Рішення

від 06.08.2020 по справі 922/1442/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1442/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросинергія", м. Бориспіль Київської області до Приватного підприємства "ЛАН", с. Станичне Харківської області про стягнення коштів за участю представників:

Позивача - Кремльов О.Б. (посвідчення № 001194 від 27.07.2017 р.);

Відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

13.05.2020 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросинергія" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного підприємства "ЛАН" за неналежне виконання умов договору поставки сільськогосподарської продукції № 120320/1-Н грошові кошти в розмірі 8263798,70 грн. (які складаються з основної заборгованості 2070455,20 грн., штрафних нарахувань в сумі 6172283,10 грн., 3% річних в сумі 848,50 грн. та плати за користування чужими грошовими коштами в сумі 20211,90 грн. Також просить суд стягнути з Відповідача суму сплаченого судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.05.2020 р. позовну заяву було залишено без руху, оскільки до позовної заяви не додано доказів сплати судового збору за подання до господарського суду позовної заяви.

22.05.2020 р. Позивач надав заяву (вх. № 11594) про усунення недоліків позовної заяви та надав оригінал квитанції про сплату судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 травня 2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу було вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та підготовче засідання призначено на 11 червня 2020 р. о 11:40.

Ухвалою суду від 11.06.2020 р. підготовче засідання відкладено на 25.06.2020 р. о 11:00. Ухвалою суду від 25.06.2020 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 16.07.2020 р. о 11:45. Ухвалою суду від 16.07.2020 р. було повідомлено про наступне судове засідання на 06.08.2020 р. о 10:30.

Представник Позивача у судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник Відповідача у судові засідання не з`явився жодного разу, відзив на позовну заяву не надав. Причини неявки суду не відомі, про місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення, які повернулись до суду.

Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані Позивачем докази, суд встановив наступне.

12.03.2020 р. між ТОВ "Агросинергія" та ПП "ЛАН" було укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № 120320/1-Н, згідно умов якого відповідно до розділів 1, 2 сторони визначили поставку товару - насіння соняшника врожаю 2019 р., якості, що відповідає ДСТУ 7011:2009. Кількість та якість кожної партії товару визначається в специфікаціях до договору, що є невід`ємними його частинами.

Відповідно до п. 1 специфікації № 1 від 12.03.2020 р. до договору № 120320/1-Н, сторони узгодили кількість сировини (товару), що підлягає постачанню в кількості 400 тон за ціною 8800,00 грн. за 1 тону. Загальна вартість товару згідно специфікації № 1 дорівнює 3520000,00 грн.

П. 3.1. договору визначено, що сторони узгодили порядок поставки товару, а саме на умовах визначених в специфікаціях до даного договору згідно правил "Інкотермс", а п. 2.3. зазначено, що приймання насіння соняшника відбувається по заліковій вазі.

Згідно п. 3.7. договору, сторони визначили, що інші умови поставки оговорюються сторонами додатково в додаткових угодах або специфікаціях до договору.

У відповідності до п. 5 специфікації № 1 від 12.03.2020 р. до договору, сторонами визначено строки поставки товару - до 26.03.2020 р., а п. 4 сторонами визначено умови поставки: DAP (Харківська область, м. Чугуїв, вул. Вокзальна, 26В).

Відповідно до п. 4.1. договору, сторони узгодили ціну за одиницю товару, яка вказується в специфікації.

Загальна вартість кожної конкретної партії товару, що придбається на умовах договору передбачена в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору.

Згідно п. 1 специфікації № 1 від 12.03.2020 р., сторонами визначено вартість товару - 8800,00 грн. за одну тону товару.

Відповідно до п. 5.1. договору, сторони погодили, що оплата товару, що поставляється за даним договором проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

П. 3 специфікації сторони визначили наступні умови оплати: 80% - передоплата, решта 20% - після реєстрації постачальником податкової накладної в єдиному реєстрі податкових накладних за умови поставки всієї партії товару.

Згідно п. 5.4. договору, сторони дійшли згоди, що датою оплати вважається дата списання банком грошових коштів з розрахункового рахунку покупця.

12.03.2020 р. ТОВ "Агросинергія" здійснила попеердню оплату товару в розмірі 80% від загальної вартості товару, що дорівнює 2816000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 7685 від 12.03.2020 р.

На виконання умов договору в межах строку поставки, визначеного п. 5 специфікації № 1 від 12.03.2020 р. ПП "ЛАН" здійснило наступні поставки товару:

- 18.03.2020 р. - 17006 кг вартістю 149652,80 грн., що підтверджується ТТН № 1703-1 від 17.03.2020 р. та видатковою накладною № 1803/20 від 18.03.2020 р.;

- 19.03.2020 р. - 17160 кг вартістю 151008,00 грн., що підтверджується ТТН № 1903 від 19.03.2020 р. та видатковою накладною № 1903/20 від 19.03.2020 р.;

- 21.03.2020 р. - 16262 кг вартістю 143105,60 грн., що підтверджується ТТН № 2103 від 21.03.2020 р. та видатковою накладною № 2103/20 від 21.03.2020 р.;

- 25.03.2020 р. - 17000 кг вартістю 149600,00 грн., що підтверджується ТТН № 25/1 від 25.03.2020 р. та видатковою накладною № 2503/20 від 25.03.2020 р.

Загальна залікова вартість поставленого товару з 18.03.2020 р. по 25.03.2020 р. склала 67428,00 грн. на загальну суму 593366,40 грн., а кількість недопоставленого товару становила 332572 кг вартістю 2926633,60 грн.

На виконання умов договору ПП "ЛАН" з порушенням строку поставки, визначеного п. 5 специфікації № 1 від 12.03.2020 р. до 03.04.2020 р. здійснило поставку товару 17293 кг на суму 152178,40 грн., що підтверджується ТТН № 0304 від 03.04.2020 р. та видатковою накладною № 0404/20 від 04.04.2020 р. та більше поставок товару на виконання договору не здійснювало.

Всього ПП "ЛАН" за договором було поставлено 84721 кг товару, що підтверджується ТТН вартістю 745544,80 грн.

Станом на 05.04.2020 р. Відповідач не виконав умови договору в частині передачі товару в кількості 315279 кг на суму 2774455,20 грн. та різниця між сплаченою Позивачем на користь Відповідача передоплатою та вартістю поставленого товару складає 2070455,20 грн.

П. 10.3. договору визначено, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2020 р., але до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по ньому.

П. 7.1. договору передбачено, що у випадку порушення зобов`язання, що виникає з цього договору, винна сторона несе відповідальність, визначену чинним законодавством України. Порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом договору.

15.04.2020 р. Позивач на адресу Відповідача надіслав лист-вимогу № 88, в якій Позивач вказував на прострочення ПП "ЛАН" та вимагав повернення грошових коштів та сплати штрафних санкцій, визначених договором. Але Відповідач листом № 23/04 від 23.04.2020 р. надав відповідь з посиланням на неможливість виконання зобов`язань по поставці насіння соняшника ТОВ "Агросинергія" за договором поставки № 120320/1-Н від 12.03.2020 р. через невиконання взятих на себе зобов`язань за договором зберігання насіння соняшника № 0102/Р-1 від 01.03.2020 р., предметом якого було прийняття, зберігання та відвантаження на першу вимогу насіння соняшника врожаю 2019 р., ТОВ НТЦ "Паскаль", викладених в листі № 01-04/48 від 20.03.2020 р. у зв`язку з введеними в країні Постановою КМУ № 211 від 11.03.2020 р. "Про запобігання поширенню на територіїх України гострої респіраторної хвороби COVID-19", в якій посилається на карантинні заходи як обставини форс-мажору.

Заперечуючи щодо таких обгрунтувань неможливості виконання зобов`язань, Позивач 27.04.2020 р. на адресу ПП "ЛАН" направив лист № 100, в якому вказувалось, що посилання ТОВ НТЦ "Паскаль" на карантинні заходи, що введені в дію Постановою КМУ № 211 від 11.03.2020 р. як на обставини форс-мажору на підставі п. 5.1. договору зберігання насіння соняшника № 0102/Р-1 від 01.03.2020 р. є доречним та допустимим виключно при наявності сертифікату Торгово-промислової палати України або регіону, який засвідчує такі обставини.

Також зазначалось, що обгрунтування ТОВ НТЦ "Паскаль" про неможливість поставки товару Позивачу не відповідає вимогам законодавства України, оскільки в частині заявлених в ЄДРПОУ ТОВ НТЦ "Паскаль" видів економічної діяльності відсутній код 52.10 "Складське господарство" та ТОВ НТЦ "Паскаль" не є зерновим складом в розумінні ЗУ "Про зерно та ринок зерна в Україні", у зв`язку з чим укладання договору зберігання насіння соняшника між ПП "ЛАН" та ТОВ НТЦ "Паскаль" є недопустимим.

Крім того зазначалось, що у випадку невиконання ПП "ЛАН" зобов`язань перед Позивачем за договором поставки № 120320/1-Н від 12.03.2020 р., Позивач з 06.05.2020 р. відмовляється від прийняття від ПП "ЛАН" товару та вимагає від нього повернути грошові кошти, сплачені в рахунок передоплати за вирахуванням вартості поставленого товару та сплатити на користь Позивача штрафні санкції.

Посилання ПП "ЛАН" на карантинні заходи як на обставини форс-мажору за договором № 120320/1-Н від 12.03.2020 р. Позивач вважає недопустимими без дотримання вимог п. 8.3. договору - тобто підтвердження обставин форс-мажору довідкою Торгово-промислової палати України, за відсутності якої сторона договору не має права посилатись на обставини форс-мажору як неможливості виконання умов договору.

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом Верховенства права суд вирішив, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 ЦК України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами статей 526-527 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, статями 525 - 526 ЦК України передбачається, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов`язується прийняти його та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, а згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання пролавцем, покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов`язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями (ч. 1 ст. 232 ГК України). Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено (ст. 224 ГК України).

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобовязання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (п. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (п. З ст. 549 ЦК України).

Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов`язання неустойка є способом його забезпечення, а у разі невиконання зобов`язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов`язання боржником. Разом з тим пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов`язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов`язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов`язання.

П. 7.5. договору передбачено, що в разі, якщо має місце прострочення у виконанні постачальником зобов`язань по поставці товару згідно договору, покупець має право в односторонньому порядку відмовитись від прийняття товару. В даному випадку постачальник зобов`язаний протягом 1-го банківського дня повернути отриману передоплату шляхом перерахування коштів на рахунок покупця та сплатити неустойку у вигляді штрафу в розмірі 5% від суми непоставленого товару або недопоставленого товару за кожен день затримки.

Ст. 536 Цивільногок кодексу України зазначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Оскільки сторони не передбачили положеннчя щодо оплати винною стороною за користування грошовими коштами контрагента, Позивач вважає посилається на аналогію права, визначену в ч. 9 ст. 10 ЦК України та на положення ст. 1048 ЦК України, якою визначено, що якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ч. 9 статті 129 ГПК України, відповідно до якої у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 525, 526, 610, 612, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216, 224-229, 231, 232 Господарського кодексу України, ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, 232, 233, 236 - 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "ЛАН" (63232, Харківська область, Нововодолазький район, с. Станичне, вул. Комарова, 9, код ЄДРПОУ 31847991) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросинергія" (08301, Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 71А/1; адреса виробництва: 63506, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Вокзальна, 26-В, код ЄДРПОУ 40921090) за неналежне виконання умов договору поставки сільськогосподарської продукції № 120320/1-Н грошові кошти в розмірі 8263798,70 грн. (які складаються з основної заборгованості 2070455,20 грн., штрафних нарахувань в сумі 6172283,10 грн., 3% річних в сумі 848,50 грн. та плати за користування чужими грошовими коштами в сумі 20211,90 грн.), а також суму судового збору в розмірі 123956,98 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено "17" серпня 2020 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Суддя І.П. Жигалкін