Постанова

від 20.08.2020 по справі 826/870/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 826/870/17

провадження № К/9901/67685/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія На всякий випадок до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, за касаційною скаргою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва у складі судді Кузьменка В.А. від 29 листопада 2017 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Шурка О.І., Василенка Я.М., Степанюка А.Г. від 13 листопада 2018 року,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія На всякий випадок звернулось до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 13 грудня 2016 року № 3107 про виключення позивача з державного реєстру фінансових установ та анулювання свідоцтва про реєстрацію фінансової установи від 27 вересня 2012 року серії СТ № 603;

- зобов`язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, зареєструвати в державний реєстр фінансових установ позивача та видати свідоцтво про реєстрацію.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року, позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія На всякий випадок було задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 13 грудня 2016 року № 3107 Про виключення Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія На всякий випадок з Державного реєстру фінансових установ та анулювання свідоцтва про реєстрацію фінансової установи .

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

3. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до абзацу 7 пункту 1 розділу ХІХ Положення про Державний реєстр фінансових послуг, рішення про виключення фінансової установи - ліцензіата з Реєстру та анулювання його Свідоцтва може бути прийнято Нацкомфінпослуг у випадку прийняття у встановленому законодавством порядку рішення про анулювання ліцензії відповідної фінансової установи - ліцензіата, у разі якщо після такого анулювання у фінансової установи відсутні чинні ліцензії на право надання певної фінансової послуги.

23 червня 2015 року відповідачем постановлено розпорядження № 1440 про анулювання ліцензії на провадження страхової діяльності у формі добровільного страхування майна виданої ТДВ СК На всякий випадок від 13 грудня 2012 року серії АЕ № 190411.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2015 року у справі № 826/14327/15 визнано протиправним та скасовано розпорядження від 23 червня 2015 року № 1440.

На момент прийняття оскаржуваного розпорядження від 13 грудня 2016 року № 3107 позивач мав чинну ліцензію на провадження страхової діяльності у формі добровільного страхування майна від 13 грудня 2012 року серії АЕ №190411, а тому абзац 7 пункту 1 розділу ХІХ Положення № 41 виключає можливість прийняття рішення про виключення фінансової установи - позивача з Реєстру та анулювання його Свідоцтва.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг звернулась із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 листопада 2017 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року та залишити позовну заяву без розгляду.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21 вересня 2016 року відповідачем складено акт про виявлення недостовірних даних у документах, поданих Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія На всякий випадок разом із заявою про отримання ліцензії № 77/13/6-09.

Актом від 21 вересня 2016 року № 77/13/6-09 встановлено, що під час проведення планового заходу державного нагляду (контролю) ПрАТ СК Велтлінер , на виконання Плану заходів державного нагляду (контролю) з питань додержання піднаглядними учасниками ринків фінансових послуг законодавства у сфері ринків фінансових послуг на третій квартал 2016 року, затвердженого розпорядженням Нацкомфінпослуг від 16 червня 2016 року № 1294, згідно наказу голови Нацкомфінпослуг від 3 серпня 2016 року № 220 та направлення на перевірку від 3 серпня 2016 року № 44/13/7-09, інспекційною групою відповідача встановлено, що ОСОБА_1 працює головним бухгалтером ПрАТ СК Велтлінер , про що свідчать записи в її трудовій книжці, накази та інші первинні документи ПрАТ СК Велтлінер .

Водночас, під час аналізу звітних даних позивача, що надійшли до Нацкомфінпослуг за наступними вхідними номерами: від 24 квітня 2015 року № 13/0868-ск, від 27 липня 2015 року № 13/1681-ск, від 23 жовтня 2015 року № 13/2067-ск, від 3 березня 2016 року № 13/2943-ск, від 25 квітня 2016 року №13/3298-ск, від 25 липня 2016 року № 13/4002-ск, встановлено, що ОСОБА_1 зазначена у цих звітах як головний бухгалтер позивача, її прізвище, ім`я та по-батькові з невстановленим підписом поруч зазначено у звітності позивача.

Оскільки позивач подавав до Нацкомфінпослуг заяви про отримання ліцензій від 3 листопада 2015 року № 9606/СК, від 27 листопада 2015 року № 10542/СК та від 22 грудня 2015 року № 11313/СК, відповідачем проаналізовано документи, подані позивачем разом із заявами про отримання ліцензій, за результатами розгляду яких Нацкомфінпослуг прийняті розпорядження від 12 листопада 2015 року № 2756, від 10 грудня 2015 року № 3082 та від 5 січня 2016 року № 4 про видачу позивачу ліцензій на провадження страхової діяльності різних видів.

Під час перевірки відповідачем встановлено факт, що ОСОБА_1 зазначена головним бухгалтером позивача у документах, поданих позивачем разом із заявами про отримання ліцензій, про що свідчать наступні документи: копія диплома головного бухгалтера ОСОБА_1 , інформація про наявність відповідних сертифікатів у керівника та головного бухгалтера Товариства, копія сертифікату ОСОБА_1 , надані разом із вищезазначеними заявами про отримання ліцензій.

Актом від 22 вересня 2016 року встановлено, що під час проведення планової перевірки ПрАТ CK Велтлінер на запит керівника інспекційної групи Нацкомфінпослуг ОСОБА_1 пояснила, що ніколи не працювала у ТДВ Страхова компанія На всякий випадок , зокрема протягом 2015 - 2016 років, ні в штаті, ні за договором, а також те, що причини з яких її персональні дані використані для подання звітів позивача, а також причини з яких її персональні дані подані позивачем до Нацкомфінпослуг разом з заявами для отриманий ліцензій їй не відомі.

Таким чином, відповідачем встановлено, що ліцензії, отримані позивачем за наявності недостовірності даних у документах, поданих позивачем до Нацкомфінпослуг разом із заявами про отримання ліцензій від 3 листопада 2015 року № 9606/СК, від 27 листопада 2015 року № 10542/СК та від 22 грудня 2015 року № 11313/СК.

Відповідно до вимог пункту 7 частини 2 статті 16 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності 22 вересня 2016 року розпорядженням № 2416 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг постановила анулювати ліцензії позивача на провадження страхової діяльності, що видані розпорядженням Нацкомфінпослуг від 12 листопада 2015 року № 2756, від 10 грудня 2015 року № 3082 та від 5 січня 2016 року № 4.

1 грудня 2016 року рішенням експертно-апеляційної ради з питань ліцензування при Державній регуляторній службі України № 20.1 відхилено апеляцію позивача від 10 жовтня 2016 року на розпорядження від 22 вересня 2016 року № 2416.

13 грудня 2016 року відповідачем прийнято розпорядження Про виключення Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія На всякий випадок з Державного реєстру фінансових установ та анулювання свідоцтва про реєстрацію фінансової установи № 3107, яким Нацкомфінпослуг постановила: виключити ТДВ Страхова компанія На всякий випадок з Державного реєстру фінансових установ, у зв`язку з анулюванням ліцензій ТДВ Страхова компанія На всякий випадок на провадження страхової діяльності; анулювати свідоцтво про реєстрацію фінансової установи від 27 вересня 2012 року серії СТ № 603, видане позивачу.

6. Вважаючи розпорядження Нацкомфінпослуг Про виключення Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія На всякий випадок з Державного реєстру фінансових установ та анулювання свідоцтва про реєстрацію фінансової установи від 13 грудня 2016 року № 3107 неправомірним, Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія На всякий випадок звернулось до суду з позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. Касаційна скарга обґрунтована тим, що 22 вересня 2017 року Нацкомфінпослуг винесено розпорядження № 2416 Про анулювання ліцензії на провадження страхової діяльності ТДВ Страхова компанія На всякий випадок , яким постановлено анулювати ліцензії позивача на провадження страхової діяльності, що видані розпорядженням Нацкомфінпослуг від 12 листопада 2015 року № 2756, від 10 грудня 2015 року № 3082 та від 5 січня 2016 року № 4.

Позивачем було оскаржено до Окружного адміністративного суду м. Києва розпорядження від 22 вересня 2016 року № 2416 (щодо анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 березня 2017 року відкрито провадження у справі №826/4323/17. Станом на час подання касаційної скарги рішення не прийнято.

Отже, розпорядження Нацкомфінпослуг від 22 вересня 2016 року № 2416 на час прийняття оскаржуваного рішення є чинним та не скасованим.

8. Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія На всякий випадок подано відзив на касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 листопада 2017 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року, в якому воно просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

9. Правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг врегульовано Законом України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг .

10. Згідно із частиною 1 статті 20 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг здійснюється шляхом, зокрема: ведення державних реєстрів фінансових установ і реєстрів осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, та ліцензування діяльності з надання фінансових послуг; застосування уповноваженими державними органами заходів впливу; проведення інших заходів з державного регулювання ринків фінансових послуг.

11. Відповідно до абзацу 4 частини 1 статті 21 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється щодо інших ринків фінансових послуг - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

12. Частиною 1 статті 28 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг встановлено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції, серед іншого: здійснює реєстрацію та веде Державний реєстр фінансових установ, а у визначених нею випадках - реєстри осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, забезпечує ведення загальнодоступної інформаційної бази даних про фінансові установи та визначає перелік і вимоги до документів, що подаються для внесення інформації до зазначених реєстрів та бази даних; здійснює контроль за достовірністю інформації, що надається учасниками ринку фінансових послуг; проводить самостійно чи разом з іншими державними органами перевірку діяльності учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг), а також інших юридичних осіб та фізичних осіб, які здійснюють діяльність з надання фінансових послуг, для якої законом встановлені вимоги щодо одержання ліцензії та/або реєстрації, без відповідної ліцензії та/або реєстрації; у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення.

13. За приписами статті 39 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів.

14. Відповідно до частин 1 статті 40 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може застосовувати, серед іншого, такі заходи впливу: зобов`язати порушника вжити заходів для усунення порушення та/або вжити заходів для усунення причин, що сприяли вчиненню порушення; накладати штрафи в розмірах, передбачених статтями 41 і 43 цього Закону; тимчасово зупиняти або анулювати ліцензію на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг; виключати відповідно до законодавства учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) з Державного реєстру фінансових установ або реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги.

15. Порядок та умови застосування заходів впливу за порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, та забезпечення захисту прав споживачів фінансових послуг визначено Положенням про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затвердженого розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 20 листопада 2012 року № 2319.

16. Відповідно до пункту 2.1. Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, Нацкомфінпослуг може застосовувати такі заходи впливу:

1) зобов`язати порушника вжити заходів для усунення порушення;

2) вимагати скликання позачергових зборів учасників фінансової установи;

3)накладати штрафи в розмірах, передбачених статтею 41 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг ;

4) тимчасово зупиняти (обмежувати) або анулювати (відкликати) ліцензію на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг;

5) відсторонювати керівництво від управління фінансовою установою та призначати тимчасову адміністрацію;

6) затверджувати план відновлення фінансової стабільності фінансової установи;

7) виключати відповідно до законодавства учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) з Державного реєстру фінансових установ або реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги;

8) установлювати для небанківських фінансових груп підвищені економічні нормативи, ліміти та обмеження щодо здійснення окремих видів операцій;

9) виносити рішення про заборону недержавним пенсійним фондам - суб`єктам другого рівня системи пенсійного забезпечення укладати нові пенсійні контракти з учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування у разі порушення вимог, установлених для таких недержавних пенсійних фондів законом та ліцензійними умовами.

17. Згідно із частинами 1, 2 статті 16 Закону України Про ліцензування певних видів господарської діяльності анулюванням ліцензії є позбавлення ліцензіата права на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, шляхом прийняття органом ліцензування рішення про анулювання його ліцензії.

Ліцензія вважається анульованою з дня, коли ліцензіат дізнався чи повинен був дізнатися про анулювання ліцензії, але у строк, не менший за один тиждень з дня прийняття органом ліцензування рішення про анулювання виданої йому ліцензії.

Підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії є:

1) заява ліцензіата про анулювання власної ліцензії. Не є підставою для анулювання ліцензії заява ліцензіата про анулювання його ліцензії, що подана після видання органом ліцензування розпорядчого документа про проведення перевірки додержання таким ліцензіатом вимог ліцензійних умов і до закінчення строку: перевірки та усунення порушень ліцензійних умов (у разі їх наявності); у тридцять робочих днів після спливу терміну виконання ліцензіатом розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов (крім випадку видання протягом цього строку органом ліцензування розпорядчого документа про проведення позапланової перевірки виконання ліцензіатом розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов);

2) набрання чинності рішенням органу ліцензування про анулювання ліцензії або скасування такого рішення спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування;

3) наявність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про державну реєстрацію припинення юридичної особи (державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця), крім випадку та строку, передбачених частиною четвертою статті 15 цього Закону;

4) подання копії свідоцтва про смерть фізичної особи - підприємця (у разі відсутності правонаступника);

5) акт про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, встановлених для виду господарської діяльності;

6) акт про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов. Повторним порушенням ліцензіатом ліцензійних умов вважається вчинення ним протягом двох років з дня видання органом ліцензування розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов нового порушення хоча б однієї з вимог ліцензійних умов, щодо якої видавалося таке розпорядження;

7) акт про виявлення недостовірності даних у документах, поданих суб`єктом господарювання разом із заявою про отримання ліцензії;

8) акт про відмову ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування. Відмовою ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування вважається недопуск уповноважених посадових осіб органу ліцензування до здійснення перевірки додержання ліцензіатом вимог відповідних ліцензійних умов за відсутності передбачених для цього законом підстав (зокрема, ненадання документів, інформації щодо предмета перевірки на письмову вимогу посадових осіб органу ліцензування, відмова в доступі посадових осіб органу ліцензування до місць провадження діяльності, що підлягає ліцензуванню, об`єктів, що використовуються ліцензіатом при провадженні діяльності, що підлягає ліцензуванню, або відсутність протягом першого дня перевірки за місцезнаходженням ліцензіата особи, уповноваженої представляти інтереси ліцензіата на час проведення перевірки);

9) акт про документальне підтвердження встановлення факту контролю (вирішального впливу) за діяльністю ліцензіата осіб інших держав, що здійснюють збройну агресію проти України у значенні, наведеному у статті 1 Закону України Про оборону України , та (або) дії яких створюють умови для виникнення воєнного конфлікту, застосування воєнної сили проти України;

10) несплата за видачу ліцензії відповідно до частини другої статті 14 цього Закону.

18. Відповідно до абзацу 7 пункту 1 розділу ХІХ Положення про Державний реєстр фінансових послуг, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28 серпня 2003 року № 41, рішення про виключення фінансової установи - ліцензіата з Реєстру та анулювання його Свідоцтва може бути прийнято Нацкомфінпослуг у випадку прийняття у встановленому законодавством порядку рішення про анулювання ліцензії відповідної фінансової установи - ліцензіата, у разі якщо після такого анулювання у фінансової установи відсутні чинні ліцензії на право надання певної фінансової послуги.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

19. Отже, рішення про виключення фінансової установи - ліцензіата з Реєстру та анулювання його Свідоцтва може бути прийнято Нацкомфінпослуг у випадку прийняття у встановленому законодавством порядку рішення про анулювання ліцензії відповідної фінансової установи - ліцензіата, у разі якщо після такого анулювання у фінансової установи відсутні чинні ліцензії на право надання певної фінансової послуги.

20. Як убачається з матеріалів справи, 23 червня 2015 року Нацкомфінпослуг постановлено розпорядження № 1440 про анулювання ліцензії на провадження страхової діяльності у формі добровільного страхування майна виданої ТДВ Страхова компанія На всякий випадок від 13 грудня 2012 року серії АЕ №190411.

21. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2015 року у справі № 826/14327/15 визнано протиправним та скасовано розпорядження Нацкомфінпослуг від 23 червня 2015 року № 1440.

22. Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 22 вересня 2016 року № 2416 анульовано ліцензії позивача на провадження страхової діяльності, що видані розпорядженням Нацкомфінпослуг від 12 листопада 2015 року № 2756, від 10 грудня 2015 року № 3082 та від 5 січня 2016 року № 4.

23. Таким чином, на час прийняття оскаржуваного розпорядження від 13 грудня 2016 року № 3107 позивач мав чинну ліцензію на провадження страхової діяльності у формі добровільного страхування майна від 13 грудня 2012 року серії АЕ № 190411, що в силу абзацу 7 пункту 1 розділу ХІХ Положення про Державний реєстр фінансових послуг, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України виключає можливість прийняття рішення про виключення фінансової установи - позивача з Реєстру та анулювання його Свідоцтва.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

24. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 листопада 2017 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

судді Я.О. Берназюк

І.В. Желєзний