Ухвала

від 21.08.2020 по справі 911/1111/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.uа

УХВАЛА

"21" серпня 2020 р. Справа № 911/1111/20

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту"

про стягнення вартості частини майна товариства пропорційно до частки заявника в статутному капіталі у розмірі 17464000,00 грн та 346417,05 грн 3% річних, 488992,00 грн інфляційних втрат

встановив:

У провадженні Господарського суду Київської області (суддя Рябцева О.О.) перебуває справа №911/1111/20 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" про стягнення вартості частини майна товариства пропорційно до частки заявника в статутному капіталі у розмірі 17464000,00 грн та стягнення 346417,05 грн 3% річних, 488992,00 грн інфляційних втрат, що разом складає 18299409,05 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він був учасником ТОВ "Промислові засоби індивідуального захисту" з часткою, яка відповідала 50% статутного капіталу товариства та складала 2100000,00 грн та вийшов зі складу учасників товариства 14.09.2018. За доводами позивача обставини його виходу з товариства на підставі заяви та набуття ним права на отримання вартості частини його майна були предметом судового розгляду у справі №911/197/19.

Однак, як зауважив позивач, належна йому вартість частини майна товариства відповідачем не тільки не виплачена, а навіть не розрахована, що свідчить про недотримання відповідачем вимог ч.ч. 6, 7, 11 ст. 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", положень пунктів 5.1.4, 5.1.6 Статуту ТОВ "Промислові засоби індивідуального захисту", внаслідок чого порушено право позивача на мирне володіння свої майном (грошовими коштами в розмірі належної до виплати йому вартості частини майна товариства).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.08.2020 у справі №911/1111/20 продовжено строк підготовчого провадження, оголошено перерву у підготовчому засіданні до 03.09.2020.

Поряд з тим, до подання вказаного вище позову від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову вх. №79/20 від 04.05.2020 про накладення арешту на належне Товариству з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" (далі - ТОВ "ПРОМЗІЗ") майно - земельні ділянки.

В обгрунтування відповідної заяви ОСОБА_1 зазначив, що йому стало відомо, що ТОВ "ПРОМЗІЗ" вчиняє дії з продажу майна товариства, що підтверджується наявністю оголошень на спеціалізованих сайтах: www.liderphm.com.ua та www.olx.ua (продаж цілісного майнового комплексу загальною площею 1335,3 кв.м., та нежитлової будівлі (пілорама) загальною площею 116 кв.м.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.05.2020 у справі №911/1111/20 (суддя Черногуз А.Ф.), залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2020, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено, накладено арешт з забороною його відчуження на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" (код ЄДРПОУ 25585987), а саме на: земельну ділянку загальною площею 0,153 га, кадастровий номер - 3211000000:01:063:0205, цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1342488332110; цілісний майновий комплекс "Промислові засоби індивідуального захисту" загальною площею 1335,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1342269732110; земельну ділянку загальною площею 0,0631 га кадастровий номер - 3211000000:01:063:0204, цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1342269732110; будівлю нежитлову (пілорама) загальною площею 116 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1342298432110.

18.08.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту:

- на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту", що знаходяться на відкритому на відкритому в ПАТ КБ Приватбанк рахунку IBAN НОМЕР_1 , на відкритому в АТ ПУМБ рахунку IBAN НОМЕР_2 та на його інших рахунках, що будуть виявлені під час виконання ухвали суду про накладення арешту в межах суми 13 328 737,33 гривень, з правом здійснення видаткових операцій по виплаті заробітної плати, подактів та інших обов`язкових платежів до бюджетів України;

- на належні Товариству з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" легкові автомобілі, а саме: легковий універсал-В RENAULT LOGAN, номерний знак НОМЕР_3 , 2018 р.в., ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ; легковий універсал-В RENAULT LODGY, номерний знак НОМЕР_5 , 2017 р.в., ідентифікаційний номер НОМЕР_6 (далі - легкові автомобілі).

В обґрунтування відповідної заяви та необхідності додаткового забезпечення позову позивач посилається на те, що, незважаючи на чинність ухвали від 06.05.2020 у даній справі про накладення арешту на майно, відповідач продовжує вчиняти дії щодо продажу вказаного майна, розміщуючи оголошення на спеціалізованих сайтах, в підтвердження чого позивач надав копії роздруківок з сайтів:100realty.ua, olx.ua, m2bomber.com, Trovit, domik.ua.

Вказане вище, на думку позивача, підтверджує обґрунтованість заяви та є доказом існування реальних ризиків відчуження відповідачем й іншого майна без здійснення розрахунків з ОСОБА_1 .

Так, за доводами позивача, відповідач надалі вчиняє дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов`язань перед позивачем шляхом погіршення майнового стану через виведення активів на іншу, пов`язану з керівником та єдиним учасником ТОВ "Промислові засоби індивідуального захисту" - ОСОБА_2 юридичну особу - ТОВ Юасафеті .

В розрізі вказаних вище обставин зменшення/виведення активів товариства позивач посилається на відомості з опублікованої відповідачем на сайті Prozorro фінансової звітності за II-IV квартали 2018 року та за III-IV квартали 2019 року (Баланс за формою №1 та Звіт про фінансові результати за формою №2), відповідно до яких, за доводами позивача, зокрема: оборотні активи товариства (виробничі запаси, товари, дебіторська заборгованість та гроші) зменшились на 14%; на банківських рахунках грошові кошти станом на період, коли мав бути проведений розрахунок з позивачем, перебувало 1 677 000, 00 грн, тоді як в період, коли позивач подав заяву про вихід з товариства, на банківських рахунках перебувало 6 818 000,00 грн.

Вказані вище обставини, на думку позивача, свідчать про витрачання відповідачем коштів, але не з метою проведення розрахунків з позивачем, як наслідок грошові кошти можуть бути витрачені повністю або переведені на рахунки інших, пов`язаних з керівником та єдиним засновником ТОВ "Промислові засоби індивідуального захисту" - ОСОБА_2 , юридичних осіб.

Також, аналізуючи фінансові показники за попередні 2018-2019 роки ТОВ "Промислові засоби індивідуального захисту" та ТОВ Юасафеті , заснованим дружиною керівника та єдиного засновника відповідача, а також дані місцезнаходження та виконавчих органів обох юридичних осіб, позивач вважає, що відповідачем проводяться свідомі дії по виведенню активів товариства на користь ТОВ Юасафеті , у тому числі шляхом безоплатної передачі на баланс такого підприємства майна, а також торгівельної марки.

В розрізі вказаного вище, посилаючись на відомості з сайту http://acm-ua.org/, позивач зазначив про те, що з травня 2020 року - з моменту звернення позивача до суду, відповідач припинив брати участь у тендерних процедурах, натомість ТОВ Юасафеті прийняло участь у 20 тендерах на загальну суму постачання 1 100 000,00 грн.

Крім того, з метою виведення активів товариства, на переконання позивача, ОСОБА_2 заснував ще одну юридичну особу - ТОВ Торговий дім Промислові засоби індивідуального захисту , яка повністю тотожна відповідачу як за видами діяльності, так і за комерційним найменуванням.

З огляду викладеного вище позивач вважає, що інше, належне відповідачу рухоме майно, - легкові автомобілі можуть також бути відчужені відповідачем.

Так, посилаючись на викладену у постанові Верховного Суду від 13.04.2020 у справі №913/495/19, позивач вказав, що у разі продажу транспортних засобів відповідача, з огляду на відсутність у нього іншого майна, буде не можливо задовольнити вимоги позивача.

До того ж позивач вказав, що з огляду на вартість розміщеного відповідачем до продажу на olx.ua майнового комплексу - 4 330 005,00 грн, та вартість нових автомобілів згідно сайту arma-motors.ua з відрахуванням ПДВ - 640 666,67 грн, вартість майна товариства, на яке вже накладено арешт, та на яке пропонується накласти арешт складає 4 970 671,67 грн, але є недостатньою для забезпечення виконання судового рішення у повній мірі, оскільки ціна позову у даній справі складає 18299409,05 грн.

За таких обставин позивач вважає, що відповідачем створюються умови, коли виконання рішення суду зі стягнення на користь позивача частки в статутному капіталі товариства, у тому числі і за рахунок майна, в майбутньому у даній справі буде значно утрудненим або виявиться неможливим.

Згідно автоматизованого розподілу судової справи між суддями, оформленого протоколом б/н від 18.08.2020, заяву про вжиття заходів забезпечення позову у справі №911/1111/20 передано судді Яремі В.А.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №911/1111/20, суд дійшов таких висновків.

Приписами ст. ст. 136, 137, 140 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

З системного аналізу вищевказаних процесуальних приписів слідує, що забезпечення позову - це, по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.

Отже, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

У кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Отже, аналіз положень статей 136, 137 ГПК України, вказує на те, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Водночас, під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Згідно приписів статтей 73, 76, 78 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Однак заявником не обґрунтовано та доказово не підтверджено наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходу забезпечення позову, а саме: вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після подання позову до суду, в тому числі і дій спрямованих на реалізацію належних відповідачу транспортних засобів, безпідставного витрачання відповідачем коштів, приховування активів, тощо.

Так, підставою для забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути та/або зменшитись, тоді як наведені у заяві припущення позивача про умисні дії відповідача по ускладненню фінансового стану сформовані за наслідками суб`єктивного бачення та аналізу фінансових показників, що не свідчить про вчинення відповідачем конкретних умисних дій щодо реалізації транспортних засобів, а також щодо безпідставного - не в межах та цілях господарської діяльності, витрачання коштів, на які позивач просить накласти арешт.

Наведені ж позивачем обставини та доводи щодо ухилення відповідача від виплати належної позивачу частки в статутному капіталі товариства понад два роки є спірним предметом дослідження за позовом у даній справі, а тому не є підставами для вжиття заходів забезпечення позову у розумінні ст. 136 ГПК України, тоді як саме лише посилання заявника на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Крім того, посилання позивача на ймовірну реалізацію транспортних засобів з огляду на вчинення відповідачем дій щодо іншого нерухомого майна, обставини стосовно чого вже були дослідженні судами під час прийняття рішення про забезпечення позову у даній справі до подання позовної заяви, як наслідок на потенційну можливість настання в майбутньому негативних наслідків, без надання відповідного обґрунтування, в тому числі доказів вчинення відповідачем певних реальних дій, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення чи зменшення його майна, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Посилання ж позивача на пов`язаність обраного ним заходу забезпечення позову та його співмірності з предметом позову не є виключною підставою для вжиття відповідного заходу, оскільки, як вказано судом вище, припущення позивача про утруднення виконання рішення, як і обставини, які свідчать про такі утруднення, мають бути обґрунтованим та доказово доведеним.

Посилання позивача правові позиції Верховного Суду, як на підставу застосування заходів забезпечення позову, визнаються судом неспроможними, оскільки відповідна оцінка наданих заявником доказів на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, здійснюється судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням обставин конкретної справи.

Отже, з огляду на недоведеність належними та допустимими доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача та транспортні засоби.

З огляду наведеного, враховуючи доказову необґрунтованість доводів позивача стосовно обставин утруднення виконання рішення суду та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала складена та підписана 21.08.2020, набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена у апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду у строки та порядок відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.А. Ярема