Рішення

від 04.08.2020 по справі 500/93/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/93/19

04 серпня 2020 рокум.Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Баб`юка П.М.

за участю:

секретаря судового засідання Косюк О.П.

представника позивача Мигалевич Н.С.,

представника відповідача Кущик А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Державної установи "Копичинська виправна колонія (№112)" до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області №00221291303 від 19.12.2018 року,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулася із позовом Державна установа "Копичинська виправна колонія (№112)" до Головного управління ДФС у Тернопільській області, в якому просила (із врахуванням заяви про уточнення позовних вимог) визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області № 00221291303 від 19.12.2018; вимогу про сплату боргу № Ю-0221321303 від 19.12.2018; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0221331303 від 19.12.2018.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.04.2019 частково задоволено позов Державної установи "Копичинська виправна колонія (№112)" до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування рішення:

податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області №00221291303 від 19 грудня 2018 року визнано протиправним та скасовано повністю;

в задоволенні позовних вимог Державної установи "Копичинська виправна колонія (№112)" до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0221321303 від 19 грудня 2018 року відмовлено повністю;

в задоволенні позовних вимог Державної установи "Копичинська виправна колонія (№112)" до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0221331303 від 19 грудня 2018 року відмовлено повністю.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019 рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.04.2019 у справі №500/93/19 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 10.12.2019 касаційну скаргу Головного управління ДФС у Тернопільській області задоволено частково. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.04.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019 у справі №500/93/19 в частині задоволених позовних вимог скасувати, справу в цій частині, а саме, оскарження податкового повідомлення - рішення №00221291303 від 19.12.2018 направлено на новий розгляд до Тернопільського окружного адміністративного суду.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено у справі №500/93/19 головуючого суддю Тернопільського окружного адміністративного суду Хрущ В.Л.

Ухвалою судді від 23.12.2019 прийнято справу до провадження, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено судове засідання.

Ухвалою судді від 06.02.2020, проголошеною в судовому засіданні без виходу в нарадчу кімнату, занесеною до протоколу судового засідання, задоволено клопотання представника відповідача та допущено процесуальне правонаступництво відповідача, а саме, замінено Головне управління ДФС у Тернопільській області на Головне управління ДПС в Тернопільській області.

На підставі рішення зборів суддів від 15.04.2020, розпорядження керівника апарату Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.04.2020 №8 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями та згідно з витягом з протоколу визначено головуючого суддю у справі №500/93/19 Баб`юка П.М.

Ухвалою судді від 21.04.2020 прийнято адміністративну справу №№500/93/19 до свого провадження, вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено розгляд справи в судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила задовольнити в повному. Зокрема, зазначила, що в період з 14.11.2018 року по 27.11.2018 року Головне управління ДФС у Тернопільській області провело документальну позапланову виїзну перевірку Державної установи Копичинська виправна колонія (№ 112) з питань правильності обчислення, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2015 по 30.09.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 року по 30.09.2018 року та військового збору за період з 01.01.2015 по 30.09.2018 про що склало акт № 2512/19-00-13-03/08564475 від 28.11.2018 року. На підставі акта перевірки відповідач прийняв оскаржені рішення. За результатами перевірки відповідач визначив податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 642755,30 грн. Позивач зазначає, що вказана сума, зазначена в акті перевірки як кредиторська заборгованість станом на 01.01.2015 року та виходить за межі періоду, що перевіряється.

Позивач вважає, що відповідач безпідставно визначив йому податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, а тому, на думку позивача, захист порушеного права можливий шляхом скасування податкового повідомлення - рішення.

В судовому засіданні представник відповідача заперечила проти позовних вимог, в обґрунтування правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення зазначила, що відповідач зазначає, що сума основного платежу з податку на доходи фізичних осіб є узгодженою в силу її самостійного визначення платником. А відтак, судове оскарження податкових повідомлень-рішень, в яких такі зобов`язання зафіксовані не змінює статусу самостійно задекларованого платником податку зобов`язання. З цих підстав, податковий орган включив кредиторську заборгованість, яка виникла станом на 01.01.2015 року до податкового зобов`язання, яке не сплачене.

За таких умов, представник відповідача вважає, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем з дотриманням вимог чинного законодавства, в зв`язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Відповідач з 14 листопада 2018 року по 27 листопада 2018 року згідно з наказом № 2205 від 13 листопада 2018 року та на підставі направлень №№3583, 3584 від 14 листопада 2018 року провів документальну позапланову виїзну перевірку Державної установи Копичинська виправна колонія (№ 112) з питань правильності обчислення, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб за період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2018 року та військового збору за період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2018 року.

За результатами перевірки Головне управління ДФС у Тернопільської області 28 листопада 2018 року склало акт № 2512/19-00-13-03/08564475, у якому встановлено наступні порушення:

- підпункту 162.1.3 пункту 162.1 статті 162, пункт 171.1 статті 171, підпункт а пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасна сплата податку на доходи фізичних осіб до бюджету за період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2018 року в результаті чого донараховано пені в сумі 100645 гривень;

- підпунктів 14.1.156, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункт 31.1 статті 31, пункт 54.2 статті 54, підпункт 54.3.5 пункту 54.3 статті 54, абзац другий пункту 57.1 статті 57, пункт 131.2 статті 131, підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5, 168.1.6 пункту 168.1 статті 168, підпунктів а , г пункту 176.2 статті 176 розділу IV Податкового кодексу України, а саме встановлено не сплачене податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб до бюджету в сумі 987311,79 гривень;

- підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5, 168.1.6 пункту 168.1 статті 168, підпунктів а , г пункту 176.2 статті 176 розділу IV Податкового кодексу України, а саме встановлено несвоєчасно перерахований до бюджету податок на доходи фізичних осіб за період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2018 року, внаслідок чого застосовано штрафні санкції в сумі 51790,04 гривень;

- підпункту а пункту 176.2 статті 176 розділу IV Податкового кодексу України, пункту 3.1 розділу III наказу Міністерства фінансів України № 4 від 13 січня 2015 року Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку за III квартал 2015 року поданий до ГУ ДФС у Тернопільській області, в якому встановлено методологічні помилки, а саме, відображено виплату доходу за ознакою доходу 101 з невірними: РНОКПП 3311901779 , РНОКПП 3444209752;

- статті 7, пунктів 1, 4, 5, 6, 8, 10 статті 8, пунктів 9.2, 9.8, 9.11 статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 2464-VІ від 08 липня 2010 року (далі - Закон № 2464-VІ), в результаті чого не нараховано та не утримано єдиного внеску із сум винагород за виконані роботи (надані послуги) за цивільно-правовими договорами із засуджених в сумі 133341,82 гривень, в т.ч. з 08 жовтня 2016 року по 31 грудня 2016 року - 14917 гривень, 2017 рік - 61231,07 гривень, 9 місяців 2018 року - 57193,75 гривень;

- пункту 4 частини другої статті 6 Закону № 2464-VІ, а саме несвоєчасне подання звітності по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за червень 2016 року.

Не погоджуючись із висновками, які викладені у зазначеному акті перевірки, позивач подав до податкового органу заперечення до зазначеного акта перевірки та доповнення до заперечення.

18 грудня 2018 року відповідач листом повідомив позивача, що суму кредитового сальдо станом на 01 січня 2015 року зменшено на суму основного платежу 344556,49 гривень.

На підставі акта перевірки № 2512/19-00-13-03/08564475 від 28 листопада 2018 року та листа від 18 грудня 2018 року про розгляд заперечень на акт перевірки відповідач прийняв:

- податкове повідомлення - рішення № 00221291303 від 19 грудня 2018 року, на підставі якого збільшив позивачу суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені в розмірі 795190,34 гривень, з них: 642755,30 гривень за основним платежем, 51790,04 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та 100645 гривень пені;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0221331303 від 19 грудня 2018 року, на підставі якого застосував до позивача штрафні санкції зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 66103,32 гривень;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0221321303 від 19 грудня 2018 року, якою зобов`язано позивача сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 133341,82 гривень.

Верховний Суд в постанові від 10.12.2019 у даній справі визначив, що задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення, суди виходили лише з того, що відповідач вийшов за межі встановленого періоду перевірки та при обчисленні грошового зобов`язання врахував суму, яка виникла до 01 січня 2015 року (тобто до початку періоду, що перевірявся).

Також, Верховний суд зазначає, що при вирішенні справи судами попередніх інстанцій, не досліджено оскаржуване податкове повідомлення-рішення та розрахунок доданий до нього, не встановлено наявність заборгованості у позивача станом на 01 січня 2015 року, наявність в діях позивача порушення, яке полягає у несвоєчасній сплаті податку на доходи фізичних осіб у розмірі 258950,20 гривень та несплаті податку на доходи фізичних осіб у розмірі 642755,30 гривень за податковий період з 01 січня 2015 року до 30 вересня 2018 року (як зазначено в розрахунку доданого до податкового повідомлення-рішення) та період виникнення заборгованості у випадку її наявності.

Окрім того, судами не досліджувалися рішення у справах №2-а/1970/4349/12 та №819/503/16, на які посилається позивач у справі, не встановлювалося співвідношення податкових повідомлень-рішень №001791700 від 22 листопада 2012 року, оскаржуваного у справі №2-а/1970/4349/12 та №00221291303 від 19 грудня 2018 року, оскаржуваного у справі №500/93/19.

Під час розгляду даної справи суд врахував висновки Верховного Суду та встановив наступне.

Предметом розгляду даної справи є визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №00221291303 від 19 грудня 2018 року, на підставі якого податковий орган збільшив податковому агенту (позивачу у справі) суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та пені в розмірі 795190,34 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою нарахування позивачу грошових зобов`язань та застосування штрафних санкцій за оскаржуваним рішенням став висновок відповідача про наявність у позивача обов`язку сплатити податку на доходи з фізичних осіб, самостійно нарахований але не сплачений у встановлений строк.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (діючий на час виникнення спірних правовідносин), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 1.4 пункту 16 1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно до приписів підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Підпунктом 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України передбачено, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Підпунктом 171.1 пункту 171 Податкового кодексу України визначено, що собою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахувань, бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Відповідно до пункту 38.2 статті 38 Податкового кодексу України, сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, представником платника податку.

Згідно з підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, податковий агент зобов`язаний сплатити суму податкового зобов`язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Отже, якщо юридична особа створює підрозділ з використанням праці найманих працівників за місцем знаходженням (розташуванням) на іншій території, ніж така юридична особа, і такий підрозділ не уповноважений нею нараховувати (сплачувати) податок на доходи фізичних осіб, то податок на доходи фізичних осіб, нарахований працівникам відокремленого підрозділу, юридична особа перераховує до місцевого бюджету за місцем знаходженням такого підрозділу.

Зокрема, перевіркою встановлено, що Державна установа "Копичинська виправна колонія (№112)":

- в порушення вимог підпункту 168.1.1, 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5, 168.1.6 пункту 168.1 статті 168, підпункту "а", "г" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України несвоєчасно перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб, внаслідок чого застосовуються штрафні санкції в сумі 51790,04 грн.

- в порушення підпункту 162.1.3 пункту 162.1 статті 162, пункт 171.1 статті 171, підпункт а пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України несвоєчасно сплачено податок на доходи фізичних осіб до бюджету в результаті чого донараховано пеню в сумі 100645 гривень;

- в порушення підпунктів 14.1.156, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункт 31.1 статті 31, пункт 54.2 статті 54, підпункт 54.3.5 пункту 54.3 статті 54, абзац другий пункту 57.1 статті 57, пункт 131.2 статті 131, підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5, 168.1.6 пункту 168.1 статті 168, підпунктів а , г пункту 176.2 статті 176 розділу IV Податкового кодексу України, не сплачено податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб до бюджету в сумі 987311,79 грн;

Судом встановлено та підтверджується актом перевірки, що сума несвоєчасно сплаченого податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати найманих працівників (засуджених) за період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2018 року становить 258950,20 грн. (Таблиця 6 Акту перевірки) (а.с.17 том 1) У зв`язку з цим, контролюючим органом застосовано штрафну санкцію в сумі 51790,04 грн.

Так, розрахунок повноти і своєчасності перерахування до бюджету утриманих сум податку на доходи фізичних осіб по засуджених відображено в таблиці 6 акту перевірки від 28.11.2018 №251219-00-13-03/08564475 (аркуш справи 16 (зворот) -17). Зокрема, колонка "несвоєчасно сплачено податку" в даному розрахунку містить кількість днів та суму несвоєчасної сплати, що становить 258950,20 грн, що також підтверджується розрахунком штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум податків, зборів (обов`язкових платежів) за порушення податкового законодавства за результатами перевірки (аркуш справи 34 том 1).

Також, за результатами перевірки позивачу донараховано пеню в сумі 100645 грн за несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб (засуджених) за період з 01.01.2015 по 30.09.2018. Розрахунок пені наведено в таблиці 5 акту перевірки (а.с.16 том 1)

Слід зазначити, що будь-яких обгрунтованих заперечень щодо правильності проведеного розрахунку штрафних санкцій і пені, чи правомірності їх застосування позивачем не надано.

Враховуючи те, що суми податку на доходи фізичних осіб сплачені позивачем з порушенням строків, визначених Податковим кодексом України, у відповідача були законні підстави для застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені.

Судом під час розгляду справи не встановлено порушень з боку контролюючого органу при розрахунку штрафних санкцій і пені визначених податковим-повідомленням рішенням, чи правомірності їх застосування, а відтак, на думку суду в цій частині оскаржене рішення скасуванню не підлягає.

Також, податковим органом за наслідками перевірки встановлено, що залишок несплаченого податку на доходи фізичних осіб по засуджених станом на 30.09.2018 становить 987311,79 грн, що підтверджується актом перевірки. (а.с.24 том 1)

Під час розгляду справи судом встановлено, що постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.06.2016 у справі №819/503/16 стягнуто з рахунків Копичинської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Тернопільській області №112 кошти у розмірі податкового боргу в сумі 483591,69 грн по податку на доходи фізичних осіб, який виник за період з 02.12.2012 по 04.11.2015, в тому числі: 344556,49 грн основного боргу, 65506,85 грн штрафних санкцій, 73528,35 грн пені.

Таким чином, саном на 30.09.2018 заборгованість позивача по податку з доходів фізичних осіб (засуджених), яка не охоплена заходами стягнення, становить 642755,30 грн. (987311,79 грн - 344556,49 грн).

Вказана сума заборгованості (642755,30 грн.) зазначена також і в Розрахунку штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум податків, зборів (обов`язкових платежів) за порушення податкового законодавства за результатами перевірки (аркуш справи 34 том 1) та визначена у спірному податковому-повідомленні рішенні.

Позивач заперечує щодо визначення контролюючим органом вказаної суми заборгованості у податковому повідомленні-рішенні, оскільки остання зазначена в акті перевірки як кредиторська заборгованість станом на 01.01.2015 року та виходить за межі періоду, що перевіряється (з 01.01.2015 по 30.09.2018).

Як встановлено в процесі розгляду справи, заборгованість в сумі 642755,30 грн. по податку на доходи фізичних осіб, яка входить в загальну суму боргу 987311,79 грн виявлену перевіркою станом на 30.09.2018, дійсно виходить за межі періоду, що перевірявся (з 01.01.2015 по 30.09.2018).

Разом з тим, в даному випадку слід звернути увагу на способи обліку та адміністрування вказаного податку.

Так, організація діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) визначена Наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 N422, яким затверджено Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальноообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Порядок № 422).

Порядок № 422 дає визначення поняття інтегрована картка платника (далі - ІКП) - як форму оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

Також, Порядок №422 визначає, що з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

Облікові показники, які відображаються у ІКП, залежать від форми обліку згідно із переліком форм інтегрованих карток для обліку податків, зборів та єдиного внеску, що покриваються для юридичних та фізичних осіб) (Перелік форм ІКП).

Наказом ДФС від 10.04.2015 року № 267 затверджено Перелік форм оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ( Перелік форм №267).

Відповідно до Переліку Форм №267, інтегрована картка платника (ІКП) по платежу податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податків у вигляді заробітної плати має форму №15 та включає лише наступні показники: назва платежу; код платежу; сума надходжень (сума сплаченого податку).

Таким чином, інтегрована картка платника (в даному випадку позивача) по платежу податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податків у вигляді заробітної плати не відображає таких показників як: нарахування за документами податкової звітності; суми податкового боргу; суми переплат; суми штрафних санкцій; суми нарахованої пені.

Враховуючи зазначені норми законодавства, суд приходить до висновку, що в даному випадку, податковий орган може встановити суми податку, які повинні бути нараховані платником самостійно, суми несвоєчасно сплаченого чи не сплаченого податку, суми переплат, а відповідно і суми штрафних санкцій та пені по платежу податок на доходи фізичних осіб виключно в межах контрольно-перевірочної роботи, а саме в межах проведеної документальної перевірки.

Таким чином, в межах контрольно-перевірочної роботи податковим органом на підставі документації платника лише констатується сума податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податків у вигляді заробітної платника, яка не сплачена у встановлені строки.

Також, в судовому засіданні 08.07.2020 судом допитано свідка - начальника відділу ГУ ДПС у Тернопільській області ОСОБА_1 , який надав суду пояснення щодо cпецифіки нарахування та сплати податкового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб. Зокрема, зазначив, що під час перевірки з контролюючий орган лише виводить та фіксує суму податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податків у вигляді заробітної плати, яка вже задекларована таким платником самостійно. І така процедура відбувається в силу специфіки ведення ІКП по даному платежу, через відсутності нарахувань в ІКП по податку на доходи фізичних осіб. Сума нарахованого самостійно та своєчасно не сплаченого податкового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб лише фіксується (визначається) в податковому повідомленні-рішенні. В податковому повідомленні-рішенні лише констатується факт наявності задекларованого та несплаченого податкового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб, а не здійснюється донарахування податкових зобов`язань по даному платежу в класичному розумінні. Тому, сума основного платежу по податку на доходи фізичних осіб апріорі є узгодженою, в силу її самостійного визначення платником. Крім цього, судове оскарження податкових повідомлень рішень, в яких такі зобов`язання зафіксовані не змінює статус самостійно задекларованого платником зобов`язання як неузгодженого.

Разом з тим, з метою вжиття заходів стягнення узгодженого але не сплаченого платником податкового боргу з вказаного податку і винесене оскаржене податкове повідомлення-рішення.

Згідно з п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

З вказаної норми слідує, що у разі виявлення в результаті перевірки порушення правил нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом, в даному випадку сплати, - контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, що і було вчинено відповідачем шляхом винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій.

Слід зазначити, що в Розрахунку штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум податків, зборів (обов`язкових платежів) за порушення податкового законодавства за результатами перевірки (аркуш справи 34 том 1), доданого до спірного податкового повідомлення-рішення, податковий період заборгованості в сумі 642755,30 грн. зазначений з 01.01.2015 по 30.09.2018, тобто період, що перевірявся.

Однак, як встановлено судом, вказана заборгованість дійсно виходить за межі періоду, що перевірявся.

Разом з тим, як пояснив представник відповідача та свідок в судовому засіданні, враховуючи положення п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України, кошти, що сплачував позивач на погашення боргу з податку на доходи фізичних осіб зараховувались в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення, а відтак, встановити конкретний період зазначеного податкового боргу, враховуючи також особливості обліку даного податку, немає можливості.

У зв`язку з цим, у Розрахунку доданому до податкового повідомлення-рішення в колонці "Звітний (податковий) період", рядок несплачене податкове зобов`язання по ПДФО в сумі 642755,30 грн., вказано період, що перевірявся (з 01.01.2015 по 30.09.2018), так як саме в результаті перевірки виявлено вказану заборгованість, яка не охоплена заходами стягнення.

Суд погоджується з тим, що період заборгованості вказаний в Розрахунку не коректно, разом з тим, враховуючи специфіку адміністрування податку та встановлену судом правомірність визначення такого податкового боргу, вказана обставина не може слугувати єдиною підставою для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Також, слід зазначити, що частина зазначеної заборгованості була визначена податковим повідомленням-рішенням №001791700 від 22 листопада 2012 року, однак, рішенням суду у справі №2-а/1970/4349/12, що набрало законної сили, зазначене податкове повідомлення-рішення було скасоване, а тому, несплачене податкове зобов`язання по ПДФО в сумі 642755,30 грн. залишається не охоплене жодними заходами стягнення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивачем не доведено належними доказами відсутність у нього обов`язку сплачувати податок на доходи з фізичних осіб визначений спірним податковим повідомленням-рішенням.

В свою чергу, відповідачем було доведено належними доказами правомірність прийнятого податкового повідомлення - рішення.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені в судовому засіданні обставини справи та досліджені докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення Головного Управління ДФС України у Тернопільській області від 19.12.2018 №00221291303, а позовні вимоги позивача щодо скасування вказаного податкового повідомлення-рішення вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Окрім того, згідно ст.139 КАС України, сплачений при зверненні до суду з даним позовом судовий збір не підлягає поверненню позивачу.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Державної установи "Копичинська виправна колонія (№112)" до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області №00221291303 від 19.12.2018 року, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14 серпня 2020 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Державна установа "Копичинська виправна колонія (№112)" місцезнаходження/місце проживання вул. Шевченка, 96,м. Копичинці,Гусятинський район, Тернопільська область,48260 ЄДРПОУ/РНОКПП 08564475

відповідач:

- Головне управління ДПС у Тернопільській області місцезнаходження/місце проживання вул. Білецька, 1,м. Тернопіль,46003 ЄДРПОУ/РНОКПП 43142763 .

Головуючий суддя Баб`юк П.М.