Постанова

від 18.08.2020 по справі 906/347/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2020 року Справа № 906/347/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Бучинська Г.Б.

при секретарі судового засідання Першко А.А.

розглянувши апеляційну скаргу Виконувача обов`язків керівника Житомирської місцевої прокуратури на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 25 червня 2020 року про відмову у забезпеченні позову у справі № 906/347/20 (суддя Сікорська Н.А.)

час та місце ухвалення: 25 червня 2020 року; м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65; повний текст ухвали складено 25 червня 2020 року

за позовом Керівника Житомирської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області

до

Відповідача 1: Житомирської міської ради

Відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Три гуся"

Відповідача 3: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради

про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсними договорів оренди, скасування записів про реєстрацію прав, скасування повідомлення, знесення самочинного будівництва, повернення земельної ділянки

за участю представників сторін:

від Прокурора - Безпалов А.В.;

від Позивача - не з`явився;

від Відповідача 1 - не з`явився;

від Відповідача 2 - не з`явився;

від Відповідача 3 - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Житомирської місцевої прокуратури (надалі - Прокурор) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (надалі - Позивач) звернувся з позовом в Господарський суд Житомирської області до Житомирської міської ради (надалі - Відповідач 1), та Товариства з обмеженою відповідальністю "Три гуся" (надалі - Відповідач 2), Управління державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради (надалі - Відповідач 3) про:

· визнання незаконним та скасування рішення Відповідача 1 №345 від 6 вересня 2016 року "Про розгляд заяви ТОВ "Три гуся";

· визнання незаконним та скасування рішення Відповідача 1 №397 від 13 жовтня 2016 року "Про внесення змін до рішень міської ради";

· визнання незаконним та скасування пункту 1.1 рішення Відповідача 1 № 446 від 30 листопада 2016 року "Про надання дозволу на укладання договору оренди землі юридичним особам" в частині надання Відповідачу 2 дозволу на укладання договору оренди частини земельної ділянки кадастровий №1810136600:03:013:0016 площею 0,0198 га;

· визнання недійсним договору оренди землі від 14 лютого 2017 року, укладеного між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 щодо частини земельної ділянки кадастровий №1810136600:03:013:0016 площею 0,0198 га з моменту його укладення;

· скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про інше речове право №19112122;

· зобов`язання Відповідача 3 скасувати реєстрацію Повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) №ЖТ061182262086;

· зобов`язання Відповідача 3 скасувати реєстрацію Повідомлення про зміну даних у повідомленні про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) №ЖТ071182620823;

· скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про інше речове право №28029430;

· визнання незаконним та скасування пункту 3 рішення Житомирської міської ради №1372 від 7 лютого 2019 року "Про затвердження документацій із землеустрою та надання права користування земельними ділянками юридичним особам" в частині надання Відповідачу 2 права оренди земельної ділянки кадастровий номер 1810136600:03:013:0016 площею 0,0544 га;

· визнання недійсним договору оренди землі від 29 березня 2019 року, укладеного між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 щодо земельної ділянки кадастровий №1810136600:03:013:0016 площею 0,0544 га з моменту його укладення;

· скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про інше речове право №30982072;

· зобов`язання Відповідача 2 знести самочинне будівництво - об`єкт незавершеного будівництва готельно-ресторанного комплексу, що знаходиться по вулиці Лятошинського, 3 в м. Житомирі на земельній ділянці кадастровий номер 1810136600:03:013:0016;

· зобов`язання Відповідача 2 повернути Відповідачу 1 земельну ділянку кадастровий номер 1810136600:03:013:0016.

Водночас, Прокурором була подана заява про забезпечення позову від 1 квітня 2020 року за №32-87-2521 вих-20 шляхом:

· накладення арешту на приміщення за реєстраційним номером в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1649613218101, заборонити суб`єктам державної реєстрації прав: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопільській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам проводити будь-які реєстраційні дії, в тому числі посвідчувати правочини, реєструвати право власності, відповідні зміни до перехід права власності, обтяження, інші речові права та вносити відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно вказаного вище об`єкту нерухомого майна;

· накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 1810136600:03:013:0016 та заборони вчиняти власникам дії, пов`язані з забудовою даної земельної ділянки, заборони суб`єктам державної реєстрації прав: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопільській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам проводити будь-які реєстраційні дії, в тому числі посвідчувати правочини, реєструвати право власності, відповідні зміни до перехід права власності, обтяження, інші речові права та вносити відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно вказаної вище земельної ділянки.

На думку Заявника, наявні підстави для вжиття заходів забезпечення позову у даній справі незважаючи на пред`явлений позов до суду, оскільки на спірній земельній ділянці з кадастровим номером 1810136600:03:013:0016 здійснюється будівництво об`єкту нерухомості.

Також Прокурор зазначає, що у разі задоволення позову, при не зупиненні Відповідача 2 щодо будівництва буде істотно ускладнюватися виконання рішення суду в частині знесення такого самочинного будівництва. Прокурор вказує, що в такому випадку необхідно буде витрачати додаткові ресурси з метою приведення земельної ділянки у стан придатний для її використання. Також, у разі завершення будівництва та здачі об`єкту нерухомості в експлуатацію до прийняття остаточного рішення суду у даній справі (у разі задоволення позову), на думку Прокурора необхідно буде вживати додаткові заходи для усунення порушення прав власності територіальної громади на спірні землі та, відповідно, змінювати предмет та підстави позову прокурора, що значно ускладнить його судовий розгляд, а Відповідачам для приведення земельної ділянки у первісний стан необхідно буде витратити додаткові ресурси до знесення об`єкту будівництва.

Більш того, з моменту звернення Прокуратурою з позовом Відповідачем 1 прийнято рішення від 3 квітня 2020 року №1847 Про надання дозволу суб`єктам земельних відносин на проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок несількогосподарського призначення в м. Житомирі , яким надано дозвіл на проведення такої оцінки спірної земельної ділянки з метою її подальшого продажу орендарю, а й відповідно продаж земельної ділянки Відповідачу 2 унеможливить виконання рішення суду, ефективний захист та поновлення порушених прав територіальної громади та держави у цілому.

Окрім того, Прокурор вказує, що у разі не вжиття заходів забезпечення позову, має можливість розпорядитися об`єктом незавершеного будівництва на свій розсуд, що унеможливить захист інтересів держави та територіальної громади.

Відповідно Прокурор вважає, що такий засіб забезпечення позову, як заборона на вчинення реєстраційних дій спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення та захист інтересів держави в разі задоволення позову.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 25 червня 2020 року в справі №906/347/20 відмовлено в задоволенні заяви Прокурора про забезпечення позову.

Місцевий господарський суд в оскаржуваній ухвалі зазначив, що розглядаючи заяву про забезпечення виконання рішення суду, суд має з урахуванням доказів, наданих Позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду. Водночас, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про завершення будівництва та намір здати об`єкт нерухомості в експлуатацію, а також доказів, які б підтверджували б наявність підстав для реєстрації за Відповідачем 2 права власності на спірну земельну ділянку. Прокурором не обґрунтовано, що саме у спосіб, викладений у заяві, може бути забезпечене виконання судового рішення, а також не доведено реальне утруднення виконання судового рішення зі сторони Відповідачів. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідачів від виконання судового рішення не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. До того ж, місцевий господарський суд в оскаржуваній ухвалі звернув увагу Прокурора на те, що неправомірність дій Відповідачів та недійсність оскаржуваних договорів є предметом спору, що потребує доведення в установленому законом порядку, тому суд не розглядає твердження Прокурора, як безспірні та такі, що обґрунтовують необхідність забезпечення позову з метою уникнення обставин, які можуть утруднити виконання рішення суду.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Прокурор звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.

В своїй апеляційній скарзі Прокурор зауважує про те, що у разі завершення будівництва та здачі об`єкту нерухомості в експлуатацію до прийняття остаточного рішення суду у даній справі (у разі задоволення позову), необхідно буде вживати додаткові заходи до усунення порушення прав власності територіальної громади на спірні землі та, відповідно, змінювати предмет та підстави позову Прокурора, що значно ускладнить його судовий розгляд. Відповідачам для приведення земельної ділянки у первісний стан необхідно буде витратити додаткові ресурси до знесення об`єкту будівництва.

Також Прокурор в своїй апеляційній скарзі зауважує про те, що з моменту звернення Прокуратурою з позовом Відповідачем 1 прийнято рішення від 3 квітня 2020 року № 1847 Про надання дозволу суб`єктам земельних відносин на проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок несількогосподарського призначення в м. Житомирі , яким надано дозвіл на проведення такої оцінки спірної земельної ділянки саме з метою її подальшого продажу для Відповідача 2. Однак, на переконання Прокурора продаж земельної ділянки для Відповідача 2 унеможливить виконання рішення суду, ефективний захист та поновлення порушених прав територіальної громади та держави у цілому.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 3 серпня 2020 року (у складі колегії суддів: головуючий суддя Розізнана І.В., суддів Грязнова В.В., Петухова М.Г.), було: відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Прокурора; розгляд апеляційної скарги призначено на 10 серпня 2020 року об 11:30 год..

Відповідно до розпорядження керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 серпня 2020 року за №01-04/328 було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи на підставі службової записки секретаря судової палати №1 та визначено колегію суддів для розгляду справи №906/347/20 у складі: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Петухов М.Г., суддя Грязнов В.В..

На підставі службової записки головуючого судді по даній справі, відповідно до Розпорядження керівника апарату суду від 12 серпня 2020 року за №01-04/350 було призначено заміну судді-члена колегії у судовій справі.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Василишин А.Р, суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л..

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12 серпня 2020 року апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 25 червня 2020 року прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Василишин А.Р, суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л..

В судове засідання від 18 серпня 2020 року представники Позивача, Відповідача 1, Відповідача 2, Відповідача 3 не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

В той же час, згідно частин 1-4 статті 120 ГПК України: суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою; суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою; виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень; ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи.

Зі змісту ухвали від 3 серпня 2020 року вбачається, що суд в пункті 3 такої ухвали повідомив сторін про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Вказана ухвала була направлена судом рекомендованими листом з повідомленнями про вручення на почтовий адрес вказаний в апеляційній скарзі.

Суд апеляційної інстанції констатує, що в силу дії статті 273 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Відтак суд констатує, що на даний момент даний строк не є продовженим.

Разом з тим, суд констатує, що відкладення розгляду апеляційної скарги, визначене статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, що по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що в силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншим міркуваннями в судовому процесі.

В судовому засіданні від 18 серпня 2020 року Прокурор підтримав доводи, наведені ним в апеляційній скарзі та просив ухвалу місцевого господарського суду скасувати і прийняти нове рішення, яким задоволити заяву Прокурора про забезпечення позову та вжити заходів забезпечення позову, наведених в заяві. Також, Прокурор вказав, що Відповідач 2 незаконно отримав земельну ділянку, не виділив її з цілої частини земельної ділянки, а почав здійснювати там будівництво нового об`єкту. Окрім того, як Відповідач 1 так і Відповідач 2 здійснюють активні дії з часу кладення договору оренди земельної ділянки, що може призвести в майбутньому до продажу такої земельної ділянки для Відповідача 2, що й утруднить виконання даного рішення в майбутньому.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, відзив на апеляційну скаргу, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін. При цьому колегія виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи Заявник покликається на те, що він звернувся до суду із позовною заявою про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсними договорів оренди, скасування записів про реєстрацію права, скасування повідомлення, знесення самочинного будівництва, повернення земельної ділянки. Мотивуючи свій позов тим, що Відповідачем 1 під час винесення оспорюваного рішення про надання земельної ділянки в оренду для Відповідача 2 було порушено вимоги діючого земельного законодавства України, що в подальшому стало підставою для вчинення цілого ряду, неправомірних, на думку Прокурора дій, котрі й оскаржуються ним в даній справі.

В той же час, Прокурор звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, оскільки вважає, що Відповідача вчиняються активні дії щодо незаконної, на думку Прокурора, забудови такої земельної ділянки та продажу її в цілому, оскільки з моменту звернення Прокурором з даним позовом, Відповідачем 1 прийнято рішення від 3 квітня 2020 року №1847 Про надання дозволу суб`єктам земельних відносин на проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок несількогосподарського призначення в м. Житомирі , яким надано дозвіл на проведення такої оцінки спірної земельної ділянки саме з метою її подальшого продажу орендарю. Відповідно Прокурор акцентує увагу на тому, що продаж земельної ділянки Відповідачу 2 унеможливить виконання рішення суду, ефективний захист та поновлення порушених прав територіальної громади та держави у цілому.

Відповідно Прокурор вказує, що такий засіб забезпечення позову, як заборона на вчинення реєстраційних дій спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення та захист інтересів держави в разі задоволення позову.

Крім того Прокурор, вказує, що у випадку задоволення позову, місцевій прокуратурі, в разі відчуження земельної ділянки, здійснення її забудови, необхідно буде докласти значних зусиль для повернення майна у володіння територіальної громади та вважає, що зустрічне забезпечення не є необхідним, оскільки позовна заява спрямована на відновлення порушених інтересів держави та Прокурором не встановлено збитків, які б могла понести Відповідачі у разі забезпечення позову.

За вказаних обставин Прокурор просить вжити заходів забезпечення позову.

Колегія суддів констатує, що статтею 136 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У відповідності до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України: позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Частинами першою, третьою статті 138 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

За змістом статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому, в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 серпня 2018 року в справі №910/1040/18, а також в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 9 листопада 2018 року в справі № 915/508/18.

Відповідно до статті 145 Господарського процесуального кодексу України: суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи; клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду; за результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.

Господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи забезпечення, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

З матеріалів оскарження ухвали вбачається, що спір між сторонами виник у зв`язку з винесенням Відповідачем 1 рішення про надання згоди на укладення договору оренди земельної ділянки для Відповідача 2, а в подальшому укладення такого договору, здійснення його державної реєстрації, користуванням та володінням спірною земельною ділянкою (здійснення на ній будівництва).

Згідно частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У даному випадку Прокурором при зверненні до суду обрано спосіб захисту порушеного права у вигляді відновлення становища, яке існувало до порушення, що відповідає нормам пункту 4 частини 2 статті 16 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Заявлені позовні вимоги спрямовані на відновлення порушеного, на думку Прокурора, права власності територіальної громади (в особі саме Відповідача 1) шляхом визнання недійсними договору оренди земельної ділянки та всі послідуючі дії що пов`язані з укладеним договором (реєстрація речового права, будівництво об`єкту).

Оскільки Позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому в таких немайнових спорах досліджується, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову, позивач обґрунтовує її, тим, що всупереч вимогам закону на спірній земельній ділянці здійснюється будівництво нерухомості і в разі завершення такого будівництва (зважаючи на предмет позовних вимог) необхідно буде вживати додаткові заходи до усунення порушення права власності територіальної громади на спірні земельні ділянки, змінювати предмет та підставу позову.

Окрім того колегія суддів звертає увагу на те, що Прокурор в своїй заяві про забезпечення позову просить накласти арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 1810136600:03:013:0016 та заборони вчиняти власникам дії, пов`язані з забудовою даної земельної ділянки, заборони суб`єктам державної реєстрації прав: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопільській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам проводити будь-які реєстраційні дії, в тому числі посвідчувати правочини, реєструвати право власності, відповідні зміни до перехід права власності, обтяження, інші речові права та вносити відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно вказаної вище земельної ділянки.

Відповідно колегія суддів констатує, що дослідивши суб`єктний склад сторін по даній справі та предмет позовних вимог саме в площинні заходу забезпечення позову, про якій клопоче Прокурор, вбачається що вжиття такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на земельну ділянку та заборону вчиняти саме власникам (Відповідачу 1) дії пов`язані із забудовою земельної ділянки, не приведе до очікуваного Прокурором результату, щодо зупинення дії Відповідачем 2 з приводу забудови спірної земельної ділянки та добудови розпочатого ним будівництва, котре є предметом оскарження. Адже власником земельної ділянки є територіальна громада в особі Відповідача 1, а не Відповідач 2, котрий є лише власником 11% відсотків незавершеного будівництва, а отже така заборона ніяким чином не вплине на проведення Відповідачем 2 своїх будівельних робіт на орендованій земельній ділянці, що в цілому свідчить про недосягнення тієї мети (заборона Відповідачу 2 здійснювати подальше будівництво) про котру зазначається в прохальній частині заяви про забезпечення позову.

В той же час, колегія суддів констатує, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Колегія суддів констатує, що арешт може бути лише накладений на індивідуальне визначене майно, що відноситься до предмета спору за позовами про визнання права власності (іншого речового права) або витребування майна.

Однак, в даному випадку, предметом позовних вимог є визнання недійсними рішень Відповідача 1, визнання недійсним договорів оренди земельної ділянки, знесення самочинного будівництва та скасування реєстраційних дій.

Покликання Прокурора в апеляційній скарзі на те, що Відповідачем 1 буде відчужено спірну земельну ділянку для Відповідача 3 не заслуговують на увагу, з огляду на те, що Прокурором не надано суду доказів наявності намірів або вчинення конкретних дій зі сторони Відповідача 1 на реалізацію спірної земельної ділянки (розгляд Відповідачем 1 у визначеному законодавством порядку питання щодо відчуження спірної земельної ділянки за зверненням заінтересованої сторони).

Відтак, суд вважає, що заява Прокурора містяться лише припущення про добудову нерухомого об`єкту та продаж його в майбутньому, та лише припущення щодо відчуження Відповідачем 1 земельної ділянки. А винесення рішення про забезпечення позову на основі припущень є недопустимим, та суперечить численній практиці Верховного Суду).

Окрім того, колегія суддів зауважує, що у разі задоволення позовних вимог з приводу знесення самочинного будівництва, та добудови протягом судового процесу об`єкта нерухомості Відповідачем 2, питання та перепони, котрі будуть виникати в процесу знесення самочинного будівництва (зважаючи на те, що Відповідач 2 ознайомлений зі змістом позовної заяви та її вимогами) будуть покладатися та здійснюватися саме за рахунок Відповідача 2.

Відтак апеляційний господарський суд приходить до висновку, що заходи забезпечення позову, обрані Прокурором, не є співмірними та адекватними, тобто не відповідають заявленим позовним вимогам, на забезпечення яких просить їх вжити. Крім того, Прокурорм не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому, або позбавить заявника можливості ефективно захистити його порушені чи оспорювані права та інтереси, за захистом яких він звернувся до суду. А відтак, колегія суду прийшла до висновку про відмову у задоволення зави про вжиття заходів забезпечення позову.

Дане судове рішення в цій частині й було прийняте місцевим господарським судом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що ухвалу Господарського суду Житомирської області від 25 червня 2020 року в справі №906/347/20 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Прокурора без задоволення.

Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на Апелянта згідно статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269-276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Виконувача обов`язків керівника Житомирської місцевої прокуратури на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 25 червня 2020 року про відмову у забезпеченні позову у справі № 906/347/20 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Житомирської області від 25 червня 2020 року в справі № 906/347/20 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

5. Справу №906/347/20 повернути Господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови виготовлено 20 серпня 2020 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.