Рішення

від 21.07.2020 по справі 923/395/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2020 року, м. Херсон, справа № 923/395/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Соловйова К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Керівника Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області, м. Берислав, Херсонська область,

в інтересах держави в особі:

позивача-1: Львівської сільської ради Бериславського району Херсонської області, с. Львове, Бериславський район, Херсонська область,

позивача-2: Південного офісу Держаудитслужби України, м. Одеса,

до відповідача : Приватного підприємця Шах Ольги Миколаївни, м. Каховка, Херсонська область,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору,

на стороні позивача-1: Львівський дошкільний навчальний заклад (ясла-садок), с. Львове, Бериславський район, Херсонська область,

про визнання недійсним договору № 2 від 20.01.2020

за участю секретаря судового засідання: Рудченко І.О.,

представників учасників судового процесу:

від прокуратури: прокурор Рашевська О.Ю., службове посвідчення № 036153 від 29.10.2015;

від позивача-1: не прибув;

від позивача-2: не прибув;

від відповідача: не прибув;

від третьої особи: не прибув.

в с т а н о в и в:

1. Позиції та докази учасників судового процесу

Позиція та докази прокуратури

Правовими підставами позову вказано ст.2 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції цього закону на час укладання оспорюваного прокурором правочину), а також ст.ст.203, 215, 626, 628, 638, 655, 656, 669, 671, 673 Цивільного та ст.ст.180, 189 Господарського кодексів України, а в якості обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги зазначено про те, що при вчиненні оспорюваного правочину - договору купівлі-продажу № 2 від 20.01.2020 його сторонами (позивачем-1 та відповідачем) не було додержано вимог ст.203 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим даний договір підлягає визнанню недійсним в судовому порядку, як такий, що порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням бюджетних коштів, через нівелювання принципу максимальної економії при проведенні закупівель за бюджетні кошти, зокрема, через відсутність у оспорюваному договорі визначення таких його істотних умов як асортимент, кількість товару та вартість одиниці товару по кожному виду товару, а також вимог до якості товару, що підлягає закупівлі за кошти місцевого бюджету за цим договором. Поряд з цим, за позовною заявою наявність підстав для здійснення прокурором представництва в суді та, відповідно, захисту законних інтересів держави, згідно з заявленим позовом, пов`язується з нездійсненням позивачем-1, органом місцевого самоврядування, Львівською сільською радою Бериславського району Херсонської області, як засновником третьої особи у даній справі, Львівського дошкільного навчального закладу (ясла-садка), в інтересах якого між позивачем-1 та відповідачем, Приватним підприємцем Шах О.М., укладений оспорюваний прокурором договір, а також з нездійсненням позивачем-2, Південним офісом Держаудитслужби України, як уповноваженим державним органом на здійснення державного контролю за законністю використання (витрачання) коштів державного та місцевого бюджетів, протягом тривалого часу належних заходів (їхньою бездіяльністю) щодо усунення порушень економічних інтересів держави, які мають місце внаслідок неузгодження сторонами договору купівлі-продажу № 2 від 20.01.2020 істотних умов цього договору щодо асортименту, кількості та вартості одиниці товару по кожному виду товару, а також вимог до якості товару, що підлягає закупівлі за кошти місцевого бюджету, на підставі даного договору.

На підтвердження вказаних у позовній заяві обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги, у позовній заяві зазначено та подано разом з нею до суду (а.с.31-63): 1) оспорюваний прокурором договір купівлі-продажу від 20.01.2020 № 2 між позивачем-1 та відповідачем; 2)кошторис позивача-1, Львівської сільської ради, на 2020 рік; 3) накладні № 1 та № 2 від 21.01.2020 відповідача; 4) матеріали листування Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області з іншими учасниками даної судової справи стосовно оспорюваного прокурором договору купівлі-продажу від 20.01.2020 № 2; 5) рішення 51-ої сесії сьомого скликання Львівської сільської ради від 20.12.2019 № 375 "Про сільський бюджет Львівської сільської ради на 2020 рік", з додатками; 6) рішення 1-ої сесії сьомого скликання Львівської сільської ради від 12.11.2015 № 5 "Про затвердження регламенту Львівської сільської ради" та цей регламент; 7) статут третьої особи у справі, Львівського дошкільного навчального закладу (ясла-садка).

Позиція та докази позивача-1

Згідно з поданою суду заявою (вх.№ 3850/20 від 21.05.2020) позивач-1 підтримує позов прокурора та, додатково, повідомив суду про укладання 12.05.2020 між позивачем-1 та відповідачем угоди про розірвання договору купівлі-продажу від 20.01.2020 № 2 (а.с.95). Дана заява містить клопотання про розгляд справи без участі позивача-1 та про закриття провадження у справі, у зв`язку з припиненням дії оспорюваного прокурором договору.

Позиція та докази позивача-2

Позивач-2 належним чином повідомлений судом про розгляд даної справи, проте свого відношення до позову не проявив, будь-яких заяв та/або клопотань по справі не подав, його представники не брали участі в жодному з судових засідань по справі.

Поряд з цим, матеріали позовної заяви (лист позивача-2 від 20.02.2020 № 15-21-25-15-17/392-2020 до Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області (а.с.38-39)) містять позицію позивач-2 щодо відсутності у позивача-2 підстав для здійснення державного фінансового контролю, у зв`язку з укладанням 20.01.2020 між позивачем-1 та відповідачем оспорюваного прокурором договору купівлі-продажу № 2, а також про відсутність підстав для подання позивачем-2 до суду позову про визнання цього договору недійсним.

Позиція та докази відповідача

Згідно з поданою суду заявою (вх.№ 3849/20 від 21.05.2020) відповідач визнав позов прокурора та, додатково, повідомив суду про укладання 12.05.2020 між відповідачем та позивачем-1 угоди про розірвання договору купівлі-продажу від 20.01.2020 № 2 (а.с.94,96). Дана заява містить клопотання про розгляд справи без участі відповідача та про закриття провадження у справі, у зв`язку з припиненням дії оспорюваного прокурором договору.

Разом з цією заявою відповідач подав до суду оригінал угоди від 12.05.2020 між відповідачем та позивачем-1 про розірвання оспорюваного прокурором договору купівлі-продажу № 2 від 20.01.2020, за якою з 12.05.2020 припиняються всі зобов`язання за цим оспорюваним договором.

Позиція та докази третьої особи

Згідно з заявою від 15.05.2020 (вх.№ 3848/20 від 21.05.2020) третя особа визнала позов прокурора та, додатково, повідомила суду про укладання 12.05.2020 між відповідачем та позивачем-1 угоди про розірвання договору купівлі-продажу від 20.01.2020 № 2 (а.с.93).

Дана заява третьої особи містить клопотання про розгляд справи без участі третьої особи та про закриття провадження у справі, у зв`язку з припиненням дії оспорюваного прокурором договору.

2. Процесуальні дії та рішення суду

Ухвалою суду від 28.04.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено на 02.06.2020 підготовче засідання у справі, залучено Львівський дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача-1. Також, згідно з зазначеною ухвалою встановлено строки, 22.05.2020 відповідачу для подання відзиву на позов, а також 02.06.2020 прокурору, позивачам та третій особі, для надання відповіді на відзив та пояснень щодо позову. Підготовче провадження у справі проведено в судовому засіданні 02.06.2020, й ухвалою суду від 02.06.2020 закрито підготовче провадження у справі. Розгляд справи по суті проведений в судовому засіданні 21.07.2020.

В судовому засіданні 21.07.2020, після завершення розгляду справи, оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

3. Обставини, які встановлено судом

Львівська сільська рада (надалі - позивач-1), як покупець, та Приватний підприємець Шах Ольга Миколаївна (надалі - відповідач), як продавець, уклали 20.01.2020 між собою договір купівлі - продажу № 2, за умовами якого відповідач зобов`язався передати у власність позивача-1 продукти харчування за ціною 130 510,00грн, а позивач-1 зобов`язався прийняти та оплатити вказаний товар (надалі - договір). Основними умовами договору, які впливають на взаємовідносини сторін в межах цього спору про визнання договору недійсним є наступні:

- продавець зобов`язується передати товар в асортименті та якісний покупцеві під час підписання договору, а покупець, в свою чергу, зобов`язується прийняти та оплатити передбачену договором ціну товару одночасно з отриманням товару від продавця (за п.2.);

- продавець за договором передає товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується (за п.5.);

- додатки до договору відсутні (за п.7.);

- усі правовідносини, що виникають з договору або пов`язані із ним, у тому числі пов`язані із дійсністю договору, тлумаченням його умов, визначенням наслідків недійсності регулюються цим договором та відповідними нормами чинного законодавства України, а також звичаями ділового обороту, які застосовуються до таких правовідносин на підставі принципів добросовісності, розумності та справедливості (за п.8.);

- договір діє до 31.12.2020 (п.11.).

Наступного дня після укладання вказаного договору, 21.01.2020 відповідач передав третій особі у даній справі Львівському дошкільному навчальному закладу (яслам-садку), через завгоспа цього закладу, продукти харчування загальною вартістю 8256,70грн. за двома накладними від 21.01.2020: за накладною № 1 продукти 19-ти найменувань на суму 2299,30грн., за накладною № 2 продукти, також, продукти 19-ти найменувань на суму 5957,40грн. Позивач-1 є засновником вказаної третьої особи (дошкільного навчального закладу), згідно з п.1.3. статуту третьої особи. Безпосередньо ж договір був укладений з метою забезпечення потреб цього дошкільного навчального закладу у продуктах харчування у 2020 році, що не є спірним у справі, оскільки не заперечується жодним з її учасників.

Відповідно до кошторису позивача-1 на 2020 рік передбачено та виділено, зокрема, кошти на проведення закупівлі продуктів харчування для вказаної третьої особи у справі.

4. Правові норми, що підлягають застосуванню

Щодо підстав виникнення господарських зобов`язань

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір.

Щодо встановлених законом вимог до змісту господарського договору

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно ж до ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно ж до ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, та, зокрема, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.

Поряд з цим, за ч.1-ч.5 ст.180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції, ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ст.189 Господарського кодексу України ціна - це виражений у грошовій формі еквівалент одиниці товару, що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, ціна є істотною умовою господарського договору.

Відповідно до ч.1 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Щодо господарських зобов`язань за договором поставки

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно ж до ст.266 Господарського кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, а загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Поряд з цим, згідно з ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму, при цьому, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно ж до ст.669 Цивільного кодексу України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні, при цьому, умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановленні у договорів купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

Щодо підстав для визнання правочину недійсним

Відповідно до ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно ж до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами (стороною) вимог, які встановлені, зокрема, ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України. Відповідно до ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до ч.1 ст.236 Цивільного кодексу України правочин визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Законом України "Про публічні закупівлі", в редакції цього закону на час укладання оспорюваного прокурором договору, було встановлено наступне:

- під час здійснення закупівлі за бюджетні кошти товарів, робіт і послуг навіть з вартість меншою за вартість, за якою проведення відповідних закупівель має здійснюватися у встановленому цим законом порядку, замовники закупівель повинні дотримуватися принципів здійснення публічних закупівель, установлених цим законом.. (ст.2 цього Закону);

- до принципів, за якими здійснюються закупівлі, належать зокрема, максимальна економія та ефективність, прозорість на всіх стадіях закупівлі (ст.3 цього Закону).

Згідно з положеннями чинного на час укладання оспорюваного прокурором договору Порядку визначення предмета закупівлі, який затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 17.03.2016 № 454, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.03.2016 за № 448/28578, було передбачено наступне:

- цей порядок установлює спосіб визначення замовником предмета закупівлі відповідно до положень Закону України "Про публічні закупівлі" (п.1 Розділу І цього Порядку);

- предмет закупівлі товарів визначається замовником згідно з п.17 та п.32 ч.1 ст.1 Закону України "Про публічні закупівлі" та на основі Державного класифікатора продукції та послуг ДК016:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 № 457, за показниками п`ятого знака із зазначенням у дужках предмета закупівлі відповідно до показників третьої - п`ятої цифр основного словника національного класифікатора України ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник", затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 23.12.2015 № 1749, а також конкретної назви товару (п.1 Розділу ІІ цього Порядку).

Відповідно п.92 до ст.1 Закону України "Про основні принципи та вимоги до до безпечності та якості харчових продуктів" харчовий продукт (їжа) - це будь-яка речовина аьо продукт (сирий, включаючи сільськогосподарську продукцію, необроблений, напівоброблений або оброблений), що призначені для споживання людиною; харчовий продукт включає напій, жувальну гумку та будь-яку іншу речовину, включаючи воду, які навмисно включені до харчового продукту під час виробництва, підготовки або обробки.

5. Оцінка судом встановлених обставин, з урахуванням положень правових норм, що підлягають застосуванню при вирішенні спору

Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов`язань (майново-господарських зобов`язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли на підставі оспорюваного прокурором договору купівлі-продажу № 2 від 20.01.2020 між позивачем-1 та відповідачем, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір поставки.

За законом предмет договору, у тому числі його кількість, та ціна договору, у тому числі ціна за одиницю товару, є істотними умовами договору поставки.

Згідно з положеннями оспорюваного договору його сторони (позивач-1 та відповідач) не узгодили між собою асортимент, кількість та вартість одиниці товару по кожному виду товару, а також вимог до якості товару, що підлягає закупівлі за кошти місцевого бюджету, на підставі даного договору.

Накладні відповідача № 1 та № 2 від 21.01.2020 до даного оспорюваного прокурором договору не є доказом узгодження між сторонами даного договору (позивачем-1 та відповідачем) на момент його укладання асортименту, кількості та вартості одиниці товару по кожному виду товару, оскільки є лише підтвердженням виконання договірних зобов`язань та не можуть доводити узгодження таких істотних умов договору як предмет та ціна на момент його укладення.

З урахуванням приписів ст.2 та ст.3 Закону України "Про публічні закупівлі", в редакції цього закону на час укладання оспорюваного прокурором договору, за якими у випадку, коли сума закупівель за бюджетні кошти є меншою за вартість, за якою проведення відповідних закупівель має здійснюватися у встановленому цим законом порядку, замовники закупівель повинні дотримуватися принципів здійснення публічних закупівель, установлених цим законом, порядок укладання оспорюваного прокурором договору про закупівлю товарів за бюджетні кошти мав відповідати встановленим зазначеним законом принципам здійснення публічних закупівель. До цих принципів належать, зокрема, максимальна економія та ефективність, прозорість на всіх стадіях закупівлі (ст.3 цього Закону).

У даному випадку при укладанні між позивачем-1 та відповідачем оспорюваного прокурором договору не було дотримано принципів максимальної економії та ефективності, оскільки договір не містить у собі таких істотних умов як предмет договору, у тому числі його кількість, та ціна договору, у тому числі ціна за одиницю товару.

Поряд з цим, матеріалами справи (накладні № 1 та № 2 від 21.01.2020 до даного оспорюваного прокурором договору) підтверджується факт виконання зазначеного договору, з чого слідує, що даний договір фактично був укладений між позивачем-1 та відповідачем.

Беручи до уваги документально підтверджений факт виконання зазначеного договору та згідно з положеннями ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України "якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна з сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин)" укладений між позивачем-1 та відповідачем договір може бути визнаний недійсним судом за позовом заінтересованої особи.

6. Висновки суду

По суті спору та щодо представництва прокурором інтересів держави у спорі

Оспорюваний прокурором договір купівлі-продажу від 20.01.2020 № 2 між позивачем-1 та відповідачем не відповідає вимогам ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України та ч.3 ст.180 Господарського кодексу України, а також вимогам ст.ст.2 та 3 Закону України "Про публічні закупівлі", в редакції цього закону на час укладання оспорюваного прокурором договору, у зв`язку з чим наявні встановлені законом підстави для визнання даного договору недійсним в судовому порядку.

Прокурор, здійснюючи представництво інтересів держави, з метою захисту її економічних інтересів, які полягають у недопущенні незаконних витрат бюджетних коштів, а також порушення встановленої законом процедури укладання договорів про закупівлі за бюджетні кошти, правомірно звернувся до суду з позовом про визнання недійсним зазначеного договору купівлі-продажу № 2 від 20.01.2020. Докази іншого у справі відсутні.

Поряд з цим, на стадії підготовчого провадження у справі відповідач згідно з заявою (вх.№ 3849/20 від 21.05.2020) визнав в повному обсязі заявлений до нього позов прокурора.

Визнання позову є процесуальним правом відповідача, яке передбачено ч.2 ст.46 ГПК України. При цьому, відповідно до ч.1 та ч.4 ст.191 ГПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи, а у разі визнання відповідачем суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову, але, якщо визнання позову відповідачем суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

За наведеного у позовній заяві правового (юридичного) та фактичного обґрунтування заявленого прокурором позову за позовною вимогою про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 2 від 20.01.2020 між позивачем-1 та відповідачем, зокрема, беручи до уваги наведені приписи ст.ст.203, 215, 216 Цивільного кодексу України суд не встановив, щоб визнання позову відповідачем у даній справі за вказаною позовною вимогою суперечило б законодавству чи порушувало чиїсь права, свободи, інтереси. Таким чином, суд приймає визнання позову відповідачем.

Відповідно заявлений прокурором позов підлягає задоволенню в повному обсязі, а зазначений договір купівлі-продажу № 2 від 20.01.2020 є недійсним з моменту його вчинення.

Щодо закриття провадження у справі після розірвання оспорюваного договору

Відповідно до ч.1 ст.216, ч.1 ст.236 Цивільного кодексу України та ч.3, ч.4 ст.653 Цивільного кодексу України розірвання договору і визнання договору недійсним розрізняються між собою наступними за фактом їхнього здійснення наслідками:

- по-перше, недійсний договір втрачає силу з моменту його укладання, а при розірванні ж договору зобов`язання за таким договором припиняються з дати досягнення між сторонами договору домовленості про його розірвання;

- по-друге, визнання договору недійсним створює правові передумови для двосторонньої реституції, й кожна з сторін договору, що визнаний недійсним, зобов`язана повернути іншій стороні у натурі все, що вона одержала з дати укладання договору на його виконання, або ж, за відсутності можливості повернення отриманого в натурі, зобов`язана відшкодувати іншій стороні вартість отриманого, а при розірванні договору сторони не мають права повернення того, що було виконано ними за зобов`язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено законом або договором.

Закриття ж провадження у справі, у відповідності до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності предмета спору - це форма закінчення розгляду господарської справи без винесення судового рішення, у зв`язку з виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. Поряд з цим, варто зазначити про те, що розірвання договору, об`єктивно, не має юридичного значення і не впливає на можливість визнання договору недійсним, з підстав недодержання сторонами договору в момент його укладання вимог законодавства, а з мотивувальної частини заявленого прокурором позову слідує, що поставку товару відповідачем позивачеві-1 на виконання оспорюваного договору за накладними від 21.01.2020 №/№ 1 та 2 (тобто, до дати його розірвання), здійснено в порушення діючого законодавства. Таким чином, підстави для закриття провадження у даній справі після розірвання договору, про визнання якого недійсним заявлений позов, відсутні.

7. Розподіл судових витрат

Судовими витратами у даній справі є витрати органу прокуратури на сплату 2102грн судового збору за платіжним дорученням від 13.04.2020 № 543.

Відповідно до ч.1 ст.130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50% (п`ятдесят відсотків) судового збору, сплаченого при поданні позову. Відповідно ж до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

З урахуванням визнання відповідачем позову до початку розгляду даної справи по суті, поверненню органу прокуратури з державного бюджету підлягає 1051грн судового збору, а 1051грн судового збору підлягають стягненню з відповідача, у зв`язку з задоволенням в повному обсязі позову.

Керуючись ст.ст.130, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу № 2, що укладений 20.01.2020 між Львівською сільською радою Бериславського району Херсонської області (місцезнаходження: 74331, Херсонська обл., Бериславський р-н, с Львове, вул. Магістральна, буд.63; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 26348657) та Фізичною особою-підприємцем Шах Ольгою Миколаївною (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Шах Ольги Миколаївни (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Прокуратури Херсонської області (місцезнаходження:73000, м. Херсон, вул. Михайлівська, буд.33; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 04851120; р/рахунок UA568201720343100001000002291, Банк: Державна казначейська служба України, м.Київ, МФО 820172) 1051,00грн компенсації по сплаті судового збору.

4. Повернути Прокуратурі Херсонської області (місцезнаходження: 73000, м. Херсон, вул. Михайлівська, буд.33; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 04851120) з Державного бюджету 1051,00грн судового збору, сплаченого платіжним дорученням №543 від 13.04.2020 за подання позовної заяви, оригінал якого знаходиться у матеріалах справи №923/395/20 Господарського суду Херсонської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Поряд з цим, у відповідності до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом міністрів України з метою запобігання поширення коронавірусної (СОVID-19)" від 18.06.2020 № 731-ІХ, вказаний двадцятиденний строк подання апеляційної скарги може бути поновлений за заявою сторони, у разі пропуску цього строку з поважних причин, які зумовлені обмеженнями, впровадженими через вказаний карантин.

Повне рішення складено 21.08.2020

Суддя К.В. Соловйов