Рішення

від 19.08.2020 по справі 826/15145/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2020 року м. Київ № 826/15145/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "МАГ-2000" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.08.2018

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МАГ-2000" (правонаступник Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Б.Т.С") звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень № 1000140304 від 14.08.2018 та № 1001140304 від 14.08.2018 та стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 17600,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2018 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу п`ятиденний строк на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.12.2018 позовну заяву повернуто позивачу, у зв`язку з неусуненням недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

На ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.12.2018, позивачем до Шостого апеляційного адміністративного суду подано апеляційну скаргу.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2019 апеляційна скарга задоволена, Ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.12.2018 скасована, а справа направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2018 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивачем зазначено, що контролюючим органом протиправно збільшено суму грошового зобов`язання із земельного податку у зв`язку із тим, що Позивачем, як користувачем, правомірно визначено суму грошового зобов`язання за земельну ділянку, нормативну грошову оцінку якої проведено, у розмірі 1 % від нормативної грошової оцінки за умовами договору на користування земельної ділянки, а застосування відповідачем пункту 5.6 Положення про плату за землю в м. Києві, на підставі якого Позивачу донараховано земельний податок у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки є неправомірним. Також, Позивач звертав увагу на те, що нормами Податкового кодексу України не передбачено такого виду податку, як плата за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними та фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право оренди. Відтак, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач у встановлені строки відзиву на позовну заяву не подав, у зв`язку з чим, суд вирішує справу за наявними матеріалами у відповідності до вимог ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

06.12.2006 між Київською міською радою та ЗАТ СК Б.Т.С. укладено договір № 62-5-00056 тимчасового довгострокового користування землею строком на 24 роки для експлуатації та обслуговування складських будівель по вул. Радистів, 73 у Деснянському районі м. Києва за умовами якого ЗАТ СК Б.Т.С. на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 26.02.1998 № 412 приймає в тимчасове платне користування земельну ділянку визначену цим договором. Об`єктом платного користування відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: цільове призначення - для експлуатації та обслуговування складських будівель по вул. Радистів, 73 у Деснянському районі м. Києва; площа - 1,1118.

Право користування земельною ділянкою з кадастровим номером - 8000000000:62:038:0003 ЗАТ СК Б.Т.С. підтверджується витягом з Державного земельного кадастру № НВ - 8000238912015 від 08.12.2015.

02.02.2016 Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу КМР (КМДА) видано довідку № Ю-18847/2016 про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки (кадастровий номер - 8000000000:62:038:0003) відповідно до якої коефіцієнт на функціональне використання землі складає - 2,5.

19.06.2017 Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу КМР (КМДА) видано довідку № Ю-31359/2017 про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки (кадастровий номер - 8000000000:62:038:0003) відповідно до якої коефіцієнт на функціональне використання землі складає - 2,0 та зазначено, що такий коефіцієнт діє до визначення коду КВЦПЗ в ДЗК.

З огляду на отримання вищезазначеної довідки за 2016, позивачем подані декларацію з орендної плати на землю за 2016.

На земельній ділянці з кадастровим номером - 8000000000:62:038:0003, розташовані нежитлові об`єкти, а саме: адмінкорпус (літ. Д) - загальна площа - 77, 50 кв.м, склад (літ. О) - загальна площа - 1149,00 кв.м,, склад (літ. 3) - загальна площа - 1321,80 кв.м,, які передані за передавальним актом №13/06 від 13.06.2018 ТОВ СК Б.Т.С. позивачу .

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 28.08.2018 № 1004364159 позивач є правонаступником ТОВ СК Б.Т.С. (код - 19016357, яке є правонаступником Акціонерного Товариства СК Б.Т.С. - Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 28.08.2018 № 1004364115).

За результатами документальної планової виїзної перевірки СК Б.Т.С. посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві складено акт № 178/1-26-15-14-03-03/19016357 від 23.05.2018 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ СК Б.Т.С. , податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 16.05.2018 (Акт перевірки).

У частині Висновок Акту перевірки зазначено про встановлення порушення ТОВ СК Б.Т.С. пп.49.18.3 п. 49.18 ст. 49, п.п. 266.10.1 п. 206.10 ст. 266, п.286.2, п.п. 286.4 ст. 286, п.288.5 ст.288, п.287.3 сть.287 Податкового Кодексу України ( надалі - ПК України),

У подальшому відповідачем прийняті Податкові повідомлення рішення №№ '90140304, 0789140304, 0791140304, 0793140304, 0792140304 від 11.06.2018 року, які оскаржені позивачем в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарги Державною фіскальною службою України прийняте Рішення № 26223/6/99-99-11-03-01-25 від 10.08.2018 про часткове задоволення скарги та рішення та скасування податкового повідомлення рішення № 078'9140304 від 11.06.2018 у частині нарахування орендної плати за земельну ділянку та застосування штрафу поза межами строків визначених п. 114.1 ст. 114., ст. 102 ПК України та № 0792140304 у частині подання уточнюючого розрахунку на зменшення податкових зобов`язань.

Отже, висновки акта перевірки та Рішення про результати розгляду скарги позивача Державною фіскальною службою України мотивовані тим, що за результатами документальної перевірки податкові декларації за 2015-2018 (по 16.05.2018 включно ) з орендної плати за землю містять заниження Позивачем розміру ставки орендної плати за землю на 2%, оскільки рішення Київської міської ради від 28.02.2013 № 89/9146 встановлено розмір ставки орендної плати - 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а Позивачем згідно поданих декларацій визначено 1%.

Відповідачем на підставі акту перевірки № 178/1-26-15-14-03-03/19016357 від 23.05.2018 та Рішення про результати розгляду скарги позивача Державною фіскальною службою України № 26223/6/99-99-11-03-01-25 від 10.08.2018 прийняті - Податкове повідомлення - рішення від 14.08.2018 № 1000140304 та Податкове повідомлення - рішення від 14.04.2018 № 1001140304 були прийняті (далі - оскаржуване та/або спірне рішення).

Податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС від 14.08.2018 № 1000140304 прийняте за порушення пункту пункту 286.4 статті 286, пункту 288.3 ст.288 ПК України, та відповідно до пункту 123.1 статті 123 ПК України . ТОВ СК Б.Т.С. збільшено суму грошового зобов`язання із орендної плати з юридичних осіб (код платежу 18010600)на загальну суму 2100008,61 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 1 680006,89 грн та штрафними санкціями - 420 001,72 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 14.04.2018 № 1001140304 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 126.1 статті 126 ПК України, за порушення пункту 287.3 статті 287 ПК України до ТОВ СК Б.Т.С. застосовано штрафні санкції у сумі 6938,64 грн. за порушення позивачем граничного строку сплати сум узгоджених грошових зобов`язань з плати за землю на 2,16,26 календарних днів, а саме:

- нарахована на підставі податкового розрахунку плати на землю №9036712131 від 05.03.2018, граничний строк сплати - 30.04.2018, фактично сплачено 02.05.2018, строк затримки - 2 календарних дня, сума боргу 27590,30 грн, сума штрафних санкцій 2759.03 грн - 10%;

- нарахована на підставі податкового розрахунку плати на землю №9025815568 від 22.07.2017, граничний строк сплати - 30.12.2017, фактично сплачено 26.01.2018, строк затримки - 26 календарних днів сума боргу 36796,10 грн, сума штрафних санкцій 3679,61грн - 10%;

- нарахована на підставі податкового розрахунку плати на землю №9025815568 від 22.07.2017, граничний строк сплати 30.09.2017, фактично сплачено 30.10.2017 - строк затримки - 30 календарних днів, сума боргу 5000,00 грн, сума штрафних санкцій 500,00 грн - 10%.

Позивач вважаючи вищезазначені податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві протиправними звернувся до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

За змістом підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктами 269.1.1-269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України визначено, що платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності (п. 271.1 ст. 271 ПК України).

Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідно до п. 288.1 - п.288.4 ст. 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно п. 288.2 ст. 288 ПК України платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Відповідно до п. 288.3 ст. 288 ПК України об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Орендна плата за земельну ділянку, якою користується позивач сплачується ним на підставі Договору надання земельної ділянки у тимчасове довгострокове користування № 62-5-00056 від 06.12.2000, зміни до якого стосовно плати за користування землею не вносилися. Отже, умови Договору № 62-5-00056 від 06.12.2000, є чинними. Зміни норм законодавства, у тому числі податкового, не передбачають автоматичної зміни умов укладеного сторонами договору.

Як слідує з акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновків про порушення позивачем вимог законодавства, та донарахував позивачу зобов`язання по податку орендну плата за земельну ділянку , враховуючи що 28.02.2013 Київською міською радою прийнято рішення № 89/9146 Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність положень ст. 288 Податкового кодексу України .

Разом з тим, як зазначалось вище, згідно Договору надання земельної ділянки у тимчасове довгострокове користування № 62-5-00056 від 06.12.2000 зміни до цього договору стосовно плати за користування землею не вносилися.

Поміж тим, матеріали справи не містять, та сторонами за час розгляду справи не надано Додаткової угоди, яка б змінювала плату за землю згідно вказаного Договору. Відтак, суд приходить до висновку, що податковий орган протиправно здійснив донарахування по орендній платі за землю, згідно податкового повідомлення - рішення рішень № 1000140304 від 14.08.2018.

Таким чином, спростовується висновок перевіряючих, про порушення позивачем п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, який зроблений на підставі порушень, наведених в п. 3.1.5.3.3.2 акта перевірки. Висновок є безпідставним, необґрунтованим та таким, що порушує права позивача, а відтак податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві № 1000140304 від 14.08.2018, винесене на підставі вказаних висновків податкового органу є протиправними та таким, що підлягає скасуванню.

При цьому суд, зазначає, що відвідач при встановленні порушень, викладених в акті перевірки № 178/1-26-15-14-03-03/19016357 від 23.05.2018 не посилався на порушення позивачем п. 5.6 Положення про плату за землю в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28 січня 2015 року № 58/923, як зазначає позивач у позовній заяві та при прийнятті рішення по справі враховує, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2017 у справі № 826/10434/16, визнано незаконним та таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили пункт 5.6 Положення про плату за землю в місті Києві, яке є додатком 3 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 року № 242/5629 Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Києві в редакції рішення Київської міської ради від 28 січня 2015 року № 58/923 Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 року № 242/5629 .Зазначена Постанова 27.06.2017 залишена в силі Київським Апеляційним адміністративним судом (справа № 826/10434/16).

Суд не бере до уваги наданий висновок науково-правової експертизи № 14-01/20 від 14.01.2020 складений експертом А.В.Омельченко та висновок експертів №7205 від 24.01.2020, складений експертами Донецького науково-дослідним інституту судових експертиз, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 КАС України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Зміст висновку експерта у галузі права встановлюється ст. 112 КАС України. Відповідно до ч. 2 ст. 112 КАС України учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо: 1) застосування аналогії закону чи аналогії права; 2) змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі. Висновок експерта у галузі права не може містити оцінки доказів, вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яке рішення має бути прийнято за результатами розгляду справи.

Висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов`язковим для суду. Суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань (ст. 113 КАС України).

Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи докази, які є в справі, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що надані позивачем висновок науково-правової експертизи № 14-01/20 від 14.01.2020 складений експертом А.В.Омельченко та висновок експертів №7205 від 24.01.2020, складений експертами Донецького науково-дослідним інституту судових експертиз, з наступних підстав. не є доказами у справі, а носять суто допоміжний (консультативний) характер.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 14.04.2018 № 1001140304, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 10 % в сумі 6938 грн. 64 коп. за затримку сплати узгодженого грошового зобов`язання по платі за користування земельною ділянкою, суд зазначає наступне.

Податкове повідомлення-рішення від 14.08.2018 № 1001140304 не є похідним від податкового повідомлення-рішення №1000140304 від 14.08.2018 та не пов`язане з обчисленням плати за користування земельною ділянкою за ставкою 3%.

Подана до суду позовна заява не містить відповідний розділ із обґрунтуваннями спростування встановленого документальною перевіркою затримки сплати грошового зобов`язання по платі за користування земельною ділянкою, у тексті свого позову позивач не заперечував проти обставини несвоєчасної сплати ним задекларованих сум грошових зобов`язань.

У контексті з наведеним, суд враховує положення Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422, за змістом якого інтегрована картка платника (далі - ІКП) є формою оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

З метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Таким чином, в інтегрованій картці платника відображаються відомості про нараховані самостійно визначені платником та/або визначені контролюючим органом суми зобов`язань, штрафних санкцій та пені за податками, зборами, митними платежами, а також відомості щодо погашення таких зобов`язань.

При цьому, нарахування податків в інтегрованій картці платника здійснюються відповідно до звітності, що подається платником до територіального контролюючого органу, а нарахування узгоджених сум грошових зобов`язань за податками, нарахованих до сплати, в інтегрованій картці платника здійснюється датою граничного строку сплати таких нарахувань.

Проте позивач всупереч вимог ст. 72, ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України не надав суду витяг з інтегрованої картки платника податку на додану вартість (позивача) та інших документальних доказів на спростування наведених у тексті акта документальної перевірки обставин та висновку. Також позивачем не надані суду докази своєчасної сплати грошових зобов`язань по платі за користування земельною ділянкою.

Натомість, відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 статті 16 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За визначенням підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податковий борг - це сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

За приписами пункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Унормуванням пункту 286.2 статті 286 ПК України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Пунктом 287.1 ст. 287 ПК України окреслено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Податковий період, порядок обчислення плати за користування земельною ділянкою, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Згідно з пунктом 287.3 статті 287 ПК України, податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця

За змістом пункту 113.3. ст. 113 ПК України строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов`язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.

У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу (п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України).

Факт несвоєчасної сплати суми грошового зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб позивачем підтверджено актом перевірки.

Судом встановлено, що позивач своєчасно нарахував плату за землю, однак не здійснив перерахування зазначених сум до бюджету у визначені законом строки.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність законних підстав для застосування до позивача штрафних санкцій на підставі ст.126 ПК України, який застосовується у випадку, коли має місце факт сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання, але несвоєчасно, тобто з порушенням строків. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Даний висновок також узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 12.09.2019 року у справі №806/1537/16.

У зв`язку з цим суд вважає, що позивач не довів суду наявність правових підстав достатніх для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 14.08.2018 № 1001140304, тому в цій частинні позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 17 600 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами 1, 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.

Так, згідно з ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас ч. ч. 4, 5 ст. Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частин 7, 9 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

В матеріалах справи наявний лише договір № 01.02.18 від 01.02.2018 про юридичне обслуговування, пунктом 1.2 якого передбачено, представництво Замовника (позивача) в ділових, комерційних, корпоративних та інших відносинах, а також перед органами влади та управління, в тому числі в господарських, адміністративних судах та в судах загальної юрисдикції з питань діяльності Товариства. Пунктом 3.1 Договору передбачено, що замовник за надані послуги сплачує плату у розмірі, визначеному в акту виконаних робіт. Акт виконаних робіт та детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги позивачем до суду не н6адано.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У пункті 269 вказаного рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Аналіз вищевказаних правових норм свідчить про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що час та обсяг заявлених адвокатам послуг не є співмірним з розміром витрат на правничу допомогу, оскільки дана справа не відноситься до категорії складних та розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Тому суд дійшов висновку, що складність справи та ціна позову також є неспівмірними з вартістю заявлених витрат на професійну правничу допомогу, а розмір заявлених витрат на правничу допомогу не підтверджений зазначеними вище документами.

Отже, з урахуванням всіх обставин справи, суд вважає, що судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 17 600 грн. стягненню за рахунок бюджетних асигнувань податкового органу не підлягають.

Частиною 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачам не доведено правомірність оскаржуваного рішення від 14.08.2018 № 1000140304 з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ МАГ-2000 підлягає частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне. Відповідно до ч.3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Під час звернення до суду позивачами сплачено судовий збір у розмірі 24478,90 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 05.10.2018 №1568.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 19, 77, 90, 241-246, 255, Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адмінстративний суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГ-2000" (02089, м. Київ, вул. Радистів, 73, код ЄДРПОУ 30978161) задовольнити частково .

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) від 14.08.2018 № 1000140304, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на суму 2 100 008,61 грн., з яких за основним платежем: 1 680 006,89 грн. та за штрафними санкціями: 420 001,72 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МАГ-2000 (02089, м. Київ, вул. Радистів, 73, код ЄДРПОУ 30978161) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 12 239 (дванадцять тисяч двісті тридцять дев`ять) грн. 45 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.С. Мазур