Постанова

від 17.12.2020 по справі 540/1184/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/1184/20 Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді - доповідача - Стас Л.В.

суддів - Турецької І.О., Шеметенко Л.П.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області про стягнення матеріальної допомоги, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області (далі - відповідач, УМВС України в Херсонській області), в якому просив стягнути з відповідача матеріальну допомогу за 2005 рік в розмірі 618,10 грн. та частину матеріальної допомоги за 2007 рік в розмірі 857,20 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що наказом УМВС України в Херсонській області №100 від 08.04.2015 року його звільнено з органів внутрішніх справ. Позивач звернувся до УМВС України в Херсонській області із заявою, в якій просив повідомити чи нарахована та сплачена йому матеріальна допомога за 2004, 2005, 2006, 2007 роки, передбачена п.2 Указу Президента України від 04.10.1996 року № 926/96 Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ . Також в заяві ОСОБА_1 запропонував відповідачу сплатити вказану допомогу в добровільному порядку, у випадку, якщо така допомога не була йому сплачена своєчасно. Листом № 10/Л-8 від 03.04.2020 року УМВС України в Херсонській повідомило позивача про виплату матеріальної допомоги, однак інформації про виплату матеріальної допомоги за 2005 рік не повідомило, та зазначило що у 2007 році проведено виплату матеріальної допомоги в сумі 484 грн. Позивач вважає, що такі діїУМВС України в Херсонській областіпорушують гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном, зокрема, право на отримання належного грошового забезпечення.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року позов ОСОБА_1 - задоволено.

Стягнуто з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу за 2005 рік в сумі 618,10 грн. та частину матеріальної допомоги за 2007 рік в сумі 857,20 грн.

В апеляційній скарзі, УМВС України в Херсонській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року та прийняти нове - про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що відповідно до положень ст. 59 Закону України Про Державний бюджет України на 2003 рік , ст. 73 Закону України Про Державний бюджет України на 2005 рік керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, (військовослужбовців), осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах або планах використання бюджетних коштів. Фактичні витрати на матеріальну допомогу, відповідно до вимог бюджетного законодавства, проводяться тільки в межах затвердженого фонду оплати праці. Посилаючись на відсутність видатків на оплату праці у 2005 році апелянт зазначає, що рішення про виплату матеріальної допомоги позивачу не приймалось, а у 2007 році ОСОБА_1 було виплачено матеріальну допомогу в розмірі 484,00 грн. У зв`язку з викладеним, на думку апелянта, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Позивач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, згідно якого суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Наказом УМВС України в Херсонській області №100 від 08.04.2015 року позивача, ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ.

Позивач звернувся до УМВС України в Херсонській області із заявою, в якій просив надати інформацію стосовного того, чи нарахована та сплачена йому матеріальна допомога за 2004, 2005, 2006, 2007 роки, передбачена п.2 Указу Президента України від 04 жовтня 1996 року № 926/96 Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ .

Листом від 03.04.2020 року УМВС в Херсонській області було надано відповідь позивачу, в якій повідомлено про здійснення інших виплат матеріальної допомоги, однак інформації стосовно не виплати матеріальної допомоги за 2005 рік не надано, а також зазначено про виплату у 2007 році матеріальної допомоги в сумі 484,00 грн.

Також судом встановлено, що у 2005 році рішення про виплату матеріальної допомоги ОСОБА_1 не приймалось, у 2007 році ОСОБА_1 виплачено матеріальну допомогу в межах 484,00 грн. При цьому, судом встановлено, що відповідач не заперечував проти правильності обрахування позивачем невиплаченої суми матеріальної допомоги, а лише зазначав про неможливість її виплати через відсутність коштів на той час.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню, оскільки право на отримання матеріальної допомоги як складової заробітної плати гарантоване Указом Президента України від 14.10.1996 року № 926/96 Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплату праці працівників органів внутрішніх справ та Кодексом законів про працю України, при цьому без обмеження будь-яким строком.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови та порядок нарахування і виплати матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та допомоги на оздоровлення в період з 1999 року по 2010 рік визначалося Указом Президента України від 14.10.1996 року № 926/96 Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплату праці працівників органів внутрішніх справ (далі - Указ Президента України № 926/96), Методичними рекомендацій про порядок застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та умов оплати праці працівників, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.06.2005 року № 501 (далі - Методичні рекомендації).

Абзацом 4 ст. 2 Указу Президента України № 926/96 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується матеріальна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на рік.

Відповідно до п. 60. Методичних рекомендацій, матеріальна допомога виплачується у розмірі місячного грошового забезпечення на рік, а для працівників юридичних служб (передбачених пунктом 29) розміри матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги для оздоровлення - у розмірі двомісячного грошового забезпечення. Фактичні витрати на матеріальну допомогу, відповідно до вимог бюджетного законодавства, проводяться тільки в межах затвердженого фонду оплати праці.

Відповідно до положень статті 59 Закону України Про Державний бюджет України на 2003 рік , статті 73 Закону України Про Державний бюджет України на 2005 рік установлено, що керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, (військовослужбовців), осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах або планах використання бюджетних коштів.

Згідно п. 1. Методичних рекомендацій, у термінології оплати праці застосовуються поняття:

- оклади грошового утримання (посадовий оклад і оклад за військовим (спеціальним) званням;

- грошове забезпечення - посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням, надбавка за вислугу років, 100-відсоткова надбавка (виплата цих видів проводиться незалежно від можливостей бюджетного фінансування), інші додаткові види грошового забезпечення: надбавки, підвищення, доплати, преміювання тощо (які мають право установлювати керівники органів і підрозділів внутрішніх справ у межах фонду оплати праці).

Пунктом 3 Методичних рекомендацій встановлено, що підставою для виплати грошового забезпечення є наказ начальника органу внутрішніх справ про призначення на штатну посаду, яка входить в його номенклатуру, наказ ректора вищого навчального закладу про зарахування на навчання, наказ про зарахування в розпорядження органу внутрішніх справ та встановлення відповідних окладів, надбавок, доплат тощо.

Враховуючи вищезазначені вимоги законодавства, яке діяло на момент правовідносин, виплата матеріальної допомоги здійснювалася в межах фонду оплати праці на підставі наказу по особовому складу на її виплату у розмірі, визначеному в цьому наказі.

У відповідності до вимог наказу МВС України від 26.10.2015 № 1290, яким затверджено Порядок передачі-приймання справ у разі припинення територіального органу Міністерства внутрішніх справ України (підприємства, установи, організації, що належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ, структурного підрозділу МВС та його територіальних органів) чи зміни його керівника , документи бухгалтерського обліку Новокаховського МВ УМВС України в Херсонській області передані до Головного управління Національної поліції в Херсонській області.

У зв`язку з чим колегія суддів вважає доречними висновки суду першої інстанції про те, що саме УМВС України в Херсонській області є належним відповідачем у справі.

Так, згідно довідки №552 від 24.12.2019 року про розмір грошового забезпечення позивача за 2005 рік, матеріальна допомога передбачена Указом Президента України №926/96 позивачу не нарахована та не сплачена, грошове забезпечення у передостанній місяць перед виплатою, а саме за листопад 2005 року становить 618, 50 грн.

Згідно довідки №554 від 24.12.2019 року про розмір грошового забезпечення позивача за 2007 рік, у вересні 2007 року позивачу нарахована одноразова виплата в сумі 484 грн., але матеріальна допомога передбачена Указом Президента України №296/96 встановлена у розмірі місячного грошового забезпечення, яке у місяць перед її нарахуванням становила 1342, 80 грн., тобто не сплачена частина грошового утримання складає 857,80 грн.

За таких обставин та враховуючи відсутність спору щодо розміру суми невиплаченої матеріальної допомоги, на думку колегії суддів, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Слід також зазначити, що відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зазначив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувані своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для нього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Суд не приймає аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Таким чином, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів вважає, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на виконання вимог ст. 77 КАС України не доведено правомірність своєї бездіяльності.

Доводи апеляційної скарги із посиланням на відсутність фінансування на проведення виплат матеріальної допомоги, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки чинне законодавство не передбачає такої підстави для відмови у виплаті матеріальної допомоги. Право на отримання матеріальної допомоги як складової заробітної плати було гарантоване Указом Президента України від 14.10.1996 року № 926/96 Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплату праці працівників органів внутрішніх справ та Кодексом законів про працю України

Інші ж доводи апеляційної скарги,на думку колегії суддів, не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.ст. 315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Оскільки, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, тому апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області - залишити без задоволення.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області про стягнення матеріальної допомоги - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Дата складення повного судового рішення 17.12.2020р.

Головуючий суддя Стас Л.В. Судді Шеметенко Л.П. Турецька І.О.