Рішення

від 20.08.2020 по справі 902/585/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" серпня 2020 р. Cправа № 902/585/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Крона плюс" (вул. Панаса Мироного, 16/13, м. Київ, 01011)

до : Відділу освіту Літинської районної державної адміністрації (вул. Героїв Чорнобиля, 15, см. Літин, Літинський район, Вінницька обл., 22300)

про стягнення 183765,05 грн

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Резніченко Ю.В.

позивача: не з`явився

відповідача: Бовкун І.А.

В С Т А Н О В И В :

10.06.2020 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Крона плюс" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Відділу освіту Літинської районної державної адміністрації про стягнення 183 765,05 грн.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 902/585/20 розподілено судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою суду 15.06.2020 р. відкрито провадження у справі № 902/585/20. визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 30.06.2020 р.

На визначену дату судом в судове засідання представники сторін не з`явились. При цьому, учасники судового процесу повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи ухвалою суду, зокрема у матеріалах справи міститься поштове повідомлення про вручення ухвали суду позивачу та відповідачу.

30.06.2020 р. на електронну пошту суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву без електронного цифрового підпису.

Суд долучає вказаний відзив до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 30.06.2020 р. розгляд справи по суті відкладено на 20.08.2020 р.

В судове засідання 20.08.2020 р. з`явився представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений, про що свідчить поштове повідомлення № 2101802842862 від 07.07.2020 р.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Розгляд справи здійснювався з фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з підстав вказаних у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

07.10.2019 р. між ТОВ Компанія Крона плюс (Виконавець, Позивач) та Відділом освіти Літинської районної державної адміністрації (Замовник, Відповідач) було укладено Договір № 52 про надання послуг.

Згідно з п. 1.1. Договору, Замовник доручив, а Виконавець зобов`язався надати такі послуги: Поточний ремонт та гідрохімічне очищення системи опалення ЗОШІ-ІІІ ступенів в с. Дашківці Літинського району Вінницької області.

Відповідно до п.1.2. договору Замовник зобов`язується своєчасно прийняти і оплатити послуги, які визначені у п. 1.1. договору.

Загальна сума договору відповідно до п. 2.1. Договору становила: 169 998,00 грн.

Окрім вказаного договору, між сторонами було узгоджено та підписано наступні документи: Договірна ціна; Дефектний акт.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що за надані послуги згідно п.1.1. договору Замовник сплачує виконавцю суму, яка буде визначена актом (актами) здачі - прийняття наданих послуг.

Пунктом 3.2. договору встановлено, що оплата здійснюється протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту підписання обома сторонами актів виконаних робіт в безготівковій формі шляхом перерахування Замовником грошових коштів на поточний рахунок Виконавця.

Пунктом 3.3 Договору № 52 передбачено кінцевий термін оплати - не пізніше 31.12.2019 р.

Матеріалами справи стверджується, що 15.10.2019 р. Виконавець виконав взяте на себе зобов`язання по договору про що Сторонами було погоджено, підписано та скріплено печатками Акт здачі-приймання робіт (№ КБ-2в) та Довідку про вартість виконаних робіт (№ КБ-3) на загальну суму 169 998,00 грн.

Несплата відповідачем наявної заборгованості за договором слугувала підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 12 708,05 грн пені; 1 059,00 грн 3 % річних.

Відповідач проти позову заперечує, з підстав вказаних у відзиві на позовну заяву, а саме зазначено: ТОВ Компанія Крона плюс було надано послуги з поточного ремонту та гідрохімічного очищення системи опалення ЗОШ І-ІІІ ступенів с. Дашківці Літинського району Вінницької області за договором № 52 від 07.10.2019 р. та виставлено рахунок в сумі 169 998, 00 грн. Відповідач вказує, що засновником є Дашківецька сільська рада, а балансоутримувачем відділ освіти Літинської РДА, тому 100 000 грн мала перерахувати сільська рада, а 69 998, 00 грн - відділ освіти Літинської РДА. Сільською радою було перераховано тільки частину коштів у розмірі 49 929,00 грн. Так як договір не зареєстровано в Державній казначейській службі України за відсутністю коштів, між Замовником та Виконавцем робіт була домовленість перерахувати наявну частину коштів, але за умови надати договір, Акт приймання виконаних будівельних робіт та довідку про вартість виконаних робіт на суму 49 929,00 грн., щоб опублікувати звіт про договір у системі прозоро та зареєструвати його в Державній казначейській службі України. Таким чином, було підписано договір про надання послуг №120 від 23.12.2019 р. та перераховано кошти на рахунок ТОВ Компанія Крона плюс . З врахуванням викладеного відділ освіти заперечує щодо своєї заборгованості у загальній сумі 183 765,05 грн.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Судом встановлено, що 07.10.2019 р. між ТОВ Компанія Крона плюс та Відділом освіти Літинської районної державної адміністрації було укладено Договір № 52 про надання послуг. Умовами договору сторони погодили, що Замовник доручив, а Виконавець зобов`язався надати такі послуги: Поточний ремонт та гідрохімічне очищення системи опалення ЗОШ І-ІІІ ступенів в с. Дашківці, Літинського району, Вінницької області. Загальна сума договору відповідно до п. 2.1. договору становила: 169 998,00 грн. Пунктом 3.3 Договору № 52 передбачено кінцевий термін оплати - не пізніше 31.12.2019 р.

За своєї правовою природою договір укладений між сторонами є договором підряду (ст. 837 ЦК України), тому правовідносини сторін регулюються, зокрема, Главою 61 ЦК України.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

За змістом ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Цивільні права та обов`язки (ч. 1, 2 ст. 11 ЦК) виникають із дій осіб, які передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Правочин (ч.ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України) може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Зміст господарського договору на підставі ст.180 ГК України становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджених сторонами, так і тими, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Господарський договір (ст.181 ГК України) за загальним правилом викладається в формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Суд зазначає, що між сторонами при укладенні договору № 52 про надання послуг від 07.10.2019 р. було досягнуто всіх істотних умов.

Матеріалами справи стверджується, що 15.10.2019 р. Виконавець виконав взяте на себе зобов`язання по договору про що Сторонами було погоджено, підписано та скріплено печатками Акт здачі-приймання робіт (№ КБ-2в) за жовтень 2019 року та Довідку про вартість виконаних робіт (№ КБ-3) на загальну суму 169 998,00 грн.

Суд зауважує, що відповідачем не заявлено жодних претензій стосовно якості виконаних робіт або прострочення строку здачі виконаних робіт ні на момент їх прийняття, ні на момент подання даного позову.

Натомість матеріали справи не містять розрахунків зі сторони відповідача за виконані роботи.

Суд вважає за необхідне спростувати твердження відповідача викладені у відзиві на позовну заяву, а саме щодо того, що відповідачем було перераховано частину коштів у розмірі 49 929,00 грн та оскільки договір не було зареєстровано в Державній казначейській службі України за відсутністю коштів, між Замовником та Виконавцем робіт була домовленість перерахувати наявну частину коштів, але за умови надати договір, Акт приймання виконаних будівельних робіт та довідку про вартість виконаних робіт на суму 49 929,00 грн., щоб опублікувати звіт про договір у системі прозоро та зареєструвати його в Державній казначейській службі України. Таким чином, було підписано договір про надання послуг №120 від 23.12.2019 р. та перераховано кошти на рахунок ТОВ Компанія Крона плюс .

Суд дослідивши дані докази зазначає, що Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування (ст. 76 ГПК України).

Відтак, належним доказом, який містить відомості про господарську операцію є первинний документ. При цьому, господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Суд зазначає, що відповідачем в якості доказів часткового виконання договору № 52 про надання послуг від 07.10.2019 р., а саме в частині сплати коштів надано: звіт про договір про закупівлю за № 120 від 23.12.2019 р., акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 р. за договором про закупівлю за № 120 від 23.12.2019 р., довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2019 р. за договором про закупівлю за № 120 від 23.12.2019 р. та платіжне доручення № 5098 від 27.12.2019 р. на суму 49 929,00 грн з призначенням платежу за договором про закупівлю за № 120 від 23.12.2019 р.

Суд дослідивши вищевказані докази дійшов висновку, що останні не можуть бути доказом виконання умов договору № 52 про надання послуг від 07.10.2019 р., оскільки останні не містять необхідних реквізитів для визнання такого доказу первинним документом. Отже дані документи є тими доказами, що підтверджують виконання відповідачем договору про закупівлю за № 120 від 23.12.2019 р., який не являється предметом розгляду у даній справі.

Таким чином, відповідачем не надано до суду доказів на спростування заявлених позовних вимог та в невиконанні зобов`язання щодо сплати коштів за виконані роботи.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення 169 998,00 грн заборгованості за виконані роботи правомірною та обґрунтованою та задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача 12 708,05 грн - пені, та 1 059,00 грн - 3% річних, внаслідок чого суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.п. 3, 4 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст.230 ГК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст.548 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до п.6.4. договору при несвоєчасній оплаті Замовником вартості наданих послуг, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день перевищення терміну сплати від суми не перерахованих коштів.

Здійснивши перевірку правильності нарахування 3 % річних та пені, згідно доданого розрахунку із врахуванням положень ч.5 ст.254 ЦК України, за допомогою калькулятора інформаційно-правової системи "ЛІГА:ЗАКОН" судом не виявлено помилок в обрахунку 3 % річних, а відносно пені виявлено помилку, в зв`язку з чим, здійснено перерахунок, за наслідком чого з відповідача підлягає до стягнення 8 425,58 грн - пені, та 1 059,00 грн - 3% річних. В решті стягнення пені слід відмовити.

За змістом ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування позовних вимог позивача, в тому рахунку доказів погашення заборгованості.

Виходячи вищевказане, позов підлягає задоволенню частково.

В силу приписів ст. 129 ГПК України витрати на сплату судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1 . Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відділу освіту Літинської районної державної адміністрації (вул. Героїв Чорнобиля, 15, см. Літин, Літинський район, Вінницька обл., 22300, код ЄДРПОУ 02141383 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Крона плюс" (вул. Панаса Мироного, 16/13, м. Київ, 01011,ЄДРПОУ 32492718) 169 998,00 грн основної суми боргу; 8 425,58 грн пені; 1 059,00 3 % річних та 2 692,24 грн витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

5. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 25 серпня 2020 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Панаса Мироного, 16/13, м. Київ, 01011)

3 - відповідачу (вул. Героїв Чорнобиля, 15, см. Літин, Літинський район, Вінницька обл., 22300)