Постанова

від 06.08.2020 по справі 546/163/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 546/163/18 Номер провадження 22-ц/814/439/20Головуючий у 1-й інстанції Лизенко І.В. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2020 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Чумак О.В.

суддів: Дряниці Ю.В., Кривчун Т.О.

за участю секретаря Ткаченко Т.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області на рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 09 грудня 2019 року, ухвалене суддею Лизенко І.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області про визнання незаконними та скасування розпоряджень про притягнення до дисциплінарної відповідальності та про звільнення, поновлення на роботі; за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення надбавки до посадового окладу, середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулась до місцевого суду з позовом до Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області (далі - Решетилівська РДА), у якому просила визнати незаконними та скасувати розпорядження РДА про притягнення її до дисциплінарної відповідальності від 13.12.2017 року, 19.01.2018 року, 01.02.2018 року, а також розпорядження про звільнення від 19.02.2018 року, поновивши її на посаді директора Решетилівського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) (далі - Решетилівський РТЦ), посилаючись на незаконність дій відповідача.

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області (далі - УСЗН Решетилівської РДА), в якому просила скасувати та визнати наказ № 83-ОД від 10.11.2017 р. начальника УСЗН Решетилівської РДА незаконним, стягнути з відповідача на її користь ненараховану, не виплачену раніше надбавку до посадового окладу у розмірі 5136,00 грн. та стягнути на її користь судові витрати, посилаючись при цьому на невідповідність вказаного наказу вимогам законодавства.

У травні 2019 року ОСОБА_1 подано до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог до Решетилівської РДА та УСЗН Решетилівської РДА, в якій вона просила суд щодо вимог до Решетилівської РДА:

визнати незаконним та скасувати розпорядження Решетилівської РДА Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 від 13.12.2017 р. №53-в;

визнати незаконним та скасувати розпорядження Решетилівської РДА Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 від 19.01.2018 р. №1-в;

визнати незаконним та скасувати розпорядження Решетилівської РДА Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 від 01.02.2018 р. №2-в;

визнати незаконним та скасувати розпорядження Решетилівської РДА Про звільнення ОСОБА_1 від 19.02.2018 р. №22-к;

поновити її на посаді директора Решетилівського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) з 19.01.2018 р.

Щодо позовних вимог до УСЗН Решетилівської РДА ОСОБА_1 просила:

визнати незаконним та скасувати наказ №83-ОД від 10.11.2017 р., виданий начальником УСЗН Решетилівської РДА;

стягнути з УСЗН Решетилівської РДА на її користь ненараховану та невиплачену надбавку до посадового окладу в розмірі 5136 грн.;

стягнути з УСЗН Решетилівської РДА на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 90 855,80 грн. з утриманням податку та інших обов`язкових платежів (т.1 а.с.101-114).

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що 18.05.2012 р. була прийнята на посаду директора Решетилівського РТЦ.

16.01.2017 р. нею видано наказ №06-ОС, який погоджено 17.01.2017 р. начальником УСЗН Решетилівської РДА, про встановлення їй надбавки за складність і напруженість в роботі на 2017 рік з 01.01.2017 р. в розмірі 50% до посадового окладу.

10.11.2017 р. начальник УСЗН Решетилівської РДА виніс наказ №83-ОД Про економне, раціональне та ефективне використання бюджетних коштів , пунктом 1 якого припинив з 01.11.2017 р. виплату надбавки за складність та напруженість в роботі директору Решетилівського РТЦ.

Пунктом 2 зобов`язав директора Решетилівського РТЦ Козарь Н.Ю. припинити виплату стимулюючих доплат та надбавок, встановлених працівникам територіального центру, заборонив проведення преміювання працівників територіального центру, зобов`язав проводити економічно обґрунтоване придбання товарів та послуг тільки після попереднього погодження з головним розпорядником коштів; визначив, що в разі виникнення в грудні 2017 року економії фонду оплати праці, проводити встановлення стимулюючих виплат та преміювання працівників територіального центру після попереднього погодження з головним розпорядником коштів.

Внаслідок дії цього наказу вона не отримала у листопаді та грудні 2017 року набавку в розмірі 50% до посадового окладу, що становить 5 136 грн. (5 136 х 50% х 2 = 5 136).

Вважає даний наказ незаконним, оскільки пунктом 3 наказу визнано таким, що втратив чинність, наказ №11-ОД від 10.01.2013 р. Про затвердження положень .

Тобто відповідачем УСЗН одноосібно прийнято рішення щодо внесення змін до колективного договору, оскільки наказом від 10.01.2013 р. затверджено Положення про преміювання, встановлення надбавок та доплат до посадових окладів та надання матеріальної допомоги працівникам Решетилівського РТЦ, яке є додатком до колективного договору.

Розпорядженням голови Решетилівської РДА від 13.12.2017 р. №53-в її притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану за невиконання нею наказу №83-ОД від 10.11.2017 р., а також грубість і некоректність у спілкуванні з працівниками.

19.12.2017 р. наказом начальника УСЗН визнано нечинним пункт 2 наказу від 10.11.2017 р. щодо стимулюючих доплат та премій працівникам Решетилівського РТЦ.

Внаслідок цього 26.12.2017 р. нею видано наказ №150-ОС Про преміювання працівників територіального центру . Між тим, їй не було нараховано та виплачено премію та надбавку.

Вважає, що її було притягнуто до дисциплінарної відповідальності на підставі наказу, який в подальшому був визнаний частково не чинним.

Розпорядженням Решетилівської РДА від 19.01.2018 р. №1-в їй оголошено другу догану за порушення трудової дисципліни у зв`язку із значними порушеннями, виявленими 14.12.2017 р. при проведенні контрольних заходів за додержанням законодавства про надання соціальних послуг відділеннями Решетилівського РТЦ та незадовільною виконавською роботою.

Підставою розпорядження було подання начальника УСЗН від 12.01.2018 р. №01-22/208, №01-221/209.

Зі стягненням ОСОБА_1 не згодна, оскільки після перевірки, яка відбулась 14.12.2017 р., нею видано наказ від 29.12.2017 р. №43-ОД Про усунення недоліків за результатами перевірки , яким було доручено провести заходи щодо усунення недоліків, вказані зауваження взяті до відома.

15.01.2018 р. за №01-23/58 та №01-24/57 нею направлені відповідні пояснення з приводу вказаних обставин начальнику УСЗН та голові Решетилівської РДА. Пояснення аналогічного змісту направлені нею до Департаменту соціального захисту населення Полтавської облдержадміністрації. Чим підтвердила, що визнає певні прогалини в роботі та зауважує, що в майбутньому буде нівелювати недоліки в роботи, не допускаючи їх виникнення. Вважає виявлені недоліки несуттєвими та такими, що не впливають на якість соціальних послуг.

Стосовно цієї догани вона зверталась до профспілкового комітету Управління соціального захисту населення Решетилівської РДА, який рішенням рекомендував звернутися до суду.

Розпорядженням голови Решетилівської РДА від 01.02.2018 р. №2-в їй оголошено третю догану за незадовільне виконання своїх посадових обов`язків та незадовільну виконавську дисципліну. Зі змістом розпорядження та з документами, які стали підставою, вона не була ознайомлена.

01.02.2018 р. головою Решетилівської РДА винесено розпорядження №16-к, яким визнано її роботу незадовільною та доручено заступнику ОСОБА_2 звернутись до Департаменту соціального захисту населення Полтавської облдержадміністрації щодо доцільності її перебування на посаді.

Розпорядженням в.о. голови Решетилівської РДА №22-к від 19.02.2018 р. звільнено ОСОБА_1 з посади директора Решетилівського РТЦ за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених трудовим договором. З цього часу вона фактично перебуває у вимушеному прогулі.

Вважає звільнення незаконним, оскільки у розпорядженні № 22-к від 19.02.2018 р. не вказано, як підстава звільнення, порушення трудової дисципліни, яке було б вчинено нею після оголошення догани 01.02.2018 р. та до застосування стягнення у виді звільнення.

Вказує, що в порушення вимог ст. 147 КЗпП України за одне й те саме порушення на неї накладено два види стягнення: догану і звільнення.

У розпорядженні про звільнення відсутнє посилання на документ, який вона порушила (Правила внутрішнього трудового розпорядку, посадова інструкція тощо).

Факти вчинення нею дисциплінарних проступків не підтверджено доказами та не з`ясовано причини порушень шляхом відібрання письмових пояснень працівника.

Згідно ч.2 ст. 235 КЗПП України при поновленні на роботі вона має право на виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Враховуючи, що позовна заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з її вини, вважає, що середній заробіток за весь час вимушеного прогулу складає 90 855,80 грн. за період з 19.02.2018 р. по 23.05.2019 р. (дата судового засідання, до якого подано заяву про збільшення позовних вимог), з розрахунку середньоденної заробітної плати 311,15 грн., згідно довідки про доходи від 13.05.2019 р. та кількості робочих днів за цей період - 292.

Також просила стягнути з відповідачів солідарно судові витрати, які складаються з витрат на сплату судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, надавши попередній (орієнтовний) розрахунок, у якому сума сплаченого судового збору - 3524 грн., орієнтовні витрати на правничу допомогу - 6000 грн.

Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 09 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 до Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області про визнання незаконними та скасування розпоряджень про притягнення до дисциплінарної відповідальності та про звільнення, поновлення на роботі задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 від 13.12.2017 №53-в.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 від 01.02.2018 №2-в.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області Про звільнення ОСОБА_1 від 19.02.2018 №22-к та поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Решетилівського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) з 19.02.2018 р.

У задоволенні вимоги про скасування розпорядження від 19.01.2018 №1-в відмовлено.

Позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення надбавки до посадового окладу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково.

Визнано незаконними та скасовано пункт 3 та пункт 4 наказу №83-ОД від 10.11.2017, виданий начальником Управління соціального захисту населення Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області.

Стягнуто з Управління соціального захисту населення Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області на користь ОСОБА_1 ненараховану та невиплачену надбавку до посадового окладу за грудень 2017 року в сумі 2568 (дві тисячі п`ятсот шістдесят вісім) гривень.

Стягнуто з Управління соціального захисту населення Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 134 105 (сто тридцять чотири тисячі сто п`ять) гривень 65 копійок, з утриманням податків зборів та обов`язкових платежів.

Стягнуто з Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 2114 (дві тисячі сто чотирнадцять) гривень 40 копійок.

Стягнуто з Управління соціального захисту населення Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 1057 (одна тисяча п`ятдесят сім) гривень 20 копійок.

Стягнуто з Управління соціального захисту населення Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області на користь держави судові витрати у сумі 2011 (дві тисячі одинадцять) гривень 59 копійок.

Рішення суду допущено до негайного виконання в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

Додатковим рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 09 січня 2020 року стягнуто з Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5142,86 грн.

Стягнуто з Управління соціального захисту населення Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3428,57 грн.

Додатковим рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 03 лютого 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області про визнання незаконним та скасування пунктів 1,2,5,6 наказу № 83-ОД від 10.11.2017 року, виданого начальником Управління соціального захисту населення Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області відмовлено за необґрунтованістю.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області про стягнення надбавки до посадового окладу за листопад 2017 року в сумі 2568 грн. відмовлено за необґрунтованістю.

З рішенням суду першої інстанції від 09.12.2019 року не погодився відповідач Решетилівська районна державна адміністрація Полтавської області, оскарживши його в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу до Полтавського апеляційного суду 09.01.2020 р.

Згідно матеріалів цивільної справи, яка надійшла на запит апеляційного суду 22.01.2020 р., аналогічна за змістом апеляційна скарга подана Решетилівською районною державною адміністрацією Полтавської області через суд першої інстанції 08.01.2020 р.

Зі змісту мотивувальної частини апеляційної скарги Решетилівської районної державної адміністрації вбачається, що нею оскаржується рішення місцевого суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про скасування розпорядження голови Решетилівської райдержадміністрації від 01 лютого 2018 року № 2-в Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 , розпорядження в.о. голови райдержадміністрації № 22-к від 19.02.2018 р. Про звільнення ОСОБА_1 , а також про стягнення з Управління соціального захисту населення Решетилівської РДА на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 134105,65 грн. з утриманням податків і зборів, та судових витрат у сумі 2011,59 грн.

Тоді як у прохальній частині апеляційної скарги представник відповідача ОСОБА_3 прохає скасувати рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 09 грудня 2019 року у об`єднаній цивільній справі № 546/163/18 та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 21.02.2020 р. апеляційна скарга Решетилівської РДА на рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 09.12.2019 р. була залишена без руху для усунення недоліків для уточнення апеляційної скарги стосовно обсягу апеляційного оскарження, сплати судового збору у розмірі 7336,11 грн. (в разі, якщо рішення оскаржується в повному обсязі) або 4125,99 грн. (якщо рішення суду оскаржується частково) (том 3 а.с. 231).

11.03.2020 р. на виконання вимог вказаної ухвали Решетилівською РДА сплачено судовий збір у сумі 4125,99 грн. (т. 3 а.с. 236).

Отже, наведене свідчить про те, що рішення суду від 09.12.2019 року оскаржується Решетилівською районною державною адміністрацією частково.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач вказує, що суд першої інстанції не дослідив документи, які стали мотивами для прийняття розпорядження Решетилівської РДА від 01.02.2018 року № 2-в, тоді як позивачкою визнано виявлені у ході перевірки Держпродспоживслужби недоліки у роботі підвідомчих підрозділів, а в справі наявний витяг з протоколу розширеного засідання колегії Решетилівської РДА.

На підтвердження доказів грубої поведінки позивачки у спілкуванні з підлеглими і колегами по роботі, встановлення нездорового клімату в колективі, відповідачем надано до апеляційної скарги копії заяв працівників установи.

Зазначає, що стягуючи з УСЗН Решетилівської РДА на користь позивачки середнього заробітку у розмірі 134105 грн. та судових витрат у сумі 2011,59 грн. суд першої інстанції не взяв до уваги те, що вимушений прогул відбувся не з вини УСЗН Решетилівської РДА, тому воно не повинно нести такі видатки.

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу апеляційного суду від ОСОБА_1 , остання прохає відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення суду від 09.12.2019 року та додаткове рішення районного суду від 09.01.2020 року.

Крім цього, 06.04.2020 року позивачкою подано заяву про приєднання до матеріалів справи письмових пояснень.

ОСОБА_1 та УСЗН Решетилівської РДА рішення місцевого суду не оскаржували.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У судове засідання представник Решетилівської РДА не з`явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Його клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з продовженням терміну дії карантинних обмежень на території України задоволенню не підлягає, оскільки відповідні обмеження в частині руху транспортних засобів скасовані, державні установи працюють, відповідно, Решетилівська РДА мала можливість забезпечити участь представника в судовому засіданні.

Крім того, клопотання подано через канцелярію суду, не зважаючи на наявність карантинних обмежень. Зазначене свідчить про затягування розгляду справи з боку відповідача. Решетилівської РДА.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки, її представника, представника відповідача - УСЗН Решетилівської РДА, перевіривши матеріали справи в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга Решетилівської районної державної адміністрації задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що розпорядженням голови Решетилівської РДА №191 від 01.07.2010 року створено Решетилівський районний територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) шляхом реорганізації (виділення) з управління праці та соціального захисту населення райдержадміністрації структурного підрозділу - територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян як окрему юридичну особу та затверджено Положення про Решетилівський РТЦ і його структуру (т.1 а.с.17).

Розпорядженням голови Решетилівської РДА №21-к від 18.05.2012 року ОСОБА_1 призначено на посаду директора Решетилівського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) з 18 травня 2012 року з посадовим окладом згідно штатного розпису (т.1 а.с.12).

Розпорядженням голови Решетилівської РДА №177 від 06.07.2016 року затверджено Положення про Решетилівський районний територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) та його структуру у новій редакції (т.1 а.с.256-263).

Згідно з вказаним Положенням, Решетилівський РТЦ є бюджетною установою, розпорядження щодо утворення, ліквідації або реорганізації якою приймає Решетилівська РДА; є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Казначейства, печатку із своїм найменуванням, штампи та бланки (п.1, 17 Положення).

Кошторис, штатний розпис територіального центру затверджує начальник управління соціального захисту населення Решетилівської РДА.

Територіальний центр утримується за рахунок коштів, які відповідно до Бюджетного кодексу України виділяються з місцевих бюджетів на соціальний захист населення та соціальне забезпечення, інших надходжень, у тому числі від діяльності його структурних підрозділів, за надання платних соціальних послуг, а також благодійних коштів громадян, підприємств, установ і організацій. Гранична чисельність і фонд оплати праці працівників територіального центру за пропозицією УСЗН затверджується головою Решетилівської РДА (п. 6, 12, 13 Положення).

Територіальний центр очолює директор, який призначається на посаду та звільняється з посади в установленому порядку розпорядженням голови Решетилівської РДА за пропозицією УСЗН Решетилівської РДА, погодженою з Департаментом соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації (п.10 Положення).

Пунктом 11 Положення визначені посадові обов`язки та повноваження директора територіального центру.

Посадовою інструкцією директора Решетилівського РТЦ, затвердженою заступником начальника УСЗН Решетилівської РДА 30.09.2016 р., окрім наведених вище положень, визначено, що у своїй діяльності директор територіального центру підпорядковується начальнику управління соціального захисту населення. До завдань і обов`язків директора віднесено повноваження, викладені у п. 11 Положення (т.1 а.с.10-11).

Відповідно до розділу IV посадової інструкції, директор територіального центру несе відповідальність за: несвоєчасне і неякісне виконання посадових обов`язків, що передбачені цією посадовою інструкцією; бездіяльність або невиконання наданих прав; правомірність роз`яснень і консультацій, що надавались; достовірність інформації та звітності, яка подається терцентром за підписом директора; дотримання інструкцій з охорони праці, протипожежної безпеки та виробничої санітарії; вчинення корупційних правопорушень; порушення трудової дисципліни, норм та етики поведінки.

При вирішенні спору, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для визнання незаконними та скасування розпоряджень Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 від 13.12.2017 р. №53-в; голови Решетилівської РДА від 01.02.2018 року №2-в Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ; виконувача обов`язків голови РДА від 19.02.2018 р. № 22-к Про звільнення ОСОБА_1 .

Поновив позивачку на посаді директора Решетилівського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) з 19.02.2018 р.

Визнав незаконними та скасував пункти 3 та 4 наказу №83-ОД від 10.11.2017 р., виданий начальником Управління соціального захисту населення Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області скасування розпорядження від 19.01.2018 №1-в.

Стягнув з УСЗН Решетилівської РДА на користь позивачки ненараховану та невиплачену надбавку до посадового окладу за грудень 2017 року в сумі 2568 грн. та середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 134105,65 грн. з утриманням податків зборів та обов`язкових платежів.

Відмовив у задоволенні вимоги про визнання незаконним та скасування пунктів 1,2,5,6 наказу № 83-ОД від 10.11.2017 року та стягнення надбавки до посадового окладу за листопад 2017 року в сумі 2568 грн.

Рішення місцевого суду оскаржується відповідачем в частині визнання незаконними та скасування розпорядження голови Решетилівської РДА від 01.02.2018 року № 2-в Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 та розпорядження виконувача обов`язків голови РДА № 22-к від 19.02.2018 р. Про звільнення ОСОБА_1 , а також стягнення з УСЗН Решетилівської РДА на користь позивачки середнього заробітку у розмірі 134105 грн. та судових витрат у сумі 2011,59 грн.

Отже, переглядається апеляційним судом саме в цій частині.

Правомірність рішення місцевого суду в іншій частині відповідачем не оскаржується. Тому апеляційним судом у тій частині не переглядається.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в оскаржуваній частині та вважає, що вони відповідають встановленим по справі обставинам та узгоджуються з правовими нормами, з огляду на таке.

Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що згідно листа заступника голови Решетилівської РДА від 29.01.2018 №55/01-52 директору Решетилівського РТЦ запропоновано надати до 16-00 години 30.01.2018 на адресу райдержадміністрації інформацію про усунення недоліків, виявлених в результаті перевірки роботи стаціонарних відділень у с. Шевченкове та М`якеньківка Решетилівського РТЦ та викладених у Довідці.

Згідно Довідки від 26.01.2018 р. №01-27/33-20/29 начальника Решетилівського районного управління Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області в результаті перевірки комісією у М`якеньківському стаціонарному відділенні виявлено порушення дотримання вимог санітарного законодавства, а саме: на м`ясо курей та рибу відсутні сертифікати якості, не дотримані вимоги по маркуванню робочих поверхонь та кухонного інвентаря на харчоблоці, не дотримується товарне сусідство продуктів харчування в холодильних та морозильних камерах, на ємності з дезінфікуючим розчином відсутня дата його приготування, частково відсутнє маркування притирального інвентаря (т.1 а.с.70).

30.01.2018 позивачкою надано письмові пояснення №01-24/81, зареєстровані в РДА 30.01.2018 за вх. 155/01-52, щодо недоліків, розрахунок потреби в коштах на усунення недоліків та копію наказу директора РТЦ від 30.01.2018 №16-ОД про вжиття заходів для усунення виявлених недоліків (т.1 а.с.279-281).

01.02.2018 року винесено розпорядження голови Решетилівської райдержадміністрації від № 2-в Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 , яким відповідно до ст. 139, 147, 148, 149 КЗпП України та статей 6, пунктів 5,6,7 статті 39, 41 Закону України Про місцеві державні адміністрації ОСОБА_1 оголошено догану за незадовільне виконання своїх посадових обов`язків та незадовільну виконавську дисципліну.

Підставою вказано витяг з протоколу розширеного засідання колегії районної державної адміністрації від 31.01.2018 р. №1 (том 1 а.с. 85).

Між тим, копію вказаного протоколу місцевому суду надано не було.

Як і не надано суду Довідки членів комісії для проведення перевірки роботи стаціонарних відділень для постійного або тимчасового проживання у с. Шевченкове та с. М`якеньківка Решетилівського РТЦ від 26.01.2018 р. № 28-20/33 та від 26.01.2018 №01-08/95 за результатами перевірки.

Клопотання про їх витребування відповідачами не заявлялося.

Згідно ч.1, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи те, що відповідачем Решетилівською РДА не надано доказів на підтвердження вчинення позивачкою дисциплінарного проступку, місцевий суд прийшов до вірного висновку про задоволення позову в частині визнання незаконним та скасування розпорядження Решетилівської РДА від 01.02.2018 №2-в Про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності .

При цьому, суд першої інстанції вірно послався на те, що довідка від 26.01.2018 №01-27/33-20/29 начальника Решетилівського районного управління Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області (т. 1 а.с. 70), а також письмові пояснення позивачки від 30.01.2018 р. № 01-24/81 (т. 1 а.с. 279) не можуть бути достатніми доказами на підтвердження вчинення проступку, так як вказаним розпорядженням стягнення накладено також за інші порушення, які не відображені у цій довідці, та які не визнано позивачкою.

Доводи апеляційної скарги Решетилівської РДА про те, що ними доведено факт вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, за який видано розпорядження голови Решетилівської РДА від 01.02.2018 року № 2-в про притягнення її до дисциплінарної відповідальності, не підтверджені належними і допустимими доказами та не спростовують вірних висновків місцевого суду в цій частині.

Додана апелянтом до апеляційної скарги копія протоколу розширеного засідання колегії Решетилівської РДА від 31.01.2018 року № 1 Про підсумки роботи районного територіального центру соціального обслуговування у 2017 році (том 3 а.с. 156-160), а також копії пояснень та доповідних працівників ТРЦ щодо ОСОБА_1 , - не приймається колегією суддів до уваги, оскільки відповідач не довів, що не мав можливості подати вказані докази до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, як того вимагає ч. 3 ст. 367 ЦПК України.

Перевіряючи рішення місцевого суду в частині визнання незаконним та скасування розпорядження Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області Про звільнення ОСОБА_1 від 19.02.2018 №22-к, суд першої інстанції вірно встановив, що вказаним розпорядженням позивачку звільнено з посади директора Решетилівського РТЦ 19 лютого 2018 року за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених трудовим договором (т.1 а.с.16).

Підставою вказано розпорядження голови РДА від 13.12.2017 р. №53-в, розпорядження голови РДА від 19.01.2018 №1-в, розпорядження голови РДА від 01.02.2018 р. №2-в, витяг з протоколу розширеного засідання колегії РДА від 31.01.2018 №1, розпорядження голови РДА від 01.02.2018 р. №16-к Про доцільність перебування на посаді , довідки членів комісії для проведення перевірки роботи стаціонарних відділень для постійного або тимчасового проживання у с. Шевченкове та с. М`якеньківка Решетилівського РТЦ від 26.01.2018 №28-20/33, від 26.01.2018 №01-27/33-20/29, від 26.01.2018 №01-08/95, пояснення ОСОБА_1 від 30.01.2018 №01-24/81, погодження Департаменту соціального захисту населення облдержадміністрації від 16.02.2018 №01.2-14/1338.

Відповідно до ч.1 ст. 147, ч.1 ст. 147-1 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Статтею 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Згідно ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Відповідно до ст. 147 КЗпП України звільнення є дисциплінарним стягненням, а тому повинно відповідати вимогам ст. 147-149 КЗпП України, зміст яких викладено вище, а також вимогам ст. 43 КЗпП України.

Згідно ч.1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір в частині правомірності видання розпорядження № 22-к від 19.02.2018 р. про звільнення ОСОБА_1 вірно встановив, що згідно переліку вказаних у зазначеному розпорядженні підстав до позивачки застосовано звільнення за порушення, за які на неї вже накладено стягнення у вигляді догани.

Посилання на порушення, вчинене за межами предмету попередніх дисциплінарних проваджень зазначене розпорядження не містить.

Отже, висновки суду першої інстанції про те, що відповідачем Решетилівською РДА порушено вимоги ч. 1 ст. 147 КЗпП України, згідно якої за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один із заходів стягнення, є правильними та відповідають встановленим по справі обставинам та наведеним правовим нормам.

Також суд першої інстанції обґрунтовано послався на те, що відповідачем порушено вимоги ст. 149 КЗпП України, оскільки вказані у розпорядженні письмові пояснення ОСОБА_1 від 30.01.2018 №01-24/81 (т. 1 а.с. 279), стосуються накладення стягнення розпорядженням від 01.12.2018 №2-в Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 .

Статтею 43-1 КЗпП України встановлено випадки, за яких допускається розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Судом першої інстанції було вірно встановлено, що ОСОБА_1 являлася членом профспілкового комітету управління праці та соціального захисту населення Решетилівської райдержадміністрації та Решетилівського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг).

Доказів щодо звернення відповідача до профспілкового органу перед звільненням ОСОБА_1 матеріали справи не містять та відповідачем не надані.

Між тим, згідно пояснень представника відповідача УСЗН, наданих місцевому суду, профспілка фактично перестала існувати, оскільки у зв`язку з подіями, пов`язаними з ОСОБА_1 та звільненням голови профспілки ОСОБА_4 , всі працівники вийшли з неї. Дату або період припинення діяльності спілки представник відповідача не зазначив.

Наявність профспілки на момент звільнення позивачки та її членство у ній підтверджується колективним договором, стороною якого виступила вказана профспілка; зверненням позивачки як члена профспілки за захистом своїх прав від 18.12.2017 р. та протоколом розгляду звернення позивачки на засіданні профспілкового комітету від 29.01.2018 р. №21 (т.1 а.с.27-28, 30).

Доказів на спростування цих обставин відповідачами судам не надано.

Отже, суд першої інстанції вірно вказав на відсутність підстав, передбачених ст. 43-1 КЗпП України, за яких звільнення може відбуватись без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації.

При вирішенні спору у цій частині місцевий суд прийшов до висновку про недоцільність виконання вимог ч.9 ст. 43 КЗпП України щодо зупинення провадження у справі та запиту згоди профкому, оскільки вказана первинна профспілкова організація не діє, що не заперечувалося сторонами, та, відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, не потребує доведенню. Обґрунтованих сумнівів щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання у колегії суддів не виникає.

Також суд першої інстанції обґрунтовано послався на те, що отримання судом згоди на звільнення позивачки, за наявності інших порушень при звільненні, не вплинуло б на вирішення справи по суті.

З урахуванням вищенаведеного, місцевий суд прийшов до правильного висновку про задоволення позову ОСОБА_1 в частині визнання незаконним та скасування розпорядження РДА №22-к від 19.02.2018 р. Про звільнення ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1, 2 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Суд першої інстанції правильно визначив період вимушеного прогулу позивачки - з 20.02.2018 р. по 09.12.2019 р., взявши до уваги те, що днем звільнення є останній день роботи, а саме 19.02.2018 р.

Оскільки ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом 23.02.2018 р., вимушений прогул більше одного року стався не з вини позивачки.

При цьому, місцевим судом вірно встановлено та підтверджено матеріалами справи, що тривалість судового розгляду, здебільшого, обумовлено зміною складу суду внаслідок звільнення головуючих суддів у відставку, неможливістю автоматизованого розподілу заяви через відсутність у суді суддів. Також розгляд справи відкладався за клопотаннями обох сторін з поважних причин.

Отже, висновки районного суду про те, що відшкодуванню підлягає середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, є правильними та відповідають матеріалам справи.

Також місцевим судом вірно обраховано середній заробіток за час вимушеного прогулу позивачки за період з 20.02.2018 р. по 09.12.2019 р. включно на суму 134 105,65 грн., згідно довідки від 29.10.2019 р., яка складена відповідно до вимог пункту 2 розділу ІІ, пункту 5 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 (т.3 а.с.2) та стягнуто його саме з Управління соціального захисту населення Решетилівської РДА, в структурі якої перебуває централізована бухгалтерія (відділ фінансування) установ соціального захисту населення, якою здійснюється оплата праці працівників РТЦ.

З огляду на вищенаведене, доводи апеляційної скарги Решетилівської РДА стосовно незгоди з рішенням місцевого суду щодо стягнення коштів саме з УСЗН на увагу колегії суддів не заслуговують.

Крім цього, місцевий суд прийшов до правильних висновків про стягнення на користь позивачки судових витрат у сумі 2011,54 грн. з Управління соціального захисту населення Решетилівської РДА, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та досліджено надані сторонами докази, надано їм правильну правову оцінку, на підставі чого місцевий суд прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання незаконним та скасування розпорядження голови Решетилівської РДА від 01.02.2018 року № 2-в про притягнення її до дисциплінарної відповідальності; розпорядження Решетилівської РДА № 22-к від 19.02.2018 р. про її звільнення, поновлення позивачки на роботі з 19.02.2018 року та стягнення з Управління соціального захисту населення Решетилівської районної державної адміністрації середнього заробітку на її користь у сумі 134105,65 грн. та 2011,59 грн. судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.

Доводи апеляційної скарги Решетилівської РДА, які зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ухваленим рішенням, правильних висновків місцевого суду не спростовують, тому залишаються колегією суддів без задоволення.

Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для скасування рішення суду в оскаржуваній частині з наведених в апеляційній скарзі мотивів колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст.ст.368, 375, 382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області залишити без задоволення.

Рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 09 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В.Чумак

Судді: Ю.В.Дряниця

Т.О.Кривчун