Ухвала

від 19.08.2020 по справі 613/1159/15-ц

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 613/1159/15-ц Головуючий суддя І інстанції Кузіна Н. П.

Провадження № 22-ц/818/4409/20 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Спори, що виникають із земельних правовідносин

У Х В А Л А

про відмову у відкритті апеляційного провадження

19 серпня 2020 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах

судді-доповідача Яцини В.Б.,

суддів колегії Котелевець А.В., Тичкової О.Ю.,

перевіривши у порядку прийняття до розгляду апеляційним судом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Навчальний виробничо-дослідний центр Агротех на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 26 грудня 2016 року, ухвалене у складі судді Кузіної Н.П., по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Навчальний виробничо-дослідний центр Агротех , реєстраційної служби Богодухівського районного управління юстиції у Харківській області, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю БКЗ-Інвест , Державна інспекція сільського господарства в Харківській області, про визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення про державну реєстрацію прав та повернення у володіння земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 26 грудня 2016 року задоволено позов ОСОБА_2 та відмовлено у задоволені позову ТОВ БКЗ - Інвест .

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, 04.07.2019 директором ТОВ НВДЦ Агротех подано апеляційну скаргу.

Постановою Харківського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 26 грудня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Верховного Суду від 15 липня 2020 року постанову Харківського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року скасовано, справу передано на розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження у справі.

Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд дійшов передчасного висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження та про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ НВДЦ Агротех на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 26 грудня 2016 року.

З огляду на обов`язковість при новому апеляційному розгляді скарги мотивів, з яких касаційним судом було скасовано попереднє рішення суду апеляційної інстанції, перевіряються доводи апеляційної скарги щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення районного суду.

Апеляційна скарга містить клопотання про поновлення вказаного строку.

Обґрунтовуючи клопотання, директор ТОВ НВДЦ Агротех зазначила, що матеріали справи містять відправлений на адресу апелянта конверт з копією судового рішення з відміткою за вказаною адресою не проживає . Повідомлення про вручення конверту повернуто до суду без підпису. Уповноважені особи апелянта засобами поштового зв`язку копію рішення не отримували. З ухваленим у справі рішенням представник апелянта ознайомився фактично 26.06.2019, про що міститься відповідна розписка в матеріалах справи.

Вважає, що строк на апеляційне оскарження ними пропущено з поважних причин та просить його поновити.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

З матеріалів справи вбачається, що Богодухівським районним судом Харківської області рішення було ухвалено 26 грудня 2016 року, апеляційна скарга ТОВ НВДЦ Агротех подана 04 липня 2019 року (дата підписання апеляційної скарги 03 липня 2019 року), апеляційну скаргу подано із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження (а. с. 71- 73, т. 2).

Таким чином, розгляд справи судом першої інстанції відбувся до набуття чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів .

Відповідно до підпункту 13 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 222 ЦПК України (у редакції, чинній на час ухвалення рішення суду першої інстанції) копії повного рішення суду видаються особам, які брали участь у справі, негайно після проголошення такого рішення. У разі проголошення тільки вступної та резолютивної частин судового рішення, особам, які брали участь у справі і були присутні у судовому засіданні, негайно після його проголошення видаються копії судового рішення із викладом вступної та резолютивної частин. Особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, копії повного судового рішення надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом двох днів з дня його складання або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо в суді. Якщо судовим рішенням відповідачеві заборонено вчиняти певні дії, що потребуватиме вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами, копія такого судового рішення також надсилається цим органам та/або особам у строки та порядку, визначені цією статтею.

Частиною першою статті 292 ЦПК України (у редакції, чинній на час ухвалення рішення суду першої інстанції) передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до частини першої статті 294 ЦПК України (у редакції, чинній на час ухвалення рішення суду першої інстанції) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Згідно з частиною третьою статті 354 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення з апеляційною скаргою) строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Частиною другою статті 358 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення з апеляційною скаргою) передбачено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Отже, виходячи з наведеної норми слід дійти висновку, що сплив річного строку з дня складання повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до статті 123 ЦПК України (у редакції, чинній на час ухвалення рішення суду першої інстанції) перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З рішення суду першої інстанції вбачається, що дата складення повного тексту не зазначена. Отже, строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції обчислюється з урахуванням вимог статті 123 ЦПК України (у редакції, чинній на час ухвалення рішення суду першої інстанції), тобто з 26 грудня 2016 року.

Також у резолютивній частині рішення суду першої інстанції роз`яснено, що особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга зареєстрована апеляційним судом 04 липня 2019 року, тобто після спливу строку на апеляційне оскарження. Останній день подання апеляційної скарги (з урахуванням вихідних і святкових днів) - 05 січня 2017 року.

Відповідно до частини першої 223 ЦПК України (у редакції, чинній на момент ухвалення рішення суду першої інстанції) рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення у справі Нешев проти Болгарії від 28 жовтня 2004 року).

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення у справі Дія 97 проти України від 21 жовтня 2010 року).

Аналогічний правовий висновок стосовно застосування вказаних норм цивільного процесуального права щодо застосування процесуального строку на оскарження рішення суду викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352св18).

Отже, безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням принципу правової визначеності, який є елементом принципу верховенства права, ст. 10 ЦПК України, не є пропорційним, ст. 11 ЦПК України, та не відповідає завданню цивільного судочинства, визначеному у ст. 2 ЦПК України про справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Аналогічна за наслідками норма містилася у ч. 5 ст. 74 ЦПК України, в редакції, чинної на день ухвалення оскаржуваного рішення, згідно якої судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, копію повного тексту рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 26 грудня 2016 року направлено рекомендованим листом на адресу відповідача - директору ТОВ НВДЦ Агротех (вулиця Демидова, 7, село Примірне, Кам`янсько-Дніпровський район, Запорізька область), яка зазначена у позовній заяві про часткову зміну і доповнення підстав та предмета позову, змісту позовних вимог (а. с. 201- 208, т. 1). Крім того, вказана адреса також зазначена у клопотанні ТОВ НВДЦ Агротех про відкладення розгляду справи як єдина адреса (а. с. 82, т. 1).

Поштове відправлення було повернуто товариством з відміткою пошти - за адресою не проживає , тобто не вручене адресату з незалежних від суду причин. При цьому в апеляційній скарзі ТОВ НВДЦ Агротех зазначило іншу адресу для листування, яку учасник справи всупереч свого процесуального обов`язку не повідомив суду і вона не була відома суду першої інстанції ( АДРЕСА_1 (а. с. 71- 73, т. 2)).

ТОВ НВДЦ Агротех з вересня 2015 року достеменно знало про те, що ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 23 вересня 2015 року цивільну справу призначено до розгляду, тобто, що ця справа розглядається судом і тому відповідно до свого процесуального обов`язку мало діяти добросовісно і забезпечити вчасне отримання повідомлень та процесуальних документів від суду (а. с. 65 т. 1). Недобросовісна процесуальна поведінка учасника справи в силу принципів рівності сторін, верховенства права та пропорційності, ст.ст. 10-12 ЦПК України, накладає на нього тягар отримання усіх негативних наслідків від неї.

04 червня 2019 року ТОВ НВДЦ Агротех звернулося до суду першої інстанції із заявою про ознайомлення з матеріалами справи (а .с. 67, т. 2).

Відповідно до статті 126 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення з апеляційною скаргою) право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, неотримання ТОВ НВДЦ Агротех копії рішення суду у зв`язку зі зміною адреси, про яку суд першої інстанції не був повідомлений, не є поважною причиною пропуску строку, що порушує принцип правової визначеності (res judicata).

Крім того, рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 26 грудня 2016 року надіслано судом до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) 27 грудня 2016 року, зареєстровано - 27 грудня 2016 року, оприлюднено - 30 грудня 2016 року, а також не навів доводів про неможливість ознайомлення заявника, який є юридичною особою, з рішенням суду першої інстанції після його оприлюднення в ЄДРСР.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07 липня 1989 року у справі Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії сформував позицію про те, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Також, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 04 жовтня 2001 року у справі Тойшлер проти Германії (Тeuschler v. Germany) наголосив на тому, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Суд апеляційної інстанції враховує, що ТОВ НВДЦ Агротех було відомо про перебування справи в провадженні районного суду, однак відповідач не проявив зацікавленості у розгляді справи.

З огляду на те, що протягом тривалого періоду (з 26 грудня 2016 року до 04 липня 2019 року, тобто майже на два з половиною роки), ТОВ НВДЦ Агротех не зверталось до суду з заявою про надання інформації щодо руху справи та видачу копії рішення у разі її неотримання, вказане свідчить про те, що подання апеляційної скарги 04.07.2019 є проявом недобросовісної процесуальної поведінки відповідача, що спрямована на порушення принципу правової визначеності.

ТОВ НВДЦ Агротех не надало доказів наявності передбачених у п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 358 ЦПК України підстав для незастосування річного строку на апеляційне оскарження рішення суду і за своїм характером він є таким, що не підлягає поновленню.

Таким чином, у даному випадку відсутні законні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, і вже сплив визначений ч. 2 ст. 358 ЦПК України річний строк, який припинив можливість поновити цей строк.

Враховуючи викладене, слід відмовити ТОВ НВДЦ Агротех у відкритті апеляційного провадження.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Одним із фундаментальних аспекту принципу верховенства права, ст. 10 ЦПК України, є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Принцип правової визначеності вимагає, серед іншого, щоб якщо суди ухвалили остаточне рішення в питанні, то їх рішення не повинно піддаватися сумніву. Винятки з цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру, яких у даному випадку не встановлено.

Відмова у відкритті апеляційного провадження у даному випадку передбачена законом та є пропорційним його легітимній меті - дотримання принципу правової визначеності.

Керуючись ч. 4 ст. 357, 389 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю Навчальний виробничо-дослідний центр Агротех у відкритті апеляційного провадження на Богодухівського районного суду Харківської області від 26 грудня 2016 року, ухвалене у складі судді Кузіної Н.П., по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Навчальний виробничо-дослідний центр Агротех , реєстраційної служби Богодухівського районного управління юстиції у Харківській області, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю БКЗ-Інвест , Державна інспекція сільського господарства в Харківській області, про визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення про державну реєстрацію прав та повернення у володіння земельної ділянки, та за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БКЗ - Інвест про визнання угоди про розірвання договору оренди недійсною.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту підписання, і протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач В.Б. Яцина.

Судді колегії А.В. Котелевець.

О.Ю. Тичкова.