Постанова

від 17.08.2020 по справі 457/919/16-ц

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 457/919/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Марчук В.І.

Провадження № 22-ц/811/2066/19 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

:

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2020 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Мікуш Ю.Р.

Суддів: Приколоти Т.І., Савуляка Р.В.

розглянувши у м.Львові цивільну справу № 457/919/16-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 02 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Гарант , треті особи без самостійних вимог на предмет спору- ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 про визнання недійсним правочину,-

в с т а н о в и в :

23.08.2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , ЖБК Гарант третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору- ОСОБА_3 про визнання недійсним правочину.

В обґрунтування позову посилається на те, що Договором про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 23.05.2015 року, укладеним між ОСОБА_2 та Обслуговуючим кооперативом Житлово-будівельний кооператив Гарант (далі ЖБК Гарант) порушуються його права та інтереси як стягувача по виконавчих провадженнях на загальну суму 3 338 103, 91 грн. Вважає, що оскільки він, позивач ОСОБА_1 є стягувачем у примусовому порядку заборгованості з ОСОБА_3 , то незавершене будівництво житлового будинку готовністю 28% разом із земельною ділянкою площею 0,1056 га кадастровий номер 4611500000:09:002:0053 за адресою АДРЕСА_1 є одним із майна, на яке може бути звернено стягнення для погашення заборгованості. Зазначає, що на земельній ділянці площею 0,0400 га, починаючи з 2012 року наявне незавершене будівництво п`ятиповерхового житлового будинку, яке зареєстроване на праві власності за ОСОБА_3 , відтак спірний договір укладений з порушенням норм матеріального права, оскільки при укладенні такого правочину не визначено правовий статус нерухомого майна, що розташоване на даній земельній ділянці, та яке фактично належить третій особі- ОСОБА_3 і перебуває під обтяженням по виконавчих провадженнях про стягнення заборгованості на користь позивача.

Оскаржуваним рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 02 квітня 2019 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Рішення суду оскаржив позивач ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі посилається на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права. Зазначає у апеляційній скарзі, що починаючи з лютого 2016 року на виконанні відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Львівській області перебуває зведене виконавче провадження ВП № 52005462 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 3 338 103, 91 грн. та 403 662,96грн.

Боржник ОСОБА_3 всіма способами намагається уникнути виконання рішення судів, вивести нерухоме майна, яке йому належало на праві власності з-під арештів органів ДВС та запобігти подальшого його примусового продажу.

Посилається на те, що речові права на підставі Договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 23.05.2015 року було зареєстровано 05.08.2015 року (номер запису 10735348) відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інших за № 41992843 від 10.08.2015 року.

Однак, як вбачається із Плану земельної ділянки з кадастровим номером 4611500000:09:002:0062 площею 0,0400 га на даній земельній ділянці вже у 2012 році було позначене незавершене будівництво п`ятиповерхового житлового будинку, тобто таке вже існувало на момент укладення спірного Договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 23.05.2015 року, укладеного відповідачами у даній справі.

Зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 4611500000:09:002:0062 площею 0,0400 га є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 4511500000:09:002:0053 площею 0,1056 га.

Із змісту Договору вбачається, що Відповідач -2 ( ЖБК Гарант ) зобов`язується надати у власність Відповідача-1 ( ОСОБА_2 ) двохкімнатну квартиру загальною площею 51,00 кв.м, яка буде розташована на другому поверсі по лівій стороні сходової клітки та однокімнатну квартиру загальною площею 41,65 кв.м, яка буде розташована на другому поверсі по лівій стороні сходової клітки у житловому будинку, для будівництва якого і передається земельна ділянка.

Враховуючи те, що на земельній ділянці площею 0,0400 га починаючи з 2012 року наявне незавершене будівництво багатоквартирного п`ятиповерхового житлового будинку, яке зареєстроване на праві власності за ОСОБА_3 і дана обставина не заперечується відповідачами, вважає, що спірний Договір укладений з порушенням норм матеріального права, оскільки при укладенні такого правочину не визначено правовий статус нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці та яке фактично належить іншій особі- ОСОБА_3 та перебуває під обтяженням по виконавчих провадженнях про стягнення заборгованості на користь позивача у даній справі.

Порушення норм процесуального права полягає в тому, що суд, залучаючи до участі у справі третіх осіб без мотивованої ухвали, не зазначив в чому полягає порушення їх прав, що не відповідає вимогам ст. 53 ч.5 ЦПК України.

Звертає увагу суду на те, що 27 листопада 2017 року рішенням Трускавецького міського суду у справі № 457/918/16-ц було визнано недійсним аналогічний договір про право забудови земельної ділянки (Договір суперфіцію) від 08.05.2016 року, укладений між ОСОБА_4 та ЖБК Гарант .

Просить скасувати оскаржуване рішення суду, ухвалити нове про задоволення позову, вирішити питання розподілу судових витрат.

Відповідно до ст. 360 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоч належним чином були повідомлені про день і час слухання справи.

Справа судом призначалася неодноразово, однак через карантинні заходи та у зв`язку з поданими клопотаннями учасників справи була відкладена.

Відповідно до частини другої ст.372 ЦПК неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про день і час слухання справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно чаcтини другої ст.247 ЦПК у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

За приписами ст.4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Матеріалами справи та судом встановлено, що позивач по справі ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом про визнання недійсним Договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 23.05.2015 року, укладеного між ОСОБА_2 та обслуговуючим кооперативом Житлово-будівельний кооператив Гарант (далі ОК ЖБК Гарант ).

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 28.02.2012 року у справі № 2/1324-405/11 було задоволено позов ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів у розмірі 362 785,20 доларів США у зв`язку з невиконанням умов попередніх договорів, укладених між позивачем і відповідачем.

Зазначене рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 28.02.2012 року частково скасовано рішенням Апеляційного суду Львівської області від 30.05.2012 року у даній справі та вирішено стягувати зазначені кошти по курсу згідно умов попередніх договорів у національній валюті в розмірі 1 813 927, 50 грн.

Зазначене рішення набрало законної сили та залишене без змін Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.01.2013 року.

Постановою державного виконавця Трускавецького МУЮ від 12.06.2012 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2/1324-405/11 від 11.06.2012 року, накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_3 в межах суми стягнення, в тому числі на незавершене будівництво житлового будинку готовністю 28% разом із земельною ділянкою площею 0,1056 га, кадастровий номер 4611500000:09:002:0053 за адресою АДРЕСА_1 .

09.02.2016 року позивачем ОСОБА_1 пред`явлено до виконання виконавчий лист, виданий Галицьким районним судом Івано-Франківської області 08.02.2016 року по справі № 2/341/541/15 про стягнення з ФОП ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 1 524 176,41 грн., виконавче провадження по примусовому виконанню якого було об`єднано з попереднім виконавчим провадженням за № 32999885 на підставі Постанови державного виконавця від 26.02.2016 року. Отже, на даний час позивач ОСОБА_1 є стягувачем у примусовому порядку заборгованості з ОСОБА_3 в сумі 3 338 103,91 грн.

Зазначене незавершене будівництво багатоквартирного житлового будинку готовністю 28% разом із земельною ділянкою площею 0,1056 га кадастровий номер 4611500000:09:002:0053 за адресою АДРЕСА_1 є одним із майна, на яке може бути звернуто стягнення для погашення заборгованості.

Вважає, що внаслідок укладення такого Договору порушуються його права та інтереси як стягувача по виконавчих провадженнях на загальну суму 3 338 103,91 грн. Дане майно зареєстровано за ОСОБА_3 09.09.2008 року у Реєстрі прав власності на нерухоме майно (реєстраційний номер 24644256, відмітка про реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 13180194 від 09.02.2016 року, що підтверджується Інформаційною довідкою за № 65185438 від 05.08.2016 року.

На спірній земельній ділянці згідно Плану земельної ділянки з кадастровим номером 4611500000:09:002:0062 площею 0,0400 га вже у 2012 році було позначено незавершене будівництво п`ятиповерхового житлового будинку, отже таке вже було в наявності і на момент укладення спірного Договору з відповідачем про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 23.05.2015 року. На даний час незавершене будівництво житлового будинку становить п`ятиповерховий багатоквартирний будинок із закінченими фасадними роботами. Відтак, земельна ділянка з кадастровим номером 4611500000:09:002:0062 площею 0,0400га є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 4611500000:09:002:0053 площею 0,1056 га. На зазначене суд першої інстанції не звернув уваги та не дав цьому відповідної правової оцінки.

Відповідно до ч.1 ст.413 Цивільного кодексу України (далі ЦК) власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту.

За змістом ст.102-1 ч.1 Земельного кодексу України (далі ЗК) право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України.

Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) може виникати також на підставі заповіту.

Із змісту речового права по Договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 23.05.2015 року відповідач-2 зобов`язався надати у власність відповідачу-2 двохкімнатну квартиру загальною площею 51,00 кв.м на другому поверсі по лівій стороні сходової клітки та однокімнатну квартиру загальною площею 41,65 кв.м на другому поверсі по лівій стороні сходової клітки у житловому будинку, для будівництва якого надається земельна ділянка.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції не врахував, що на спірній земельній ділянці розташований багатоквартирний п`ятиповерховий житловий будинок, який знаходиться під обтяженням по виконавчих провадженнях з 2011 року та належить на праві власності ОСОБА_3 , що не заперечили відповідачі. Внаслідок укладення спірного Договору, речові права ОСОБА_3 перейшли до третіх осіб, що є наслідком того, що рішення попередніх судів про стягнення з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 заборгованості в сумі 3 338 103,91 грн. можуть бути не виконані, що призведе до порушення права позивача як стягувача у виконавчих провадженнях, де боржником є ОСОБА_3 та спірним рішенням суду першої інстанції фактично виводилось майно з-під арешту органів виконавчої служби.

Із долучених до матеріалів справи документів, з ухвали Трускавецького міського суду від 09 грудня 2016 року у справі № 2-1324-4-5/11, яка залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 23.05.2017 року слідує, що ОСОБА_3 залишився власником багатоповерхового житлового будинку по АДРЕСА_1 , проводив будівельні роботи, 01.04.2016 року здав будинок в експлуатацію.

Відповідно до ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою, третьою, п`ятою та шостою статті цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував свою відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з посиланням на відсутність будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про удаваність чи фіктивність спірного договору.

І Із врахуванням вище зазначених обставин, суд приходить до висновку, що укладений Договір про право забудови земельної ділянки (договір суперфіцію) від 23.05.2015 року за своїм змістом суперечить актам цивільного законодавства, а саме положенням ст. 413 ч.1 ЦК, ст.. 102-1 ч.1 ЗК, якими чітко визначається право лише власника земельної ділянки на передачу її в користування третім особам, в т.ч. на правах користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій).

Колегія суддів зазначає, що судом помилково залучено до участі у справі третіх осіб, права яких позивачем не оскаржуються, а внаслідок подачі позову про визнання недійсним Договору суперфіцію не порушуються.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про підставність доводів апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 376 ч.1 п3,4 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із ст. 141 ЦПК суд проводить розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.3,4, 383, 384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити.

Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 02 квітня 2019 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати недійсним Договір про право забудови земельної ділянки ( Договір суперфіцію) від 23.05.2015 року, укладений між ОСОБА_2 та Обслуговуючим кооперативом Житлово-будівельним кооперативом Гарант .

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ) та Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Гарант ( ЄДРПОУ 38840987) в користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) судові витрати по справі в рівних частках по 689,02 грн. що в сумі становить 1 378,04 грн.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст.ст. 389-391 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 17 серпня 2020 року.

Головуючий Ю.Р.Мікуш

Судді: Т.І.Приколота

Р.В.Савуляк