Ухвала

від 12.08.2020 по справі 914/371/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

12.08.2020 Справа № 914/371/20

Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Галицька гуртівня , м.Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Укрвудіндастрі , Львівська область, Жовківський район, с.Мервичі

про стягнення 78703,97 грн

Представники сторін не викликались

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Галицька гуртівня до Товариства з обмеженою відповідальністю Укрвудіндастрі про стягнення 78703,97 грн.

Рішенням суду від 03.08.2020 р. позов задоволено частково, стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю Укрвудіндастрі на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Галицька гуртівня 64000,08 грн основного боргу, 1872,07 грн 3% річних, 1600 грн інфляційних втрат, 11225,42грн пені та 2101,83 грн судового збору, в задоволенні решти позову відмовлено. В судовому засіданні 03.08.2020 р. оголошено вступну та резолютивну частини даного рішення.

07.08.2020 р. через канцелярію суду надійшло клопотання (вх.№1842/20), в якому позивач просив суд стягнути з відповідача 5000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу. До клопотання долучено копії договору про надання правової допомоги, рахунку, акту приймання-передачі, виписки та докази надсилання відповідачеві.

У своєму клопотанні позивач зазначив, що ним було понесено витрати на професійну правничу допомогу в межах даної справи у розмірі 5000 грн. Як ствердив позивач, він позбавлений можливості передбачити коли саме відбудеться останнє засідання у справі (за участь адвоката в якому позивач також несе витрати), а тому надати суду до виходу у нарадчу кімнату усі належним чином оформлені докази, які в повному обсязі підтверджують усі понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, не було можливим. У зв`язку з цим, позивач вказав, що відповідна заява та докази подаються ним в строк, визначений у ст.129 ГПК України - протягом 5 днів після ухвалення рішення та за умови, що про понесені судові витрати та подання відповідних доказів позивач повідомляв у позовній заяві.

Розглянувши подане клопотання, суд прийшов до висновку залишити його без розгляду з огляду на таке.

Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України (тут і надалі - норми ГПК України маються на увазі в редакції, чинній на момент ухвалення додаткового рішення), судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 згаданої статті).

Як встановлено частиною восьмою цієї ж статті, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частиною першою ст.221 ГПК України визначено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Отже, відшкодування судових витрат здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, та надання цією стороною необхідних доказів або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Така заява про відшкодування (компенсацію, стягнення, розподіл) судових витрат, про намір подати докази на підтвердження витрат після ухвалення рішення в будь-якому випадку має бути подана (зроблена) до закінчення судових дебатів у справі.

При цьому перевірка поданих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом лише у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений. (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.01.2019 р. у справі №927/26/18).

В тексті позовної заяви позивач зазначав, що його судові витрати становлять витрати на судовий збір в розмірі 2102 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн, а в прохальній частині позовної заяви просив суд судові витрати покласти на відповідача. Протягом розгляду справи позивач не подавав доказів, не робив жодних усних чи письмових заяв, які б якимось чином стосувались питань судових витрат, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу, що вбачається з матеріалів справи, зокрема, протоколів судового засідання від 25.06.2020 р. та 03.08.2020 р., в яких були присутні представники позивача.

Клопотання про стягнення 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу з доданими доказами було подано 07.08.2020 р., тобто на четвертий день після ухвалення рішення суду.

Суд не може розцінювати наведений у позовній заяві попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат та заявлену вимогу про їх покладення на відповідача як заяву в розумінні ч.8 ст.129 ГПК України. Такі зазначення не є заявою про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки попередній (орієнтовний) розрахунок подається (наводиться) на виконання окремої норми процесуального закону - ст.124 ГПК України, не зобов`язує заявника подавати будь-які докази на підтвердження наведених в ньому сум та взагалі не свідчить про його бажання ставити питання про розподіл зазначених в ньому витрат. Заявлена в позовній заяві вимога про покладення судових витрат на відповідача має загальний характер і з неї не випливає те, що позивач просить або буде просити стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу з зазначенням або без зазначення таких сум.

Наведені в позовній заяві посилання, безсумнівно, не можуть вважатись і такими, що вказують на намір позивача подати докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення судового рішення, адже не містять в собі жодної згадки ні про фактичне чи передбачуване подання доказів, ані про строк такого подання. При цьому сам позивач у своєму клопотанні від 06.08.2020 р. визнає, що вважає обов`язковою умовою для подання заяви і доказів протягом 5 днів після ухвалення рішення у справі зроблене у позовній заяві повідомлення про подання відповідних доказів.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 р. у справі №755/9215/15-ц зазначила, що з тексту касаційної скарги не вбачається, що особа заявляла про майбутнє подання нею у строки, передбачені частиною восьмої статті 141 ЦПК України, додаткових доказів про понесені судові витрати, а тому, враховуючи відсутність у матеріалах справи заяви особи про намір подати докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення судового рішення, а також порушення порядку та строків для подання відповідних доказів, Велика Палата прийшла до висновку про відсутність підстав для розгляду поданих документів та залишення без розгляду поданої після ухвалення судового рішення заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Варто пояснити, що положення частини восьмої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, про необхідність дотримання яких йдеться у вищезазначеній постанові, є дослівно ідентичними з положеннями частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, тому суд вважає за можливе враховувати викладені в ній висновки при постановленні даної ухвали.

Аналогічна позиція щодо наслідків незаявлення клопотання про компенсацію витрат у встановлені строки (до закінчення судових дебатів) наведена і в ухвалах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.02.2019 р. у справі №908/2217/17, від 30.06.2020 р. у справі №910/17179/18, від 23.07.2020 р. у справі №909/758/19.

Суд погоджується з позивачем в тому, що позивач дійсно може бути позбавлений можливості передбачати коли саме відбудеться останнє засідання у справі, за участь адвоката в якому він також несе витрати, та надати суду до виходу у нарадчу кімнату усі належним чином оформлені докази понесених витрат, проте звертає увагу позивача на те, що подання або заявлення клопотання про його відповідні наміри до закінчення судових дебатів у справі не є утрудненим та не залежить від фактичної наявності доказів понесення судових витрат на момент заявлення. Таку заяву позивач міг зробити в тому числі в судових засіданнях 25.06.2020 р. та 03.08.2020 р. через своїх представників і навіть в усній формі (ГПК України не містить прямої вказівки на необхідність подання вищезазначеної заяви в письмовій формі), проте своїм правом не скористався.

Відповідно до абз.3 ч.8 ст.129 ГПК України, у разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно зі ст.118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч.1 ст.119 ГПК України).

У зв`язку з тим, що клопотання позивача в силу прямої вказівки ГПК України мало бути подане до закінчення дебатів у справі, проте було подане на четвертий день після ухвалення судом рішення, суд вважає, що процесуальний строк на його подання пропущено.

Також у даній справі до закінчення судових дебатів мали бути подані і докази на підтвердження розміру витрат, виходячи з того, що заява, яка б дозволяла позивачеві подати їх протягом 5 днів після ухвалення рішення, не була зроблена вчасно, проте ці докази були надані поза межами встановленого строку. При цьому у своєму клопотанні від 06.08.2020 р. позивач не просив поновити пропущені процесуальні строки та не доводив поважність причин пропуску.

Отже, на підставі п.2 ст.118 ГПК України та абз.3 ч.8 ст.129 ГПК України подане клопотання про стягнення з відповідача 5000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу включно з доданими до нього доказами підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись ст.ст. 118, 123, 124, 126, 129, 221, 234, 235, 238, 244, Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Галицька гуртівня про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та в строки, передбачені ст.ст. 254-257 ГПК України.

Суддя З.П. Гоменюк