Рішення

від 03.08.2020 по справі 914/371/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2020 справа № 914/371/20

Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П., при секретарі судового засідання Зусько І.С., розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Галицька гуртівня , м.Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Укрвудіндастрі , Львівська область, Жовківський район, с.Мервичі

про стягнення 78703,97 грн

за участю представників:

від позивача: Вовчак А.В.;

від відповідача: не з`явився

Обставини розгляду справи.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Галицька гуртівня до Товариства з обмеженою відповідальністю Укрвудіндастрі про стягнення 78703,97 грн.

Ухвалою суду від 19.02.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 16.03.2020 р.

Ухвалою суду від 16.03.2020 р., занесеною до протоколу судового засідання від 16.03.2020 р., продовжено строк підготовчого провадження, підготовче засідання відкладено на 27.04.2020 р.

Судове засідання 27.04.2020 р. не відбулося через тимчасову втрату працездатності суддею Гоменюк З.П. в період з 23.04.2020 р. по 15.05.2020 р. включно.

В перший робочий день після закінчення тимчасової непрацездатності судді Гоменюк З.П., тобто 18.05.2020 р., в суду виникла необхідність визначити нові дату та час підготовчого засідання, яке не відбулося 27.04.2020р.

Ухвалою суду від 18.05.2020 р. підготовче засідання призначено на 25.06.2020 р.

25.06.2020 р. від відповідача надійшло клопотання (вх.№20535/20) про відкладення судового засідання у зв`язку із дією карантину на території України та з метою забезпечення права відповідача та його представника на участь в судових засіданнях.

Ухвалою суду від 25.06.2020 р. відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Укрвудіндастрі про відкладення судового засідання, закрито підготовче провадження у справі та призначиено справу до судового розгляду по суті на 03.08.2020 р.

В судове засідання 03.08.2020 р. з`явився представник позивача.

Відповідач в судове засідання з розгляду справи по суті явку представника не забезпечив.

Відправлення на адресу відповідача та адресу представника відповідача ухвали суду про виклик в судове засідання з розгляду справи по суті підтверджується списком рекомендованих листів та списком згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів №634 від 03.07.2020 р. (штрихкодові ідентифікатори поштового відправлення - 7901413287653 та 7901413287661). Як вбачається з інформації на веб-сайті АТ Укрпошта , поштові відправлення з даними штрихкодовими ідентифікаторами були вручені відповідачеві та його представнику 07.07.2020 р. та 06.07.2020 р. відповідно.

Обізнаність відповідача про пред`явлення до нього позову додатково підтверджується поданням його представником 25.06.2020 р. клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, а відповідач знав про існування даної справи, мав достатньо часу для виконання вимог ухвал суду щодо встановленого строку на подання відзиву на позов, однак таким правом не скористався.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В судовому засіданні 03.08.2020 р. суд розпочав розгляд справи по суті. Присутній представник позивача виступив з вступним словом та надав усні пояснення. Суд з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідив докази та заслухав пояснення позивача з приводу доказів, після чого перейшов до проведення судових дебатів. В ході проголошення заключного слова позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задоволити.

Після судових дебатів, проаналізувавши зібрані у справі докази та у зв`язку із відсутністю підстав для відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі та вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.

В судовому засіданні 03.08.2020 р. після повернення з нарадчої кімнати судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору та правова позиція учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що між позивачем та відповідачем було укладено договір, на виконання умов якого позивач поставив товар на загальну суму 121510,40 грн, проте відповідач в порушення умов договору оплату наданих послуг здійснив лише частково. У зв`язку з цим, позивач в позовній заяві просив суд стягнути з відповідача 64000,08 грн основного боргу, 1606,40 грн інфляційних втрат, 1872,07 грн 3% річних та 11225,42 грн пені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об`єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

30.01.2019 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Галицька гуртівня (продавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Укрвудіндастрі (покупець, відповідач у справі) було укладено договір №30/01/19, який в силу п.4.4. договору вважається укладеним і набрав чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діяв до 31.12.2019 р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Відповідно до п.1.1. договору продавець зобов`язується відпустити покупцеві лісоматеріали круглі хвойні і листяні. Номенклатура, обсяг та ціна реалізації встановлюється шляхом узгодження сторін та визначаються в видаткових накладних та кожну партію товару. Продавець надає первинні документи на товар згідно наведеної номенклатури, а саме ТТН від лісового господарства та специфікація (Ф ЛГ-25). Продавець зобов`язується надати покупцеві перехідні документи на товар, а саме: ТТН (два примірника), видаткову накладну (два примірника). Покупець зобов`язується повернути один підписаний примірник ТТН та один підписаний примірник видаткової накладної протягом 3 робочих днів після їх отримання та первинні документи після отримання сертифікату походження.

Згідно з п.1.2. договору, завантаження товару (продукції), доставка товару зі складу продавця до складу покупця відбуваєтеся силами і за рахунок продавця.

В товарно-транспортній накладній №190 від 01.02.2019 р. відображено інформацію про здійснене автомобільне перевезення 41,65 куб.м. лісоматеріалів круглих необроблених хвойних порід на суму 57510,32 грн, а в товарно-транспортній накладній №501 від 14.02.2019 р. - 46,35 куб.м. лісоматеріалів круглих необроблених хвойних порід на суму 64000,08 грн з пункту навантаження: м.Львів до пункту розвантаження: с.Мервичі. Вантажовідправником в накладних вказано ТзОВ Галицька гуртівня , а вантажоодержувачем - ТзОВ Укрвудіндастрі .

Відповідно до видаткових накладних покупцеві було поставлено лісоматеріали за адресою: Львівська обл., Жовківський район, с.Мервичі, вул.Куликівська, буд.8: (в кількості 41,65 куб.м. на суму 57510,32 грн. - за видатковою накладною №190 від 01.02.2019 р. та в кількості 46,35 куб.м. на суму 64000,08 грн. - за видатковою накладною №501 від 14.02.2019 р.).

Товарно-транспортні та видаткові накладні підписано без зауважень директорами сторін та скріплено печатками товариств.

Як передбачено п.1.1 договору, покупець зобов`язується провести оплату згідно наданих рахунків шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок протягом 3 банківських робочих днів після розвантаження товару на складі покупця.

В матеріалах справи наявна засвідчена копія виписки з банківського рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю Галицька гуртівня про сплату 12.02.2019 р. Товариством з обмеженою відповідальністю Укрвудіндастрі 57510,32 грн з призначенням платежу Оплата за лісоматеріали круглі необроблені хвойних порід згідно рах . №20 від 01.02.2019р. в т.ч. ПДВ 9585,05 .

Як випливає з підписаного сторонами акту звірки взаємних розрахунків за перший квартал 2019 року, на 31.03.2019 р. заборгованість на користь ТзОВ Галицька гуртівня становила 64000,08 грн.

Відповідно до претензії №11/10/19 від 11.10.2019 р. ТзОВ Галицька гуртівня просило ТзОВ Укрвудіндастрі негайно перерахувати суму основного боргу 64000,08 грн на поточний рахунок ТзОВ Галицька гуртівня .

З відмітки на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, вбачається, що поштове відправлення було вручено ТзОВ Укрвудіндастрі 02.11.2019 р.

Пунктом 4.3. договору встановлено, що у випадку порушення строку оплати, поставки продукції (товару), неналежної її якості або некомплектної, кожна зі сторін має право стягнути пеню в розмірі 1% за кожний день прострочений від несплаченої суми, і крім того, завдані такою поставкою збитки, встановлені чинним законодавством.

Керуючись згаданим пунктом договору, позивач нарахував відповідачеві за неоплату поставленого 14.02.2019 р. товару 11225,42 грн пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 20.02.2019 р. по 20.08.2019 р. включно.

Також відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, позивач просив стягнути з відповідача 1872,07 грн 3% річних за період з 20.02.2019 р. по 10.02.2020 р. включно та 1606,40 грн інфляційних втрат за період з березня 2019 року по грудень 2019 року включно.

Станом на дату ухвалення рішення в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо здійснення відповідачем оплати заявлених до стягнення сум.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

За своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки.

Як встановлено ч.ч.1,2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Факт поставки позивачем відповідачеві товару підтверджується відмітками вантажовідправника і вантажоодержувача на товарно-транспортних накладних, а також підписами директорів та печатками сторін на складених без зауважень видаткових накладних.

Відповідно до ч.5 ст.626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Як передбачено ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 1.1. договору сторони встановили, що покупець зобов`язується провести оплату згідно наданих рахунків шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок протягом 3 банківських робочих днів після розвантаження товару на складі покупця.

На переконання суду, хоча в договорі й зазначено, що оплата здійснюється згідно наданих рахунків, однак за змістом статті 692 ЦК України та вищенаведеного пункту договору така умова договору не змінює строк виконання грошового зобов`язання, який обраховується з дня розвантаження товару на складі покупця, а не отримання чи складення рахунку.

За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в оплату за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Можливе непредставлення рахунку відповідачеві не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити товар. Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 29.08.2019 р. у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 р. у справі №915/400/18, від 29.04.2020 р. у справі №915/641/19 тощо.

Як вбачається з наданої позивачем виписки, відповідач повністю оплатив лише товар, поставлений 01.02.2019 р.

Отже, враховуючи те, що товар, який залишився неоплаченим відповідачем, поставлено 14.02.2019 р., останнім днем для його оплати було 19.02.2019 р.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вказано у ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов`язання боржником, що, в свою чергу, є підставою для стягнення боргу за поставлений і неоплачений товар в сумі 64000,08 грн

Як визначено частиною першою статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.ч.1- 3 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондують приписам, встановленим Господарським кодексом України.

Так, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 ст.231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до статей 1 і 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п.7.3. договору, у випадку порушення строку оплати, поставки продукції (товару), неналежної її якості або некомплектної, кожна зі сторін має право стягнути пеню в розмірі 1% за кожний день прострочений від несплаченої суми, і крім того, завдані такою поставкою збитки, встановлені чинним законодавством.

З проведених позивачем розрахунків вбачається, що при їх здійсненні позивач вважав сумою боргу 64000 грн., а не реальну суму боргу, яка становить 64000,08 грн. Вказане, проте, не порушує прав відповідача, так як кінцева сума заборгованості є меншою, ніж підлягала б врахуванню, а суд приймає рішення у справі не інакше, як в межах заявлених позивачем вимог.

Судом проведено перерахунок заявленої до стягнення пені за період з 20.02.2019 р. по 20.08.2019 р. включно, внаслідок чого встановлено, що розрахунок позивача є правильним, при його здійсненні позивач обмежився розміром подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, а дійсна сума пені відповідає сумі, заявленій до стягнення, та становить 11225,42 грн.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснив розрахунок заявлених до стягнення 3% річних за період з 20.02.2019 р. по 10.02.2020 р. включно, внаслідок чого дійшов висновку, що стягненню підлягає 1872,07 грн, як і заявив до стягнення позивач.

Відповідно до п.3.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ,, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (Інформаційний лист ВГСУ від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права ).

Відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку позивач зазначив датою початку розрахунку 20.02.2019 р., а датою закінчення - 10.02.2019 р., проте фактично здійснював розрахунок за період з березня по грудень 2019 року, тому суд здійснює власний розрахунок за фактичний період, який обрав позивач, тобто в межах позовних вимог.

Відтак, суд встановив, що стягненню з відповідача підлягає 1600 грн інфляційних втрат - ((64000 грн х 102,5% (сукупний індекс інфляції за період з березня 2019 року по грудень 2019 року включно, визначений шляхом множення індексів інфляції за дані місяці між собою) - 64000 грн) = 65600 грн - 64000 грн = 1600 грн).

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Як встановлено ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи все наведене, суд дійшов висновку, що права позивача були порушені, а позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині стягнення 64000,08 грн основного боргу, 1872,07 грн 3% річних, 1600 грн інфляційних втрат, 11225,42 грн пені. В задоволенні 6,40 грн інфляційних втрат слід відмовити.

Як передбачено п.2 ч.5 ст.238 ГПК України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Оскільки згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.4, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 165, 233, 236, 237, 238, 241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Укрвудіндастрі , Львівська область, Жовківський район, с.Мервичі, вул.Куликівська, 8 (ідентифікаційний код 39473948) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Галицька гуртівня , м.Львів, вул.Вернадського, 8 (ідентифікаційний код 02771859) 64000,08 грн основного боргу, 1872,07 грн 3% річних, 1600 грн інфляційних втрат, 11225,42 грн пені та 2101,83 грн судового збору.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 03.08.2020 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 13.08.2020 р.

Суддя З.П. Гоменюк