Ухвала

від 24.09.2020 по справі 601/1680/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

24 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 601/1680/19

провадження № 61-13529ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Зайцева А. Ю., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 03 лютого 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Почаївської міської ради Кременецького району - об`єднаної територіальної громади, треті особи: Відкрите акціонерне товариство Тернопільобленерго , Філія державного підприємства Укрдержбудекспертиза у Тернопільській області, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , про визнання правочинів недійсними та застосування наслідків недійсності правочинів,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив визнати недійсними укладені між ним та відповідачем договір позики та тристоронній договір про фінансові зобов`язання; застосувати наслідки недійсності оспорюваних правочинів шляхом повернення йому 477 468, 42 грн, що складається із: 10 199,22 грн - оплати за виготовлення проектної документації та експертизи проекту; 750 грн - комісії банку за перерахування грошових коштів у безготівковому порядку; 466 519, 20 грн - вартості приєднання до електромереж; стягнути з відповідача на його користь штрафні санкції у вигляді неустойки (пені) у розмірі 107 292,95 грн, збитки - 31 417,39 грн (збитки від інфляції) та 3 % річних - 9 104,60 грн.

Кременецький районний суд Тернопільської області рішенням від 03 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року, в задоволенні позову відмовив.

08 вересня 2020 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 03 лютого 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року (повний текст якої складено 11 серпня 2020 року) у вищевказаній справі.

Подана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, заявником у касаційній скарзі не вказано підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює вирішення питання про відкриття касаційного провадження

Враховуючи викладене, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено конкретну обов`язкову підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), та надати копії скарги відповідно до кількості учасників справи.

Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення заяви без руху), про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Отже, касаційну скаргу слід залишити без руху з наданням заявнику можливості усунути вищевказані недоліки.

Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 03 лютого 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною і буде повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А. Ю. Зайцев