Ухвала

від 25.01.2021 по справі 540/1184/20

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

25 січня 2021 р. м. ХерсонСправа № 540/1184/20

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді: Морської Г.М. , розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області про стягнення матеріальної допомоги.

встановив:

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 25.08.2020 р. у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області про стягнення матеріальної допомоги адміністративний позов задовольнено; стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області (ЄДРПОУ 08592322 м. Херсон, вул. Лютеранська, 4) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) матеріальну допомогу за 2005 рік в сумі 618,10 грн. та частину матеріальної допомоги за 2007 рік в сумі 857,20 грн.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2020 р. апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області - залишено без задоволення, рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року - залишено без змін.

20.01.2021 р. ОСОБА_1 подав до суду заяву у якій просить зобов`язати Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області подати до Херсонського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 25.08.2020 р. у справі №540/1184/20, що набрало законної сили 17.12.2020 р. Клопотання мотивоване тим, що відповідач не виконав рішення суду до моменту звернення із даною заявою.

Дослідивши вищевказану заяву та матеріали справи, суд зазначає наступне.

Згідно п.10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Частиною 3 статті 166 передбачено, що заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

У зв`язку із зазначеним, суд вважає за можливе провести розгляд окремого процесуального питання щодо встановлення судового контролю у порядку письмового провадження.

Згідно з ч.1 ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, вказані норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача.

При цьому, положення КАС України не містять обмеження щодо застосування заходів судового контролю, передбачених вказаною нормою КАС України, після ухвалення такого рішення.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15 звертав увагу на те, що застосування статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Необхідно зазначити, що ч.2 ст.372 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Таким законом в Україні є - Закон України Про виконавче провадження . Примусове виконання рішень суду покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених Законом України Про виконавче провадження випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

З аналізу зазначених норм впливає, що рішення суду може виконуватись у добровільному або примусовому порядку. Особа може виконати рішення суду добровільно: з моменту набрання рішенням суду законної сили; до моменту надходження виконавчого листа до державного або приватного виконавця та відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Втім, суд зауважує, що позивач доказів пред`явлення виконавчих листів до виконання до органів державної виконавчої служби не надав. Крім того, судом встановлено, що виконавчий лист по справі позивачу не видавався.

Відтак, позивач не позбавлений права примусового виконання судового рішення зобов`язального характеру.

За переконанням суду, до звернення із заявою щодо встановлення судового контролю, позивачу необхідно було звернути судове рішення до примусового виконання шляхом подання заяви до відповідного органу ДВС. Натомість, матеріали справи не містять доказів такого звернення позивача до виконавчої служби за примусовим виконанням рішення, доказів відкриття виконавчого провадження.

Також позивач не навів жодного аргументу та не надав жодного доказу того, що відповідач ухиляється чи має намір ухилятись у майбутньому від виконання рішення суду у цій справі.

Адміністративні суди мають зважено встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи.

За таких обставин та з урахуванням вищенаведеного, відсутні підстави для встановлення судового контролю.

Керуючись ст. 241, 248, КАС України, суд

ухвалив:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня її проголошення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомукаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Якщо ухвалу було постановлено поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання) суддею.

Суддя Г.М. Морська