Постанова

від 06.08.2020 по справі 601/1680/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 601/1680/19Головуючий у 1-й інстанції Білосевич Г.С. Провадження № 22-ц/817/485/20 Доповідач - Щавурська Н.Б. Категорія - 304000000

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2020 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Щавурська Н.Б.

суддів - Костів О. З., Сташків Б. І.,

секретаря - Сович Н.А.

сторін - позивача ОСОБА_1 і його представника адвоката

Семенюка Ю.В., представника відповідача

Почаївської міської ради - адвоката Гуцалюка А.Р.,

представника третьої особи ВАТ

"Тернопільобленерго" Киреї Ю.Б.,

розглянувши у відкритому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 03 лютого 2020 року, постановне суддею Білосевич Г.С. у цивільній справі № 601/1680/19 за позовом ОСОБА_1 до Почаївської міської ради Кременецького району - об`єднаної територіальної громади, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: відкрите акціонерне товариство "Тернопільобленерго", філія державного підприємства "Укрдержбудекспертиза" у Тернопільській області, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 про визнання правочинів недійсними та застосування наслідків недійсності правочинів,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що на початку жовтня 2018 року на прохання Почаївської міської ради погодився позичити їй кошти в сумі орієнтовно 500 000, 00 грн. з умовою, що дана сума позики може коригуватися в сторону збільшення чи зменшення при безпосередній сплаті ним рахунків на виконання укладеного між ВАТ Тернопільобленерго та Старотаразькою сільською радою договору № 36-15/9 про приєднання до електричних мереж та буде спрямована на рахунки організацій, перед якими є зобов`язання у відповідача в процесі виконання умов договору від 01.12.2015 року № 36-15/9. На підставі укладеного між ОСОБА_1 та відповідачем договору позики, ним замість Почаївської міської ради було перераховано наступні платежі: 12.10.2018 року - оплата за виготовлення проектної документації у сумі 6635,22 грн на рахунок філії ДП Укрдержбудекспертиза у Тернопільській області; 29.10.2018 року - оплата за експертизу проекту у розмірі 3 564, 00 грн на рахунок фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 . Крім цього, 21.12.2018 року ним, як третьою стороною в договорі від 10 грудня 2018 року про виконання фінансового зобов`язання, шляхом внесення коштів на відкритий рахунок ВАТ Тернопільобленерго було також оплачено вартість приєднання замовника до електроустановок у сумі 466 519, 20 грн за укладеною 10.12.2018 року між Почаївською міською радою - об`єднана територіальна громада та ВАТ Тернопільобленерго додатковою угодою № 17/9 до договору № 36-15/9 від 01.12.2015 року. Не зважаючи на існуючу усну домовленість про повернення йому Почаївської міською радою вказаних коштів у 2019 році шляхом закладення таких сум у бюджет органу місцевого самоврядування, на його звернення на початку 2019 року, дізнався що відповідна стаття витрат до бюджету 2019 року закладена не була, а затрачена ним сума коштів в частині оплати приєднання до електричних мереж буде повернута ВАТ Тернопільобленерго відповідачу на протязі 5 років. Вважаючи укладений між ним і відповідачем договір позики та договір про виконання зобов`язань, у якому він є третьою стороною, такими, що суперечать вимогам п. 7 ч. 5 ст. 2, ст. 9 ЗУ "Про інвестиційну діяльність", п. 9 ч. 4 ст. 40 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності", п. 43 ст. 26, п. 7 ст. 27 ЗУ "Про місцеве самоврядування", "Про концесії"; беручи до уваги відсутність між ним та відповідачем договору про спільну діяльність, просив у судовому порядку визнати недійсними укладені між ним та відповідачем договір позики та тристоронній договір про фінансові зобов`язання; застосувати наслідки недійсності таких оспорюваних правочинів шляхом повернення йому 477 468, 42 грн, що складається з: 10199,22 грн - оплати за виготовлення проектної документації та експертизи проекту; 750 грн - комісії банку за перерахування грошових коштів у безготівковому порядку; 466 519, 20 грн - вартості приєднання до електромереж, а також у зв`язку з тим, що відповідачем до бюджету на 2019 рік не були закладені обумовлені кошти для подальшого їх повернення - стягнути неустойку за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у пені, передбаченої п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, що складатиме 107292, 95 грн; інфляційні збитки в розмірі 31 417, 39 грн і 3% річних в сумі 9 104, 60 грн.

Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 03 лютого 2020 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду, вважаючи його незаконним, прийнятим з невідповідністю висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та постановити нове, яким вказаний позов задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги в частині порушення норм процесуального права посилається на ненадання судом оцінки усім доказам сторони позивача та мотивів їх відхилення; відсутність посилання в мотивувальній частині рішення на норми права, які суд застосував при прийнятті рішення та причини незастосування норм права, на які містяться посилання в позовній заяві.

Крім цього, вважає безпідставним незастосування судом до спірних правовідносин вимог п. 43 ст. 26 ЗУ "Про місцеве самоврядування", яка передбачає вирішення питання про здійснення місцевих запозичень на сесії міської ради, в той час як, укладаючи з ним договір позики та залучаючи його особисті кошти для реалізації договірних відносин, що існували між відповідачем і третьою особою, відповідне питання на розгляд сесії міської ради не виносилося, а також - вимог п. 7 ст. 27 цього ж Закону, який передбачає можливість залучення до участі в комплексному соціально-економічному розвитку населеного пункту лише юридичних осіб на договірних засадах, в той час як він є фізичною особою.

Вважає безпідставним незастосування судом до спірних правовідносин і вимог п. 7 ч. 5 ст. 2, ст. 9 ЗУ Про інвестиційну діяльність , які передбачають, що місцеве інвестування та підтримка реалізації інвестиційних проектів за рахунок коштів місцевого бюджету та/або кредитів (позик), залучених під місцеві гарантії, здійснюється в порядку, встановленому органами місцевого самоврядування відповідно до вимог бюджетного законодавства та лише на підставі договору, що укладається у письмовій формі з визначенням зобов`язань та з часткою прибутку, а також - вимог п. 9 ч. 4 ст. 40 ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності , яка передбачає, що до пайової участі у розвитку інфраструктури не залучаються замовники у разі будівництва об`єктів енергетики, зв`язку та дорожнього господарства і т.д. При цьому, звертає увагу, що між ним та відповідачем не укладався ні договір про спільну діяльність, ні інвестиційний договір, а їх домовленості з відповідачем всупереч вимог п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України не були оформлені у формі будь-якого письмового договору.

Також, з урахуванням того, що він, будучи фізичною особою, не відноситься до суб`єктів, уповноважених п. 4.1.15 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності", на виконання функцій замовника електрифікації території, що підлягає комплексній забудові, вважає, що укладені з ним договори не відповідають вимогам закону, а відтак є недійсними.

Посилається й на безпідставне не застосування судом до спірних правовідносин вимог ч. 2 ст. 640 ЦК України, що визначає момент укладення договору, який вимагає, в тому числі, передання майна або вчинення іншої дії, і яким відповідно є факт перерахування ним значної суми коштів.

У своєму відзиві Почаївська міська рада проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважаючи її безпідставною. Зазначає, що апелянт вказуючи на порушення судом норм процесуального права, не посилається на жодну із передбачених ч. 3 ст. 376 ЦПК України підстав, за яких таке порушення може бути наслідком скасування судового рішення, а лише копіює ч. 4 ст. 265 ЦПК України, без її обґрунтування.

Зазначає, що відносини, які склались між учасниками справи, регулюють ЦК України, ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні та Кодекс систем розподілу. Жоден з цих нормативно правових актів не містить положень, які б вказували на будь - які порушення з сторони відповідача.

Звертає увагу, що міський голова, як представник Почаївської міської ради, повинен мати необхідний обсяг повноважень, для прийняття рішення про отримання позики. Відповідно до п. 26 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання прийняття рішень щодо здійснення місцевих запозичень. Постановою КМУ від 16.02.2011 №110 затверджено Порядок здійснення місцевих запозичень, відповідно до п.2 якого запозичення може здійснюватись у формі укладення договорів позики. Рішення міської ради про здійснення запозичення повинно містити відомості про мету запозичення, форму здійснення запозичення, істотні умови запозичення (вид, розмір, валюта, строк, відсотки за користування запозиченням та строки їх сплати, а також розмір основної суми боргу), майнове, або інше забезпечення виконання зобов`язань за запозиченням. Обсяг та умови здійснення запозичення погоджуються Мінфіном. Для отримання позики міська рада повинна провести великий об`єм роботи. Так як дій, визначених вказаним Порядком вчинено не було, Почаївська міська рада не могла прийняти таке рішення, а міський голова підписати такий договір. Договір позики в даному випадку мав бути укладений лише в письмовій формі. Суть договору позики полягає в отриманні позичальником коштів від позикодавця, і такий договір набирає чинності лише після передачі/отримання коштів. Міська рада не отримала жодних коштів від ОСОБА_1 , тому не має перед ним жодних зобов`язань.

Вказує, що ВАТ Тернопільобленерго виконало роботи по електрифікації, а позивач за таку роботу заплатив. У випадку ж повернення коштів позивачу, в останнього виникає обов`язок оплатити вартість наданих послуг з електрифікації.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Семенюк Ю.В. у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали, зіславшись на доводи викладені в ній.

Представники Почаївської міської ради - міський голова Бойко В.С., адвокат Гуцалюк А.Р., представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ВАТ "Тернопільобленерго" Кирея Ю.Б. у судовому засіданні відносно задоволення апеляційної скарги заперечили з мотивів, викладених у письмовому відзиві.

Будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, представник третьої особи ДП "Укрдержбудекспертиза", фізична особа-підприємець ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилися, що у відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України дає суду апеляційної інстанції підстави провести розгляд справи в їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 22.07.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Почаївського міського голови з заявою щодо реалізації робочого проекту Будівництво електричних мереж 10-0,4 кВ ТП 10/0,4 кВ зовнішнього забезпечення до точки приєднання для електрифікації частин існуючих вулиць, які будуть продовженні за адресою: АДРЕСА_1 за рахунок його коштів та одночасним проханням про надання йому копії вищевказаного проекту з іншими документами, що супроводжували даний проект.

Роком раніше, а саме, 20.07.2018 року ВАТ Тернопільобленерго у межах своєї компетенції з приводу питання, з яким ОСОБА_1 звертався на Урядову лінію щодо електрифікації АДРЕСА_2 зверталося до Почаївської об`єднаної територіальної громади з приводу можливості надання поворотної фінансової допомоги у відповідності до вимог Порядку фінансування послуг з приєднання електроустановок до електричних мереж (т. 1 а.с. 14).

Своїм листом від 23.07.2018 року Почаївська міська рада повідомила ВАТ "Тернопільобленерго", що спеціалістами міської ради вивчається питання можливості виділення коштів, передбачених кошторисом проекту для надання поворотної фінансової допомоги ВАТ Тернопільобленерго на фінансування відповідних робіт (т. 1 а.с. 15).

14.08.2018 року Почаївська міська рада звернулася до ВАТ Тернопільобленерго з листом № 947, в якому просила закріпити технічні умови від 01.12.2015 року № 36-15/9 за Почаївською міською радою внаслідок добровільного об`єднання територіальних громад.

21.08.2018 року Почаївська міська рада звернулася до ВАТ Тернопільобленерго з листом, у якому просила встановити точку приєднання на вхідних клемах приладів обліку у ВРП 0,4 кВ у зв`язку з проведенням робіт за кошти жителів сіл Старий Тараж та Комарин.

22.08.2018 року були укладені додаткові угоди № 1 та № 2 до договору про приєднання до електричних мереж за № 36-15/9 від 01.12.2015 року. За додатковою угодою № 1 змінено сторону договору про приєднання, за додатковою угодою № 2 точка приєднання (межа балансової належності об`єкта) встановлювалась на вихідних клемах приладів обліку змонтованих у ввідно - розподільних пристроях 0,4 кВ замовників (т. 1 а.с. 53-54).

Згідно додаткової угоди до договору № 36-15/9 від 01.12.2015 року про приєднання до електричних мереж ВАТ Тернопільобленерго № 17/09, підписаної між ВАТ Тернопільобленерго та Почаївською міською радою, сторони узгодили вартість приєднання до електричних мереж в сумі 466 519,20 грн (т. 1 а.с. 19).

12.10.2018 року ОСОБА_1 здійснив проплату за виготовлення проектної документації у сумі 6 635, 22 грн на рахунок ФОП ОСОБА_2 , а 29.10.2018 року здійснив оплату експертизи проекту у розмірі 3 564 грн на рахунок філії ДП "Укрдержбудекспертиза у Тернопільській області"(т. 1 а.с. 18).

19.11.2018 року до ВАТ Тернопільобленерго надійшла спільна заява Почаївської міської ради та ОСОБА_1 № 1483 від 14.11.2018 року, в якій Почаївська міська рада просила розпочати роботи з будівництва електричних мереж 10-0,4 кВ та ТП 10/0,4 кВ для електрифікації АДРЕСА_1, а ОСОБА_1 гарантував оплату за виконані роботи.

Згідно робочого проекту будівництва електричних мереж 10-0.4 кВ та ТП10/0.4кВ зовнішнього забезпечення до точки приєднання для електрифікації частин існуючих вулиць, які будуть продовженні за адресою: АДРЕСА_1 , замовником проекту є Почаївська міська рада, проектуюча організація ФОП ОСОБА_2 . Проект складають: технічні умови приєднання, яке не є стандартним, до електричних мереж електроустановок, видані ВАТ Тернопільобленерго від 01.12.2015 року № 36-15/9, додаткова угода № 1 до договору про приєднання від 22.08.2018 року, додаткова угода № 2 до договору про приєднання від 22.08.2018 року (т. 1 а.с. 107-116).

Згідно експертного звіту щодо розгляду кошторисної частини проектної документації за робочим проектом Будівництво електричних мереж 10-0.4 кВ та ТП 10/0.4 кВ зовнішнього забезпечення до точки приєднання для електрифікації частини існуючих вулиць, які будуть продовжені за адресою: АДРЕСА_1 замовником будівництва є Почаївська міська рада, генеральний проектувальник ОСОБА_2. Загальна кошторисна вартість будівництва у поточних цінах станом на 01.10.2018 року складає 488 940 грн, у тому числі: будівельні роботи - 358 067 грн, інші витрати - 130 873 грн (т. 1 а.с. 106).

Рішенням виконавчого комітету Почаївської міської ради № 208 від 29.11.2018 року затверджено проектно-кошторисну документацію по робочому проекту Будівництво електричних мереж 10-0.4 кВ та ТП 10/0.4 кВ зовнішнього забезпечення до точки приєднання для електрифікації частини існуючих вулиць, які будуть продовжені за адресою: АДРЕСА_1 загальною вартістю 488 940 грн. (т. 1 а.с. 105).

10.12.2018 року між ВАТ Тернопільобленерго , Почаївською міською радою та ОСОБА_1 укладений договір про виконання фінансового зобов`язання згідно договору про приєднання до електричних мереж від 01.12.2015 року № 36-15/9 за яким всі фінансові зобов`язання згідно договору про приєднання до електричних мереж бере на себе ОСОБА_1 на умовах, викладених в договорі про приєднання (т. 1 а.с. 20).

21 грудня 2018 року ОСОБА_1 вніс на відкритий ним рахунок 467268,00 грн. В подальшому проплата була здійснена на рахунок ВАТ Тернопільобленерго , що стверджується копіями квитанцій (т. 1 а.с. 21).

31.05.2019 року згідно вказівки № 52 у зв`язку з закінченням будівництва для кварталу забудови відгалуження від опори 287 лінії № 10 напругою 10 кВ та частини лінії напругою 0,4 кВ в с. АДРЕСА_1 була включена під напругу лінія та підстанція. Новозбудованій трансформаторній підстанції присвоєний диспетчерський № 453 (т. 1 а.с. 55).

Згідно актів технічного обстеження (допуску) вузла обліку на даний час об`єкти заявників, а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 підключені до електричних мереж ВАТ Тернопільобленерго (т. 1 а.с.58-61).

Згідно зведеного кошторисного розрахунку вартості об`єкта будівництва Будівництво електричних мереж 10-0.4 кВ та ТП 10/0,4 кВ зовнішнього забезпечення до точки приєднання для електрифікації частини існуючих вулиць, які будуть продовжені за адресою: АДРЕСА_1 загальна сума вартості проведених з електрифікації робіт становить 488 940 грн, у тому числі: будівельні роботи - 358 067 грн, інші витрати - 130 873 грн.

Договір про приєднання до електричних мереж № 36-15/9 від 01.12.2015 року, укладений між ВАТ Тернопільобленерго та Старотаразькою сільською радою у Почаївській міській раді та ВАТ Тернопільобленерго відсутній.

На момент укладання договору про приєднання до електричних мереж № 36-15/9 від 01.12.2015 року дані правовідносини регулювалися Правилами приєднання електроустановок до електричних мереж, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики № 32 від 17.01.2013 року.

Згідно п. 1.6 Правил приєднання електроустановок замовника на території, що підлягає комплексній забудові (мікрорайон, квартал, вулиця), здійснюються відповідно до умов цих Правил після виконання електропередавальною організацією, яка здійснює на цій території ліцензовану діяльність, електрифікації території, що підлягає комплексній забудові, згідно з планами забудови відповідної території.

Функції замовника електрифікації території, що підлягає комплексній забудові, може виконувати суб`єкт, уповноважений згідно із Законом України Про регулювання містобудівної діяльності .

Договір про приєднання являвся типовим договором та являється додатком № 1 до вказаних Правил.

У відповідності до п. 2.1 договору приєднання виконавець послуг забезпечує приєднання електроустановок об`єкта замовника відповідно до схеми зовнішнього електропостачання і проектної документації та здійснює підключення об`єкта замовника до електричних мереж на умовах цього договору.

Згідно з п. 2.2 договору замовник оплачує виконавцю послуг вартість приєднання.

Відповідно до п. 4.1 договору для приєднання, яке не є стандартним, плата за приєднання остаточно узгоджується після погодження електропередавальною організацією проектної документації. Уточнене значення оформлюється додатковою угодою до цього договору.

Згідно з п. 8.1 договору фактом виконання зобов`язання виконавцем послуг з приєднання об`єкта замовника (будівництва електричних мереж зовнішнього електропостачання об`єкта замовника від місця забезпечення потужності до точки приєднання) сторони вважатимуть факт подачі напруги в узгоджену точку приєднання.

За ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочин між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за винятком випадків, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Згідно вимог ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За умовами ч.ч. 1, 2 ст. 1047 цього ж кодексу договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Виходячи з вимог статей 1046, 1047, 1049 ЦК України, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування цих положень закону суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позикодавця до позичальника.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Таким чином, розписка, як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 липня 2019 року в справі № 524/4946/16-ц, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 березня 2018 року в справі № 757/27533/15-ц та постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року в справі № 6-1967цс15.

Згідно вимог ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

За ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною в момент його вчинення вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що при укладені договору про приєднання до електричних мереж № 36-15/9 від 01.12.2015 року та договору про виконання фінансового зобов`язання від 10.12.2018 року сторонами не було порушено вимог чинного законодавства, що є підставою недійсності таких договорів.

Колегія суддів повністю погоджується з висновком Кременецького районного суду, оскільки він зроблений з урахуванням вимог законів, що регулюють спірні правовідносини та відповідає наявним у справі доказам.

Встановивши, що договір позики між Почаївською міською радою та ОСОБА_1 не укладався; позивач, будучи зацікавленим у реалізації питання електрифікації вулиці, на якій знаходиться його земельна ділянка та збудований на ній будинок, реалізуючи передбачене законом право на свободу договору, зобов`язався виконати фінансові зобов`язання Почаївської міської ради щодо оплати проведення електрифікації ВАТ "Тернопільлобленерго", закріпивши такий обов`язок в окремому договорі про фінансові зобов`язання від 10.12.2018 року (п. 4), а ВАТ Тернопільобленерго у повному обсязі виконано умови договору - в точки приєднання споживачів подана напруга, введена в експлуатацію та поставлена під напругу лінія 10 кВ та лінія 0,4 кВ, а також КТП № 453 в с. Старий Тараж Кременецького району, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, прийшов до вірного висновку про відсутність передбачених законом підстав для визнання недійсними правочинів та стягнення з Почаївської міської ради на користь ОСОБА_1 сплачених останнім на підставі вищевказаного договору коштів.

Доводи апеляційної скарги позивача в частині порушення судом норм процесуального права, що полягає у ненаданні оцінки усім доказам сторони позивача та не зазначенні мотивів їх відхилення; відсутності посилання в мотивувальній частині рішення на норми права, які суд застосував при прийнятті рішення та причини незастосування норм права, на які містяться посилання в позовній заяві, як підстави для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів відхиляє, оскільки вказані порушення норм процесуального права не входять до переліку, визначених ч. 3 ст. 376 ЦПК України (що є вичерпним) підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування рішення суду першої інстанції.

Підлягають відхиленню й доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині безпідставного незастосування судом до спірних правовідносин вимог п. 43 ст. 26 ЗУ "Про місцеве самоврядування", яка передбачає вирішення питання про здійснення місцевих запозичень на сесії міської ради, в той час як, укладаючи з ним договір позики та залучаючи його особисті кошти для реалізації договірних відносин, що існували між відповідачем і третьою особою, відповідне питання на розгляд сесії міської ради не виносилося, а також - вимог п. 7 ст. 27 цього ж Закону, який передбачає можливість залучення до участі в комплексному соціально-економічному розвитку населеного пункту лише юридичних осіб на договірних засадах, в той час як він є фізичною особою, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту надання Почаївській міській раді позики в розумінні "місцевого запозичення", зміст якого визначений п. 33 ст. 2 ЗУ "Про місцеве самоврядування" й передбачає операції з отримання, зокрема, до місцевого бюджету кредитів (позик) на умовах повернення, платності та строковості з метою фінансування місцевого бюджету, в зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що укладення договору між сторонами відноситься до виключної компетенції ради, що передбачено п. 43 ст. 26 вищевказаного закону й вимагає затвердження вказаного питання на сесії ради.

При цьому, сам по собі факт передачі коштів позивачем на реалізацію укладених з Почаївською міською радою правочинів, в той час як відсутні будь-які умови договору про повернення йому вказаних коштів, не може бути достатнім доказом на підтвердження факту укладення договору позики. Будь-якої інформації, що сплачені ОСОБА_1 кошти повинні бути повернутими договір про зобов`язання не містить. У зв`язку з цим, не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги в частині не застосування судом до спірних правовідносин вимог ч. 2 ст. 640 ЦК України, що визначає момент укладення договору, який вимагає, в тому числі, передання майна або вчинення іншої дії, і яким відповідно є факт перерахування ним значної суми коштів.

Відхиляє колегія суддів й доводи апелянта щодо безпідставного незастосування судом до спірних правовідносин вимог п. 7 ч. 5 ст. 2, ст. 9 ЗУ Про інвестиційну діяльність , які передбачають, що місцеве інвестування та підтримка реалізації інвестиційних проектів за рахунок коштів місцевого бюджету та/або кредитів (позик), залучених під місцеві гарантії, здійснюється в порядку, встановленому органами місцевого самоврядування відповідно до вимог бюджетного законодавства та лише на підставі договору, що укладається у письмовій формі з визначенням зобов`язань та з часткою прибутку, оскільки матеріали справи не містять доказів укладення між сторонами інвестиційного договору.

Підлягають відхиленню колегією суддів і доводи апеляційної скарги в частині порушення судом при прийнятті рішення норм матеріального права, що полягає у безпідставному незастосуванні до спірних правовідносин вимог п. 4.1.15 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" з посиланням на те, що він, будучи фізичною особою, не відноситься до суб`єктів, уповноважених вказаним пунктом Закону, на виконання функцій замовника електрифікації території, що підлягає комплексній забудові, а також - в не застосуванні судом п. 9 ч. 4 ст. 40 ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності , яка передбачає, що до пайової участі у розвитку інфраструктури не залучаються замовники у разі будівництва об`єктів енергетики, зв`язку та дорожнього господарства і т.д., оскільки матеріали справи не містять жодних доказів, що ОСОБА_1 є замовником на будівництво об`єктів енергетики. Натомість, з матеріалів справи вбачається, що таким замовником була Почаївська міська рада на підставі укладеного письмового договору з ВАТ "Тернопільобленерго" (т. 1 а.с. 19), а ОСОБА_1. на підставі іншого письмового договору (т. 1 а.с. 20) зобов`язувався виконати лише обов`язки органу місцевого самоврядування щодо фінансування послуг з електропостачання, тобто був лише платником.

Доводи апеляційної скарги позивача в частині неврахування судом тієї обставини, що між ним та відповідачем не укладався ні договір про спільну діяльність, ні інвестиційний договір, а їх домовленості з відповідачем всупереч вимог п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України не були оформлені у формі будь-якого письмового договору колегія суддів відхиляє, як такі, що спростовуються наявним у матеріалах справи договором про виконання фінансового зобов`язання від 10.12.2018 року, п. 4 якого й покладено обов`язок згідно договору про приєднання від 01.12.2015 року № 36-15/9 щодо сплати коштів та кате приєднання на ОСОБА_1 .

Що стосується тверджень позивача стосовно попередньо вчинених сторонами (Почаївською міською радою та ВАТ "Тернопільобленерго") дій (переписки, зафіксованої у листах) з приводу вирішення питання про надання органу місцевого самоврядування поворотної фінансової послуги, то з урахуванням того, що питання про надання поворотної фінансової послуги згідно діючого на той час Порядку так і не було вирішено, й така послуга у випадку позитивного вирішення питання могла надаватися органу місцевого самоврядування, а не безпосередньо ОСОБА_1 , при цьому - за рахунок коштів усіх споживачів електричної енергії, які б у подальшому підключалися до електричних мереж шляхом внесення відповідних платежів до їх тарифів по сплаті за електроенергію (тобто, в тому числі й за рахунок ОСОБА_1 , який виявив бажання приєднатися до електричних мереж), то вказані обставини, в жодному випадку не можуть вважатися доказом наявності підстав для визнання правочинів недійсними.

У відповідності до ч. 1 ст. 374 Цивільного процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно вимог ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги те, що доводи апеляційної скарги щодо неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, порушення норм матеріального та процесуального права при його ухваленні не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду, рішення суду прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, таке з підстав, наведених в апеляційній скарзі позивача, скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 35 ч.ч. 1, 3; 259 ч.ч. 1, 2, 6, 8; 374 ч. 1 п. 1; 375 ч. 1; 381 ч.ч. 1, 3; 382 ч.ч. 1, 2; 384 ч. 1; 389 ч. 1 п. 1; 390 ч. 1 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 03 лютого 2020 року - залишити без змін.

Судові витрати покласти на сторони в межах, ними понесених.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції в особі Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення 11 серпня 2020 року.

Головуючий

Судді