Ухвала

від 30.07.2020 по справі 1-21/11

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 30.07.2020 Справа № 1-21/11

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №1-21/11 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1

Провадження №11-кп/807/962/20 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2020 року місто Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні клопотання засудженого ОСОБА_6 про дострокове зняття судимості,

за участю прокурора ОСОБА_7 ,

засудженого ОСОБА_6 .

Засуджений ОСОБА_6 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу Василівського районного суду Запорізької області від 19 березня 2020 року, якою в задоволенні його клопотання про дострокове зняття судимості за вироком Василівського районного суду Запорізької області від 19 липня 2011 року відмовлено.

Своє рішення суд мотивував тим, що ОСОБА_6 був засуджений за вчинення особливо тяжкого злочину, тому зняття судимості до закінчення строків погашення судимості, відповідно до вимог ч.2 ст.91 КК України, не допускається.

Крім того, жодних документальних підтверджень про відшкодування потерпілій у справі ОСОБА_8 матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином, засудженим ОСОБА_6 до матеріалів клопотання не долучено, що не свідчить про його зразкову поведінку та повне усвідомлення своєї вини, на що посилається у поданому клопотанні ОСОБА_6 . Також відсутні в матеріалах клопотання документальні підтвердження офіційного працевлаштування ОСОБА_6 на теперішній час та відповідного сумлінного ставлення засудженого до праці, що також унеможливлює застосування до останнього положень ч.1 ст.91 КК України. Крім того, у поданому клопотанні не зазначено, з якою подальшою метою засуджений просить достроково зняти з нього судимість за вчинення ним особливо тяжкого злочину, в результаті якого настала смерть людини.

В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить вказану ухвалу суду скасувати, його клопотання про дострокове зняття судимості задовольнити.

В обґрунтування своєї скарги зазначає, що станом на 20 лютого 2020 року в нього пройшла половина строку погашення судимості, передбаченої ст.89 КК України, який становить вісім років з дня відбуття покарання. Оскільки станом на час його звернення до суду положеннями Кримінального кодексу України не передбачено дострокового зняття судимості особи, що вчинила умисний особливо тяжкий злочин, а він був засуджений до внесення змін до Кримінального кодексу України, що свою чергу, погіршує його становище, тому, на думку апелянта, його заява повинна розглядатись на підставі положень Кримінального кодексу України із змінами станом до 14 жовтня 2014 року.

Заслухавши доповідь судді;

засудженого, який підтримав апеляційну скаргу, додатково зазначив, що він звернувся до суду першої інстанції із заявою про дострокове зняття судимості, оскільки наявність в нього судимості перешкоджає йому офіційно працевлаштуватися. На теперішній час він працює тренером на громадських засадах. У центрі зайнятості на обліку він не перебуває;

прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги,

перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга, не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про відсутність достатніх підстав для зняття з засудженого ОСОБА_6 судимості грунтуються на положеннях закону та є правильними.

Так, відповідно до положень п.9 ч.1 ст.89 КК України, такими, що не мають судимості, визнаються, зокрема, особи, засуджені до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом восьми років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину.

Відповідно до вимог ст.91 КК України, якщо особа після відбуття покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення, то суд може зняти з неї судимість до закінчення строків, зазначених у статті 89 цього Кодексу. Зняття судимості допускається лише після закінчення не менш як половини строку погашення судимості, зазначеного у статті 89 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_6 був засуджений вироком Василівського районного суду Запорізької області від 19 липня 2011 року за ч.1 ст.115КК України до 9 років позбавлення волі.

Згідно з довідкою, виданою начальником установи БВК-105, ОСОБА_6 звільнений 10 лютого 2016 року з даної установи за відбуттям строку покарання (а.п.16).

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №16 від 26 грудня 2003 року "Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості", судам необхідно враховувати, що дострокове зняття судимості відповідно до ст.91 чи ч.3 ст.108КК України з повнолітньої особи, яка відбула покарання у виді обмеження або позбавлення волі, та з особи, що вчинила тяжкий або особливо тяжкий злочин у віці до 18 років і відбула за нього покарання у виді позбавлення волі, можливе тільки після закінчення не менше ніж половини строку погашення судимості, передбаченого ст. 89 КК, і лише за умови, що судом буде встановлено, що ця особа зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення.

Як убачається з матеріалів провадження, суд першої інстанції, відмовляючи ОСОБА_6 в задоволенні клопотання про дострокове зняття судимості, обґрунтовано врахував те, що підтверджень про відшкодування засудженим потерпілій матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином, до матеріалів клопотання не долучено, що, в свою чергу, не свідчить про зразкову поведінку та повне усвідомлення своєї вини засудженим. Крім того, засудженим не надано суду доказів на підтвердження його офіційного працевлаштування та сумлінного ставлення його до праці, що унеможливлює застосування до останнього положень ч.1 ст.91 КК України.

При апеляційному розгляді засуджений підтвердив те, що завдану шкоду потерпілій він не відшкодував, оскільки в нього не було можливості. Відсутність офіційного працевлаштування засуджений пояснив тим, що йому в цьому заважає судимість. Проте, доказів на підтвердження таких обставин засуджений ОСОБА_6 не надав. В Центрі зайнятості на обліку засуджений, з його слів, також не перебував і не перебуває.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про необхідність відмови у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 про дострокове зняття з останнього судимості є обґрунтованими.

Те, що суд, окрім іншого, в своїй ухвалі послався на положення ч.2 ст.91 КК Україні в чинній редакції, відповідно до якої, зняття судимості до закінчення строків, зазначених у ст.89 КК України, не допускається у випадках засудження за умисні тяжкі та особливо тяжкі (а не в редакції до набрання чинності Законом №1698-VІІ від 14 жовтня 2014 року, яким погіршується становище засудженого), не завадило суду прийняти правильне по суті рішення, оскільки, як зазначено вище, обов`язковими умовами для зняття судимості є зразкова поведінка засудженої особи після відбуття покарання та сумлінне ставлення її до праці.

Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №16 від 26 грудня 2003 року "Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості", на яку посилається і сам засуджений ОСОБА_6 в апеляційній скарзі, зняття судимості є правом, а не обов`язком суду. Тому, якщо з урахуванням обставин справи суд дійде висновку, що особа не довела свого виправлення, він вправі відмовити у достроковому знятті судимості.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі засудженого ОСОБА_6 , правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для задоволення вказаної скарги немає.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального кодексу України, які б були підставою для скасування оскаржуваної ухвали, не встановлено.

Керуючись ст.ст.404- 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу Василівського районного суду Запорізької області від 19 березня 2020 року, якою в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 про дострокове зняття судимості за вироком Василівського районного суду Запорізької області від 19 липня 2011 року відмовлено, залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4