УХВАЛА
19 серпня 2020 року
Київ
справа №640/8872/19
адміністративне провадження №К/9901/19101/20
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
суддя-доповідач - Гусак М.Б., судді - Гончарова І.А.,Гімон М.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві (правонаступника Головного управління ДФС у м. Києві) на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2020 року у справі 3640/8872/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю РН Коммерс до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИЛА:
31 липня 2020 року Головне управління ДПС у м. Києві звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2020 року у справі 3640/8872/19.
Касаційна скарга не відповідає вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Всупереч вимог частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору.
Водночас, заявлене Головним управлінням ДПС у м. Києві клопотання про відстрочення сплати судового збору до вирішення справи у Верховному Суді задоволенню не підлягає.
Згідно з частиною першою статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Наведені положення процесуального закону дають підстави для висновку, що звільнення, відстрочення від сплати судового збору, є правом, а не обов`язком суду, при цьому суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони.
Із змісту чинного правового регулювання вбачається, що термін "майновий стан сторони" не охоплює випадки, коли стороною у справі є держава, представником якої у даному спорі є Головне управління ДПС у м. Києві.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір".
Відповідно до статті 8 цього Закону враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, наведеною нормою встановлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб`єктних та предметних критеріїв, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема відстрочити сплату судового збору, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, або звільнити від сплати такого збору.
Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (42040,00 грн).
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (19210 грн).
Статтею 7 Закону України від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII "Про Державний бюджет України на 2019 рік з 1 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено - 1921 грн.
За змістом оскаржуваних судових рішень вбачається, що позовна заява містить вимогу майнового характеру (про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 лютого 2019 року №01922615140103 на загальну суму - 2177534, 00 грн)
Таким чином, скаржнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі - 38420,00 грн (2177534,00 грн *1,5 %=32663,01 грн, сума більша 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому за подання касаційної скарги скаржник повинен сплатити судовий збір у розмірі 38420,00 (19210*200%)) та подати до Верховного Суду документ, який це підтверджує.
Отримувач коштів - УК у Печерському районі /Печерський район/22030102
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897
Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)
Код банку отримувача (МФО) - 899998
Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007
Код класифікації доходів бюджету - 22030102
Найменування податку, збору, платежу - Судовий збір (Верховний Суд, 055)
*;101;
Крім того, відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 351 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових:
- суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду;
- правовідносини є подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на його думку, відповідна норма повинна застосовуватися.
Крім того у разі подання касаційної скарги на підставі зазначеного пункту частини четвертої статті 328 КАС України указана скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування мало ставитися перед судами попередніх інстанцій в межах правових підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях або надали, як на думку скаржника, неправильно.
Колегія суддів вважає, що наведені скаржником обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень не свідчать про виконання скаржником частини четвертої статті 328 КАС України.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, із змісту якої витікає - залишення касаційної скарги без руху з наданням строку для усунення недоліків.
Враховуючи викладене та керуючись статтею 332 КАС України,
УХВАЛИЛА:
1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2020 року у справі 3640/8872/19 залишити без руху.
2. Встановити особі, що подала касаційну скаргу, для усунення зазначених недоліків десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали.
3. Роз`яснити, що відповідно до пункту 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, в редакції Закону України від 18 червня 2020 року №731-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: підписМ. Б. Гусак підписІ. А. Гончарова підписМ. М. Гімон
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 19.08.2020 |
Оприлюднено | 21.08.2020 |
Номер документу | 91079998 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Гусак М.Б.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні