Рішення

від 17.08.2020 по справі 910/6065/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.08.2020Справа № 910/6065/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Коваленко О.В, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/6065/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Нолмекс Трейд

до Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом

про стягнення 309151,01 грн

Представники учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю Нолмекс Трейд (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (далі - відповідач) про стягнення 309151,01 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором постачання товару №53-123-01-19-05953 від 25.11.2019 оплату за поставлений товар не здійснив належним чином, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача основний борг у розмірі 305520,00 грн, а також 3% річних у розмірі 1805,37 грн та інфляційні втрати у розмірі 1825,64 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №910/6065/20 та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач у відповідності до частини 4 статті 176 Господарського процесуального кодексу України заяви з запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не подав.

05.06.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки умовами договору передбачено, що разом з поставкою товару постачальник мав передати в тому числі і податкові накладі, а відтак оплата товару має обраховуватись протягом 45 робочих днів з моменту отримання відповідних документів, а не моменту отримання товару. Окрім того, відповідач наголошує на тому, що відповідно до умов укладеного договору сторони звільняються від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин, до яких відноситься і введення карантину згідно з Постановою Кабінету Міністрів України з 12.03.2020.

14.06.2020 через систему Електронний суд до відділу діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій заперечує проти доводів відповідача, оскільки запропонований відповідачем метод розрахунку, виходячи з 45 робочих днів від дати виписки податкової накладної, а не від дати поставки товару, не відповідає умовам договору, так як згідно пункту 3.3 договору датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару. Також, позивач наголошує на тому, що в порушення пунктів 7.2, 7.3 договору відповідач не надав доказів настання форс-мажорних обставин та дотримання порядку інформування позивача про настання таких обставин, як про це домовились сторони.

30.06.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, обґрунтування яких є аналогічними запереченням викладених у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2020 судом за власною ініціативою призначено у справі №910/6065/20 судове засідання на 17.08.2020 та у відповідності до частини 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України витребувано у учасників справи податкові накладні з доказами їх реєстрації.

04.08.2020 до відділу діловодства суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, а також подано податкові накладні та квитанції про їх реєстрацію.

В судове засідання 17.08.2020 представник позивача не з`явився, втім подав заяву про розгляд справи без його участі. Представник відповідача не з`явився, причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відтак, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про судове засідання для розгляду справи по суті і не повідомив про причини неявки, суд на місці постановив розгляд справи по суті проводити за його відсутності.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В нарадчій кімнаті 17.08.2020 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Нолмекс Трейд (далі - постачальник) та Державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі відокремленого підрозділу Южно-Українська АЕС (далі - покупець) укладено договір на постачання товару №53-123-01-19-05953 пунктом 1.1 якого передбачено, що постачальник зобов`язується передати покупцю, а покупець приймає на себе зобов`язання прийняти і оплатити товар - електричні побутові прилади (далі - товар) у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у специфікації №1 (додаток до договору №1), що є невід`ємною частиною цього договору. Рік виготовлення товару - не раніше 2018 року. Місцем виконання договору є місто Южноукраїнськ (пункт 1.2 договору).

У специфікації №1 сторони погодили найменування (тип), технічні характеристики (ГОСТ, ТУ, ДСТУ), код товару згідно УКТ ЗЕД, одиницю вимірювання, кількість, виробника та ціну (з/без ПДВ).

Загальна вартість товару за укладеним договором складає з ПДВ 305520,00 грн (пункт 2.1 договору).

Оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання ТМЦ згідно специфікації №1 та виконання постачальником умов пунктів 3.2, 5.1 договору (пункт 2.2 договору).

Так, пунктом 3.2 договору визначено, що з товаром постачальник надає покупцю: видаткову накладну (в трьох примірниках) з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по-позиційно (для платників ПДВ); податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по-позиційно, електронного підпису уповноваженої платником особи, і зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), шляхом направлення її на електронну адресу покупця протягом терміну, визначеного чинною редакцією ПКУ. Разом з податковою накладною постачальник надає покупцю електронну квитанцію про реєстрацію податкової накладної у ЄРПН; паспорт (керівництво експлуатації або інструкція); гарантійні талони.

Датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару (пункт 3.3 договору).

За пунктом 5.1 договору приймання товару по кількості і якості здійснюється відповідно до інструкцій П-6 Про порядок приймання продукції по кількості і П-7 Про порядок приймання продукції по якості , СОУ НАЕК 038:2017 Управління закупівлями продукції. Організація вихідного контролю продукції АЕС .

Договір вступає в силу з моменту підпису обома сторонами та скріплення печаткою. Дія терміну договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 12.1 договору та закінчується 31.12.2020 (пункти 12.1, 12.2 договору).

Як встановлено судом на підставі наявних в матеріалах справи доказів, на виконання умов даного договору, позивачем було поставлено відповідачу узгоджений товар на загальну суму 305520,00 грн, що підтверджується видатковими накладними №12 від 26.11.2019 на суму 12600,00 грн з відміткою уповноваженої особи відповідача про отримання товару 27.11.2019, №13 від 27.11.2019 на суму 51300,00 грн з відміткою уповноваженої особи відповідача про отримання товару 29.11.2019, №14 від 29.11.2019 на суму 72600,00 грн з відміткою уповноваженої особи відповідача про отримання товару 29.11.2019, №15 від 02.12.2019 на суму 22800,00 грн з відміткою уповноваженої особи відповідача про отримання товару 04.12.2019, №18 від 18.12.2019 на суму 129120,00 грн з відміткою уповноваженої особи відповідача про отримання товару 20.12.2019 та №1 від 17.01.2020 на суму 17100,00 грн з відміткою уповноваженої особи відповідача про отримання товару 21.01.2020.

Окрім того, як вбачається з матеріалів, позивач, у відповідності до пункту 3.2 договору, склав та зареєстрував податкові накладні, а саме №10 на суму 12600,00 грн з квитанцією про реєстрацію від 12.12.2019, №11 на суму 51300,00 грн з квитанцією про реєстрацію від 12.12.2019, №12 на суму 72600,00 грн з квитанцією про реєстрацію від 12.12.2019, №13 на суму 22800,00 грн з квитанцією про реєстрацію від 26.12.2019, №15 на суму 129120,00 грн з квитанцією про реєстрацію від 11.01.2020 та №1 на суму 17100,00 грн з квитанцією про реєстрацію від 11.02.2020.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо поставки визначених товарів.

Позаяк відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань за договором щодо оплати поставленого товару, оплату не здійснив, у зв`язку з чим виникла заборгованість за поставлений товар в сумі 305520,00 грн.

26.03.2020 позивач направив відповідачу претензію щодо погашення заборгованості за договором на постачання товару №53-123-01-19-05953 від 25.11.2019 у відповідь на яку відповідач листом №07/5768 від 03.04.2020 повідомив, що здійснює вичерпні заходи для погашення даної заборгованості в найкоротші строки, однак оплату так і не здійснив, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 цієї ж статті унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.3 Цивільного кодексу України, однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Статтямя 626, 627 вказаного Кодексу передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у наданій сторонам можливості за взаємною згодою визначати умови такого договору, змінювати ці умови також за взаємною згодою або утримуватись від пропозицій про їх зміну.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання ТМЦ згідно специфікації №1 та виконання постачальником умов пунктів 3.2, 5.1 договору, якими, зокрема, передбачено надання відповідачу податкових накладних з квитанцією про реєстрацію податкових накладних у ЄРПН.

Отже, обов`язок з оплати товару для відповідача настає у випадку не лише самого факту його поставки, як помилково зазначив позивача, а й надання останнім податкових накладних з квитанціями про їх реєстрацію.

Матеріалами справи підтверджується належне виконання свого обов`язку позивачем, як в частині поставки товару, про що свідчать видаткові накладні, які підписані відповідачем без зауважень, так і в частині реєстрації податкових накладних.

При цьому, відповідач у відповіді на претензію не заперечував факт отримання від позивача податкових накладних та квитанцій про їх реєстрацію.

Тоді як, відповідач, у встановлені пунктом 2.2 договором строки, оплату товару не здійснив.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки обумовленого сторонами товару та факт порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині своєчасної оплати отриманого товару, підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення основного боргу у розмірі 305520,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховний Суд №910/12604/18 від 01.10.2019).

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за отриманий товар, на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано 3% річних у розмірі 1805,37 грн та інфляційні втрати у розмірі 1825,64 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки позивачем при обрахунку початку періоду прострочення оплати не було враховано, що оплата відповідачем має бути здійснена протягом 45-ти робочих днів, в тому числі, і з дати надання податкових накладних та їх реєстрації.

Тому, за розрахунком суду, належною сумою до стягнення 3% річних є 1392,03 грн, в іншій частині цих позовних вимог належить відмовити. В той же час, це не вплинуло на заявлений до стягнення розмір інфляційних втрат, оскільки за перерахунком суду за період прострочення з урахуванням дат реєстрації податкових накладних, інфляційні втрати є більшими ніж заявлено позивачем, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню в заявленому позивачем розмірі, а саме 1825,64 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги.

При цьому, суд не погоджується з доводами відповідача, що у зв`язку із введенням Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з 12.03.2020 на всій території України карантину, який згідно частини 2 статті 14 1 Закону України Про торгово-промислові палати України є форс-мажорними обставинами, відповідач звільнений від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов`язань за цим договором.

Так, пунктами 7.2, 7.3 договору встановлено, що форс-мажорні обставини визнаються тільки у випадку їх виникнення в період дії даного договору. Про настання і припинення форс-мажорних обставин кожна сторона зобов`язана інформувати іншу сторону протягом 10 днів. Настання форс-мажорних обставин засвідчується сертифікатом органів, у компетенцію яких входять повноваження видавати сертифікати, що підтверджують настання подій непереборної сили. Недотримання терміну повідомлення про настання і припинення форс-мажорних обставин позбавляє відповідну сторону можливості посилатися на них, як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Відповідачем не надано сертифікату чи іншого документу Торгово-промислової палати України чи уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат, які б засвідчували факт наявності форс-мажорних обставин (введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України) та неможливість у зв`язку з цим виконання своїх зобов`язань за договором в частині здійснення оплат за поставлений товар.

Прийняття Кабінетом Міністрів України постанови №211 від 11.03.2020 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 не є самостійним фактом засвідчення форс-мажорних обставин за укладеним договором.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та враховуючи, що факт поставки товару та порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 123, 129, 202, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Нолмекс Трейд до Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом про стягнення 309151,01 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; код ЄДРПОУ 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Нолмекс Трейд (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 21, оф. 810; код ЄДРПОУ 41921662) основний борг у розмірі 305520 (триста п`ять тисяч п`ятсот двадцять) грн 00 коп, 3% річних у розмірі 1392 (одна тисяча триста дев`яносто дві) грн 03 коп., інфляційні втрати у розмірі 1825 (одна тисяча вісімсот двадцять п`ять) грн 64 коп. та судовий збір у розмірі 4631 (чотири тисячі шістсот тридцять одна) грн 08 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 19.08.2020.

Суддя Т.В. Васильченко