Ухвала

від 06.08.2020 по справі 824/208/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи 824/208/19

Номер провадження 4с/824/7/2020

У Х В А Л А

06 серпня 2020 року Київський апеляційний суд у складі судді Журби С.О. за участю секретаря судового засідання Тімуш Д.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Зернова компанія Полісся на дії приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича, стягувач акціонерне товариство спрощеного типу ФІБУСА ,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю Зернова компанія Полісся звернулося до Київського апеляційного суду зі скаргою на дії приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича, в якій просило:

- визнати неправомірними дії приватного виконавця Гненного Д.А. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №62349635 від 15.06.2020 року за виконавчим листом № 824/208/2019 виданого 18.02.2020 року Київським апеляційним судом про стягнення з ТОВ Зернова компанія Полісся на користь АТ спрощеного типу ФІБУСА грошових коштів;

- скасувати постанову приватного виконавця Гненного Д.А. про відкриття виконавчого провадження №62349635 від 15.06.2020;

- скасувати постанову приватного виконавця Гненного Д.А. про арешт майна боржника від 15.06.2020 року.

Разом з наведеними вимогами скарга містила також й вимоги оскарження постанов приватного виконавця про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення з боржника основної винагороди. У відкриті провадження за вказаними вимогами було відмовлено, скаржнику роз`яснено, що оскарження таких постанов віднесене до компетенції адміністративних судів в порядку адміністративного судочинства.

Свої вимоги скаржник обґрунтував тим, що при відкритті виконавчого провадження №62349635 від 15.06.2020 та подальшому вчиненні інших дій, приватним виконавцем було перевищено свої повноваження, оскільки такий виконавчий документ не підлягав прийняттю до виконання за місцем його подання в силу положень ст. 24 Закону України Про виконавче провадження . Приватний виконавець помилково вважав, що місцем знаходження майна ТОВ Зернова компанія Полісся є адреса місцезнаходження банківської установи, в якій у боржника відкритий банківський рахунок. Дійсним місцем знаходженням ТОВ Зернова компанія Полісся є Житомирська область, Житомирський район, с. Троянів, вул. Войтицького, буд, 11, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб. За таких обставин дії приватного виконавця скаржник вважав неправомірними, з цих підстав просив скаргу задовольнити.

Стягувач надіслав заперечення на скаргу, де зазначив про правомірність позиції приватного виконавця при відкритті виконавчого провадження та вчинені виконавчих дій. В поданій приватному виконавцю заяві було зазначено про наявність відкритих рахунків боржника та наявність на них грошових коштів. Саме тому звернення до приватного виконавця Гненного Д.А. є правомірним та таким, що підтверджується сталою судовою практикою, зокрема у справах, розглянутих Верховним Судом №641/7824/18 від 22.04.2020 року, №917/51/20 від 09.07.2020 року; № 914/221/19 від 14.11.2019 року. Із зазначених підстав просив відмовити боржнику у задоволенні його скарги.

Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Гненний Д.А. також направив свої заперечення на скаргу, в яких зазначив про її необґрунтованість. Вказав, що у відповідності до Закону України Про виконавче провадження після надходження оригіналу виконавчого листа та відомостей щодо наявних відкритих рахунків боржника у м. Києві та інформації щодо наявності на рахунку коштів, відкриття виконавчого провадження є законним. Таким чином твердження заявника відносно того, що станом на дату відкриття виконавчого провадження приватний виконавець не мав відомостей про наявність чи відсутність грошових коштів на банківських рахунках є помилкові, юридично не обґрунтованими та такими, що не відповідає дійсності. Із зазначених підстав просив відмовити в задоволенні скарги.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що подана скарга не підлягає задоволенню враховуючи наступне:

Згідно з частиною першою статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Тлумачення зазначених норм дозволяє зробити висновок, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту.

Як встановлено судом в ході розгляду скарги, за наслідкам розгляду справи №824/208/2019 року 18.02.2020 року Київським апеляційним судом був виданий виконавчий лист, в якому стягувачем є акціонерне товариство спрощеного типу ФІБУСА , а боржником зазначено товариство з обмеженою відповідальністю Зернова компанія Полісся . Адреса боржника у виконавчому листі зазначена: АДРЕСА_1 . Вказаний виконавчий лист після його виготовлення виданий на запит стягувачу для пред`явлення його до виконання.

У відповідності до ст.24 Закону України Про виконавче провадження приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому провадженні, можуть вчинятися ним на всій території України.

За правилами ч.1 ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважається окрема річ, а також майнові права та обов`язки. При цьому, виходячи з положень ч. 1 ст. 179, ст. 177 ЦК України одним із різновидів майна є гроші.

Стягувач подав вищевказаний виконавчий лист для виконання до приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича. У відповідній заяві стягувача приватного виконавця також було повідомлено про наявність у боржника відкритих банківських рахунків, зокрема в АТ Райффайзен банк Аваль , який відповідно до витягу з реєстру юридичних осіб має місце реєстрації в м. Києві. До заяви були долучені докази наявності такого рахунку та наявності на ньому грошових коштів. Відповідно до вимог ст. 24 Закону України Про виконавче провадження приватний виконавець у прийняв до виконання виконавчий документ, обґрунтовуючи це наявністю майна боржника, яке знаходиться в межах його округу по місту Києву.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження виконавець не пізніше наступного робочого дня, з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, приватний виконавець 15.06.2020 року прийняв до свого провадження поданий виконавчий лист, виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №62349635 та одночасно направив копію постанови боржнику, в якій зобов`язував боржника подати декларацію про доходи та майно; попереджав боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження в порядку ст. 56 Закону України Про виконавче провадження приватним виконавцем 15.06.2020 року винесено постанову про арешт майна боржника (арешт коштів боржника) у межах суми стягнення.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Як вказано у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України № 15729/07 від 05.07.2012, пункт 1 статті 6 Конвенції серед іншого захищає й виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. При цьому сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

Відповідно до ст.129 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У відповідності до ч.1 ст.18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З приписів ч.ч. 1, 2 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження вбачається, що виконавець розпочинає примусове виконання рішень на підставі виконавчого документу та за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Отримавши виконавчий лист та вирішуючи питання про відкриття виконавчого провадження, перевіряє, зокрема, його відповідність вимогам ст. 4 Закону України Про виконавче провадження і у разі відсутності будь-якої із цих вимог може повернути виконавчий лист стягувачу.

Згідно ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. Одним із різновидів майна є гроші.

Частиною 3.1 ст. 3 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні передбачено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). Порядок відкриття банками рахунків своїм клієнтам та види рахунків, що можуть відкриватися банками або іншими установами - учасниками платіжної системи своїм клієнтам визначено статтями 6, 7 зазначено Закону.

Частиною 2 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Наявність у товариства з обмеженою відповідальністю Зернова компанія Полісся банківського рахунку, відкритого в банківській установі, що знаходиться в місті Києві, передбачає наявність у боржника права на грошові кошти, що знаходяться на такому банківському рахунку.

Виходячи з наведеного, приватний виконавець може приймати виконавчі документи за місцезнаходженням грошових коштів боржника, у тому числі коштів, які знаходяться на рахунках боржника та інших фінансових установах. Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 10.09.2018 р. у справі №905/3542/15, від 01.08.2019 р. у справі № 910/13508/15, № 922/1293/15 від 19.08.2019 р. При цьому місцезнаходженням такого майна є місцезнаходженням такої банківської установи. За таких умов, враховуючи положення статті 24 Закону України Про виконавче провадження , суд констатує, що в даному випадку у приватного виконавця були достатні підстави прийняти поданий виконавчий лист до виконання за місцезнаходженням майна боржника.

Суд не приймає до уваги доводи товариства з обмеженою відповідальністю Зернова компанія Полісся про те, що приватний виконавець не мав достовірних даних про наявність на банківських рахунках грошових коштів, оскільки стягувач разом із заявою подав відомості, що на ім`я боржника в АТ Райффайзен банк Аваль відкрито банківський рахунок, на якому наявні грошові кошти, на які можливо звернути стягнення на виконання судового рішення. Такий висновок кореспондується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.07.2020 р. у справі № 824/264/2018.

Оскільки боржник має відкриті рахунки в банківській установі з місцем реєстрації в місті Києві, суд зазначає, що дії приватного виконавця, який здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва, з відкриття виконавчого провадження шляхом винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та подальші виконавчі дії з винесенням постанов про арешт коштів на рахунках боржника, відкритих у банківських установах, не суперечать нормам законодавства. Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про відмову товариству з обмеженою відповідальністю Зернова компанія Полісся в задоволенні скарги.

Керуючись ст. ст. 447, 446, 451, 452, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні скарги товариства з обмеженою відповідальністю Зернова компанія Полісся на дії приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича, стягувач акціонерне товариство спрощеного типу ФІБУСА відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Верховного Суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту ухвали.

Ухвала суду, якщо вона не була оскаржена в апеляційному порядку, набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

У разі подання апеляційної скарги ухвала суду набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Суддя С.О. Журба