Постанова

від 20.01.2021 по справі 826/15145/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/15145/18 Суддя (судді) першої інстанції: Мазур А.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І., Парінова А.Б.

за участю секретаря Масловської К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2020 року

у справі № 826/15145/18 (розглянуто у письмовому провадженні)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МАГ-2000

до відповідача Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (правонаступник Головне управління Державної податкової служби у місті Києві)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.08.2018,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2018 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю МАГ-2000 (правонаступник Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Б.Т.С"), надалі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (надалі - відповідач), в якому просило суд: визнати протиправними та скасувати повідомлення-рішення № 1000140304 від 14.08.2018 та № 1001140304 від 14.08.2018 та стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 17600,00 грн.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що контролюючим органом протиправно збільшено суму грошового зобов`язання із земельного податку у зв`язку із тим, що Позивачем, як користувачем, правомірно визначено суму грошового зобов`язання за земельну ділянку, нормативну грошову оцінку якої проведено, у розмірі 1 % від нормативної грошової оцінки за умовами договору на користування земельної ділянки, а застосування відповідачем пункту 5.6 Положення про плату за землю в м. Києві, на підставі якого Позивачу донараховано земельний податок у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки є неправомірним. Також, Позивач звертав увагу на те, що нормами Податкового кодексу України не передбачено такого виду податку, як плата за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними та фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право оренди. Відтак, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2020 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю МАГ-2000 - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) від 14.08.2018 № 1000140304, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "орендна плата з юридичних осіб" на суму 2100008,61 грн., з яких за основним платежем: 1680006,89 грн. та за штрафними санкціями: 420 001,72 грн.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГ-2000" (02089, м. Київ, вул. Радистів, 73, код ЄДРПОУ 30978161) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 12239 (дванадцять тисяч двісті тридцять дев`ять) грн. 45 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням в частині задоволення позовних вимог, відповідачем (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог у даній частині. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги ту обставину, що згідно п. 288.5.1 ст. 288 ПК України визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3,00 % нормативно грошової оцінки.

Представники відповідача (апелянти) в судовому засіданні підтримали доводи викладене в апеляційній скарзі у повному обсязі та просили рішення суду першої інстанції скасувати в частині оскарження, а у задоволені позовних вимог відмовити в частині оскарження.

Також, представник апелянта в судовому засіданні зазначив, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а саме, не надіслано позовної заяви з додатками та не повідомлено контролюючий орган про розгляд позовної заяви.

В судовому засіданні представники позивача заперечував проти задоволенні позовних вимог, з підстав викладених у письмовому відзиву на апеляційну скаргу та просив залишити без змін рішення суду першої інстанції, а апеляційну скаргу без задоволення.

Крім того, представником Головного управління Державної податкової служби у місті Києві заявлене клопотання, в якому останній просив здійснити заміну сторони у справі на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року №537.

Відповідно до частини 1 статті 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року №537 утворено, як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби, реорганізувавши деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів в судовому засідання задовольнила клопотання представника ГУ ДПС у м. Києві, здійснивши процесуальне правонаступництво відповідача у справі з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на Головне управління Державної податкової служби у місті Києві.

Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 315, статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга апелянта підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню в частині оскарження, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю МАГ - 2000 на підставі правонаступництва є власником переданого йому Товариством з обмеженою відповідальністю СК Б.Т.С. (ЗАТ СК Б.Т.С. , ПрАТ СК Б.Т.С. ЄДРПОУ 19016357) майна, грошових коштів, прав та обов`язків, в тому числі прав інтелектуальної власності, а також стороною переданих у процедурі перетворення зобов`язань, що підтверджується передавальним актом, який затверджено рішенням Загальних зборів учасників ТОВ СК Б.Т.С. (протокол № 4 від 13 червня 2018 року) та рішенням Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю МАГ - 2000 (протокол № 13/06 від 13 червня 2018 року) в результаті припинення Товариства з обмеженою відповідальністю СК Б.Т.С. шляхом його приєднання до Товариства з обмеженою відповідальністю МАГ-2000 .

Так, судом першої інстанції встановлено, що співробітниками Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Б.Т.С." з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 15 вересня 2018 року, валютного законодавства за період з 01 січня 2015 року по 15 вересня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 16 травня 2018 року.

За результатами якої складено акт від № 178/1-26-15-14-03-03/19016357 від 23.05.2018 року (надалі - акт перевірки).

В акті перевірки контролюючим органом встановлено наступні порушення позивача:

- пп.49.18.3 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством несвоєчасно, подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2015 рік;

- п.п. 266.10.1 п. 206.10 ст. 266 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено порушення строків сплати податкових зобов`язань по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначені у податкових деклараціях, штраф у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу згідно п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України становить 2359,13 грн;

- п.п. 286.4 ст. 286, п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов`язання по орендній платі в ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві на загальну суму 1974542,44 грн, а саме: у 2015 році в сумі 294535,55 грн; у 2016 році в сумі 833118,40 грн; у 2017 році в сумі 588461,89 грн; у 2018 році ( по 16.05.2018 включно) в сумі 258426,60 грн;

- п. 286.2, ст. 286 Податкового кодексу України, в результаті чого несвоєчасно подано податкову декларацію з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 22.02.2017 №9025815568 за 2017 рік до ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві;

- п. 287.3 ст. 287 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено порушення строків сплати податкових зобов`язань по орендній платі до ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві, визначені у податкових деклараціях, штраф у розмірі 10 та 20 відсотків погашеної суми податкового боргу згідно п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України становить 30315,68 грн.

У подальшому відповідачем прийняті Податкові повідомлення рішення №№ 90140304, 0789140304, 0791140304, 0793140304, 0792140304 від 11.06.2018 року, які оскаржені позивачем в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарги Державною фіскальною службою України прийняте Рішення № 26223/6/99-99-11-03-01-25 від 10.08.2018 про часткове задоволення скарги та рішення та скасування податкового повідомлення рішення № 078'9140304 від 11.06.2018 у частині нарахування орендної плати за земельну ділянку та застосування штрафу поза межами строків визначених п. 114.1 ст. 114., ст. 102 ПК України та № 0792140304 у частині подання уточнюючого розрахунку на зменшення податкових зобов`язань.

Отже, висновки акта перевірки та Рішення про результати розгляду скарги позивача Державною фіскальною службою України мотивовані тим, що за результатами документальної перевірки податкові декларації за 2015-2018 (по 16.05.2018 включно ) з орендної плати за землю містять заниження Позивачем розміру ставки орендної плати за землю на 2%, оскільки рішення Київської міської ради від 28.02.2013 № 89/9146 встановлено розмір ставки орендної плати - 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а Позивачем згідно поданих декларацій визначено 1%.

Відповідачем на підставі акту перевірки № 178/1-26-15-14-03-03/19016357 від 23.05.2018 та Рішення про результати розгляду скарги позивача Державною фіскальною службою України № 26223/6/99-99-11-03-01-25 від 10.08.2018 прийняті - Податкове повідомлення - рішення від 14.08.2018 № 1000140304 та Податкове повідомлення - рішення від 14.04.2018 № 1001140304 прийняті (надалі - оскаржуване та/або спірне рішення).

Податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС від 14.08.2018 № 1000140304 прийняте за порушення пункту 286.4 статті 286, пункту 288.3 ст.288 ПК України, та відповідно до пункту 123.1 статті 123 ПК України ТОВ "СК Б.Т.С." збільшено суму грошового зобов`язання із орендної плати з юридичних осіб (код платежу 18010600) на загальну суму 2100008,61 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 1 680 006,89 грн та штрафними санкціями - 420 001,72 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 14.04.2018 № 1001140304 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 126.1 статті 126 ПК України, за порушення пункту 287.3 статті 287 ПК України до ТОВ "СК Б.Т.С." застосовано штрафні санкції у сумі 6938,64 грн. за порушення позивачем граничного строку сплати сум узгоджених грошових зобов`язань з плати за землю на 2,16,26 календарних днів, а саме:

- нарахована на підставі податкового розрахунку плати на землю №9036712131 від 05.03.2018, граничний строк сплати - 30.04.2018, фактично сплачено 02.05.2018, строк затримки - 2 календарних дня, сума боргу 27590,30 грн, сума штрафних санкцій 2759.03 грн - 10%;

- нарахована на підставі податкового розрахунку плати на землю №9025815568 від 22.07.2017, граничний строк сплати - 30.12.2017, фактично сплачено 26.01.2018, строк затримки - 26 календарних днів сума боргу 36796,10 грн, сума штрафних санкцій 3679,61грн - 10%;

- нарахована на підставі податкового розрахунку плати на землю №9025815568 від 22.07.2017, граничний строк сплати 30.09.2017, фактично сплачено 30.10.2017 - строк затримки - 30 календарних днів, сума боргу 5000,00 грн, сума штрафних санкцій 500,00 грн - 10%.

Позивач, вважаючи, що спірне податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем з порушенням норм права, звернувся з даним позовом до суду за захистом порушених прав.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог частково (в частині оскарження), суд першої інстанції виходив з того, що згідно Договору надання земельної ділянки у тимчасове довгострокове користування № 62-5-00056 від 06.12.2000 зміни до цього договору стосовно плати за користування землею не вносилися. Поміж тим, матеріали справи не містять, та сторонами за час розгляду справи не надано Додаткової угоди, яка б змінювала плату за землю згідно вказаного Договору. Відтак, суд першої інстанції прийшов до висновку, що податковий орган протиправно здійснив донарахування по орендній платі за землю, згідно податкового повідомлення - рішення № 1000140304 від 14.08.2018.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково, з огляду на наступне.

Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не є предметом апеляційного оскарження, судова колегія вважає за необхідне здійснювати перевірку його законності та обґрунтованості у межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача.

В частині щодо скасування податкового повідомлення - рішення № 1000140304 від 14.08.2018 року, колегія суддів зазначає наступне.

Так, 06.12.2006 року між Київською міською радою та ЗАТ "СК Б.Т.С." укладено договір № 62-5-00056 тимчасового довгострокового користування землею строком на 24 роки для експлуатації та обслуговування складських будівель по вул. Радистів, 73 у Деснянському районі м. Києва за умовами якого ЗАТ "СК Б.Т.С." на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 26.02.1998 № 412 приймає в тимчасове платне користування земельну ділянку визначену цим договором. Об`єктом платного користування відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: цільове призначення - для експлуатації та обслуговування складських будівель по вул. Радистів, 73 у Деснянському районі м. Києва; площа - 1,1118.

Право користування земельною ділянкою з кадастровим номером - 8000000000:62:038:0003 ЗАТ "СК Б.Т.С." підтверджується витягом з Державного земельного кадастру № НВ - 8000238912015 від 08.12.2015.

Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу КМР (КМДА) 02.02.2016 року видано довідку № Ю-18847/2016 про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки (кадастровий номер - 8000000000:62:038:0003) відповідно до якої коефіцієнт на функціональне використання землі складає - 2,5.

Так, 19.06.2017 року Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу КМР (КМДА) видано довідку № Ю-31359/2017 про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки (кадастровий номер - 8000000000:62:038:0003) відповідно до якої коефіцієнт на функціональне використання землі складає - 2,0 та зазначено, що такий коефіцієнт діє до визначення коду КВЦПЗ в ДЗК.

З огляду на отримання вищезазначеної довідки за 2016, позивачем подані декларацію з орендної плати на землю за 2016.

На земельній ділянці з кадастровим номером - 8000000000:62:038:0003, розташовані нежитлові об`єкти, а саме: адмінкорпус (літ. Д) - загальна площа - 77, 50 кв.м, склад (літ. О) - загальна площа - 1149,00 кв.м,, склад (літ. 3) - загальна площа - 1321,80 кв.м,, які передані за передавальним актом №13/06 від 13.06.2018 ТОВ "СК Б.Т.С." позивачу.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 28.08.2018 року №1004364159 позивач є правонаступником ТОВ "СК Б.Т.С." (код - 19016357, яке є правонаступником Акціонерного Товариства "СК Б.Т.С." - Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 28.08.2018 № 1004364115).

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який, відповідно до пункту 1.1 статті 1, регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 8.3 ст. 8 ПК України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, тішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

У відповідності до п.п. 16.1.4 п. 16.1ст. 16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених ПК України.

Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків (пункт 36.3 статті 36 Податкового кодексу).

Підпунктом 14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності. Отже, Податковий кодекс України визначив обов`язок й орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136. пункту 14.1 статті 14 ПК України). Подібне визначення міститься й у статті 21 Закону України Про оренду землі .

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України.

У свою чергу, норми статті 288 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) містять вичерпні правила визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 ПК України). Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (пункт 288.4 статті 288 ПК України).

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 зазначеного Кодексу встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми орендної плати за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі. Диспозиція розглядуваної норми чітко розрізняє розмір орендної плати (яка визначається договором) та річну суму платежу (яка, в свою чергу, не може бути меншою від затвердженого законодавцем розміру).

Отже, незалежно від того, чи вносилися зміни до змісту договору оренди в частині встановлення розміру орендної плати, Податковий кодекс України вимагає, аби річний платіж орендної плати за земельну ділянку був не менше трикратного розміру земельного податку.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування зазначених вище норм матеріального права у спорах цієї категорії, міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 17 вересня 2020 року по справі №160/3242/19, від 18 березня 2019 року по справі 3823/219/18, від 16 квітня 2019 року по справі №2140/1586/18, від 11 червня 2019 року по справі №826/17049/16, від 10 жовтня 2019 року по справі 3824/2281/15-а та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

Таким чином колегія суддів зазначає, що незважаючи на договірний характер користування земельною ділянкою, розмір орендної плати обмежений законодавчо, що спростовує доводи позивача щодо правомірності сплати орендної плати в розмірі, встановленому в договорі оренди.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що Рішенням Київської міської ради від 28.02.2013 року №89/9146 внесено зміни до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної оренди у відповідності до положення статті 288 ПК України, яке в судовому порядку не оскаржуване і діє на час винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

В судовому засіданні представник апелянта зазначав, що судом першої інстанції в порушення вимог процесуального права не надіслав на адресу відповідача позивну заяву та ухвалу про відкриття провадження у справі.

Колегією суддів досліджено матеріали справи та встановлено, що судом першої інстанції на адресу ГУ ДФС у м. Києві направлено 22.10.2019 року ухвалу про відкриття провадження у справі від 25.09.2019 р., проте доказів направлення позовної заяви на адресу контролюючого органу в матеріалах справи не містяться.

Таким чином апеляційна скарга апелянта підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог з ухваленням нового рішення у справі про відмову в задоволенні позовних вимог в часині задоволення позовних вимог, оскільки прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Також, колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції задоволено вимоги позивача по стягненню судових витрат, колегія суддів звертає увагу, що рішення суду в частині позовних вимог скасовано, а отже і судові витрати не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Колегія суддів не бере до уваги посилання представника позивача висновок науково-правової експертизи № 14-01/20 від 14.01.2020 року складений експертом А.В.Омельченко та висновок експертів №7205 від 24.01.2020 року не бере до уваги, оскільки дані висновки, не є доказами у справі, а носять суто допоміжний (консультативний) характер.

Частиною 1 ст. 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, про задоволення апеляційної скарги в частині оскарження та прийняття в даній частині нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 34, 242, 243, 246, 250, 308, 310, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - задовольнити .

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2020 року в частині задоволення позовних вимог - скасувати та прийняти нове, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "МАГ-2000" в задоволенні позовних вимог.

В іншій частині Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст. ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови буде складено протягом п`яти днів з моменту його проголошення.

Головуючий суддя: Г. В. Земляна

Судді: Є. І. Мєзєнцев

А. Б. Парінов

Повний текст постанови складено 21 січня 2021 року.