Рішення

від 27.07.2020 по справі 440/5151/19

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

27 липня 2020 року м. ПолтаваСправа №440/5151/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Пуленко М.І.

та представників сторін:

від позивача - Гончар Н.Б.,

від відповідача - Захаренко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новооржицький цукровий завод" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Новооржицький цукровий завод" (надалі - позивач, ТОВ "Новооржицький цукровий завод") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.09.2019 №№ 0000891401, 0000901401, 0000911401 повністю та від 16.09.2019 №0000881401 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2019 року у розмірі 499207,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на неправомірність спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки при формуванні податкових зобов`язань зі сплати податку на прибуток та податку на додану вартість за спірний період, позивачем у повній мірі дотримані вимоги Податкового кодексу України. За твердженням позивача, здійснення господарських операцій між ТОВ "Новооржицький цукровий завод" та фізичними особами - підприємцями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку. Так само, належними і достовірними документами бухгалтерського обліку підтверджено факт використання у виробничому циклі діяльності підприємства орендованого у ТОВ фірма "Астарта-Київ" майна. Натомість, висновки акта перевірки ґрунтуються на припущеннях податкових ревізорів-інспекторів, а не на підставі аналізу фінансово-господарської діяльності платника податку і первинних документів, що у повному обсязі надавалися під час проведення перевірки.

2. Позиція відповідача.

Відповідач позов не визнав, у відзиві представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність /т. 15, а.с. 69-73/. Свою позицію мотивував посиланням на доводи, викладені у акті від 15.08.2019 №988/16-31-14-01-10/38960990 про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Новооржицький цукровий завод". Зокрема, зазначив, що перевіркою встановлено заниження позивачем іншого операційного доходу від продажу капітальних інвестицій у розмірі амортизаційних відрахувань за 2-й квартал 2018 року на суму 3481685,00 грн внаслідок укладення договорів оренди майна з ТОВ фірма "Астарта-Київ". При цьому, зазначене порушення також мало вплив на формування позивачем податкового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість. Крім того, перевіркою встановлено безпідставне формування витрат за 4-й квартал 2016 року, 4-й квартал 2017 року, 4-й квартал 2018 року загалом у розмірі 2129252,00 грн та податкового кредиту за вересень - грудень 2016 року, травень, червень, серпень, жовтень, листопад 2017 року за рахунок відображення у бухгалтерському та податковому обліку придбання послуг у ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 , що не підтверджені документально.

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 2.01.2020 позовну заяву прийнято до провадження та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.02.2020 продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять календарних днів.

Ухвалою від 18.03.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 8.04.2020. Цією ухвалою також задоволення клопотання представника позивача про виклик у судове засідання свідків.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 8.04.2020 провадження у справі зупинено до завершення обмежувальних протиепідемічних заходів.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.06.2020 провадження у справі поновлено.

У судовому засіданні 24.06.2020 заслухано пояснення свідків - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

У судових засіданнях 22.07.2020 та 27.07.2020 представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник відповідача у судових засіданнях проти позову заперечувала, наполягала на відмові у задоволенні позовних вимог.

Обставини справи

ТОВ "Новооржицький цукровий завод" (код ЄДРПОУ 38960990) зареєстроване як юридична особа 1.11.2013, взяте на облік в органах державної податкової служби як платника податків з 4.11.2013 /т. 1, а.с. 204-210/.

Головним управлінням ДПС у Полтавській області, відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статті 77, пункту 81.1 статті 81, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, у період з 27.06.2019 по 8.08.2019 проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Новооржицький цукровий завод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивач не оспорює.

За результатами перевірки складено акт від 15.08.2019 №988/16-31-14-01-10/38960990 /т. 1, а.с. 60-107/, за висновками якого встановлено порушення позивачем вимог:

підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 188.1 статті 188 ПК України, статті 1, частини другої статті 3, частин першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Доходи", пункту6 П(С)БО 16 "Витрати", що призвело до заниження податку на прибуток загалом у розмірі 293409,00 грн та завищення від`ємного значення оподаткування податком на прибуток загалом у розмірі 18964690,00 грн;

пунктів 198.1, 198.2, 198.3 198.5, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України, внаслідок чого занижено від`ємне значення з податку на додану вартість за березень 2019 року у розмірі 4053875,00 грн;

підпункту 120-1.2 статті 120-1, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України, в частині не реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних на суму ПДВ загалом у розмірі 3838561,00 грн.

На підставі акта перевірки Головним управлінням ДПС у Полтавській області 16.09.2019 сформовані податкові повідомлення рішення:

№0000881401 про зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2019 року загалом у розмірі 15483005,00 грн /т. 1, а.с. 191-192/,

№0000891401 про збільшення суми грошового зобов`язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 366761,25 грн, з них: основний платіж - 293409,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 73352,25 грн /т. 1, а.с. 185-186/;

№0000901401 про зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ за березень 2019 року на 4053875,00 грн /т. 1, а.с. 187-188/;

№0000911401 про застосування штрафу у розмірі 1919280,50 грн /т. 1, а.с. 189-190/.

Скарга платника податків на зазначені податкові повідомлення-рішення відхилена ДПС України рішенням від 25.11.2019 вих.№10673/6/99-00-08-05-01 /а.с. 193-203/.

Частково не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Норми права, якими урегульовані спірні відносини

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Податковий кредит, в силу приписів підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами абзацу "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У силу підпункту 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачанням послуг є будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

За змістом пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

А відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

За змістом пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У свою чергу, як визначено підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно зі статтею 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 7.02.2013 №73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників); збиток - перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати; прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов`язані з ними витрати.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 "Доходи" (надалі - П(С)БО 15), затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153.

Пунктом 5 П(С)БО 15 визначено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

У силу пункту 7 П(С)БО 15 до складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів.

Водночас, як визначено пунктом 3 П(С)БО 15, його дія не поширюється на доходи, пов`язані з договорами оренди.

Натомість методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про оренду необоротних активів та її розкриття у фінансовій звітності визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 14 "Оренда" (надалі - П(С)БО 14), затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2000 №181, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.08.2000 за №487/4708.

Відповідно до пункту 8 П(С)БО 14 об`єкт операційної оренди відображається орендарем на позабалансовому рахунку бухгалтерського обліку за вартістю, указаною в угоді про оренду. Затрати орендаря на поліпшення об`єкта операційної оренди (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводять до збільшення майбутніх економічних вигод, які первісно очікувалися від його використання, відображаються орендарем як капітальні інвестиції у створення (будівництво) інших необоротних матеріальних активів.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" (надалі - П(С)БО 16), затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248.

Пунктом 6 П(С)БО 16 встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до пункту 7 П(С)БО 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

У силу підпункту 15.4 пункту 15 П(С)БО 16 до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

За змістом пункту 19 П(С)БО 16 витрати на збут включають такі витрати, пов`язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг): витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов`язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона).

У відповідності до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що під економічною вигодою розуміється потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів. При цьому під господарською операцією розуміється дія або подія яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань власному капіталі, відомості про яку містяться в первинному документі що підтверджує її здійснення. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до приписів частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Оцінка судом обставин справи

Щодо господарських правовідносин позивача з ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 .

Перевіркою ТОВ "Новооржицький цукровий завод" встановлено заниження позивачем об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 293409,00 грн та завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 499207,00 грн внаслідок віднесення до складу витрат оплати придбаних у ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 послуг на суму 1076572,27 грн та 1052679,80 грн відповідно.

Крім того, за результатами аналізу господарських операцій позивача з ФОП ОСОБА_1 податковий орган дійшов висновку про безпідставне віднесення платником до податкового кредиту суми ПДВ загалом у розмірі 215314,45 грн.

Мотивуючи правомірність своїх висновків відповідач виходив з того, що аналіз податкової звітності ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 не дає можливості встановити наявність у цих контрагентів основних засобів та нематеріальних активів для здійснення господарської діяльності, у фізичних осіб - підприємців відсутні трудові ресурси для виконання визначених обсягів робіт; у позивача відсутні усі визначені законодавством первинні документи для певного виду господарської діяльності, надані на перевірку документи не відповідають вимогам до первинних документів бухгалтерського обліку з огляду на відсутність у них усіх необхідних реквізитів.

Суд встановив, що між ТОВ "Новооржицький цукровий завод" та ФОП ОСОБА_2 19.08.2016 укладено договір №4/0816/426 виконання робіт /т. 5, а.с. 2-6/, за умовами якого остання прийняла на себе зобов`язання своїми та/або залученими силами та засобами на власний ризик виконати роботи екскаватора на території замовника. У силу пункту 2.2 договору договірна ціна становить 500,00 грн без ПДВ за одну годину роботи екскаватора, у т.ч. 4000,00 грн без ПДВ - вартість подачі екскаватора на адресу замовника.

За твердженням позивача, робота екскаватора у 2016 році полягала у навантаженні сухого осаду на власний автотранспорт ТОВ "Новооржицький цукровий завод" для подальшого вивезення з карт накопичувачів на розташовані поряд місця складування цього осаду - відвали по периметру карт відстійників (полів фільтрації) на відстань приблизно одного кілометра. Роботи виконувались гусеничним екскаватором марки JCB JS205LC, рік випуску 2015.

Облік часу роботи екскаватора здійснювався в місці його роботи працівниками позивача - сторожами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 шляхом заповнення контрольних листів хрометражу з вивезення осаду, на підставі яких диспетчером ОСОБА_7 складались відомості перевезення осаду та роботи екскаватора.

У якості підтвердження факту надання послуг ФОП ОСОБА_2 за договором від 19.06.2018 №4/0816/426 позивач посилався на два акти здачі-приймання надання послуг від 1.10.2016, за змістом яких послуги екскаватора з навантаження осаду у обсязі 72 години і 168 годин та доставка екскаватора були прийняті позивачем /т. 5, а.с. 7, 8/.

Позивач перерахував ФОП ОСОБА_2 кошти у загальному розмірі 124000,00 грн у якості оплати послуг за договором від 19.06.2018 №4/0816/426 на підставі рахунків від 30.08.2016 №63 та від 28.09.2016 №63, на підтвердження чого надав до матеріалів справи копії платіжних доручень від 6.09.2017 №С8-2884, від 13.10.2016 №С8-3616 /т. 5, а.с. 9-12/.

Крім того, між ТОВ "Новооржицький цукровий завод" та ФОП ОСОБА_2 25.07.2017 укладено договір №4/0717/286 виконання робіт /т. 5, а.с. 185-189/, за умовами якого остання зобов`язувалася своїми та/або залученими силами та засобами на власний ризик виконати роботи з перевезення дефекату за маршрутом, зазначеним у заявках замовника, а також роботи екскаватора з навантаження дефекату на території замовника. Для виконання умов договору виконавець надає екскаватор, вантажні автомобілі МАЗ, КАМАЗ. Договірна ціна становить: 16,30 грн без ПДВ за одну тону - роботи з навантаження екскаватором та перевезення автомобілями дефекату, 20000,00 грн без ПДВ - вартість подачі екскаватора та автомобілів на адресу замовника.

До матеріалів справи залучено копію заявки ТОВ "Новооржицький цукровий завод" від 25.07.2017, за змістом якої позивач звертався до ФОП ОСОБА_2 з проханням надати екскаватор та вантажні автомобілі для виконання робіт з навантаження та вивезення земельного осаду транспортно-мийної води з карт №№ 3, 6 полів фільтрації у відвали по периметру полів фільтрації на відстань до одного кілометра /т. 5, а.с. 240/.

Зі змісту відповіді ФОП ОСОБА_2 слідує, що роботи мали виконуватись за допомогою екскаватора гусеничного марки JCB JS205LC, реєстраційний номер НОМЕР_1 , водій ОСОБА_8 , вантажного автомобіля МАЗ 551605-275, реєстраційний номер НОМЕР_2 , водій ОСОБА_9 , вантажного автомобіля КАМАЗ 5511, реєстраційний номер НОМЕР_3 , водій ОСОБА_10 /т. 5, а.с. 241/.

На підтвердження факту надання послуг за договором від 25.07.2017 №4/0717/286 позивач посилався на копії актів здачі-прийняття наданих послуг від 9.08.2017 та 31.08.2017 /т. 5, а.с. 190-191/, а також стверджував про оплату цих послуг, про що надав копії рахунків від 31.08.2017 №61, від 9.08.2017 №84 та платіжних доручень від 17.08.2017 №с8-2705 на суму 240050,00 грн без ПДВ, від 3.10.2017 №С8-3540 на суму 189422,30 грн /а.с. 192-195/.

Також між ТОВ "Новооржицький цукровий завод" та ФОП ОСОБА_2 25.09.2018 укладено договір №4/0918/454 виконання робіт /т. 5, а.с. 247-251/, за умовами якого остання зобов`язувалася своїми та/або залученими силами та засобами на власний ризик виконати роботи з перевезення осаду за маршрутом, зазначеним у заявках замовника, а також роботи екскаватора з навантаження осаду на території замовника. Для виконання умов договору виконавець надає екскаватор, вантажні автомобілі МАЗ, КАМАЗ. Договірна ціна становить: 19,68 грн без ПДВ за одну тону - роботи з навантаження екскаватором та перевезення автомобілями осаду, 7000,00 грн без ПДВ - вартість подачі екскаватора та автомобілів на адресу замовника, загальна вартість робіт - 492000,00 грн.

На підставі заявки від 1.10.2018 ТОВ "Новооржицький цукровий завод" просило ФОП ОСОБА_2 надати екскаватор та вантажні автомобілі для виконання робіт з навантаження та вивезення земельного осаду транспортно-мийної води з карти №1 полів фільтрації у відвали по периметру полів фільтрації на відстань до одного кілометра.

За твердженням позивача, перевезення осаду із земельної карти відстійника на мулову площадку проводилось протягом жовтня - листопада 2018 року двома автомобілями: МАЗ 551605-275, реєстраційний номер НОМЕР_2 та КАМАЗ 5511, реєстраційний номер НОМЕР_3 , а за виконання цих робіт позивач сплатив ФОП ОСОБА_2 кошти загалом у розмірі 499207,00 грн /т. 6, а.с. 184-190/.

Окрім того, податковою перевіркою встановлено, що позивач упродовж вересня 2016 року - травня 2017 року уклав з ФОП ОСОБА_1 ряд договорів підряду, зокрема:

від 6.09.2016 №5/0916/472, за умовами якого підрядник зобов`язувався виконати роботи з улаштування покриття на об`єкті позивача /т. 4, а.с. 41-49/;

від 7.09.2016 №5/0916/477 про виконання робіт з розширення приміщення під часткове обладнання продуктового цеху на об`єкті позивача /т. 4, а.с. 82-90/;

від 20.09.2016 №5/0916/508 щодо виконання робіт з улаштування ремонту приміщення для ЦДП управління вакуумапаратів та побутових приміщень, головного корпусу на об`єкті позивача /т. 4, а.с. 131-139/;

від 23.11.2016 №5/1116/604, предметом якого визначено виконання підрядником робіт з облаштування території мелясного господарства (влаштування бетонного покриття) на об`єкті позивача /т. 4, а.с. 170-178/;

від 20.04.2017 №01/03-2017, умовами якого передбачено виконання робіт з ремонту коридору 2-го поверху, сходових маршів, туалетів 1-го та 2-го поверхів у головному корпусі на об`єкті позивача /т. 4, а.с. 212-219/;

від 31.05.2017 №31/05-2017, яким узгоджено виконання робіт з ремонту підлоги 1-го поверху продуктового цеху у головному корпусі на об`єкті позивача /т. 6, а.с. 1-8/.

Необхідність залучення стороннього підрядника для виконання ремонтних робіт позивач обґрунтовував посиланням на дефектні акти, копії яких залучені до матеріалів справи /т. 4, а.с. 69, 110, 159, 202; т. 6, а.с. 38-41, 42-59, 236/.

Факт виконання підрядником зобов`язань за вищезазначеними договорами підряду позивач підтверджував залученими до матеріалів справи копіями договірної ціни, локальних кошторисів на будівельні роботи, актів приймання-передачі будівельних робіт, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, податкових накладних, рахунків факту та платіжних доручень, актів приймання-передачі майданчика для проведення робіт підрядною організацією, актів приймання-передачі матеріалів (давальницької сировини) підрядною організацією, відомостями про придбання будівельних матеріалів та їх витрату /т. 4, а.с. 50-67, 70-81, 91-109, 111-130, 140-158, 160-169, 179-201, 203-211, 220-253; т. 6, а.с. 9-36, 232-235, 237-256/.

Оцінюючи повідомлені позивачем обставини, суд виходить з таких міркувань.

Верховний Суд у своїх постановах у справах даної категорії послідовно (зокрема, постанови від 22.08.2018 у справі №2а-6538/12/2670, від 19.09.2019 у справі №804/7009/13-а, від 28.05.2020 у справі №826/21456/15) зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та/або податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод (податкового кредиту).

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Крім того, у постанові від 28.05.2020 у справі №826/15364/17 Верховний Суд зазначив, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Необхідно зазначити, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованих витрат та податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту ПДВ, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний доход на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.

Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов`язує право платника на податкову вигоду.

Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

У контексті спірних відносин суд не заперечує виконання позивачем операцій щодо переробки цукрових буряків і виробництва цукру, наслідком чого є утворення відходів, а також зношування основних засобів та обладнання, на підтвердження чого до матеріалів справи надані копії звітів про утворення та поводження з відходами за 2016-2018 роки /т. 5, а.с. 128-157/, а також вищезгадані дефектні акти. Як наслідок, суд не заперечує необхідність вивезення таких відходів та проведення ремонтних робіт.

Так само суд визнає безпідставними доводи податкового органу про необхідність оформлення роботи екскаватора шляхом складення типових форм первинних облікових документів з обліку роботи будівельних машин та механізмів, що затверджені наказом Міністерства статистики України від 13.06.1997 №149, адже екскаватор є виймально-вантажною машиною, а не будівельною. До того ж, спірні відносини не стосувались залучення екскаватора до виконання будівельних робіт.

Разом з цим, суд звертає увагу на те, що залучені до матеріалів справи копії актів здачі-приймання наданих ФОП ОСОБА_2 послуг /т. 5, а.с. 7, 8, 190, 191; т. 6, а.с. 184-185/ не розкривають зміст та обсяг господарської операції, а лише фіксують її вартість.

У свою чергу, надані до матеріалів справи відомості перевезення осаду та роботи екскаватора за 2016 рік містять відомості про автотранспорт та водіїв, що були залучені до вивезення осаду, кількість виконаних рейсів та об`єм вивезеного осаду, однак не містять відомостей про залучення до навантаження осаду екскаватора, який належить саме ФОП ОСОБА_2 /т. 5, а.с. 13-14/. Це саме стосується і подорожніх листів вантажного автомобіля, копії яких залучені до справи /т. 5, а.с. 38-109/.

Відсутні вищезазначені відомості і у контрольних листах хронометражу по вивезенню осаду /т. 5, а.с. 15-37/, адже внесення до них запису про приймання роботи стороннього екскаватора не є належним доказом залучення саме машини ФОП ОСОБА_2 .

Залучені до матеріалів справи копії товарно-транспортних накладних щодо перевезення осаду у 2017-2018 роках складені на загальний об`єм осаду та кількість рейсів за день /а.с. т. 5, а.с. 197-238; т. 6, а.с. 201-256/, що не передбачено чинним законодавством.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що надані позивачем до матеріалів справи копії актів здачі-приймання наданих ФОП ОСОБА_2 послуг не можуть вважатись первинними документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Крім того, суд враховує, що сторони жодним чином не зафіксували надходження техніки виконавця на об`єкти замовника, тоді як умовами вищезазначених договорів виконання робіт передбачено, що подача екскаватора та автомобілів на адресу замовника оплачується окремо у фіксованій сумі.

Відсутні у матеріалах справі й відомості про те, яким чином здійснено доставку екскаватора до місця виконання робіт, на чому податковий орган наголошував як під час проведення перевірки, так і у ході розгляду справи у суді.

Більш того, у ході розгляду справи не спростовані доводи податкового органу про те, що водії ОСОБА_9 та ОСОБА_10 прийняті на роботу ФОП ОСОБА_2 лише у грудні 2018 року, тоді як спірні відносини із залученням цих осіб мали місце у серпні 2017 року та листопаді 2018 року.

Заслухана за клопотанням представника позивача свідок ОСОБА_2 у судовому засіданні 24.06.2020 не надала пояснень з приводу того, яким чином відбувалась доставка екскаватора до місця безпосереднього виконання робіт з навантаження осаду, чому залучені до виконання цих робіт водії не перебували з нею у трудових відносинах, ствердно зазначивши лише про працевлаштування водія бульдозера.

При цьому свідок зазначила, що її було залучено до надання послуг за результатами тендеру, тоді як матеріали справи доказів проведення позивачем окремих процедур закупівлі послуг не містять.

На запитання представника відповідача про те, яка саме техніка була у власності ОСОБА_2 на момент надання послуг позивачу свідок у поясненнях плуталась, зазначивши бульдозер та КАМАЗ.

Загалом свідок виглядала непереконливою, детальних пояснень не надала, лише зазначивши про те, що вона співпрацювала з ТОВ "Новооржицький цукровий завод" у 2016 році.

Окрім того, заслуханий судом як свідок ОСОБА_1 на запитання суду щодо видів та змісту робіт, що мали виконуватись ним на об`єктах ТОВ "Новооржицький цукровий завод" у показаннях плутався, зазначивши, що виконував різні роботи, їх об`єкт значний.

Свідок ОСОБА_1 стверджував про те, що у нього була в наявності достатня кількість найманих працівників, однак не зміг пояснити, які саме працівники та яка їх кількість залучались до надання послуг позивачу.

Залучені до матеріалів справи копії актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) не містять відомостей про кількість найманих працівників, що убли залучені до виконання робіт за вищезазначеними договорами підряду.

Надана позивачем до матеріалів справи копія журналу обліку заїзду-виїзду транспортних засобів через пост №2 праці свідчить про те, що на територію ТОВ "Новооржицький цукровий завод" допускалися транспорт та працівники ФОП ОСОБА_1 : 9.09.2019, 10.09.2016, 26.11.2016, 8.12.2016, 9.12.2016, 4.05.2017, 5.05.2017 /т. 6, а.с. 60-64/.

У свою чергу, зі змісту журналу реєстрації вступного інструктажу з питань охорони встановлено, що інструктаж працівникам ФОП ОСОБА_1 був проведений: 2.09.2016, 5.09.2016, 13.09.2016, 30.03.2017, 18.04.2017, 23.05.2017, 6.06.2017, 7.06.2017, 3.07.2017, 12.07.2017, 28.07.2017, 15.08.2017, 1.09.2017, 11.09.2017, 29.09.2017 /т. 6, а.с. 65-84/.

Залучена до матеріалів справи копія журналу реєстрації та видачі перепусток на територію ТОВ "Новооржицький цукровий завод" свідчить про те, що у вересні 2016 року видано перепустки восьми працівникам ФОП ОСОБА_1 , у березні 2017 року - трьом працівникам, у квітні 2017 року - одному працівнику, у червні 2017 року - одному працівнику, 12.07.2017 - шести працівникам, 28.07.2017 - чотирьом працівникам, 15.08.2017 - трьом працівникам, 1.09.2017 - одному працівнику, 20.09.2017 - одному працівнику, 29.09.2017 - одному працівнику, 17.10.2017 - одному працівнику /т. 6, а.с. 85-97/.

При цьому відомості про фактичний допуск працівників ФОП ОСОБА_1 на об`єкти ТОВ "Новооржицький цукровий завод" у матеріалах справи відсутні.

Суд також зауважує, що місцем реєстрації ФОП ОСОБА_1 підприємницької діяльності є м. Полтава, тоді як ТОВ "Новооржицький цукровий завод" розташоване у смт Новооржицьке Оржицького району Полтавської області, відстань між цими населеними пунктами становить близько 170,0 км, а відомості про відрядження працівників для роботи на об`єктах ТОВ "Новооржицький цукровий завод" у матеріалах справи відсутні.

Відображений у актах приймання виконаних будівельних робіт остаточний об`єм підрядних робіт, виконаних ФОП ОСОБА_1 , є значним та свідчить про необхідність залучення до їх виконання у середньому від дев`яти до двадцяти кваліфікованих працівників, чого позивачем ні під час перевірки, ані у ході розгляду справи у суді не доведено.

До того ж, оцінивши надані позивачем документи у сукупності з повідомленими свідками обставинами, а також фактами, що встановлені відповідачем у ході проведення податкової перевірки, суд звертає увагу на відсутність розумних економічних причин для залучення ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 до надання вищеописаних послуг.

Так, залученими до матеріалів справи копіями штатного розпису ТОВ "Новооржицький цукровий завод" підтверджено, що у спірний період у штаті позивача було передбачено посаду машиніста екскаватора та дві штатні посади машиніста бульдозера, а також водія автотранспортних засобів (МАЗ) - дві штатні одиниці, водія автотранспортних засобів (КРАЗ) - три штатні одиниці /а.с. т. 3, а.с. 160-175/.

Так само, у структурі ТОВ "Новооржицький цукровий завод" передбачено мехмайстерню кількістю до восьми штатних посад, відділ головного механіка кількістю до 21 штатної посади (у т.ч., слюсар-ремонтник - три штатні одиниці), а також будвідділ - до 12 штатних одиниць.

З урахуванням наведеного, економічна доцільність залучення сторонніх осіб для надання послуг виглядає непереконливою, адже відповідні види робіт з достатньою ймовірністю могли бути виконані власними силами позивача.

При цьому суд зауважує, що під терміном "господарська діяльність" з метою застосування норм Податкового кодексу України розуміється діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) підчас здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.231 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Поняття економічного ефекту не розкрито в Податковому кодексі України. Однак із загального розуміння характеру економічної діяльності можна дійти висновку, що економічний ефект - це приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

При цьому не обов`язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому. Також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитися збитковою, і це є один із варіантів перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.

Проте з визначеного Податковим кодексом України поняття ділової мети слідує, що обов`язково повинен бути намір платника податків отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.

Тобто, наведене вище є підставою для висновку, що не є господарською діяльністю операція, яка позбавлена розумної економічної причини, та сформована лише з метою отримання податкових вигод. Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності, а відтак, їх наслідки не підлягають відображенню в податковому обліку.

З`ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення. При цьому економічний ефект не повинен полягати виключно в зменшенні податкового навантаження на хоча б одного з учасників операції.

Відповідно, економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об`єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості.

При цьому варто виходити з того, якою в тій чи іншій ситуації має бути поведінка добросовісного суб`єкта господарювання, що за звичайних умов ведення господарської діяльності зацікавлений у найбільшому скороченні своїх витрат.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19.06.2020 у справі №160/1446/19, що враховуються судом на підставі приписів частини п`ятої статті 242 КАС України.

На підставі вищезазначеного, суд дійшов висновку, що операції із залучення ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 до виконання робіт (надання послуг) на об`єктах ТОВ "Новооржицький цукровий завод" були відображені позивачем у бухгалтерському та податковому обліку з метою отримання податкових вигод, а саме - додаткового формування витрат та податкового кредиту з метою зменшення об`єкта оподаткування податком на прибуток та ПДВ.

За таких обставин, суд погоджується з доводами податкового органу про безпідставність формування витрат та податкового кредиту внаслідок віднесення до їх складу фінансового результату господарських операцій з ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 .

Щодо господарських правовідносин позивача з ТОВ фірма "Астарта-Київ" .

Податковою перевіркою встановлено, що ТОВ "Новооржицький цукровий завод" у спірний період використовувало у господарській діяльності основні засоби (рухоме та нерухоме майно), отримані у користування від ТОВ фірма "Астарта-Київ" на підставі договорів оренди майна: від 1.11.2013 №4/1113/04 /т. 2, а.с. 45-49/, від 19.11.2013 №4/1113/12 /т. 2, а.с. 143-148/, від 1.10.2016 №01/10/16 /т. 2, а.с. 50-54/.

Висновки податкового органу щодо безпідставної кваліфікації позивачем витрат на капітальні поліпшення орендованих засобів шляхом віднесення до складу інших витрат операційної діяльності вартості поточного ремонту орендованого у ТОВ фірма "Астарта-Київ" майна, як і правомірність податкового повідомлення-рішення від 16.09.2019 №0000881401 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у загальному розмірі 14983798,00 грн, не є предметом даного спору.

Натомість предметом спору у цій справі є висновки податкового органу щодо заниження позивачем податкових зобов`язань зі сплати ПДВ загалом на суму 3838561,00 грн внаслідок віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні послуг з оренди у ТОВ фірма "Астарта-Київ" обладнання для виробництва цукру, яке в окремих звітних (податкових) періодах не використовувалось ТОВ "Новооржицький цукровий завод" у господарській діяльності.

Так, за твердженням відповідача, у ході податкової перевірки встановлено, що ТОВ "Новооржицький цукровий завод" у 2016-2018 роках сплатило ТОВ фірма "Астарта-Київ" кошти у загальному розмірі 405603543,66 грн, у т.ч. ПДВ - 17600590,62 грн в якості оплати вартості послуг з оренди рухомого та нерухомого майна.

Оплата позивачем послуг з оренди майна проводилась помісячно протягом року, тоді як податковою перевіркою встановлено, що виробничий цикл підприємства складав лише два-три місяці упродовж року, а саме - відповідно до пункту 4 зведених остаточних виробничо-технічних звітів з перероблення цукрових буряків, які підписані посадовими особами підприємства, у 2016 році тривалість виробництва склала 71,6 діб з 1.10.2016 по 13.12.2016, у 2017 році - 42,39 діб з 1.10.2017 по 15.11.2017, у 2018 році - 40,13 діб з 1.10.2018 по 11.11.2018.

У ході аналізу первинних документів встановлено, що упродовж спірного періоду рухоме майно (обладнання для виробництва цукру) використовувалось позивачем лише у період переробки цукрового буряка та у періоди здійснення ремонтів цього майно. Водночас перевіркою не підтверджено факти використання орендованого майна у господарській діяльності у таких періодах: з січня по квітень 2017 року, у лютому, березні, грудні 2018 року, січні та лютому 2019 року.

Разом з цим, до податкового кредиту зазначених звітних (податкових) періодів віднесено суму податку на додану вартість, що сплачена орендодавцю у ціні послуг з оренди майна, загалом у розмірі 3838561,00 грн.

На цій підставі, податковий орган дійшов висновку, що у зазначених вище періодах, в яких орендоване обладнання не використовувалось позивачем у господарській діяльності для виробництва цукру, ТОВ "Новооржицький цукровий завод" мало нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України, а також скласти та зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну на суму податку у розмірі 3838561,00 грн.

Оцінюючи наведені доводи податкового органу, суд звертає увагу на такі обставини.

Зазначені вище договори оренди рухомого та нерухомого майна стосувались передачі позивачу у користування цілісного майнового комплексу - приміщення цукрового заводу у смт Новооржицьке Оржицього району Полтавської області з обладнанням та іншими активами.

При цьому орендар та орендодавець за згаданими договорами є економічно пов`язаними особами, адже ТОВ фірма "Астарта-Київ" є засновником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Новооржицький цукровий завод", що підтверджено даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Внаслідок відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій з оренди майна у засновника позивач декларує значні суми податкового кредиту, що призводять до зменшення податкових зобов`язань зі сплати ПДВ.

Позивач не заперечує, що виробництво цукру носить сезонний характер, а рухоме майно для його виробництва використовується протягом одного - півтора місяця щороку.

Доводи позивача щодо використання обладнання для виробництва цукру в операційному циклі з метою зберігання готової продукції, її складування та реалізації суд визнає необґрунтованими, адже позивачем не доведено, яким чином в цих операціях використовується обладнання, призначене для безпосередньої переробки цукрових буряків.

Факт скорочення штату працівників ТОВ "Новооржицький цукровий завод" на період, коли підприємством не ведеться господарська діяльність з виробництва цукру, підтверджується залученими до матеріалів справи копіями штатного розпису робітників, зі змісту яких встановлено, що позивач щороку окремо визначає штатний розпис на період з 1 січня по 31 березня та з 1 квітня по 31 грудня /т. 3, а.с. 160-187/.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам в цій частині суд також враховує наведені вище висновки Верховного Суду у постанові від 19.06.2020 у справі №160/1446/19 щодо наявності в діях платника податків ділової мети як кваліфікуючої ознаки господарської діяльності.

Так, суд зауважує, що оренда позивачем майна у свого засновника та кінцевого бенефіціарного власника призводить до значних видатків на зазначені цілі, адже загалом за період з квітня 2016 року по березень 2019 року ТОВ "Новооржицький цукровий завод" сплачено ТОВ фірма "Астарта-Київ" кошти у розмірі 105603543,66 грн. Внаслідок цих видатків фінансовий результат господарської діяльності ТОВ "Новооржицький цукровий завод" у 2018 та І кварталі 2019 року є збитковим.

За вищевикладених обставин, суд погоджується з доводами податкового органу щодо необхідності нарахування ПДВ на операції умовного продажу майна з огляду на відсутність фактів його використання у господарській діяльності, а також складення та реєстрації у ЄРПН податкової накладної на суму ПДВ загалом у розмірі 3838561,00 грн.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з цим, як визначено частиною першою цієї статті, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідачем у ході розгляду справи доведено правомірність висновків податкової перевірки як підстави для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Натомість, позивач, всупереч вимогам частини першої статті 9, частини першої статті 77 КАС України, не надав суду доказів на спростування висновків податкового органу про порушення ТОВ "Новооржицький цукровий завод" вимог податкового законодавства.

Так само, суду не надано доказів, що свідчили б про невідповідність оскаржених рішень вимогам частини другої статті 2 КАС України.

Зважаючи на встановлені в ході розгляду справи фактичні обставини, беручи до уваги вищенаведені норми права, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ "Новооржицький цукровий завод" повністю.

Розподіл судових витрат

З огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності витрат доказів понесення судових витрат відповідачем, підстав для їх розподілу немає.

Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 71-77, 90, 132, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Новооржицький цукровий завод" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до положень статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, визначені статтями 293, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 6 серпня 2020 року.

Суддя О.О. Кукоба