Рішення

від 25.08.2020 по справі 540/1184/20

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/1184/20 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Морської Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області про стягнення матеріальної допомоги,

встановив:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області (далі-відповідач), в якому просить стягнути з відповідача матеріальну допомогу за 2005 рік в сумі 618,10 грн. та частину матеріальної допомоги за 2007 рік в сумі 857,20 грн.

Ухвалою суду від 14.05.2020 р. позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме подати до суду екземпляр позовної заяви з доданими документами - для відповідача та належним чином завірених документів доданих до позовної заяви.

Ухвалою суду від 22.05.2020 р. продовжено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.

02.06.2020 р. позивач недоліки позовної заяви усунув.

Ухвалою від 04.06.2020р. відкрите спрощене провадження у справі.

Відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" установлено з 12.03.2020 до 03.04.2020 на усій території України карантин, заборонивши відвідування закладів освіти її здобувачами; проведення всіх масових заходів, у яких бере участь понад 200 осіб, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Постановами Кабінету Міністрів України строк дії карантину та заборонених заходів неодноразово продовжувався, в тому числі діє станом на сьогодні до 31.08.2020.

Підпунктом 2 пункту 9 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-IX (далі - Закон № 540-ІХ), розділ VI "Прикінцеві положення" КАС України доповнено пунктом 3, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, 169 КАС України, а також інші процесуальні строки щодо, зокрема, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви продовжуються на строк дії такого карантину.

У свою чергу, пунктом 3 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 № 731-IX (далі - Закон № 731-IX) , пункт 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України викладено в такій редакції: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Крім того, пунктом 2 розділу ІІ Закону № 731-IX встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України в редакції Закону № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом. Закон № 731-IX набрав чинності 17.07.2020.

Тобто, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України в редакції Закону № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом - 06.08.2020.

Станом на 25.08.2020р. від відповідачів не надходило заяви про продовження такого строку, відтак суд розглядає справу на підставі наявних документів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом УМВС України в Херсонській області №100 від 08.04.2015 року позивача звільнено з органів внутрішніх справ. Він звернувся листом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області повідомити чи нарахована та сплачена йому матеріальна допомога за 2004, 2005, 2006, 2007 роки, передбачена п.2 Указу Президента України від 4 жовтня 1996 року N 926/96 Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ та пропозицією, якщо вищезазначені матеріальна допомога мені не була сплачені пропоную сплатити її добровільно. Листом від 03.04.2020 року УМВС повідомило про інші виплати матеріальної допомоги, не повідомивши про виплату матеріальної допомоги за 2005 рік, також зазначило про виплату у 2007 році матеріальної допомоги в сумі 484 грн. та до цього часу не нарахувало та не сплатило зазначену матеріальну допомогу.

Вважаючи такі дії протиправними просить суд стягнути із відповідача недоплачені суми матеріальної допомоги.

Відповідач надіслав до суду відзив, відповідно до якого заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що умови та порядок нарахування і виплати матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та допомоги на оздоровлення в період з 1999 року по 2010 рік визначалося Указом Президента України від 14.10.1996 року № 926/96 Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплату праці працівників органів внутрішніх справ , Методичними рекомендацій про порядок застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та умов оплати праці працівників, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.06.2005 року № 501. Абзацом 4 ст. 2 Указу Президента України № 926/96 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується матеріальна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на рік. Відповідно до п. 60. Методичних рекомендацій, матеріальна допомога виплачується у розмірі місячного грошового забезпечення на рік (22), а для працівників юридичних служб (передбачених пунктом 29) розміри матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги для оздоровлення - у розмірі двомісячного грошового забезпечення. Фактичні витрати на матеріальну допомогу, відповідно до вимог бюджетного законодавства, проводяться тільки в межах затвердженого фонду оплати праці. Окрім того, відповідно до положень статті 59 Закону України Про Державний бюджет України на 2003 рік , статті 73 Закону України Про Державний бюджет України на 2005 рік установлено, що керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, (військовослужбовців), осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах або планах використання бюджетних коштів. Так, згідно інформації начальника управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Херсонській області, Міністерством внутрішніх справ України для УМВС України в Херсонській області доведено кошторис по загальному фонду Державного бюджету на 2005 рік у розмірі 54 % від потреби, на 2007 рік -73,5% від потреби. Враховуючи фактичні видатки на оплату праці, у 2005 році рішення про виплату матеріальної допомоги ОСОБА_1 не приймалось, у 2007 році ОСОБА_1 виплачено матеріальну допомогу в межах 484,00 грн.

Крім того, ОСОБА_1 проходив службу у Дніпрянському відділенні міліції Новокаховського міського відділу УМВС України в Херсонській області (Ідентифікаційний код юридичної особи - 08676004), з якого наказом УМВС України в Херсонській області від 08.04.2015 №100 о/с був звільнений. Грошове забезпечення ОСОБА_1 нараховувалось та виплачувалось Новокаховським міським відділом УМВС України в Херсонській області (Ідентифікаційний код юридичної особи - 08676004). Новокаховський міський відділ УМВС України в Херсонській області був самостійним розпорядником бюджетних асигнувань щодо виплат працівникам цього відділу коштів. Новокаховський міський відділ УМВС України в Херсонській області був юридичною особою і мав самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України та власним найменуванням. Таким чином, можливий обов`язок щодо виплати позивачу матеріальної допомоги покладено на орган ОВС, в якому він проходив службу, а саме - на Новокаховський міський відділ УМВС України в Херсонській області (Ідентифікаційний код юридичної особи - 08676004).

Також відповідач надіслав суду заяву, у якій просить суд залишити позов без розгляду у зв`язку із пропуском позивачем строку звернення до суду.

Щодо строків звернення до суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР Про оплату праці (далі - Закон № 108/95-ВР) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 Закону № 108/95-ВР визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Позовні вимоги стосуються стягнення матеріальної допомоги, що є складовою заробітної плати.

Рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону України Про оплату праці зазначив, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком. У пункті 2.1 мотивувальної частини вказаного Рішення Конституційний Суд України розкрив сутність вимог працівника до роботодавця, зазначених у частині другої статті 233 КЗпП України, строк звернення до суду, з якими не обмежується будь яким-строком. Конституційний Суд України дійшов висновку, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другої статті 233 Кодексу, належною працівнику, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Отже, аналіз наведених норм чинного законодавства з урахуванням положень Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 дає підстави для висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці, працівник не обмежується будь-яким строком звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, яка включає усі виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Суд зазначає, що перебування особи на публічній службі, у тому числі на службі в органах МВС, є однією із форм реалізації закріпленого в статті 43 Конституції України права на працю.

Отже, в аспекті спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що поняття грошове забезпечення , матеріальна допомога та заробітна плата , які використано у чинному законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, а тому спір охоплюється застосованим у частині 2 статті 233 КЗпП України визначенням законодавство про оплату праці .

Подібну правову позицію було неодноразово висловлено Верховним Судом у постановах від 25 вересня 2018 року в справі №815/4421/15, від 13 березня 2019 року у справі №807/363/18, від 25 квітня 2019 року у справі №804/496/18, від 26 червня 2019 року в справі №820/4748/17, від 22.05.2020р. у справі №808/3200/17.

Суд вважає помилковим посилання відповідача на постанову ВС від 25.07.2018р. у справі № 826/13059/16, оскільки дана справа стосується поновлення особи на службі в поліції і суд надав оцінку саме строкам звернення до суду із позовом про поновлення на роботі.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем не пропущений строк звернення до суду із позовом, відтак відмовляє відповідачу у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду.

Щодо твердження відповідача, що він не є належним відповідачем у даній справі, оскільки грошове забезпечення ОСОБА_1 нараховувалось та виплачувалось Новокаховським міським відділом УМВС України в Херсонській області, який був самостійним розпорядником бюджетних асигнувань щодо виплат працівникам цього відділу коштів, суд зазначає наступне.

Відповідно до витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 05.08.2020р. № 1006992165, зробленого судом, Новокаховський міський відділ УМВС України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 08676004) припинений в результаті ліквідації, про що в ЄДР зроблений запис від 01.04.2020р. № 15011110007001614.

Відтак дана юридична особа не може бути відповідачем у справі.

Суд бере до уваги, що позивач працював в Новокаховському міському відділі УМВС України в Херсонській області, тобто у підпорядкованому підрозділі відповідача - УМВС України в Херсонській області, відповідно до запису № 15 у трудовій книжці був звільнений з органів внутрішніх справ України наказом УМВС України в Херсонській області.

Відтак, враховуючи ліквідацію Новокаховського міського відділ УМВС України в Херсонській області та існування УМВС України в Херсонській області, останній є належним відповідачем у справі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (ч.7 ст.262 КАС України).

Згідно з ч.2 ст.262 КАС України, якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що справа підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.

Наказом УМВС України в Херсонській області №100 від 08.04.2015 року позивача звільнено з органів внутрішніх справ.

Позивач звернувся листом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області із проханням повідомити чи нарахована та сплачена йому матеріальна допомога за 2004, 2005, 2006, 2007 роки, передбачена п.2 Указу Президента України від 4 жовтня 1996 року N 926/96 Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ .

Листом від 03.04.2020 року УМВС в Херсонській області повідомило про інші виплати матеріальної допомоги, не повідомивши про виплату матеріальної допомоги за 2005 рік, також зазначило про виплату у 2007 році матеріальної допомоги в сумі 484 грн.

Із відзиву судом встановлено, що у 2005 році рішення про виплату матеріальної допомоги ОСОБА_1 не приймалось, у 2007 році ОСОБА_1 виплачено матеріальну допомогу в межах 484,00 грн.

Відповідач не заперечував проти правильності обрахування позивачем невиплаченої суми матеріальної допомоги, зазначивши лише про неможливість її виплати через брак коштів.

Умови та порядок нарахування і виплати матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та допомоги на оздоровлення в період з 1999 року по 2010 рік визначалося Указом Президента України від 14.10.1996 року № 926/96 Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплату праці працівників органів внутрішніх справ (далі - Указ Президента України № 926/96), Методичними рекомендацій про порядок застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та умов оплати праці працівників, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.06.2005 року № 501 (далі - Методичні рекомендації).

Абзацом 4 ст. 2 Указу Президента України № 926/96 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується матеріальна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на рік.

Відповідно до п. 60. Методичних рекомендацій, матеріальна допомога виплачується у розмірі місячного грошового забезпечення на рік, а для працівників юридичних служб (передбачених пунктом 29) розміри матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги для оздоровлення - у розмірі двомісячного грошового забезпечення. Фактичні витрати на матеріальну допомогу, відповідно до вимог бюджетного законодавства, проводяться тільки в межах затвердженого фонду оплати праці.

Відповідно до положень статті 59 Закону України Про Державний бюджет України на 2003 рік , статті 73 Закону України Про Державний бюджет України на 2005 рік установлено, що керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, (військовослужбовців), осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах або планах використання бюджетних коштів.

Згідно п. 1. Методичних рекомендацій, у термінології оплати праці застосовуються поняття:

- оклади грошового утримання (посадовий оклад і оклад за військовим (спеціальним) званням;

- грошове забезпечення - посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням, надбавка за вислугу років, 100-відсоткова надбавка (виплата цих видів проводиться незалежно від можливостей бюджетного фінансування), інші додаткові види грошового забезпечення: надбавки, підвищення, доплати, преміювання тощо (які мають право установлювати керівники органів і підрозділів внутрішніх справ у межах фонду оплати праці).

Пунктом 3 Методичних рекомендацій встановлено, що підставою для виплати грошового забезпечення є наказ начальника органу внутрішніх справ про призначення на штатну посаду, яка входить в його номенклатуру, наказ ректора вищого навчального закладу про зарахування на навчання, наказ про зарахування в розпорядження органу внутрішніх справ та встановлення відповідних окладів, надбавок, доплат тощо.

Враховуючи вищезазначені вимоги законодавства, яке діяло на момент правовідносин, виплата матеріальної допомоги здійснювалася в межах фонду оплати праці на підставі наказу по особовому складу на її виплату у розмірі, визначеному в цьому наказі.

У відповідності до вимог наказу МВС України від 26.10.2015 № 1290, яким затверджено Порядок передачі-приймання справ у разі припинення територіального органу Міністерства внутрішніх справ України (підприємства, установи, організації, що належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ, структурного підрозділу МВС та його територіальних органів) чи зміни його керівника , документи бухгалтерського обліку Новокаховського МВ УМВС України в Херсонській області передані до Головного управління Національної поліції в Херсонській області.

Так, згідно інформації начальника управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Херсонській області від 17.06.2020р. № 816/10/01-2020, Міністерством внутрішніх справ України для УМВС України в Херсонській області доведено кошторис по загальному фонду Державного бюджету на 2005 рік у розмірі 54 % від потреби, на 2007 рік -73,5% від потреби.

Посилання відповідача на відсутність фінансування на проведення виплат матеріальної допомоги, є безпідставними, оскільки чинне законодавство не передбачає такої підстави для відмови у виплаті матеріальної допомоги. Право на отримання матеріальної допомоги як складової заробітної плати було гарантоване Указом Президента України від 14.10.1996 року № 926/96 Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплату праці працівників органів внутрішніх справ та Кодексом законів про працю України

Положеннями ч.2 ст.6 КАС України визначено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зазначив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувані своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для нього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Суд не приймає аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Аналогічна позиція викладена у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Бурдов проти Росії".

Отже, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Щодо розміру суми стягнення, суд зазначає наступне.

Згідно довідки №552 від 24.12.2019 року про розмір грошового забезпечення позивача за 2005 рік, матеріальна допомога передбачена Указом Президента України №926/96 позивачу не нарахована та не сплачена, грошове забезпечення у передостанній місяць перед виплатою, а саме за листопад 2005 року становить 618, 50 грн.

Згідно довідки №554 від 24.12.2019 року про розмір грошового забезпечення позивача за 2007 рік, мені у вересні 2007 року нарахована одноразова виплата в сумі 484 грн., але матеріальна допомога передбачена Указом Президента України №296/96 встановлена у розмірі місячного грошового забезпечення, яке у місяць перед її нарахуванням становило 1342, 80 грн., тобто не донарахована та не сплачена частина грошового утримання складає 857,80 грн. = 1342, 80 грн. (розмір грошового утримання за серпень 2005 року) - 484 грн. (частина сплаченої матеріальної допомоги).

Відповідач до відзиву надав лист начальника управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Херсонській області від 17.06.2020р. № 816/10/01-2020, відповідно до якого надати відомості про фактичні видатки на матеріальну допомогу у 2005, 2007 роках немає можливості у зв`язку з терміном зберігання справ на потребу коштів та бухгалтерських документів 3 роки, акти на знищення справи від 29.01.2010 № 10/175 та від 04.04.2011 № 10/332.

За таких обставин, враховуючи відсутність спору щодо розміру суми невиплаченої матеріальної допомоги та з урахуванням наведених вище висновків суду, позовні вимоги підлягають повному задоволенню.

Статтею 77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 90 КАС України).

На виконання вимог статті 77 КАС України відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх доказів, які б спростовували твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своєї бездіяльності.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі..

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області (ЄДРПОУ 08592322 м. Херсон, вул. Лютеранська, 4) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) матеріальну допомогу за 2005 рік в сумі 618,10 грн. та частину матеріальної допомоги за 2007 рік в сумі 857,20 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Г.М. Морська

кат. 106030000