Постанова

від 05.08.2020 по справі 618/1078/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

05 серпня 2020 року

м. Харків

Справа № 618/1078/19

Провадження № 22-ц/818/3063/20

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого - Пилипчук Н.П.,

суддів колегії - Кругової С.С., Маміної О.В.

за участю секретаря - Плахотнікової І.О.

учасники справи:

позивач : ОСОБА_1

відповідач: ФГ Гиренко Андрій Іванович

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства Гиренко Андрій Іванович про захист права власності на земельну ділянку, визнання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки недійсною, розірвання договору оренди земельної ділянки, повернення земельної ділянки та стягнення майна, набутого без достатньої правової підстави в результаті користування земельною ділянкою, з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дворічанського районного суду Харківської області від 27 лютого 2020 року, постановленого у складі судді Гніздилової Ю.М.,

встановив :

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаною позовною заявою.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилалась на те, що вона є власницею земельної ділянки розміром 6,5462 га в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Миколаївської сільської ради Дворічанського району Харківської області. Вказана земельна ділянка загальною площею 6,5462 га складається з двох земельних ділянок: площею 0,1916 га з кадастровим номером 6321883000:01:000:0209 та площею 6,3546 га з кадастровим номером 6321883000:05:000:0161.

13 лютого 2012 року між ОСОБА_2 та ФГ Гиренко Андрій Іванович укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого відповідач прийняв від ОСОБА_2 в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 6,3546 га ріллі для сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 6321883000:05:000:0161, яка належить їй на праві приватної власності. Пунктом 8 сторони передбачили, що договір укладений на 10 років.

Між сторонами підписаний акт прийому-передачі земельної ділянки, згідно з яким спадкодавиця позивачки передала у користування відповідачеві земельну ділянку площею 6,3546 га, кадастровий № 6321883000:05:000:0161, яка належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ІІІ-ХР № 055087.

Пунктом 35 вищевказаного договору передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

27 листопада 2015 року між сторонами договору укладено додаткову угоду № 12 до договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого за № 632180004001303, якою внесли зміни до договору оренди землі в розділи Предмет договору , Об`єкт оренди , Строк дії договору , орендна плата , Умови повернення земельної ділянки , Зміна умов договору і припинення його дії , зокрема дії договору та щодо припинення дії договору при переході права власності до другої особи.

Вказує, що ОСОБА_3 підписав додаткову угоду № 12 від 27.11.2015 року від обох сторін, вчинив цій правочин у власних інтересах. ОСОБА_1 остаточно просила визнати недійсною цю угоду, розірвати договір оренди землі від 13 лютого 2012 року та зобов`язати відповідача повернути позивачці спірну земельну ділянку, стягнути з відповідача орендну плату за користування земельною ділянкою з 13 лютого 2012 року до 01 грудня 2019 року в сумі 43 371,89 грн., вирішити питання щодо судових витрат.

Рішенням Дворічанського районного суду Харківської області від 27 лютого 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким задовольнити її позовні вимоги.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт вказує на порушення судом норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права. Зазначає, що додаткову угоду від 27 листопада 2015 року ОСОБА_2 не підписувала та не знала про її існування. Також вказувала на те, що відповідач зобов`язався виплачувати орендну плату кожного року до 31 грудня кожного поточного року, але орендар не платив орендну плату з 2010 року, хоча і користувався указаною земельною ділянкою весь час.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до державного акта на право власності на землю серії ІІІ-ХР № 055087, виданого на підставі розпорядження Дворічанської райдержадміністрації Ради народних депутатів від 04 жовтня 2002 р. № 200, ОСОБА_2 є власницею земельної ділянки площею 6,5462 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Миколаївської сільської ради Дворічанського району Харківської області (а. с. 21).

Згідно з договором оренди землі б/н від 13 лютого 2012 року ОСОБА_2 надала, а ФГ Гиренко Андрій Іванович прийняло в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться поза межами населених пунктів на території Миколаївської сільської ради Дворічанського району Харківської області, загальною площею 6,3546 га ріллі для сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 6321883000:05:000:0161.

Відповідно до п. 8 договір укладено на 10 років.

Згідно з п. 39 договору, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Договір зареєстрований у Відділі Держкомзему у Дворічанському районі Харківської області, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 18 червня 2012 року за № 632180004001303 (а. с. 120 - 125).

Відповідно до довіреності, зареєстрованої в реєстрі за № 45 від 24 січня 2013 року, посвідченої приватним нотаріусом Куп`янського міського нотаріального округу Харківської області Черняєвою А. О., ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_3 користуватись та управляти (в тому числі здавати в оренду на умовах на його розсуд будь-якій фізичній або юридичній особі) належною їй на підставі державного акту серії ІІІ-ХР № 055087, виданого 20 грудня 2002 року Дворічанською районною державною адміністрацією Харківської області, земельною ділянкою площею 6,5462 га, наданою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованою на території Миколаївської сільської ради КСП Миколаївське Дворічанського району Харківської області, кадастрові номери 6321883000:01:000:0209 та 6321883000:05:000:0161 (а. с. 55).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 14 липня 2016 року виконавчим комітетом Новоєгорівської сільської ради Дворічанського району Харківської області, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено відповідний актовий запис № 11 (а. с. 22).

Згідно з витягом з державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6305098252017 від 17 жовтня 2017 року, земельна ділянка загальною площею 5,3546 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за межами населеного пункту Миколаївської сільської ради Дворічанського району Харківської області з кадастровим номером 6321883000:05:000:0161, належить на праві приватної власності ОСОБА_2 . Вказана земельна ділянка орендована фермерським господарством Гиренко Андрій Іванович до 24 січня 2043 року (а. с. 13 - 15).

З рішення Дворічанського районного суду Харківської області від 31 серпня 2018 року у справі № 618/604/18 вбачається, що за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом визнано право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 6,5462 га, розташовану на території Миколаївської сільської ради Дворічанського району Харківської області після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а. с. 19 - 20).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 143957921 від 05 листопада 2018 року на підставі рішення Дворічанського районного суду Харківської області від 31 серпня 2018 року та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 43855300 від 05 листопада 2018 року на праві приватної власності вказана земельна ділянка належить ОСОБА_1 (а. с. 16).

Згідно з цим же витягом у розділі актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права , дата реєстрації 22 грудня 2015 року, на підставі договору оренди землі б/н від 13 лютого 2012 року, право оренди земельної ділянки належить фермерському господарству ОСОБА_3 , до 24 січня 2043 року з правом пролонгації (а. с. 17).

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну оцінку земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Миколаївської сільської ради Дворічанського району Харківської області, площею 6,3546 з кадастровим номером 6321883000:05:000:0161, нормативна грошова оцінка вказаних сільськогосподарських угідь становить 190 926 грн 63 коп. (а. с. 18).

Згідно з листом від 10 вересня 2019 року, фермерське господарство Гиренко Андрій Іванович звернулось до ОСОБА_1 з проханням надати документи, про смерть орендодавці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та які підтверджують перехід права власності на земельну ділянку площею 6,3546 га, кадастровий номер 6321883000:05:000:0161, яка належить ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ХР № 055087 ( а. с. 45 - 46).

З додаткової угоди № 12 від 27 листопада 2015 року до договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого за № 632180004001303 від 18 червня 2012 року, вбачається, що сторони уклали дану додаткову угоду на умовах договору оренди земельної ділянки зареєстрованого в Відділі Держкомзему Дворічанського району Харківської області під № 632180004001303 від 18 червня 2012 року про наступне:

1.Викласти розділ Предмет договору Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , яка знаходиться на території Миколаївської сільської ради Дворічанського району Харківської області за межами населеного пункту.

2.Викласти розділ Об`єкт оренди п. 2 в такій редакції: В оренду передається земельна ділянка (рілля) площею 6,3546 га, що належить Орендодавцю на праві приватної власності згідно державного акту на право приватної власності на землю ІІІ-ХР №055087 зареєстрований за № 21 від 20.12.2002 року.

Відомості про земельну ділянку;

-Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:

-Адреса: Харківська область, Дворічанський район, Миколаївська сільська рада.

-Кадастровий номер : 6321883000:05:000:0161

Пункт 5 в такій редакції: Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 148032,95 грн.

3.Викласти розділ Строк дії договору п. 8 в такій редакції: Договір укладено до 24 січня 2043 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. " Якщо жодна із сторон впродовж 30 календарних днів до закінчення терміну дії цього договору не попередить письмово іншу сторону про своє бажання або небажання переукласти договір, договір вважається пролонгованим на десять років, про що укладається додаткова угода ,яка підлягає державній реєстрації.

4.Викласти розділ Орендна плата п. 9 в такій редакції: Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі - у грошовій, натуральній або відробітковій формі та в розмірі 3,0 відсотка нормативної грошової оцінки землі, що складає 4449,89 грн. (чотири тисячі чотириста сорок дев`ять грн.89 коп.).

5.Викласти розділ Умови повернення земельної ділянки п. 24 в такій редакції: Поліпшення стану земельної ділянки, проведені орендарем не підлягають відшкодуванню.

6.Перехід Викласти розділ Зміна умов договору і припинення його дії п. 39 в такій редакції: права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи - орендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду переходить до спадкоємців або інших осіб, які використовують цю земельну ділянку разом з орендарем (а. с. 56).

На підставі заповіту від 24 січня 2013 року, зареєстрованого в реєстрі за № 46, посвідченого приватним нотаріусом Куп`янського міського нотаріального округу Харківської області Черняєвою А. О., ОСОБА_2 на випадок її смерті, належну їй на підставі державного акту серії ІІІ-ХР № 055087, виданого 20 грудня 2002 року Дворічанською районною державною адміністрацією Харківської області та зареєстрованого в книзі записів державних актів № 121, земельну ділянку площею 6,5462 га, розташовану на території Миколаївської сільської ради, КСП Миколаївське Дворічанського району Харківської області, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастрові номери 6321883000:01:000:0209 та 6321883000:05:000:0161, заповіла ОСОБА_3 (а. с. 57).

Відповідно до розписки від 24 січня 2013 року, ОСОБА_2 17 січня 2013 року отримала від ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 40 000 грн. за земельну ділянку площею 6,5462 га, яка розташована на території Миколаївської сільської ради, КСП Миколаївське Дворічанського району Харківської області ( а. с. 58).

Відповідно до відомості на виплату грошей орендної плати за земельні паї за 2012 рік від 13 вересня 2012 року, ОСОБА_2 отримала 3 022 грн 29 коп. від ФГ Гиренко А. І. (а. с. 61).

Згідно відомості на виплату грошей орендної плати за земельні паї за 2013 рік від 06 серпня 2013 року, ОСОБА_2 отримала 3 022 грн 29 коп. від ФГ Гиренко А. І. (а. с. 62).

Відповідно до відомості на виплату грошей № 25 орендної плати за земельні паї за 2014 рік від 26 листопада 2014 року, ОСОБА_2 отримала 3 022 грн 29 коп. від ФГ Гиренко А. І. (а. с. 63).

Згідно відомості на виплату грошей орендної плати за земельні паї за 2015 рік, ОСОБА_2 отримала 3 894 грн 61 коп. від ФГ Гиренко А. І. , між тим у вказаній відомості відсутній її підпис про отримання грошей (а. с. 64).

Відповідно до платіжної відомості № 00000000002 від 09 жовтня 2016 року, ОСОБА_2 отримала 7 509 грн 36 коп від ФГ Гиренко А. І. (а. с. 59 - 60).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що укладаючи додаткову угоду до договору оренди ОСОБА_3 діяв в межах повноважень, наданих йому довіреністю, тому строк дії договору не сплинув, орендна плата сплачена у повному обсязі. Такі висновки суду не відповідають вимогам закону, спростовуються матеріалами справи.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов 'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоді встановленої форми.

Згідно із частинами першою, третьою статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Частиною третьою статті 244 ЦК України передбачено, що довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно із частинами першої, третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою і шостою статті 203 цього Кодексу . Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При цьому статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину.

Заяву про відкликання довіреності ОСОБА_2 не подавала.

Відповідач, його представник наполягають на тому, що укладення додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки входить до повноважень представника в частині користування та управління належною ОСОБА_2 земельною ділянкою. Таким чином, підписавши за ОСОБА_2 додаткову угоду, ОСОБА_3 діяв в межах наданих йому повноважень, так як додаткова угода підписана після видачі довіреності представнику і довіреністю передбачене надання права підпису документів від імені довірителя.

Між тим, з такими доводами колегія суддів не може погодитись виходячи з наступного.

Відповідно до частин другої, третьої статті 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

За загальним правилом довірена особа, яка виступає від імені довірителя, зобов`язана діяти в її інтересах добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Звертаючись до суду з цим позовом та подаючи апеляційну скаргу, ОСОБА_1 посилалась на те, що у відповідності до вимог статті 238 ЦК України ОСОБА_3 не міг вчиняти оскаржуваний правочин від імені її матері, у зв`язку з тим, що він є головою та засновником ФГ Гиренко А.І. , а тому будь-який правочин, стороною в якому виступає це господарство, опосередковано створює інтерес для ОСОБА_3 особисто, оскільки впливає на майновий стан господарства, створеного за рахунок його власності.

Відповідно до додаткової угоди від 27 листопада 2015 року № 12 до договору оренди землі від 18 червня 2012 року її було укладено шляхом підписання такої з боку орендодавця ОСОБА_2 її представником на підставі довіреності - ОСОБА_3 , а з боку орендаря ФГ Гиренко А.І. - самим ФГ Гиренко А.І. в особі голови ОСОБА_3 .

Отже, укладена додаткова угода до договору оренди землі від 18 червня 2012 року була укладена 27 листопада 2015 року Гиренко А.І. від імені ОСОБА_2 як орендодавця на підставі довіреності від 24 січня 2013 року, а також від імені ФГ Гиренко А.І. як орендаря, шляхом реалізації ним як керівником повноважень, передбачених статутом товариства, а тому оскаржувана додаткова угода до договору оренди землі підлягає визнанню недійсною, оскільки підписуючи спірну угоду від імені ОСОБА_2 щодо зміни строку дії договору оренди землі на 49 років, ОСОБА_3 діяв в інтересах ФГ Гиренко А.І. та у своїх власних інтересах як кінцевий беніфіціарний власник фермерського господарства.

Будучи засновником, кінцевим беніфіціарним власником фермерського господарства та головою ФГ Гиренко А.І. , ОСОБА_3 при укладенні договору оренди землі діяв як представник від імені власника земельних ділянок недобросовісно, порушив вимоги частини третьої статті 238 ЦК України .

Вказані висновки узгоджуються із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі 3 323/19/16-ц (провадження № 61-14514ск18), від 10 січня 2019 року у справі № 323/1550/17-ц (провадження № 61-40550св18), від 09 жовтня 2019 року у справі № 323/1827/17 (провадження № 61-9920св19).

Таким чином, ОСОБА_3 не мав правових підстав для укладення спірної додаткової угоди до договору оренди землі від імені позивача, оскільки вчинив такий правочин від її імені опосередковано у власних інтересах, тобто прямо порушив заборону, встановлену частиною третьою статті 238 ЦК України .

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсною додаткової угоди.

Стосовно позовних вимог щодо розірвання договору колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 25 Закону України Про оренду землі орендар земельної ділянки має право: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; отримувати продукцію і доходи.

Згідно статті 27 Закону України Про оренду землі орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Відповідно до статті 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно статті 32 Закону України Про оренду землі перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

За змістом статті 7 Закону України Про оренду землі право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи - орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди, до спадкоємців.

Згідно п. 8 договору оренди землі від 13.02.2012 року договір укладений строком на 10 років, тобто до 13.02.2022 року.

Між тим, пунктом 39 договору оренди землі від 13.02.2012 року передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря - є підставою для зміни умов або розірвання договору.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 померла (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 14 липня 2016 року).

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Оскільки судом встановлено, що право власності ОСОБА_2 припинилось у зв`язку зі смертю останньої, а спадкоємцем після ОСОБА_2 є ОСОБА_1 , таким чином перехід права власності від ОСОБА_2 до ОСОБА_1 є підставою для розірвання договору оренди.

Відповідач наполягав на тому, що орендна плата сплачується орендодавцеві належним чином, між тим належних та допустимих доказів таким доводам матеріали справи не містять.

В уточнених позовних вимогах ОСОБА_1 вказувала, що орендна плата безпідставно нараховується без урахування збільшення нормативної грошової оцінки земель, без застосування відповідного коефіцієнту.

Відповідно до положень статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до статті 288 ПК України , підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, платник орендної плати - орендар земельної ділянки, об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

При цьому розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (пункт 288.4 статті 288 ПК України ).

Згідно з частиною 5 статті 5 Закону України "Про оцінку земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка.

Крім цього, за змістом статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Аналіз наведених положень ПК України , Закону України "Про оцінку земель" та Закону України "Про оренду землі" дає підстави для висновку, що зазначені законодавчі акти не встановлюють конкретного розміру орендної плати за земельну ділянку, який має бути зазначено в договорі оренди. ПК України передбачає порядок визначення орендної плати за землю, а тому саме у договорі оренди визначаються розмір та умови сплати орендної плати.

Розмір орендної плати за умовами пунктів 9, 10 договору оренди має обраховуватись з урахуванням індексу інфляції, а нарахування орендної плати за спірний період із застосуванням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель є безпідставним, оскільки між сторонами не укладено додаткову угоду до договору оренди щодо перерахунку орендної плати з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки землі.

Зміна нормативної грошової оцінки внаслідок індексації є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договорів оренди землі його учасниками. Зазначене не тягне автоматичної зміни умов договорів щодо розміру орендної плати.

Аналогічну правову позицію Верховного Суду викладено у постановах від 30.03.2018 у справі № 916/3236/16, від 01.10.2018 у справі № 916/3233/16, від 19.12.2019 у справі № 922/1137/19.

Відповідно до положень пункту 289.2 статті 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, проте механізм їх застосування є різними як за правовим змістом так і за суб`єктами застосування. Зокрема, індексація нормативної грошової оцінки здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, із застосуванням певної методики (стаття 289 ПК України ). Більше того, різні числові показники індексації нормативної грошової оцінки та індексу споживчих цін за 2016, 2017, 2018 роки підтверджують відмінність цих двох показників.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (абзац 3 статті 21 Закону України "Про оренду землі" ). Отже, за загальним правилом індексувати необхідно лише орендну плату, якщо інше не передбачено у договорі оренди. Індексація ж нормативної грошової оцінки має використовуватися, як правило, для визначення розміру земельного податку за відсутності договору оренди земельної ділянки.

Якщо обов`язкова індексація нормативної грошової оцінки не визначена у договорі, то обчислення орендної плати відбувається відповідно до наведеної норми Закону (індексується лише орендна плата).

Відповідно до пункту 10 договору оренди обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Згідно з додатковою угодою внесено зміни до пункту 9 договору оренди, в якому зазначено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі - у грошовій, натуральній або відробітковій формі та в розмірі 3 % нормативної грошової оцінки землі, що складає 4449, 89 грн.

Розмір орендної плати за умовами договору має обраховуватись з урахуванням індексу інфляції, а нарахування орендної плати за спірний період із застосуванням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель є безпідставним, оскільки між сторонами не було укладено додаткової угоди до договору оренди щодо перерахунку орендної плати з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки землі.

Відповідач та його представник наполягали на тому, що орендна плата орендодавцеві виплачувалась вчасно.

Так, згідно відомості на виплату грошей за 2012 рік ОСОБА_2 отримала 3022, 29 грн., за 2013 рік - 3022, 29 грн., за 2014 рік - 3022, 29 грн., за 2015 рік - не отримувала, оскільки у вказаній відомості відсутній підпис про отримання грошових коштів.

Згідно відомості на виплату грошей за 2016 рік орендну плату ОСОБА_2 отримано в сумі 7509, 36 грн., між тим вказана відомість складена 09.10.2016 року, тобто після смерті останньої.

Представник ОСОБА_3 вказував на те, що орендну плату міг отримувати ОСОБА_4 за довіреністю від 24.01.2013 року, яка була видана ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_3 .

Між тим, статтею 248 ЦК України визначено, що представництво за довіреністю припиняється у разі:1) закінчення строку довіреності;2) скасування довіреності особою, яка її видала;3) відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю;4) припинення юридичної особи, яка видала довіреність; 5) припинення юридичної особи, якій видана довіреність;6) смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.

Враховуючи вказане, дія довіреності припинилась 12.07.2016 року у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 .

Шляхом множення індексів споживчих цін за період з наступного місяця після укладення договору оренди до грудня 2012 року - інфляція відсутня, до грудня 2013 року - інфляція відсутня; до грудня 2014 року - інфляція становить 24,77%; до грудня 2015 року інфляція становить 78,79%; до грудня 2016 року інфляція становить 100,96%; до грудня 2017 року інфляція становить 128,48%; до грудня 2018 року інфляція становить - 150,89%; до грудня 2019 року інфляція становить 161,17 %.

Отже, заборгованість з орендної плати за договором оренди від 13.02.2012 року з урахуванням індексів інфляції становить:

-за 2014 рік - 880, 73 грн (3555,64 х 24,77%).;

-за 2015 рік - 6357, 12 грн. (3555,64х78,79% + 3555,64);

-за 2016 рік - 7145, 41 грн. (3555,64 х 100,96% + 3555,64);

-за 2017 рік - 8124, 28 грн. (3555,64 х 128,49% + 3555,64);

- за 2018 рік - 8920, 74 грн. (3555,64 х 150,89% + 3555,64);

-за 2019 рік - 9286,26 грн. (3555,64 х 161,17% + 3555,64).

Між тим, у остаточних позовних вимогах позивач просила стягнути заборгованість по орендній платі за період з 2016-2019 рік із розрахунку по 6363,93 грн. щорічно.

Заборгованість з орендної плати за 2012 рік, 2013 рік відсутня.

Вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне стягнути заборгованість із орендної плати загалом 37 996,84 грн.(880,73 + 6357,12 + 6363,93х4).

Розрахунки здійснені колегією суддів без врахування податків.

Враховано, що сплачені суми за 2012-2014 роки зменшені при сплаті за рахунок відрахованого відповідачем податку з доходів фізичних осіб.

Відповідач ФГ Гиренко А.І. у відзиві на позовну заяву просив застосувати до вказаних правовідносин позовну давність.

Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом, якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. , а терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно ст. ст. 252 , 253 , 254 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Загальна позовна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 261 ЦК України за зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

З матеріалів справи вбачається, що з позовом ОСОБА_1 звернулась 17.09.2019 року.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення про визнання за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом спірної земельної ділянки від 31.08.2018 року та набрало законної сили 07.10.2018 року.

В силу положень статті 1216 ЦК України спадкування - це перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до положень статті 1217ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У частині другій статті 1220 ЦК України визначено, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу ).

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Оскільки ОСОБА_1 до вирішення судом спору про право власності на спірне майно в порядку спадкування, за результатами якого було ухвалене рішення Дворічанського районного суду Харківської області від 31.08.2018 року, була позбавлена можливості реалізувати своє право власності, тому строк позовної давності за вимогами про визнання недійсною додаткової угоди № 12 до договору оренди земельної ділянки, розірвання договору оренди земельної ділянки від 13.02.2012 року, зобов`язання повернути земельну ділянку ОСОБА_1 , стягнення заборгованості за орендною платою за період з 2014 р. по 2016 р. був пропущений останньою з поважних причин.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в частині відмови у визнанні недійсною додаткової угоди № 12 до договору оренди земельної ділянки, розірвання договору оренди земельної ділянки від 13.02.2012 року, зобов`язання повернути земельну ділянку ОСОБА_1 , стягненні заборгованості - скасуванню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 371, 374, п. 4 ч. 3 ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дворічанського районного суду Харківської області від 27 лютого 2020 року в частині відмови у визнанні недійсною додаткової угоди № 12 до договору оренди земельної ділянки, розірвання договору оренди земельної ділянки від 13.02.2012 року, зобов`язання повернути земельну ділянку ОСОБА_1 , стягненні заборгованості - скасувати, ці позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсною додаткову угоду № 12 до договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого за № 632180004001303 від 18 червня 2012 року, укладену між ОСОБА_2 та Фермерським господарством Гиренко Андрій Іванович на земельну ділянку розміром 6,3546 га кадастровий номер 6321883000:05:000:0161.

Розірвати договір оренди земельної ділянки від 13.02.2012 року, укладений між Фермерським господарством Гиренко Андрій Іванович та ОСОБА_2 на земельну ділянку розміром 6,3546 га кадастровий номер 6321883000:05:000:0161.

Зобов`язати Фермерське господарство Гиренко Андрій Іванович повернути ОСОБА_1 земельну ділянку розміром 6,3546 га кадастровий номер 6321883000:05:000:0161.

Стягнути з Фермерського господарства Гиренко Андрій Іванович на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати 37996, 84 грн.

Стягнути з Фермерського господарства Гиренко Андрій Іванович на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 2971, 38 грн.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий - Н.П. Пилипчук

Судді - С.С. Кругова

О.В. Маміна