Постанова

від 12.08.2020 по справі 641/7439/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

12 серпня 2020 року

м. Харків

Справа № 641/7439/19

Провадження № 22-ц/818/2626/20

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого - Пилипчук Н.П.,

суддів - Кругової С.С., Маміної О.В.

за участю секретаря - Прокопчук І.В.

учасники справи:

позивач : ОСОБА_1 ,

відповідач : ОСОБА_2

треті особи: треті особи: Служба у справах дітей по Слобідському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради та Служба у справах дітей Харківської обласної державної адміністрації

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей по Слобідському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради та Служба у справах дітей Харківської обласної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 04 лютого 2020 року, постановлене суддею Колодяжною І.М., в залі суду в м. Харків,

встановив :

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом та з урахуванням уточнень просив позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітніх дітей.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилався на те, що він з відповідачем мешкав разом у цивільному шлюбі з 2005 року по 2016 рік, від спільного проживання у сторін народилось два сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З часу припинення шлюбних відносин діти мешкають разом з відповідачем. На думку позивача, відповідач не виконує своїх батьківських обов`язків по вихованню дітей, ніяким чином не піклується про дітей, не цікавиться їх успіхами, станом здоров`я, фізичним і духовним розвитком, тому вважав, що є усі підстави для позбавлення її батьківських прав.

Рішенням Комінтернівського районного суду м.Харкова від 04 лютого 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати, та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт вказує на порушення судом норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права. Зазначає, що рішення суду постановлене при неповному з`ясуванні обставин справи.

У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з`явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач виконує свої батьківські обов`язки, піклується про фізичний та духовний розвиток своїх дітей, їх навчання тому підстав для задоволення позову щодо позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав не має.

Судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони по справі є батьками малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 18.09.2019 року, діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані разом з відповідачкою за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с.17)

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 07.02.2019 року частково задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів та вирішено стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утриманні дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 2000 грн. на кожну дитину щомісяця але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01.11.2018 року та до повноліття дітей ( а.с.66).

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до довідки старшого державного виконавця Зміївського районного відділу Державної виконавчої служби Головного Територіального управління юстиції в Харківській області заборгованість ОСОБА_1 по аліментам на дітей станом на 30.09.2019 року становить 44000 грн. ( а.с.90).

Згідно акту обстеження умов проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що санітарний стан приміщення задовільний, сім`я мешкає в квартирі, яка складається з 2-х кімнат, зі всіма комунальними зручностями, загальною площею приблизно 47,2 кв.м., у дітей є кімната, ліжко, місце для навчання, одяг на всі сезони і відповідно до віку. Для навчання та розвитку дітей все в наявності. Стосунки в сім`ї довірливі, дружні. Зі слів матерів батько дітей з 2016 року не виходить на зв`язок з дітьми, не намагається з ними зустрітися та матеріально не утримує ( а.с.111).

Згідно із ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Відповідно до висновку Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітніх дітей, вбачається, що Департамент служб, який діє від імені органу опіки та піклування вважає за недоцільне позбавлення батьківських права ОСОБА_2 відносно малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с.109-110).

В силу статті 9 Конституції України Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є частиною національного законодавства і закріплює мінімальні гарантії в галузі прав людини, які можуть бути розширені в національному законодавстві, яке в свою чергу в силу взятих на себе Україною зобов`язань не може суперечити положенням Конвенції (стаття 19 Закону України Про міжнародні договори від 29 червня 2004 року № 1906-ІV , стаття 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів).

Європейський суд з прав людини у справі Савіни проти України (заява від 18 грудня 2008 року № 39948\06) вказує, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

У рішенні від 07 грудня 2006 року у справі Хант проти України (заява № 31111/04) суд наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на повагу до свого сімейного життя.

Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції, якщо воно здійснене згідно із законом , відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (пункт 50 рішення Європейського Суду у справі Хант проти України ).

Згідно із частиною 8 статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Відповідно до частини 2 статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 (зі змінами) Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами СК України (статті 164-167).

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України .

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до частини 1 статті 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дітей, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо і лише при наявності вини в діях батьків.

Виключний характер позбавлення батьківських прав пояснюється тим, що воно може бути здійснено тільки судом. З цієї ж причини встановлений вичерпний перелік підстав позбавлення батьківських прав, який охоплює всі можливі способи порушення батьками прав і інтересів дитини.

Будь-яка з підстав для позбавлення батьківських прав, перелічена в статті 164 СК України , є критерієм протиправної поведінки батьків по відношенню до своєї дитини.

Згідно ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Позивач вказує на те, що відповідач не виконує своїх батьківських обов`язків по вихованню дітей, ніяким чином не піклується про дітей, не цікавиться їх успіхами, станом здоров`я, фізичним і духовним розвитком, між тим доказів на підтвердження вказаних доводів позивачем не надано, тому колегія суддів вважає, що немає підстав для задоволення позовних вимог.

Отже, враховуючи конкретні обставини справи а також, виходячи з того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову про позбавлення відповідача батьківських прав з огляду на недоведеність виключних підстав, з якими закон пов`язує можливість позбавлення батьківських прав.

При вирішенні даної справи судом першої інстанції вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367 , 368 , п.1 ч.1 ст. 374 , ст. 375 , 381 , 382 , 383 , 384 , 389 ЦПК України , суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 04 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий - Н.П. Пилипчук

Судді - С.С. Кругова

О.В. Маміна