Постанова

від 20.08.2020 по справі 815/2871/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 815/2871/15

адміністративне провадження № К/9901/13862/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Малого приватного підприємства "Горізонт" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2015 року (суддя Харченко Ю.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року (головуючий суддя Скрипченко В.О., судді: Золотніков О.С., Осіпов Ю.В.) у справі за позовом Малого приватного підприємства "Горізонт" до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів,

В С Т А Н О В И В :

В травні 2015 року Мале приватне підприємство "Горізонт" (далі - Підприємство, позивач) звернулось до суду з позовом до Одеської митниці ДФС (далі - Митниця, відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару від 22 квітня 2015 року №500060001/2015/610040/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22 квітня 2015 року №500060001/2015/00105.

Обґрунтовуючи позовну заяву, Підприємство вказувало, що визначення митним органом митної вартості товару, який ввозився на митну територію України, по шостому (резервному), а не по першому (за ціною договору), як було здійснено позивачем, методу суперечить вимогам Митного кодексу України (далі - МК України), оскільки декларантом було надано всі необхідні документи для ідентифікації товару, що ввозився, та підтвердження заявленої ним митної вартості останнього.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи такі рішення, суди, дослідивши обставини справи, прийшли до висновку, що у зв`язку із непідтвердженням Підприємством правильності визначення митної вартості імпортованого товару за ціною договору (контракту), відповідачем правомірно скориговано останню за другорядним методом.

Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, Підприємство звернулось до суду з касаційною скаргою, в якій просило їх скасувати з підстав, що вже наводились ним в позовній заяві, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідач в письмових запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до наступного висновку.

Судами встановлено, що 20 лютого 2015 року між Підприємством (як покупцем) та Компанією Teknik Panel Ltd.Sti (як продавцем) укладено контракт №2/15, згідно з пунктами 1.1, 2.1, 2.4 якого продавець продає та відвантажує, а покупець купує та приймає обладнання для водопостачання, опалення, каналізації, сантехніки та кондиціонування повітря та комплектуючі до даного обладнання на умовах EXW Стамбул у відповідності до INCOTERMS 2010. Базис постачання зазначається в інвойсі. Ціни на товари зазначаються в інвойсах, які є невід`ємною частиною даного контракту та видаються на кожну партію товару. Вартість контракту складає 490 000 доларів США.

Відповідно до інвойсу №106927-106928 від 02 квітня 2015 року між Підприємством та Компанією Teknik Panel Ltd.Sti погоджено поставку товару - радіаторів панельних, несекційних для центрального опалення з неелектричним нагрівом, виготовлених зі сплаву на основі заліза (вироби з чорних металів) та не комбінованих з іншими матеріалами, які зовні мають лакофарбове покриття на основі складних поліефірів та епоксидів, з боковим підключенням до систем центрального опалення в асортименті, всього 1319 шт.; в комплект до радіаторів входять вироби для кріплення: 4 кріпильних різьбових вироби (шурупи металеві оцинковані); 1 кран з латуні, 1 заглушка, 4 циліндроподібних вироби, з полімерного матеріалу (дюбелі), 4 насадки на кріплення до радіаторів (вироби складної форми, виготовлені з матеріалу білого кольору, розмірами 14.1x9.2x6.4мм); вироби зі сплаву на основі заліза (оцинковані) для кріплення радіаторів, без вмонтованих вентилів; дані панельні радіатори призначені для систем водяного опалення як теплообмінні прилади для передачі тепла від теплоносія до приміщень.

З метою здійснення митного оформлення вказаного товару Підприємством подано до Митниці митну декларацію №500060001/2015/008521 від 20 квітня 2015 року, в якій митну вартість товару визначено за основним методом - ціною договору (контракту) й до якої додано: зовнішньоекономічний контракт від 20 лютого 2015 року №2/15, інвойс №106927-106928 від 02 квітня 2015 року, копію декларації країни відправника від 02 квітня 2015 року №15410300ЕХ019019, платіжне доручення від 30 березня 2015 року №25, картку обліку особи, яка здійснює операцію з товарами, морську накладну, СМR (міжнародну автомобільну накладну) від 14 квітня 2015 року №1332, коносамент, довідку про транспорті витрати від 14 квітня 2015 року №1404, прейскурант виробника товару (прайс-лист), висновок експерта від 20 квітня 2015 року №20-34/04-2015, розрахунок ціни (калькуляцію), акт про проведення фізичного огляду товарів та інших предметів від 20 квітня 2015 року, акт про невідповідність товарів відомостям, зазначеним у документах, необхідних для здійснення митного контролю, про пошкодження товарів чи їх упаковки або маркування від 20 квітня 2015 року.

Під час перевірки Митницею наданих в підтвердження митної вартості товару документів встановлено, що в платіжному дорученні №25 від 30 березня 2015 року міститься посилання на зовнішньоекономічний інвойс, реквізити якого не відповідають поданому з метою здійснення митного оформлення товару документу, у зв`язку з чим митним органом зобов`язано позивача протягом 10-ти календарних днів надати додаткові документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, висновки про якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, інформацію біржових організацій про вартість сировини, копію митної декларації країни відправлення (з перекладом на українську мову), договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається.

На виконання зазначених вимог Підприємство подало оборотно-сальдову відомість по рахунку 632 за період з 01 квітня 2015 року по 21 квітня 2015 року, переклад експортної декларації країни відправлення, інформацію про вартість сировини (сталі), роздруковану з мережі інтернет (сайт Лондонської біржі металу), а також повідомило, що не може подати інші додаткові документи щодо підтвердження митної вартості товару у десятиденний строк.

За результатами розгляду питання щодо митного оформлення визначеного у митній декларації №500060001/2015/008521 від 20 квітня 2015 року товару Митницею прийнято рішення від 22 квітня 2015 року №500060001/2015/610040/2 про коригування митної вартості товарів, відповідно до якого таку вартість обраховано за резервним методом, а також складено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22 квітня 2015 року №500060001/2015/00105.

Так в оскаржуваному рішенні вказано, що в поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та ознаки неавтентичності, зокрема, в платіжному дорученні №25 від 30 березня 2015 року міститься посилання на зовнішньоекономічний інвойс, реквізити якого не відповідають поданому з метою здійснення митного оформлення товару документу, а в поданій оборотно-сальдовій відомості відсутні посилання на зовнішньоекономічний контракт №2/15 від 20 лютого 2015 року, при цьому Підприємство здійснює зовнішньоекономічну діяльність із Компанією Teknik Panel Ltd.Sti по декільком контрактам, в зв`язку з чим неможливо співвіднести відомості оборотно-сальдової відомості із даною поставкою товару.

Не погодившись з рішенням Митниці щодо коригування митної вартості товарів та карткою відмови, Підприємство звернулось до суду з позовом у даній справі.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).

Так частинами 1 - 3 статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами 1 - 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (частина 1 статті 64 Резервний метод МК України).

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

За змістом частин 1 - 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини 5 - 6 статті 53 МК України).

Згідно із частинами 1 - 3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

В той же час частиною 6 зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (частина 12 статті 264 МК України).

Отже митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Разом з тим суди, дослідивши документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, встановили, що в платіжному дорученні №25 від 30 березня 2015 року міститься посилання на зовнішньоекономічний інвойс (№2015/03 від 24 березня 2015 року), реквізити якого не відповідають інвойсу, що поданий під час митного оформлення імпортованого товару (№106927-106928 від 02 квітня 2015 року), при цьому в додатково поданій Підприємством оборотно-сальдовій відомості по рахунку 632 за період з 01 квітня 2015 року по 21 квітня 2015 року відсутні відомості щодо сплати коштів саме за зовнішньоекономічним контрактом від 20 лютого 2015 року №2/15, укладеним між Підприємством та Компанією Teknik Panel Ltd.Sti .

В той же час, як також встановлено судами, Підприємство здійснює зовнішньоекономічну діяльність по декількох зовнішньоекономічних контрактах, укладених із вказаною компанією, що, в свою чергу, виключає можливість співставлення даних, вказаних в оборотно-сальдовій відомості, із зовнішньоекономічною поставкою, митне оформлення якої є предметом спірних правовідносин.

Водночас, як вже зазначалось в цій постанові, відповідно до пункту 5 частини 2 статті 53 МК України платіжні та/або бухгалтерські документи, які подаються під час митного оформлення товару, повинні достеменно підтверджувати його вартість та містити реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

За наведеного, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що у Митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої позивачем митної вартості товару, яка була нижчою від цін на такий товар, за якими вже здійснено митне оформлення, а відтак нею підставно витребувано у Підприємства додаткові документи, тобто надано йому можливість підтвердити заявлену за основним методом митну вартість, натомість витребувані документи позивачем у повному обсязі надано не було, як і не обґрунтовано неможливості їх подання; інших же способів, ніж витребування органом доходів і зборів додаткових документів, для узгодження із декларантом митної вартості товару законодавчими нормами не передбачено.

Відтак, оскільки позивач/декларант не надав додаткових документів у Митниці не було можливості застосувати визначену ним митну вартість, що, в свою чергу, послугувало підставою для коригування останньої за резервним методом, при цьому відповідачем послідовно доведено неможливість застосування попередніх методів оцінки.

Враховуючи викладене, висновок судів попередніх інстанцій у справі, що розглядається, про відсутність правових підстав для визнання протиправними і скасування рішення Митниці про коригування митної вартості товару від 22 квітня 2015 року №500060001/2015/610040/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22 квітня 2015 року №500060001/2015/00105 ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень, й не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених судами обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Малого приватного підприємства "Горізонт" залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва В.П. Юрченко