Рішення

від 14.08.2020 по справі 160/5190/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2020 року Справа № 160/5190/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кучми К.С., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Центр-Шина Груп до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до адміністративного суду з вищезазначеною позовною заявою, в якій просив визнати протиправним та скасувати:

- рішення про коригування митної вартості товарів № UA500000/2020/000004/2 від 24.03.2020 року, прийняте Одеською митницею Державної митної служби;

- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500100/2020/00009, прийняту Одеською митницею Державної митної служби;

- рішення про коригування митної вартості товарів № UA500100/2020/000001/2 від 31.03.2020 року, прийняте Одеською митницею Державної митної служби;

- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500100/2020/00010, прийняту Одеською митницею Державної митної служби;

- рішення про коригування митної вартості товарів № UA500100/2020/000002/2 від 21.04.2020 року, прийняте Одеською митницею Державної митної служби;

- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500100/2020/00013, прийняту Одеською митницею Державної митної служби.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ Центр-Шина Груп є суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності. На умовах та в рамках зовнішньо-економічного контракту між позивачем та РЕТLAS LASTIK SANVAI VE TICARET AS Туреччина було організовано поставки шини. 21.03.2020 року представником декларанта було подано митну декларацію №UA/500100/2020/004830, 31.03.2020 року представником декларанта було подано митну декларацію №UA/500100/2020/005571, 21.04.2020 року представником декларанта було подано митну декларацію №UA/500100/2020/006849 разом із всіма необхідними документами. Проте на підставі наданих документів відповідачем прийняті рішення про коригування митної вартості товарів №UA500000/2020/000004/2 від 24.03.2020 року, №UA500100/2020/000001/2 від 31.03.2020 року, №UA500100/2020/000002/2 від 21.04.2020 року, а також складено картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500100/2020/00009, №UA500100/2020/00010, №UA500100/2020/00013. Позивач вважає вказані рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства, оскільки при подачі митної декларації ним було долучено усі необхідні документи, які підтверджують ціну товару, яка визначена за договором.

Ухвалою суду від 19.05.2020 року було відкрито спрощене позовне провадження по даній справі без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою суду від 19.05.2020 року роз`єднано в окремі провадження позовні вимоги в нижченаведеному порядку.

В провадженні №160/5190/20 залишено позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA500000/2020/000004/2 від 24.03.2020 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500100/2020/00009, прийняті Одеською митницею Державної митної служби.

Виділено в окреме провадження позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA500100/2020/000001/2 від 31.03.2020 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500100/2020/00010, прийняті Одеською митницею Державної митної служби.

Виділено в окреме провадження позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA500100/2020/000002/2 від 21.04.2020 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500100/2020/00013, прийняті Одеською митницею Державної митної служби.

До суду 27.07.2020 року від відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що в ході перевірки наданих декларантом документів, встановлено, що оскільки письмова форма декларації на товари в Україні та у країні експортера товару повинна відповідати типовій формі Організації Об`єднаних Націй, то у митних деклараціях країни відправлення повинні бути наявні достовірні відомості про вартість товарів, про рахунок-фактуру (інвойс), а тому встановлення факту того, що в поданих документах відсутні відомості про вартість перевезення по маршруту KIRSEHIR-ANKARA. У поданій автотранспортній накладній CMR від 19.03.2020 р. № б/н у графі 4 місце завантаження товару зазначено місто ANKARA це свідчить про те що міжнародне перевезення товару за накладною CMR від 19.03.2020 р. № б/н почалось в м.ANKARA, що не відповідає даним зазначеним у графі 20 МД (FSA TR KIRSEHIR) (МД №UA500100/2020/005571). Та у поданих документах відсутні відомості про вартість перевезення по маршруту KIRSEHIR-ANKARA, поданої автотранспортної накладної від 15.04.2020 р. № 418379 у графі 4 місце завантаження товару зазначено місто ANKARA, що не відповідає даним зазначеним у графі 20 МД (FSA TR KIRSEHIR) та довідки ФОП Панченко А.О. про вартість перевезення від 15.04.2020 р. №25 (МД №UA500100/2020/005571) та викликало сумнів у наданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів. Крім того, встановлення факту, що у поданих інвойсах від 18.03.2020 р. №РІ12020000000867 та від 15.04.2020 р. №РІ12020000001063 вартість товару визначена в дол.США, проте, не зазначено за які одиниці виміру визначена вартість товару.

Таким чином, надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначені обставини виключали можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості відповідно до умов ч.1 ст.54 МКУ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. Оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці Держмитслужби разом з митними деклараціями №UА500100/2020/006849, №UА500100/2020/005571 містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2-4 ст.53 МКУ, то зазначені обставини, відповідно до п.2 ч.6 ст.54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови органу доходів і зборів у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів ТОВ "Центр-Шина Груп" або його уповноваженими представниками до Одеської митниці Держмитслужбі надано не було. Відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В силу ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

За викладених обставин, відповідно до вимог статей 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача, викладену у відзиві на позов, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03.01.2020 року між РЕТLAS LASTIK SANVAI VE TICARET AS, Туреччина та ТОВ ЦЕНТР-ШИНА ГРУП було укладено Договір поставки № 02020/01, відповідно до якого Продавець РЕТLAS LASTIK SANVAI VE TICARET AS виготовляє та продає, а Покупець ТОВ ЦЕНТР-ШИНА ГРУП купує продукцію: шини торгових марок PETLAS, STRMAXX у відповідності до ціни та кількості, зазначених у Інвойсах (п.1.1 Договору поставки).

У п.3.1 Договору поставки також вказано, що товар постачається окремими партіями на умовах поставки FСА Кіршехір Туреччина (відповідно до Інкотермс-2010).

На виконання вказаного Договору поставки ТОВ ЦЕНТР-ШИНА ГРУП регулярно купує у продавця товар окремими партіями. Товар постачався на умовах поставки FСА Кіршехір Туреччина (відповідно до Інкотермс-2010). Товар переміщувався через митний кордон України та був пред`явлений митним органам до митного оформлення.

Судом також встановлено, що між позивачем та ТОВ ЮРІЯ-ГРУП було укладено договір про надання послуг митного брокера №07/05/2019 від 07.05.2019 року, відповідно до умов якого документи для митного оформлення до митних органів від імені ТОВ ЦЕНТР-ШИНА ГРУП подавало ТОВ ЮРІЯ-ГРУП .

Так, 21.03.2020 року до Одеської митниці Державної митної служби України ТОВ ЮРІЯ-ГРУП було заявлено до митного оформлення товар, митна вартість якого була визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

До митного оформлення було заявлено Товар: Шини пневматичні гумові нові, для легкових автомобілів (включаючи вантажопасажирські автомобілі-фургони) та Шини та шинокомплекти пневматичні гумові нові, для автобусів і вантажних автомобілів, з індексом навантаження більш як 121 (Торговельна марка: PETLAS, Виробник: PETLAS LASTEK SAN VE TIC AS, Країна виробництва: Туреччина).

На підтвердження заявлених відомостей позивачем було подано наступні документи:

- пакувальний лист (Packing list) № 14587 від 13.03.2020 року;

- рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №РІ12020000000828 від 13.03.2020 року;

- міжнародна товарно-транспортна накладна (International consignment note) №089207 від 16.03.2020 року;

- сертифікат про походження товару форми A (Certificate of origin form A (GSP)) №B0891981 від 16.03.2020 року;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару (Довідка про транспортні витрати, видана ФОП Рибалка К.В. ) № б/н від 20.03.2020 року;

- договір поставки № D2020/01 від 03.01.2020 року;

- договір про надання послуг митного брокера № 07/05/2019 від 07.05.2019 року;

- митна декларація UA500100/2020/004830 від 21.03.2020 року.

За результатами перевірки митної декларації, а також інших документів, наданих відповідно до МКУ, відповідачем було відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів, про що було винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA500000/2020/000004/2 від 24.03.2020 року.

Також Одеською митницею було оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500100/2020/00009, відповідно до якої у митному оформленні (випуску) Товарів відмовлено з тих причин, що на підставі рішення про коригування митної вартості № UA500000/2020/000004/2 від 24.03.2020 року скориговано митну вартість товарів, що призвело до необхідності внесення змін до митної декларації з доплатою митних платежів.

Позивачем було подано нову митну декларацію № UA500100/2020/005123, заповнену з урахуванням вимог спірного рішення про коригування митної вартості товарів №UA500000/2020/000004/2 від 24.03.2020 року.

Правомірність та обґрунтованість рішення про коригування митної вартості товарів №UA500000/2020/000004/2 від 24.03.2020 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500100/2020/00009 є предметом позову, який передано на розгляд суду.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.50 МКУ відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч.1, 2 ст.51 МКУ митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1, 2 ст.52 МКУ заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 МКУ у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що частина 2 статті 53 МКУ містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами ч.3 ст.53 МКУ, у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення п.2 ч.5 ст.54 МКУ, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 МКУ передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч.3 ст.54 МКУ, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

В силу ч.6 ст.54 МКУ орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 МКУ рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.1 ст.57 МКУ визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 МКУ основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 7 статті 54 МКУ передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Щодо не зазначення в Інвойсах одиниць виміру, за які визначена вартість товару відповідач у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів №UA500000/2020/000004/2 від 24.03.2020 року вказував на неможливість встановлення за які одиниці виміру визначена вартість товару.

Проте, вказане не відповідає дійсності, оскільки перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений у ч.2 ст.53 МКУ, серед яких рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу).

Комерційні документи - це документи, що застосовуються у звичайній торговельній практиці, у яких достатньо детально описаний товар (наприклад, рахунки-фактури (інвойси), специфікації тощо). Такі документи дають вартісну, якісну та кількісну характеристику товару.

Вартісна характеристика товару надається в рахунку-фактурі та рахунку-проформі. Ці документи оформляє на своєму бланку продавець, а покупець на їх підставі здійснює оплату.

Рахунок-фактура (інвойс) - це вид комерційного рахунку. Окрім свого основного призначення як документа, в якому зазначено суму належного за товар платежу, рахунок-фактура може бути використана як супровідний документ.

Затвердженої форми рахунку-фактури та вимог щодо його заповнення законодавством України не передбачено. Згідно з загальносвітовою практикою, рахунок-фактура має містити дату складання, найменування та реквізити продавця і покупця, найменування товарів, їх ціну, загальну вартість рахунку, валюту, ставки та розмір податку. Також, в рахунку-фактурі можуть зазначатись реквізити зовнішньоекономічної угоди, відповідно до якого здійснюється поставка, реквізити відвантажувального документа, платіжні реквізити та інші відомості.

Таким чином, при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості митний орган має впевнитись, що рахунок-фактуру можна ідентифікувати з поставкою оцінюваного товару та він містить відомості, які підтверджують відомості щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті.

Отже, рахунки-фактури (інвойси) в першу чергу містили інформацію щодо ціни за товар. Проте, крім цих рахунків під час митного оформлення позивачем надавався до митного органу договір поставки № D2020/01 від 03.01.2020 року та пакувальні листи (Packing list).

Пакувальний лист (Packing list) - це один із видів товаросупровідних документів, що застосовується у вантажних перевезеннях. Цей документ містить повний перелік видів товару та використовується як доповнення до рахунку-фактури (інвойсу).

Тобто, пакувальний лист використовується як доповнення до інвойсу і відображає кількісну характеристику товару. Його також заповнює товаровідправник. Чинне законодавство не подає єдиного зразка пакувального листа, тому кожен товаровідправник використовує свою форму пакувального листа.

У пакувальному листі № 14587 від 13.03.2020 року, який надавався митному органу, було зазначено одиницю виміру товару - штуки .

Крім того, ця одиниця виміру була деталізована у Договорі поставки. Відповідно до п.1.3 Договору поставки Товар має кількісний вимір у штуках: шинах або шинокомплектах (шина + ободна стрічка) .

Тобто, у наданих для митного оформлення документах була зазначена одиниця виміру товару, зокрема у пакувальному листі, який визначає кількісну характеристику товару, а також у договорі поставки. Пакувальні листи є додатками до рахунків-фактур (інвойсів), які деталізують вартісну характеристику товару та, в першу чергу, відображають його ціну. Крім того, законодавство не містить вимог щодо обов`язкових даних, які повинні містити Пакувальні листи або Рахунки-фактури (інвойси).

Як видно з матеріалів справи, продавець PETLAS LASTIK SANAYI VE TICARET AS самостійно заповнював пакувальні листи та рахунки-фактури (інвойси) і позивач не може зазнавати негативних наслідків за його дії, адже загалом подані до митного органу документи містять всі необхідні відомості та оцінюючи їх загалом можливо було встановити митну вартість товару.

Крім того, PETLAS LASTIK SANAYI VE TICARET AS надав позивачу лист від 24.04.2020 року, у якому продавець підтверджує той факт, що ціни в Інвойсах до договору поставки № D2020/01 від 03.01.2020 року зазначені за штуку.

За таких обставин, відповідач дійшов помилкового висновку про відсутність у документах одиниці виміру товару та на цій підставі у подальшому скоригував митну вартість Товару, а отже, в обґрунтування прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів послався на обставини, які не можуть спростовувати правильність визначення митної вартості імпортованих позивачем товарів.

Так відповідач у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA500000/2020/000004/2 від 24.03.2020 року, вказував, що у поданих позивачем документах для визначення митної вартості імпортованих товарів відсутні відомості про вартість перевезення по маршруту м.Кіршехір (Туреччина) - м.Анкара (Туреччина). Відповідач вважає, що подані документи містили розбіжності у зв`язку з тим, що у Міжнародних товарно-транспортних накладних у графі 4 місце завантаження товару було зазначено м.Анкара (Туреччина), що не відповідало інформації зазначеній у графі 20 Митних декларацій (FCA TR KIRSEHIR) та документам від перевізників, які підтверджували вартість перевезення товару. Митний орган стверджує, що вказані відомості є неповними та/або недостовірними, у зв`язку з чим позивачем невірно визначено митну вартість товарів, що дало підстави для її коригування.

Відповідно до п.1.1 Договору поставки Шини виготовляються у м.Кіршехір (Туреччина) . Пунктом 3.1 Договору поставки Сторонами були погоджені умови доставки (відповідно до Інкотермс-2010) FCA Кіршехір Туреччина . Умови поставки також було продубльовано у пакувальних листах (Packing list) та рахунках-фактурах (інвойсах).

Умови поставки FCA передбачають, що цей термін завжди вживається із зазначенням місця постачання (у даному випадку у документах зазначено м.Кіршехір, Туреччина). Термін франко-перевізник означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці.

Умови поставки FCA покладають на продавця обов`язки щодо завантаження товару на транспорт у місці відправлення та по виконанню експортних митних процедур для вивезення товару з оплатою експортних зборів, однак продавець не зобов`язаний виконувати митні формальності для ввезення товару, сплачувати імпортні мита або виконувати інші імпортні митні процедури при ввезенні.

Відповідно до п.2.2 Договору поставки Ціна товарів, які постачаються відповідно до даного Договору, зазначається в інвойсах із врахуванням вартості експортної упаковки, маркування та завантаження на заводі .

Вказане підтверджує, що завантаження товару на транспорт перевізника відбувалося за місцем виготовлення шин - на заводі Продавця у м.Кіршехір, Туреччина.

Крім того, як це передбачено умовами поставки FCA, вартість перевезення не була включена до ціни товару, яку сторони погоджували у рахунках-фактурах (інвойсах). Всі витрати по перевезенню товару від місця завантаження у м.Кіршехір, Туреччина до м.Дніпро, України сплачував позивач.

Проте, продавець відповідав за виконання експортних митних процедур у країні відправлення - Туреччині. Митний пункт, де здійснювалося митне оформлення вантажу у Туреччині (замитнення), знаходився у м.Анкара. Вказане підтверджується митною декларацією відправлення №20061600ЕХ006749 від 16.03.2020 року, де зазначений митний орган країни відправлення, що знаходиться у м.Анкара, Туреччина.

Отже, з наведеного слідує, що для митного оформлення товару ТОВ ЦЕНТР-ШИНА ГРУП надало достатньо документів, які містили інформацію про місце завантаження Товару (м.Кіршехір, Туреччина) та місце митного оформлення товару у країні відправлення (м.Анкара, Туреччина), протирічь надані документи не містили.

Також, на підтвердження вартості перевезення наданих перевізниками для визначення митної вартості, вартість перевезення була розділена на дві частини: від м.Кіршехір, Туреччина до м.Чорноморськ, Одеська обл., Україна та від м.Чорноморськ, Одеська обл., Україна до м.Дніпро, Україна. Перевізники не виділяли окремо шлях від заводу продавця у м.Кіршехір, Туреччина до митного пункту у м.Анкара, Туреччина, а потім із м.Анкара, Туреччина до порту. Адже кожне завантаження товару відбувалося у м.Кіршехір, Туреччина, звідки перевізник прямував до митного органу у м.Анкара, Туреччина і далі до порту. Отже, кожен раз маршрут відбувався із м.Кіршехір, Туреччина через м.Анкара, Туреччина і тому шлях та вартість перевезення від цього не змінювалися.

Зазначена інформація підтверджується довідками, наданими перевізниками: довідка фізичної особи-підприємця Панченко А.О. №б/н від 24.04.2020 року, довідка фізичної особи-підприємця Рибалки К.В. № б/н від 29.04.2020 року, довідка ТОВ САНЛІТ № 8 від 05.05.2020 року.

У вказаних довідках зазначено, що завантаження товару кожного разу відбувалося у м.Кіршехір, Туреччина, після чого транспортний засіб прямував через пункт митного оформлення (митницю) місця відправлення у м.Анкара, Туреччина і далі до п/п Зонгулдак. Тобто, маршрут з м.Кіршехір, Туреччина до м.Дніпро, Україна включав в себе шлях з м.Кіршехір, Туреччина до м.Анкара, Туреччина. У зв`язку з цим вартість наданих послуг по перевезенню вантажу фактично не змінилася та в повному обсязі була декларантом заявлена в митну вартість товару при його митному оформлені.

Крім того, у листі від 24.04.2020 року продавець PETLAS LASTIK SANAYI VE TICARET AS вказує наступне: Безпосередня передача товару перевізнику здійснюється в місті Кіршехір. Митний пункт, на якому за рахунок Продавця здійснюється оформлення вантажу для відправки в Україну, знаходиться в місті Анкара. Графа із зазначенням місця відправки вантажу в міжнародних товарно-транспортних накладних заповнюється Продавцем. У цій графі ми вказуємо місто знаходження пункту митниці (Анкара), а не місто фактичної передачі вантажу (Кіршехір), так як цього вимагають наші внутрішні правила. Фактично вантаж по Договору поставки № D2020/01 від 0S.01.2020 року кожен раз відправляється з міста Кіршехір, слідуючи в подальшому на митний пункт в місті Анкара і далі в порт .

Отже, графу 4 місце завантаження товару Міжнародних товарно-транспортних накладних заповнював не позивач, а Продавець відповідно до вимог своєї країни, тому зазначав у даній графі місцезнаходження митного пункту - м.Анкара (Туреччина), хоча фактично завантаження Товару здійснювалося на заводі Продавця у м.Кіршехір, Туреччина, як це передбачає договір поставки, пакувальні листи, рахунки-фактури (інвойси), та про що було вказано у графі 20 Митних декларацій (FCA TR KIRSEHIR) та документах від перевізників, які підтверджували вартість перевезення товару.

Вказане підтверджує той факт, що позивач надав митному органу повні та достовірні відомості для визначення митної вартості товару, у тому числі щодо вартості перевезення товару, яка не збільшилася від того, що перевізник прямував через м.Анкара, Туреччина. У зв`язку з цим підстави для відмови у митному оформленні та коригуванні митної вартості товару були відсутні.

Також встановлено і підтвердження витрат на перевезення, а посилання відповідача на розбіжності у договорі перевезення не спростовують правильності визначення позивачем митної вартості товару за ціною контракту.

У зв`язку з вищенаведеним суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки.

Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Суд звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

У постановах від 31.03.2015 року та 02.06.2015 року (справи №№ 21-127а15, 21-498а15 відповідно) Верховний Суд України висловлював позицію, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Суд також звертає увагу, що приписами ч.6 ст.54 МКУ встановлено правило, за яким митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Відповідно до ч.3 ст.53 МКУ, у разі якщо документи, подані для підтвердження митної вартості товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: для підтвердження митної вартості товару.

На підставі аналізу наведених вище норм суд дійшов висновку, що законом чітко встановлено умови, за наявності яких у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Відтак, приписи вказаних статей зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Проте, відповідачем не було вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості до митної вартості товару, зокрема не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими, а також не зазначено чому саме з документів, які було подано декларантом, неможливим є встановлення даних складових.

Згідно з положеннями ст.6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

За таких обставин, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Відповідно до ч.3 ст.318 МКУ митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно з Законом України від 15.02.2011 року №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

З урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. В поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В рішенні по справі Щокін проти України (Заяви № 23759/03 та № 37943/06, п.49-51) Європейський Суд вказав, що накладання органами державної влади на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку становило втручання в його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що при винесені рішення про коригування митної вартості товарів №UA500000/2020/000004/2 від 24.03.2020 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500100/2020/00009, відповідач діяв не в порядку та не у спосіб, передбачені чинним законодавством, з викладених вище підстав.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду, тому судовий збір у розмірі 4 204 грн. підлягає поверненню позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500000/2020/000004/2 від 24.03.2020 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500100/2020/00009, складені Одеською митницею Держмитслужби.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби (вул.Лип Івана та Юрія, 21А, м.Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 43333459) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Центр-Шина Груп (вул.Краснопільська, 9, м.Дніпро, 49033, код ЄДРПОУ 39104926) судові витрати по справі у розмірі 4 204 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Кучма