Постанова

від 19.08.2020 по справі 916/3754/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/3754/19 Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Головея В.М.

Суддів: Колоколова С.І., Разюк Г.П.,

секретар судового засідання Арустамян К.А.,

за участю представників сторін:

від позивача - не з`явився,

від відповідача - Садовський А.Ю. (керівник), Швець О.В. (адвокат),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства З відокремленою садибою Садовських

на рішення Господарського суду Одеської області від 12.05.2020

у справі № 916/3754/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Кредо

до Фермерського господарства З відокремленою садибою Садовських

про стягнення 397 327,66 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агро Кредо (далі - Товариство, позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Фермерського господарства З відокремленою садибою Садовських (далі - Господарство, відповідач) про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 269 055,00 грн., 86 297,40 грн. штрафу, пені - 34 837,42 грн., 3% річних - 3 102,00 грн., та інфляційні втрати - 4 035,84 грн.

Позов обґрунтований тим, що на підставі договору поставки, специфікацій та видаткових накладних позивач поставив відповідачу товар, проте останній за поставлений товар розрахувався лише частково та не в повному обсязі, що стало підставою нарахування позивачем на суму заборгованості штрафних санкцій та звернення з відповідним позовом до суду.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.05.2020 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 269 055,00 грн. пеню - 34 837,42 грн., штраф у розмірі 86 297,40 грн., 3% річних - 3102,00 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 899,37 грн., в задоволенні решти часини позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що позивач належно виконав свої зобов`язання за умовами договору поставки, однак відповідач за поставлений товар розрахувався частково та з порушенням встановленого строку оплати. Суд першої інстанції відмовив позивачу в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат, оскільки вартість поставленого позивачем товару була визначена сторонами в договорі в еквіваленті іноземної валюти.

Не погодившись з рішення суду першої інстанції , Господарство звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача 86 297,40 грн. штрафу, 34 837,42 грн. пені та 5 899,37 грн. витрат по сплаті судового збору, в цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з Господарства на користь Товариства 17 259,48 грн. штрафу, 6 967,48 грн. пені, відповідно до клопотання про зменшення розміру штрафу та пені на 80%.

Скаржник не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення розміру стягнення судом пені та штрафу та вважає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

На думку апелянта суд необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу та пені. Так, суд першої інстанції не надав оцінки співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій розміру збитків кредитора, та не врахував специфіку господарської діяльності відповідача, яка має сезонний характер.

Крім цього, відповідач вважає, що в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем збитків внаслідок прострочення боржника, а також відсутні докази, що свідчать про можливе погіршення фінансового стану чи ускладнення в господарській діяльності для кредитора. Також скаржник вказує, що розмір неустойки, нарахованої позивачем має значний розмір, що Господарство фактично виконав зобов`язання, перерахувало позивачу до подачі позову в суд більшу частину боргу в розмірі 310 230,00 грн., а також звертає увагу на скрутне становище господарства та значну кількість зобов`язань перед третіми особами, однак, вказані обставини не були враховані та оцінені судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення.

Представник позивача в судове засідання 19.08.2020 не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про день, час і місце розгляду справи, про поважні причини неявки суд не повідомив та правами, наданими ст. ст. 42, 46 ГПК України, не скористався.

Проте, така неявка представника позивача не перешкоджає розгляду скарги, оскільки, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду про призначення справи до розгляду, явка представників сторін не визнавалась обов`язковою, а матеріали справи дають можливість розглянути скаргу по суті.

Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на те, що всі сторони належним чином повідомлене про дату, час і місце розгляду справи, враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку про розгляд справи за відсутності представника позивача.

В судовому засіданні 19.08.2020 представники відповідача надали пояснення в яких підтримали доводи апеляційної скарги та просили суд задовольнити останню, а рішення частково скасувати.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не обґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 13.05.2019 між Господарством (покупець) та Товариством (постачальник) було укладено договір поставки № 71, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити покупцю насіння, добрива з мікроелементами для позакореневого підживлення, засоби захисту рослин або іншу хімічну продукцію (надалі товар ), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах цього договору.

Згідно п. 1.2 договору кількість та асортимент товару зазначаються в специфікаціях та/або накладних, які є невід`ємними частинами даного договору.

Відповідно до п. 2.1 договору ціна за одиницю, строки, умови оплати та загальна вартість товару зазначаються у специфікаціях до даного договору. У випадку відсутності відповідної специфікації, умови оплати та загальна вартість товару визначаться на підставі видаткових накладних на товар, що поставляється за цим договором.

За умовами п. 2.2 оплата товару здійснюється покупцем в строк, передбачений даним договором, у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів у національній валюті на зазначений в договорі розрахунковий рахунок.

В п. 3.1 договору зазначено, що покупець зобов`язаний сплатити вартість товару відповідно до виставленого постачальником рахунку протягом 3-х календарних днів з моменту отримання рахунку та видаткової накладної на товар.

За положеннями п. 3.2 договору у випадку поставки на умовах оплати товару після його отримання, сторони встановлюють ціну та загальну вартість товару в гривнях, а також визначають еквівалент ціни в доларах США або Євро, по курсу продажу долару США або Євро (відповідно до валюти специфікації) за гривню, що склався на міжбанківському валютному ринку України (за даними сайту http://minfin.com.ua/) на банківський день, що передує підписанню специфікації.

Умовами п. 4.2 сторони визначили, що товар повинен бути поставлений покупцю в строки, вказані у специфікаціях. Допускається поставка товару окремими партіями.

У випадку невиконання чи неналежного виконання договору, сторони несуть відповідальність згідно діючого законодавства та умов даного договору (п. 7.1. договору).

Пунктом 7.2 договору сторони узгодили, що у випадку порушення строків та/або умов оплати товару, покупець зобов`язаний сплатити останньому пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла на час порушення зобов`язання) за кожний день прострочення оплати. При простроченні оплати на строк понад 3 (три) календарних дні, покупець, окрім пені, сплачує штраф у розмірі 20 (двадцяти) відсотків від суми простроченої заборгованості.

За положеннями п. 7.6 договору у разі невиконання покупцем зобов`язань щодо термінів оплати товару та/або невиконання інших зобов`язань, передбачених цим договором, покупець відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості 25% річних від суми зобов`язання, розрахованої відповідно до п. 3.3 цього договору.

Пунктом 7.7 договору передбачено, що сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим договором не припиняється строком, визначеним п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України і здійснюється до моменту повного розрахунку, а строк позовної давності щодо стягнення таких санкцій, відповідно до положень ст. 259 Цивільною кодексу України, продовжується до трьох років.

Відповідальність постачальника в будь-якому випадку обмежується сумою, що дорівнює вартості товару, поставленого покупцеві за цим договором.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. У випадку невиконання або неналежного виконання покупцем вимог даного договору, постачальник має право в односторонньому порядку розірвати договір, надіславши письмове повідомлення покупцю (п. 9.2. Договору).

Крім цього, сторони склали специфікації до договору поставки № 71 від 13.05.2019, а саме:

специфікацію № 1 від 13.05.2019 на загальну суму 203040,00 грн., в якій сторонами погоджені наступні строки для оплати: 40 608,00 грн. до 06.06.2019 (курс дол. США на дату укладення специфікації - 27,00 за 1 грн.) та 162432,00 грн. до 01.08.2019 (курс дол. США на дату укладення специфікації - 27,00 за 1 грн.);

специфікацію № 2 від 29.05.2019 на загальну суму 269 055,00 грн., в якій сторонами погоджені наступні строки для оплати: 269 055,00 грн. до 01.08.2019 (курс дол. США на дату укладення специфікації - 27,00 за 1 грн.);

специфікацію № 3 від 30.05.2019 на загальну суму 107 190,00 грн., в якій сторонами погоджені наступні строки для оплати: 107 190,00 грн. до 01.08.2019 (курс дол. США на дату укладення специфікації - 27,00 за 1 грн.).

Вказані специфікації підписані повноважними представниками сторін, а також скріплені печатками юридичних осіб.

На виконання умов договору та специфікацій до нього позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 579 285,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином завіреними копіями видаткових накладних 05.06.2019 № 232 на суму 12 150,00 грн., від 05.06.2019 № 235 на суму 269 055,00 грн., від 13.06.2019 № 266 на суму 203 040,00 грн., від 26.06.2019 № 313 на суму 95 040,00 грн.

Проте, відповідач за поставлений товар оплатив частково в розмірі 310 230,00 грн., що не заперечується відповідачем.

Відтак, сума заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 269 055,00 грн. (579 285,00 грн. поставленого товару - 310 230,00 грн. сплаченого відповідачем).

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч. ч. 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку, що в порушення умов Договору відповідач не розрахувався з позивачем в повному обсязі у встановлений договором строк, у зв`язку з цим, за останнім рахується заборгованість в розмірі 269 055,00 грн., яка доведена належними та допустимими доказами, відповідач не заперечує проти даної суми боргу, а отже позовна вимога щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 269 055,00 грн. є обґрунтованою і місцевий суд підставно задовольнив позов Товариство в цій частині.

Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, а саме, що апелянт не заперечує проти суми основного боргу, суми 3% річних, штрафу та пені, однак просить задовольнити клопотання про зменшення розміру штрафу та пені на 80 відсотків, здійснити перерозподіл судових витрат пропорційно задоволеним вимогам, судова колегія переглядає рішення саме в частині його оскарження.

Судова колегія зазначає, що клопотання про зменшення розміру штрафу та пені відповідачем також було подано до суду першої інстанції, разом з клопотанням відповідач надав до суду фінансову звітність малого підприємства (баланс) станом на 30.09.2019, звіт про фінансові результати за 9 місяців 2019 року, звіт про збирання врожаю сільськогосподарських культур станом на 01.11.2019 та витяги з єдиного реєстру досудових розслідувань від 12.11.2019.

Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч. 1 ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу неустойки.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам: наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром заборгованості, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків).

Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд.

Слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ураховуючи вищезазначені норми чинного законодавства, колегія суддів зазначає, що зменшення судом суми пені можливо як винятковий випадок у разі доведення належними та допустимими доказами наявності обставин вважати даний випадок винятковим.

Заявлений позивачем до стягнення розмір штрафу та пені складає (86 297,40 грн. + 34 837,42 грн. ) 121 134,82 грн., що становить 45% від суми заборгованості за спірним договором.

Відповідачем не доведено, що причиною прострочення виконання грошового зобов`язання є обставини, які перебувають поза його волею, а стягнення штрафних санкцій у розмірі 121 134,82 грн. є неспівмірним з наслідками порушення, не відповідає засадам розумності і справедливості, перетворюється у несправедливо непомірний тягар для відповідача та може спричинити повне зупинення господарської діяльності товариства.

Отже, матеріали справи не містять доказів на підтвердження винятковості даного випадку, натомість судом першої інстанції встановлено факт невиконання відповідачем зобов`язань за договором поставки, що тягне за собою відповідальність сторін договору у вигляді сплати штрафу, пені та 3% річних. Спірний договір укладений сторонами добровільно, свідомо у травні 2019 року, тобто у період, коли відповідач вже мав фінансові труднощі, про які зазначає у клопотанні про зменшення штрафу та пені на 80%.

Судова колегія враховує баланс інтересів сторін та зазначає, що позивач внаслідок порушення грошового зобов`язання відповідачем по спірному договору, тривалий час не отримував очікуваних результатів від господарської діяльності, однак повного розрахунку за поставлений товар за договором №71 від 13.05.2019 відповідачем не здійснено.

Також, судова колегія зазначає, що фермерське господарство є окремою організаційно-правовою формою господарювання, передбаченою, зокрема, статтею 114 ГК України. Так, згідно з частиною першою зазначеної статті фермерське господарство є формою підприємництва громадян з метою виробництва, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції. Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 42 ГК України встановлено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Частиною 2 ст. 218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Крім цього, судова колегія не приймає до уваги витяги з єдиного реєстру досудових розслідувань від 12.11.2019, оскільки належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом для господарського суду є лише вирок суду в кримінальному провадженні.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для зменшення на 80% пред`явлених до стягнення штрафних санкцій.

За таких обставин, враховуючи, що доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують наявність обставин, які згідно зі ст. 277 Господарського процесуального кодексу України визначені в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч. 4 ст. 269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Господарства залишається без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 12.05.2020 - без змін.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з апеляційним переглядом підлягають віднесенню на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 282-284 ГПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Одеської області від 12.05.2020 року залишити без змін, апеляційну скаргу Фермерського господарства З відокремленою садибою Садовських - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом строку, який обчислюються відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 20.08.2020.

Головуючий суддя: Головей В.М.

Судді: Колоколова С.І.

Разюк Г.П.