вартість матеріального збитку, завданого пошкодженням вантажу, про що складено акт огляду пошкодженого вантажу та визначення вартості матеріального збитку від 08.05.2019 року.

Відповідно до акту огляду пошкодженого вантажу та визначення вартості матеріального збитку від 08.05.2019 року пошкодження вантажу є наслідком його незбереження під час перевезення. Характер виявлених пошкоджень не дозволяє подальше використання вантажу за призначенням. Для відновлення працездатності вантажу необхідно замінити дефектні (пошкоджені) елементи вантажу та провести відповідні ремонтні роботи.

Для відновлення належного стану та працездатності пошкодженого вантажу, ТОВ ТЕХСНАБІМПОРТ здійснило ремонт вантажу та заміну його пошкоджених складових частин. Отже, пошкоджений при перевезенні вантаж був відремонтований ТОВ ТЕХСНАБІМПОРТ , яке є суб`єктом господарювання, що відповідно до видів своєї діяльності здійснює ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення (код КВЕД 33.12). Загальна ціна ремонтних робіт склала 55776,00 грн.

ТОВ ТЕХСНАБІМПОРТ звернулось до ТОВ ЮТ-СЕРВІС з претензією (вих.№17/05) від 10.05.2019 року з вимогою відшкодувати збитки за пошкоджений вантаж.

У свою чергу ТОВ ЮТ-СЕРВІС звернулося до позивача з претензією (вих.№19/07 від 19.07.2019 року) про відшкодування збитків, завданих пошкодженням вантажу, у розмірі 55776,00 грн. (п`ятдесят п`ять тисяч сімсот сімдесят шість гривень 00 копійок).

На підтвердження факту оплати ТОВ ЮТ-СЕРВІС вартості робіт з ремонту вантажу згідно з претензією ТОВ ТЕХСНАБІМПОРТ (вих.№17/05 від 10.05.2019 року), ТОВ ЮТ-СЕРВІС надало позивачу угоду від 16.05.2019 року, укладену між ТОВ ТЕХСНАБІМПОРТ та ТОВ ЮТ-СЕРВІС і платіжні дорученнями №125 від 12.06.2019 року, №493 від 04.09.2019 року, №633 від 11.10.2019 року на загальну суму 55776,00 грн.

Крім того, ТОВ ЮТ-СЕРВІС у своїй претензії вимагало у позивача сплатити штраф, встановлений пунктом 7 разового договору-заявки на перевезення ватажу автомобільним транспортом №07052019 від 07.05.2019 року, укладеного між ТОВ ЮТ-СЕРВІС та позивачем, у розмірі 9000,00 грн.

Так, пунктом 7 разового договору-заявки на перевезення ватажу автомобільним транспортом №07052019 від 07.05.2019 року встановлено, що за невиконання або відмову від виконання цього разового договору-заявки після його підписання, перевізник (тобто позивач) сплачує експедитору (тобто ТОВ ЮТ-СЕРВІС ) штраф у розмірі 100% від вартості перевезення.

Вартість перевезення за разовим договором-заявкою на перевезення ватажу автомобільним транспортом №07052019 від 07.05.2019 року становить 9000,00 грн.

Позивач відшкодував (сплатив) TOB ЮТ-СЕРВІС збитки, завдані пошкодженням вантажу при його перевезенні, у розмірі 55776,00 грн. та сплатив штраф, нарахований на підставі п. 7 разового договору-заявки на перевезення ватажу автомобільним транспортом №07052019 від 07.05.2019 року у розмірі 9000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №216 від 19.02.2020 року.

Матеріали справи свідчать, що з метою врегулювання спору у досудовому порядку, позивач звернувся до відповідача з претензією (вих.№20/01 від 20.01.2020 року) про відшкодування збитків, завданих у зв`язку з пошкодженням вантажу (копії претензії, поштового чеку від 24.01.2020 року та роздруківки з сайту АТ Укрпошта про вручення претензії додані до матеріалів справи).

Не отримавши від відповідача відповіді на направлену претензію, позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про відшкодування збитків у розмірі 68076,00 грн., з яких: 55776,00 грн. - втрати яких позивач зазнав у зв`язку з пошкодженням вантажу; 9000,00 грн. - додаткові витрати у вигляді сплаченого ТОВ ЮТ-СЕРВІС штрафу, внаслідок порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань; 3300,00 грн. - неодержаний прибуток (упущена вигода), який позивач міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене.

Згідно з приписами ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 ст. 225 Господарського кодексу України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Приписи ст. 49 Господарського кодексу України встановлюють загальний для всіх підприємців обов`язок - не порушувати права та законні інтереси інших суб`єктів господарювання, а в разі їх порушення - нести майнову та іншу встановлену законодавством відповідальність за завдані шкоду і збитки.

Таким чином, для застосування обраного позивачем заходу відповідальності - стягнення збитків - позивач має довести, а суд - встановити, наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу правопорушення: 1. протиправної поведінки, 2. збитків, 3. причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками і 3. вини.

При цьому, обов`язок доведення в суді факту протиправної поведінки відповідача, розміру завданої шкоди, а також прямого причинного зв`язку між ними покладається на позивача з документальним підтвердженням обґрунтованого розрахунку суми, що стягується на відшкодування заподіяної шкоди.

Відсутність або ж недоведеність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування шкоди (збитків).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення міститься у ст. 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Правовідносини сторін, що виникають з перевезення вантажу, регулюються главою 64 Цивільного кодексу України та главою 32 Господарського кодексу України.

Також, до правовідносин з перевезень вантажу підлягають застосуванню положення Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом України, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 (далі-Правила).

Відповідно до положень ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно з приписами ст.ст. 306, 307 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до п. 3.9. Правил перевізники можуть перевозити вантажі за разовим договором.

Згідно з пунктами 10.1, 13.1 Правил, перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених договорів із замовниками згідно з заявками або за разовими договорами та здають вантаж у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

Товарно-транспортна накладна, відповідно до п. 1 Правил, це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11.1. Правил встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна.

Згідно з п. 11.5. Правил водій (експедитор) підписує всі екземпляри товарно-транспортної накладної після прийняття вантажу.

Пунктом 12.1 Правил встановлено, що при транспортуванні вантажів слід дотримувати вимог Правил дорожнього руху України.

Так, пунктом 2.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (далі - ПДР) передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу.

Згідно з п. 8.20 Правил водій зобов`язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню.

Відповідно до ст. 49 Закону України Про автомобільний транспорт водій транспортного засобу при внутрішньому перевезенні вантажів має право, зокрема, відмовлятися від прийняття для перевезення вантажу, який не відповідає встановленим вимогам, а також вимагати від вантажовласника (уповноваженої ним особи) належного закріплення вантажу на транспортному засобі відповідно до встановлених законодавством вимог. Водій транспортного засобу зобов`язаний, зокрема, перевіряти надійність пломбування, закріплення, накриття та ув`язування вантажу для його безпечного перевезення, та забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, та своєчасно його доставити вантажовласнику (уповноваженій ним особі).

З вищенаведеного слід дійти висновку, що водій перевізника (відповідача) був зобов`язаний перевірити стан вантажу перед його прийманням до перевезення, а також перевірити відповідність кріплення і складання (розміщення) вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, і при цьому мав право відмовитися від прийняття до перевезення вантажу, який не відповідає встановленим вимогам, а також вимагати від вантажовласника (уповноваженої ним особи) належного закріплення вантажу на транспортному засобі відповідно до встановлених законодавством вимог.

Водій відповідача Черкашин В.Ф. прийняв вантаж до перевезення без повідомлень позивачу про наявність будь-яких пошкоджень чи недоліків вантажу, недоліків кріплення та/або розміщення вантажу в транспортному засобі, записи про будь-які недоліки вантажу, його кріплення чи розміщення у товарно-супровідних документах відсутні, а отже, за наведеними вище приписами законодавства та умовами договору перевезення вважається, що вантаж був прийнятий водієм ОСОБА_1 у належній якості, кількості, належно упакованим, розміщеним та закріпленим.

Всупереч ст.ст. 73, 74, 76, 77, 78 та 79 Господарського процесуального кодексу України відповідачем вищевказаних тверджень не спростовано.

Судом першої інстанції встановлено, а матеріали справи свідчать, що 08.05.2019 року близько 13 год. транспортний засіб марки MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким здійснювалося перевезення вантажу, потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася саме з вини водія - ОСОБА_1 , що підтверджується постановою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 20.08.2019 року у справі №623/1859/19 (провадження №3/623/414/2019).

У матеріалах справи наявна копія постанови Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 20.08.2019 року у справі №623/1859/19 (провадження №3/623/414/2019) в якій зазначено, що дії правопорушника - Черкащина В.Ф. кваліфіковані за ст. 124 КУаАП, як порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів. Факт правопорушення підтверджується письмовими поясненнями самого правопорушника. Вказаною постановою адміністративну справу відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУаАП закрито у зв`язку з закінченням строку для накладення адміністративного стягнення.

Колегія суддів відзначає, що закриття адміністративної справи у зв`язку із закінченням строку для накладення адміністративного стягнення не свідчить про відсутність вини такої особи, а лише підтверджує ту обставину як відсутність покарання за вчинене правопорушення.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відповідач не зміг доставити вантаж до пункту призначення та повернув його вантажовідправнику ТОВ ТЕХСНАБІМПОРТ у м.Харків (пункт завантаження).

Відповідно до п. 13.2 Правил здача вантажів вантажоодержувачу у пункті призначення по масі і кількості місць провадиться у порядку і способом, за якими вантажі були прийняті від вантажовідправника (зважуванням на вагах, обмірюванням, підрахунком місць та ін.).

Згідно з п. 15.1. Правил у разі зіпсуття або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між Перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом.

Пунктом 15.3. Правил передбачено, що записи в акті засвідчуються підписами вантажовідправника (вантажоодержувача) і водія.

При цьому жодна із сторін не має права відмовитись від підписання акта. У разі незгоди зі змістом акта кожна із сторін має право викласти в ньому свою думку в рядку Особливі відмітки і засвідчити її підписом (п. 15.4. Правил).

Як вбачається з матеріалів справи, при прийнятті вантажу вантажовідправником - ТОВ ТЕХСНАБІМПОРТ у м.Харкові було виявлено пошкодження вантажу, однак водій перевізника відмовився підписувати акт про пошкодження вантажу, складений вантажовідправником, про що в акті про пошкодження вантажу зроблений відповідний запис. Крім того водій перевізника також не проставив свій підпис у товарно-транспортній накладній №1 від 08.05.2019 року про здачу вантажу та не забезпечив належне оформлення товарно-транспортної накладної №01 від 08.05.2019 року.

З огляду на відмову водія відповідача від підписання акту про пошкодження вантажу та керуючись п. 15.5. Правил, відповідно до якого при відмові від складання акта або від внесення записів у товарно-транспортну накладну у випадках недостачі, псування або ушкодження вантажу акт складається за участю представника незацікавленої сторони, акт про пошкодження вантажу був складений вантажовідправником ТОВ ТЕХСНАБІМПОРТ за участю представника незацікавленої сторони, зокрема, фізичної особи-підприємця Ткача А.К.

Окрім того, ТОВ ТЕХСНАБІМПОРТ складено акт огляду пошкодженого вантажу та визначення вартості матеріального збитку від 08.05.2019 року.

Загальна сума завданих пошкодженням вантажу збитків визначена безпосереднім вантажовідправником ТОВ ТЕХСНАБІМПОРТ у претензії №17/05 від 10.05.2019 року та складає 55776,00 грн.

Разом з цим, судом встановлено, що пунктом 3 разового договору-заявки №07052019 на перевезення вантажу автомобільним транспортом сторони погодили, що перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження переданого йому вантажу з моменту прийняття до моменту передачі уповноваженій особі вантажоодержувача. Отже, саме відповідач, який виконував замовлення за разовим договором-заявкою №07052019 відповідає, в даному випадку перед позивачем, за збереження вантажу з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві.

Щодо посилання апелянта на пункт 13.6 Правил, якщо при виявленні недостачі, ушкодження або зіпсування вантажів, перевізник i вантажовідправник або вантажоодержувач не дійшли згоди у визначенні їх причин i суми, на яку зменшилась вартість вантажу, на вимогу перевізника, вантажовідправника чи вантажоодержувача проводиться експертиза в бюро товарних експертиз або іншими компетентними організаціями чи фізичними особами.

Наразі з матеріалах справи відсутні будь-які докази, що з боку перевізника, вантажовідправник або вантажоодержувач була вимога про проведення експертизи або незгода з визначеною сумою збитку. Відмова від підпису в акті в силу приписів Правил не є належним доказом у справі щодо незгоди. При цьому, відповідач не був позбавлений та обмежений у своєму праві здійснити дії направлені на проведення експертизи. При цьому, колегія суддів враховує пояснення позивача надані у судовому засіданні, що він намагався врегулювати спір у досудовому порядку, однак будь-якого діалогу не склалося.

Так, статтею 924 Цивільного кодексу України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Аналогічні норми містить і Господарський кодекс України.

Згідно статті 308 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини (ч. 1 ст. 314 Господарського кодексу України).

Таким чином, законодавець покладає на перевізника обов`язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.

Однак, відповідач доказів на спростування обставин доведених позивачем до суду не надав та не довів, що пошкодження вантажу сталося не з його вини чи не внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем доведено і матеріалами справи підтверджено факт наявності чотирьох елементів складу правопорушення: 1. протиправної поведінки, 2. збитків, 3. причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками і 3. вини. Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, що позовні вимоги про стягнення збитків, завданих пошкодженням вантажу у розмірі 55776,00 грн. є законними, обґрунтованими, правомірно заявлені, а відтак такими, що підлягають задоволенню .

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача додаткових витрат, понесених позивачем у вигляді штрафу у розмірі 9000,00 грн., слід зазначити наступне.

В силу положень статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків необхідною є наявність чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов`язання; наявності шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника. За відсутності хоча б однієї із названих умов цивільно-правова відповідальність у вигляді відшкодування майнової шкоди не настає.

З матеріалів справи вбачається, що позивач при укладенні з ТОВ ЮТ-СЕРВІС разового договору-заявки №07052019, взяв на себе ризики та зобов`язався виконати перевезення вантажу, наданого експедитором.

Зі змісту зазначеного договору вбачається, що позивач також взяв на себе зобов`язання сплатити штраф у розмірі 100% від вартості перевезення у випадку невиконання чи відмови від виконання цього договору.

Саме на виконання п. 3 разового договору-заявки №07052019 позивачем був сплачений штраф ТОВ ЮТ-СЕРВІС у розмірі 9000,00 грн.

З аналізу вищезазначених правових норм та матеріалів даної справи, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що вищевказані зобов`язання позивача були його власним ризиком, а тому безпідставними є твердження позивача про наявність вини відповідача у понесенні ним збитків в розмірі 9000,00 грн., сплачених у вигляді штрафу у зв`язку з невиконанням договірних зобов`язань.

Що стосується неодержаного прибутку (втраченої вигоди) у розмірі 3300,00 грн., колегія суддів зазначає таке.

Упущеною вигодою вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, а отже до упущеної вигоди, як різновиду збитків, в повній мірі застосовуються вимоги норм права щодо необхідності встановлення усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки, дій чи бездіяльності особи; 2) шкідливого результату такої поведінки (збитки), наявності та розміру понесених збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду.

Отже, позивач, вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, повинен довести, що за звичайних обставин він мав реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу, при цьому, протиправні дії відповідача є причиною, а збитки, які виникли, - наслідком такої протиправної поведінки.

Тобто, пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Окрім того, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести фактичне вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягатиме відшкодуванню. Тобто, підставою для відшкодування упущеної вигоди є протиправні дії, які мали наслідком не отримання позивачем доходу, на які він розраховував (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.04.2018 року у справі №921/377/14-г / 7, ЄДРСРУ №73533016).

Як вбачається з матеріалів справи, вартість перевезення за разовим договором-заявкою №07052019 від 07.05.2019 року, укладеним між позивачем та ТОВ ЮТ-СЕРВІС складає 9000,00 грн.

Вартість перевезення за разовим договором-заявкою №07052019 від 07.05.2019 року, укладеним між позивачем та відповідачем, складає 5700,00 грн.

Отже, розмір неодержаного прибутку (втраченої вигоди) позивач розраховує саме як різницю між ціною послуг експедитора (9000,00 грн.) та ціною послуг перевізника (5700,00 грн.).

Позивач, звертаючись з позовом зазначав, що розмір винагороди у розмірі 3300,00 грн. він мав отримати за звичайних обставин та у разі належного виконання відповідачем свого зобов`язання з перевезення.

Однак, твердження позивача, що розмір не отриманої винагороди за перевезення у розмірі 3300,00 грн. є збитками позивача, що спричинені внаслідок протиправних та винних дій відповідача - помилкове.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Взявши на себе зобов`язання з перевезення вантажу, позивач мав можливість виконати його самостійно та без залучення до перевезення інших осіб. Тобто, укладаючи з відповідачем на власний ризик разовий договір-заявку №07052019 від 07.05.2019 року на перевезення вантажу автомобільним транспортом, позивач мав перебачити наслідки невиконання такого зобов`язання, у тому числі й неотримання прибутку.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції, зважаючи на вищевказане, погоджується з судом першої інстанції, що позовні вимоги позивача щодо стягнення збитків у розмірі 12300,00 грн. (додаткових витрат у розмірі 9000,00 грн. та неотриманого прибутку у розмірі 3300,00 грн.) є необґрунтованими, оскільки позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами наявності усіх елементів складу правопорушення, необхідного для настання цивільно-правової відповідальності відповідача, а саме наявності протиправної поведінки відповідача, наявності збитків, причинно-наслідкового зв`язку між заподіяними збитками та діями відповідача, а також вини останнього в їх завданні.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга відповідача - фізичної особи-підприємця Колмагорова Віктора Яковича не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області від 11.06.2020 року у справі №922/1043/20 має бути залишене без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 74, 76-79, 126, 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача - фізичної особи-підприємця Колмагорова Віктора Яковича залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 11.06.2020 року у справі №922/1043/20 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 17 серпня 2020 року.

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя О.В. Ільїн

Суддя В.В. Россолов