Ухвала

від 21.08.2020 по справі 908/3488/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/14/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

21.08.2020 Справа № 908/3488/19

м. Запоріжжя Запорізької області

Суддя Дроздова С.С., розглянувши заяву Фермерського господарства «Таврія» про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 908/3488/19

за позовом Фермерського господарства «Таврія» , (71612, Запорізька область, Василівський район, с. Кам`янське, вул. Молодіжна, буд. 44)

до відповідача Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Кам`янська сільська рада Василівського району Запорізької області, (71612, Запорізька область, Василівський район, с. Кам`янське, вул. Центральна, буд. 21)

про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та визнання Договору оренди землі поновленим

Без виклику учасників справи

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Фермерського господарства «Таврія» до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди землі у редакції від 11.11.2019 та визнання Договору оренди землі від 24.07.2009 поновленим на строк 8 років, на тих самих умовах, які були передбачені договором оренди землі від 24.07.2009 та додатковою угодою від 19.12.2014.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2019 справу № 908/3488/19 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.01.2020 після усунення недоліків позовну заяву прийнято до розгляду суддею Зінченко Н.Г. та відкрито провадження у справі № 908/3488/19, справі присвоєно номер провадження справи 4/14/20, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, до участі у справі № 908/3488/19 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача залучено Кам`янську сільську раду Василівського району Запорізької області, с. Кам`янське Василівського району Запорізької області, підготовче засідання призначено на 12.02.2020.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.02.2020 у справі № 908/3488/19 провадження у справі № 908/3488/19 зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку судового рішення у подібних правовідносинах по справі № 320/5724/17 (провадження № 14-385цс19) і по справі № 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19) Великою Палатою Верховного Суду і набрання законної сили цими судовими рішеннями Великої Палати Верховного Суду.

20.08.2020 до Господарського суду Запорізької області від Фермерського господарства «Таврія» надійшла заява б/н від 14.08.2020 (вх. № 120/08-11/20 від 20.08.2020) про вжиття заходів забезпечення позову, якою заявник на підставі ст., ст. 136, 137 ГПК України просить суд вжити заходи забезпечення позову наступним шляхом: заборонити на підставі п. 2 ст. 52 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вчинювати будь-які реєстраційні дії щодо проведення державної реєстрації прав та/або обтяжень, заборонити вносити будь-які записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зміни до таких записів та/або скасування таких записів, відновлення таких записів, скасування записів про попереднє скасування записів щодо земельної ділянки площею 22,5 га кадастровий номер 2320982200:01:015:0006, яка надавалась для ведення фермерського господарства, розташована на території Кам`янської сільської ради Василівського раолйну запорізької області.

Враховуючи перебування судді Зінченко Н.Г. у відпустці з 17.08.2020 по 31.08.2020, на підставі розпорядження № П-454/20 від 20.08.2020 здійснено повторний автоматизований розподіл, відповідно до витягу з якого розгляд заяви про забезпечення позову передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Розглянувши заяву, дослідивши матеріали даної заяви, суд дійшов висновку, що заява про вжиття заходів забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Відповідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадках невжиття заходів забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

У п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» вказано, що заходи до забезпечення позову застосовуються як гарантія реального виконання рішення суду. При цьому, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Як передбачає ч. 4 ст. 137 ГПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

В обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову заявник посилається на те, що предметом розгляду у справі №908/3488/19 є визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та визнання Договору оренди землі поновленим щодо земельної ділянки площею 22.5 га, кадастровий номер № 2320982200:01:015:0006, розташованої на території Камянської сільської ради, Василівського району Запорізької області.

Виходячи зі змісту позовних вимог та визначених ФГ Таврія підстав позову, позивачем оспорюється відмова відповідача в поновленні договору оренди земельної ділянки та позов направлений на встановлення права позивача щодо поновлення такого договору. Отже, об`єктом спірних правовідносин у цій справі є речове право оренди на земельну ділянку.

Законом не передбачено обов`язку відповідача щодо повідомлення орендаря чи особи, з якою наявний спір про право, щодо наміру вчинення дій зі спірними земельними ділянками або про самі факти вчинення таких дій.

Тобто, має місце існування обставин, відповідно до яких, здійснення відповідачем за час вирішення даного спору дій із спірною земельною ділянкою, фактично порушить принцип ефективного судового захисту прав і інтересів позивача в обраний ним спосіб в межах даного спору, адже зумовить необхідність з метою відновлення порушених прав звертатися до набувачів речових прав на цю земельну ділянку з інших підстав.

Поділ, надання в оренду чи об єднання земельної ділянки призведе до припинення цієї земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, що також унеможливить ефективний спосіб захисту у даній справі.

Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» , достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Крім того, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що міститься в матеріалах справи, спірна земельна ділянка знаходиться в державній власності.

За таких обставин, суд вказує на те, що позивачем не обґрунтовано та не надано жодних доказів, які свідчили б про те, що не здійснення заборони на підставі п. 2 ст. 52 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вчинювати будь-які реєстраційні дії щодо проведення державної реєстрації прав та/або обтяжень, заборонити вносити будь-які записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зміни до таких записів та/або скасування таких записів, відновлення таких записів, скасування записів про попереднє скасування записів щодо земельної ділянки площею 22,5 га кадастровий номер 2320982200:01:015:0006 може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі за умови задоволення позову. А також, що запропоновані заявником заходи до забезпечення позову не матимуть наслідком порушення його законних прав і інтересів, що є не припустимим.

Крім того, як зазначалося вище, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Однак, заявником не надано доказів на підтвердження реальних обставин, про які зазначає у заяві про забезпечення позову, крім того, суд звертає увагу, що заявник не є власником земельної ділянки та рішення по даній справі ще не прийнято, що виключає вимоги заявника викладені у даній заяві.

За приписами чинного процесуального кодексу особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем (відповідачами) дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання. Саме лише посилання в заяві на те, що невжиття судом заходів забезпечення позову невжиття таких заходів унеможливить ефективний захист або поновлення порушених (оспорюваних прав) та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду в даній справі, без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Також слід зазначити, що вжиття передбачених статтею 137 Господарського процесуального кодексу України заходів до забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком.

Отже, самі лише посилання позивача, виходячи із власних нічим не підтверджених припущень (передбачень, прогнозів) на існуючу, на його думку, без надання відповідних доказів, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Крім того, слід зазначити, що матеріали заяви про забезпечення позову містять довідку Начальника аналітично-статистичного відділу Сірік Ю.Д. від 20.08.2020 про те, що відсутнє підтвердження зарахування судового збору до Державного бюджету України.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

У ХВ А Л И В:

У задоволенні заяви Фермерського господарства «Таврія» про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 908/3488/19 відмовити.

Ухвалу надіслати сторонам у справі.

Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 235 ГПК України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення (підписання).

Ухвалу підписано 21.08.2020.

Повний текст ухвали буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя С.С. Дроздова