Постанова

від 18.08.2020 по справі 746/339/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

18 серпня 2020 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 746/339/19

Головуючий у першій інстанції - Тіщенко Л. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/329/20

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Висоцької Н.В.

суддів: Кузюри Л.В., Шитченко Н.В.,

із секретарем - Шкарупою Ю.В.

учасники справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Обрій ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Обрій на рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 26 листопада 2019 року (місце ухвалення - смт. Талалаївка, дата складання повного рішення 04.12.2019) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Обрій до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації юридичної особи,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2019 року директор ТОВ Обрій ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації юридичної особи. В обгрунтування позову позивач посилався на те, що у загальному доступі у соціальній мережі Facebook в мережі Інтернет зареєстрований акаунт ОСОБА_3 як фізичної особи, яку ідентифікувати неможливо оскільки наявна лише інформація про стать - ОСОБА_4 та місце проживання Sribne ChernihivsКа Oblast Ukraine , будь-які інші відомості відсутні.

На зазначеній сторінці акаунту періодично публікуються відео, учасником яких є ОСОБА_1 , який з 01.10.2014 по 21.10.2016 перебував у трудових відносинах з позивачем. Зміст опублікованих відео принижує честі і гідність та посягає на ділову репутацію позивача, а також його працівників та законних представників.

Позивач в позові посилається, що 03.03.2019 о 10:28 було опубліковано відео в режимі Публічно із заголовком такого змісту До нас, як представників ГО Молодь за світле майбутнє звернулися мешканці села Никонівка - власники майнових паїв, які у 2003 році передали своє майно у користування підприємству, яке на даний час входить до складу агрохолдингу ТАС АГРО (власник ОСОБА_5 ). Однак вже минуло понад 6 років з моменту закінчення договору оренди, а майно селянам так і не повернуто і на їхні чисельні звернення до керівництва агрохолдингу так і немає жодної відповіді. Ми вирішили допомогти мешканцям села Никонівка у захисті їх законних прав та поверненні майна .

Публікація має приблизно 3500 переглядів, 40 відміток подобається , 2 коментарі та 42 рази була переопублікована іншими користувачами соціальної мережі Facebook .

Зі змісту відео відповідач у присутності працівників позивача та інших осіб, перебуваючи у приміщенні позивача, спілкується з працівниками підприємства. Зі змісту розмови на 11 хв 21 сек відео відповідач повідомив Я, ОСОБА_1 , являюсь представником співвласників майна, тих людей, яких ваше підприємство, в якому ви працюєте, обдурило і шість років користується майном, незаконно користується майном .

Відповідно до умов публічного договору, укладеного при створенні акаунту та користуванні послугами соціальної мережі Facebook , компанія соціальної мережі не несе відповідальності за поширення недостовірної інформації, тому дана компанія не може бути відповідачем, а ОСОБА_1 при створенні акаунту прийняв умови надання послуг та зобов`язання нести відповідальність за зміст поширюваної інформації. За таких обставин відповідно до п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи №1 від 27.02.2009 належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу, тобто ОСОБА_1 .

Оскільки інформація розповсюджена відповідачем, стосується конкретних дій позивача, та може при сприйнятті іншими особами сформувати у них хибну думку про недобросовісність позивача, сприймаючи цю інформацію як інформацію про конкретний факт введення в оману позивачем інших осіб, які можуть кваліфікуватись як адміністративне чи кримінальне правопорушення з боку позивача чи його працівників, позивач вважає, що така інформація не є оціночним судженням та підлягає спростуванню.

Зважаючи на те, що позивач є великим підприємством, яке працює в агросекторі та будує свої відносини з іншими особами на основі довіри один до одного, тому ділова репутація має велике значення для побудови дружніх відносин з іншими підприємствами, а також, зокрема фізичними особами, та внаслідок дій відповідача керівництво ТОВ ОБРІЙ вимушено проводити додаткову роз`яснювальну роботу з клієнтами та іншими юридичними особами щодо невинуватості останнього та неправдивості розповсюдженої інформації.

Таким чином, оскільки у висловах відповідача також зачіпаються честь, гідність та ділова репутація представників позивача самого позивача а також ділова репутація третіх осіб компаній міжнародного рівня, які співпрацюють з позивачем, що спричиняє ризик погіршення принципово важливих ділових стосунків позивача з підприємствами-партнерами. На адресу позивача неодноразово надходили звернення з проханнями пояснити ситуацію та причетність до фактів викладених у відеозаписах опублікованих відповідачем.

На підставі вищевикладеного, товариство оцінює спричинену йому моральну шкоду яка полягає в приниженні ділової репутації ТОВ ОБРІЙ та вчиненні дій, спрямованих на зниження престижу товариства, підриві довіри до його діяльності в розмірі 20 000 грн.

У позові позивач просив визнати недостовірною і такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача, поширену інформацію розміщену у соціальній Інтернет-мережі Facebook ІНФОРМАЦІЯ_1 о НОМЕР_1 в режимі Публічно за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступного змісту: у заголовку наступного змісту: До нас, як представників ГО "Молодь за світле майбутнє", звернулися мешканці села Никонівка - власники майнових паїв, які у 2003 році передали своє майно у користування підприємству, яке на даний час входить до складу агрохолдингу ТАС АГРО (власник ОСОБА_5 ) на 11 хвилині 43 секунді відео підприємство, в якому ви працюєте обдурило і шість років користується майном, незаконно користується майном .

Стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 20 000,00 гри та всі судові витрати, в тому числі ті, які були понесені при подані цієї позовної заяви та ті, які будуть понесені під час розгляду справи.

Рішенням Талалаївського районного суду від 26.11.2019 у задоволенні позову ТОВ Обрій до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації юридичної особи - відмовлено.

Рішення обґрунтовано тим, що позивачем належними і допустимими доказами не доведено, що саме діями відповідача порушені його права, а тому пред`явлені позовні вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають. ОСОБА_1 здійснив критику та дав оцінку підприємницькій діяльності позивача, висловивши свою суб`єктивну думку за допомогою висловлювань, які не містять фактичних даних, тобто висловив оціночне судження. При цьому оціночне судження не було висловлено ОСОБА_1 в брутальній, принизливій чи непристойній формі. Крім того, у відео йде мова про підприємство, яке з висловлювань відповідача не можна ідентифікувати з ТОВ Обрій .

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду представник ТОВ Обрій Шеремет М.П. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 26.11.2019, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування скарги заявник посилається, що оскаржуване рішення суду є незаконним, необґрунтованим та таким, яке винесене з неповним з`ясуванням всіх обставин справи, судом порушено норми матеріального та процесуального права, не надано належної оцінки всім наявним у матеріалах справи доказам.

За доводами скарги суд помилково прийшов до висновку що інформація не стосується саме позивача - ТОВ Обрій , проте суд не звернув увагу на те, що оскаржувану інформацію було поширено у присутності працівників позивача, а також події на відео відбуваються за юридичною адресою позивача, що вбачається з геолокації відео.

Заявник посилається, що в оскаржуваному рішенні суд зазначив, що відповідач здійснив критику та дав оцінку підприємницькій діяльності підприємства, висловивши суб`єктивну думку за допомогою висловлювань. З таким твердженням суду не погоджується позивач, та посилається, що інформація, про яку йдеться в позові, вказує на конкретні факти, нібито, дій з боку позивача, які містять склад адміністративного правопорушення або злочину.

На день опублікування спірного відео були відсутні жодні рішення, які набрали законної сили, які б засвідчували про здійснення посадовими особами, працівниками, законними представниками позивача будь-яких правопорушень, тому вважає неправдивою інформацію поширену відповідачем щодо здійснення дій, що мають ознаки правопорушень, здійснених посадовими особами, працівниками, законними представниками позивача.

За доводами скарги судом першої інстанції не було надано позивачеві строк для надання будь-яких пояснень щодо свідчень свідків та обставин, що виникали в ході розгляду справи. Судом не здійснено правову кваліфікацію заяві свідка ОСОБА_6 про погрози їй з приводу свідчень проти відповідача, що являє собою склад кримінального правопорушення.

Заявник посилається у скарзі, що інформація розповсюджена відповідачем стосується конкретних дій позивача, та може при сприйнятті іншими особами сформувати у них хибну думку про недобросовісність позивача, сприймаючи цю інформацію як інформацію про конкретний факт незаконних дій позивача щодо введення в оману позивачем інших осіб, які можуть кваліфікуватись як адміністративне чи кримінальне правопорушення з боку позивача чи його працівників, вважає, що така інформація не є оціночним судженням та підлягає спростуванню.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Карпенко В.К. просить залишити апеляційну скаргу ТОВ Обрій без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування посилається на законність та обґрунтованість судового рішення та безпідставність апеляційної скарги. Зазначає, що ОСОБА_1 не вчинював жодних протиправних дій по відношенню до ТОВ Обрій не зазначає допустимими та належними доказами конкретних майнових втрат, які були понесені ним після опублікованого відео та не наводить доказів причинного зв`язку між втратами та діями відповідача ОСОБА_1 .

Вислухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що ТОВ Обрій є юридичною особою приватного права, основним видом діяльності якої є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, що підтверджується випискою та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 12-15), а також статутом товариства (а.с. 5-11).

ІНФОРМАЦІЯ_1 об 10:28 годин в режимі Публічно у соціальній мережі Facebook в мережі Інтернет було опубліковано відео із заголовком До нас, як представників ІНФОРМАЦІЯ_3 звернулися мешканці села Никонівка - власники майнових паїв, які у 2003 році передали своє майно у користування підприємству, яке на даний час входить до складу агрохолдингу ТАС АГРО (власник ОСОБА_5 ). Однак вже минуло понад 6 років з моменту закінчення договору оренди, а майно селянам так і не повернуто і на їхні чисельні звернення до керівництва агрохолдингу так і немає жодної відповіді. Ми вирішили допомогти мешканцям села Никонівка у захисті їх законних прав та поверненні майна .

Наведене підтверджується відеозаписом, зміст якого зафіксовано на виконання ухвали Талалаївського районного суду Чернігівської області у справі № 746/287/19 від 01 липня 2019 року за посиланням https://www.facebook.com/100033164980558/videos/121145832334249/, який був оглянутий в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем належними і допустимими доказами не доведено, що саме діями відповідача порушені його права, а тому пред`явлені позовні вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають. ОСОБА_1 здійснив критику та дав оцінку підприємницькій діяльності позивача, висловивши свою суб`єктивну думку за допомогою висловлювань, які не містять фактичних даних, тобто висловив оціночне судження. При цьому оціночне судження не було висловлено ОСОБА_1 в брутальній, принизливій чи непристойній формі. Крім того, у відео йде мова про підприємство, яке з висловлювань відповідача не можна ідентифікувати з ТОВ Обрій .

З висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, оскільки судом першої інстанції обставини справи з`ясовані в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють.

Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують враховуючи наступне.

Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

У статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно із статтею 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Таке право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

За змістом частини першої статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до ст.94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Згідно роз`яснень, викладених в п.п. 4, 5, 18, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 „Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» , чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту. Зокрема, під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин. Виключення становить надане в статті 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність» поняття ділової репутації, яка визначається як сукупність підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про професійні та управлінські здібності такої особи, її порядність та відповідність її діяльності вимогам закону. Зазначене поняття застосовується до правовідносин, на які поширюється цей Закон.

Відповідно до статей 94, 277 ЦК фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

При цьому суди повинні враховувати такі відмінності: а) при спростуванні поширена інформація визнається недостовірною, а при реалізації права на відповідь - особа має право на висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права без визнання її недостовірною; б) спростовує недостовірну інформацію особа, яка її поширила, а відповідь дає особа, стосовно якої поширено інформацію.

Згідно з положеннями статті 277 ЦК і статті 10 ЦПК обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до ст.30 Закону України Про інформацію ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

В рішенні у справі Ляшко проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, що свобода вираження поглядів являє собою одну з важливих засад демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу та самореалізації кожного. Предмет пункту другого статті 10 застосовується не тільки до інформації чи ідей , які були отримані зі згоди чи розглядаються як необразливі чи як малозначущі, але й до тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та відкритості думок, без чого неможливе демократичне суспільство . Свобода політичних дебатів перебуває в самому серці побудови демократичного суспільства, що наскрізь пронизує Конвенцію. При цьому, повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 19.

Аналіз вказаних положень законодавства дає підстави для висновку про право особи звернутися з позовом про визнання недостовірною і спростування інформації, яка стосується та порушує немайнові права.

Як вбачається з відеозапису висловів, які б прямо стосувались позивача - ТОВ Обрій - матеріали відеозапису не містять, як відсутні будь-які докази того, що це стосується саме позивача - ТОВ Обрій .

Суд першої інстанції дав правову оцінку висловлюванню - підприємство, в якому ви працюєте , та послався в рішенні на неможливість ідентифікувати з цим висловом саме ТОВ Обрій , оскільки відповідачем це прямо не зазначено, а доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Також з матеріалів справи не вбачається, яким чином такий вислів відповідача про підприємство принижує ділову репутацію позивача ТОВ Обрій , як і прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволенння позову щодо моральної шкоди, оскільки всі обґрунтування спричиненої моральної шкоди - це тільки припущення позивача про можливі негативні наслідки у позивача після висловлювань відповідача

Слід зазначити, що, особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення не може бути зобов`язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбаченого статтею 10 Конвенції, за відсутності достатнього балансу для необхідності втручання суду у процес реалізації особою права на свободу вираження поглядів.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку що інформація не стосується саме позивача - ТОВ Обрій , суд не звернув увагу на те, що оскаржувану інформацію було поширено у присутності працівників позивача, а також події на відео відбуваються за юридичною адресою позивача, що вбачається з геолокації відео, є необґрунтованими, оскільки судом першої інстанції дана належна правова оцінка зазначеним обставинам.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лінгенс проти Австрії" зазначено, що необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У свою чергу фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

З врахуванням наведеного не можуть бути підставою для скасування правильного рішення суду і посилання в апеляційній скарзі, що скаржник не погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач здійснив критику та дав оцінку підприємницькій діяльності підприємства, висловивши суб`єктивну думку за допомогою висловлювань, оскільки інформація, про яку йдеться в позові, вказує на конкретні факти, нібито, дій з боку позивача, які містять склад адміністративного правопорушення або злочину.

У пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини від 29 березня 2005 року у справі Українська прес-група проти України (заява № 72713/01) зазначено, що навіть, якщо висловлювання є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний баланс для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшенням за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя (рішення DEHAES GIJSELSv. BELGIUM, стор. 236, параграф 47).

Отже, посилання в апеляційній скарзі, що на день опублікування спірного відео були відсутні жодні рішення, які набрали законної сили, які б засвідчували про здійснення посадовими особами, працівниками, законними представниками позивача будь-яких правопорушень, тому вважає неправдивою інформацію поширену відповідачем щодо здійснення дій, що мають ознаки правопорушень, здійснених посадовими особами, працівниками, законними представниками позивача, не спростовують правильних висновків суду, оскільки озвучена відповідачем інформація, про визнання недостовірною якої заявлено позов, містить у собі оціночні судження щодо підприємницької діяльності позивача. При цьому така інформація не містить фактичних даних, а фактично є припущенням обману селян з боку агропромислових підприємств, така інформація не містить конкретних даних, то не підлягає доведенню.

Розглядаючи справу, суд прийшов до правильного висновку, виходячи з розуміння відомостей фактичного характеру, які не відповідають дійсності, та розмежував такі відомості від думок, критичних висловлювань, ідей, оціночних суджень, висловлених відповідачем у порядку реалізації конституційного права на свободи вираження думки і слова.

Оспорювана інформація входить до предмету суспільного інтересу, стилістика інформації та застосовані мовні обороти не мають стверджувального характеру з посиланням на конкретні факти стосовно особи позивача, що може бути підставою для висновку про те, що баланс між приватним інтересом щодо захисту репутації позивача та публічним інтересом знати суспільно необхідну інформацію порушено не було, а тому підстав для задоволення позовних вимог немає.

Не можуть бути підставою для скасування правильного по суті рішення і посилання, що судом першої інстанції не було надано позивачеві строк для надання будь-яких пояснень щодо свідчень свідків та обставин, що виникали в ході розгляду справи, а також, що судом не здійснено правову кваліфікацію заяві свідка ОСОБА_6 про погрози їй з приводу свідчень проти відповідача, що являє собою склад кримінального правопорушення.

Заявник посилається у скарзі, що інформація розповсюджена відповідачем ОСОБА_1 саме в приміщенні, де здійснюється господарська діяльність стосується конкретних дій позивача, та може при сприйнятті іншими особами сформувати у них хибну думку про недобросовісність позивача, сприймаючи цю інформацію як інформацію про конкретний факт незаконних дій позивача щодо введення в оману позивачем інших осіб, які можуть кваліфікуватись як адміністративне чи кримінальне правопорушення з боку позивача чи його працівників, вважає, що така інформація не є оціночним судженням

Зазначені доводи апеляційної скарги не спростовують правильний висновок суду, що поширена інформація є оціночним судженням, та відповідає засадам демократичного суспільства щодо свободи вираження поглядів, а тому у відповідності до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту. Вимогу доведення правдивості оціночного судження виконати неможливо, а тому така вимога порушує свободу вираження думки як таку, а вона є основною складовою права, гарантованого статтею 10 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод .

Таким чином, суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого дійшов правильного висновку про відмову в позові.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду - без змін.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, судом апеляційної інстанції було оголошено надані поштовою кореспонденцією 17.08.2020 клопотання про приєднання розрахунку понесених витрат по справі відповідачем з доданими матеріалами, та враховуючи, що представник позивача скористався своїм правом на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою сервісу EASYCOM, було озвучено всі витрати зазначені у розрахунку. Під час розгляду справи по суті представник позивача заперечував розмір витрат на правову допомогу.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Так, матеріали справи містять копію договору про надання правової допомоги № 343-ц від 23.09.2019 укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Карпенко В.К.. згідно якого адвокат зобов»язався представляти інтереси клієнта в суді в справі провадження № 746/339/19 за позовом ТОВ Обрій до клієнта про захист честі та гідності. За домовленістю сторін правова допомога адвокатом за даним договором буде надаватись в суді першої інстанції (Талалаївський районний суд) та суді апеляційної інстанції (Чернігівський апеляційний суд) (а.с. 21 т. 2).

Згідно розрахунку понесених витрат по справі відповідачем всього понесено витрат на професійну правову допомогу адвокатом Карпенко В.К. на суму 21 000,00 грн, а саме: 23.10.2019 - адвокатом підготовлено та подано до суду відзив проти позову ТОВ Обрій - гонорар 2000 грн; 23.10.2019 - участь у судовому засіданні - 3000 грн; 26.11.2019 - участь у судовому засіданні - 3000 грн; 14.02.2020 - адвокатом підготовлено та направлено до суду відзив на апеляційну скаргу ТОВ Обрій - гонорар 2000 грн; 04.08.2020 - участь адвоката у судовому засіданні Чернігівського апеляційного суду - гонорар 4000 грн; погоджено участь адвоката у судовому засіданні Чернігівського апеляційного суду від 18.08.2020 - фіксований гонорар 4000 грн (а.с. 20 т. 2).

Акт від 12.08.2020 про надання послуг адвокатом згідно договору про надання правової допомоги № 343-Ц від 23.09.2019 складено про те, що адвокатом надано, а клієнтом прийнято послуги з надання правової допомоги під час апеляційного розгляду за що сума гонорару склала 10 000 грн, та оплачено в день підписання даного акту готівкою, що підтверджується оригіналом квитанції до прибуткового касового ордера № 4 (а.с. 24, 25 т. 2).

Отже, оскільки рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 26.11.2019, залишено без змін, та враховуючи заперечення представника позивача визначеної суми до стягнення за надану правову допомогу, яка є завищеною, а також співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката у відповідності до ч. ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України, заявлений розмір витрат за надання професійної правничої допомоги у розмірі 10 000, 00 грн є завищеним, та підлягає зменшенню до 5000,00 грн за участь у судових засіданнях у суді апеляційної інстанції, враховуючи процесуальну поведінку позивача, який неодноразово заявляв клопотання про відкладення розгляду справи, складання і підготовка до подачі відзиву на апеляційну скаргу.

Разом з тим судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги заявлені витрати на правову допомогу у суді першої інстанції, що підтверджується актом від 05.12.2019 про надання послуг адвокатом згідно договору про надання правової допомоги № 343-Ц від 23.09.2019 з якого вбачається, що адвокатом надано, а клієнтом прийнято послуги з надання правової допомоги в рамках цивільної справи № 746/339/19 в суді першої інстанції, сума гонорару визначена в розмірі 11 000,00 грн та оплачена, що підтверджується оригіналом квитанції до прибуткового касового ордера № 12 (а.с. 22, 23 т. 2), оскільки зазначені витрати стосуються судових витрат у суді першої інстанції і не підлягають вирішенню судом апеляційної інстанції враховуючи залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Обрій залишити без задоволення.

Рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 26 листопада 2019 року залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Обрій (місце знаходження 17300, Чернігівська область, Срібнянський район, смт Срібне, вул. Шкільна, буд. 78, ЄДРПОУ 30875394)) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації АДРЕСА_1 РНОКПП)у відшкодування витрат на правову допомогу у суді апеляційної інстанції у сумі 5000,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 19.08.2020

Головуючий Судді: