Рішення від 13.08.2020 по справі 922/300/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/300/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЛИНО" (01010, м. Київ, вул. Московська, 15, оф. 22, код ЄДРПОУ 38385149)

до Державного підприємства "Дослідне господарство "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва імені В.Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України (62650, Харківська область, Великобурлуцький район, с. Червона Хвиля, вул. Центральна, 13, код ЄДРПОУ 05460441)

про стягнення заборгованості за договором поставки № 02/07 засобів захисту рослин від 02.07.2018 та договором поставки № 19/03 засобів захисту рослин від 19.03.2019 у розмірі 2228716, 35 грн.

Учасники справи свої повноважних представників у судове засідання не направили.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ТАЛИНО звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Державного підприємства Дослідне господарство Пантелеймонівське Інституту рослинництва імені В.Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України про стягнення заборгованості за договором поставки № 02/07 засобів захисту рослин від 02.07.2018 та договором поставки № 19/03 засобів захисту рослин від 19.03.2019 у розмірі 2228716, 35 грн., з яких: 978166,24 грн. - заборгованість за договорами, 121799, 06 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язання, 141446, 53 грн. - 36 % річних, 9138, 28 грн. - інфляційні втрати та 978166, 24 грн. - штраф.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.02.2020 року (суддя Новікова Н.А) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/300/20; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін; підготовче засідання призначено на 04.03.2020 р. об 11:30.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Харківської області від 10.02.2020 року № 83/2020 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 922/300/20, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Новікової Н.А.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2020 року для розгляду справи № 922/300/20 визначено суддю Шатернікова М.І.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.02.2020 року справа № 922/300/20 була прийнята до провадження суддею Шатерніковим М.І.

У підготовчому засіданні 04.03.2020 у справі № 922/300/20 постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання в порядку ч. 2 ст. 183 ГПК України на 25 березня 2020 року о 12:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 березня 2020 року, задля дотримання карантинного режиму та недопущення поширення гострих респіраторних захворювань та коронавірусу COVID-19, судом було застосовано принцип "розумного строку" тривалості провадження, повідомлено учасників справи, що підготовче засідання у справі № 922/300/20, призначене на 25.03.2020 о 12:30, не відбудеться та перепризначено проведення підготовчого засідання у справі на 09.04.2020 р. о 10:30.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.04.2020 року, враховуючи подане представником відповідача клопотання про відкладення розгляду справи (вх. 8428 від 06.04.2020 р.) з посиланням на постанову КМУ № 211 від 11.03.2020 щодо недопущення розповсюдження коронавірусу COVID-19, було призначено проведення підготовчого засідання у справі № 922/300/20 на "05" травня 2020 р. о 10:30.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.05.2020 року, враховуючи подане представником відповідача клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на постанову КМУ № 211 від 11.03.2020 щодо недопущення розповсюдження коронавірусу COVID-19, проведення підготовчого засідання у справі № 922/300/20 було відкладено до "10" червня 2020 р. о 12:00.

У підготовчому засіданні 10.06.2020 р. було постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 922/300/20 до судового розгляду по суті на 08.07.2020 р. о 10:00.

У судовому засіданні 08.07.2020 р. було задоволено клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, подане з посиланням на необхідність дотримання карантинного режиму, та постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 06.08.2020 р. о 10:00, в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України.

У судовому засіданні 06.08.2020 р. було задоволено клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи (вх. 18026, 18027) з посиланням на необхідність дотримання карантинного режиму та запобігання поширенню на території України коронавірусу СOVID-19 і необхідність надання до суду доказів часткового погашення заборгованості у сумі 156000,00 грн. та постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 13.08.2020 р. об 11:00, в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України.

Представники сторін належним чином в порядку приписів ч. 2, 3 ст. 120, ч. 6 ст. 242 ГПК України були повідомлені про розгляд справи по суті, проте явку своїх повноважних представників у судове засідання 13.08.2020 р. не забезпечили. При цьому ані відповідачем за первісним позовом не надано доказів часткового погашення боргу про що представник відповідача наполягав у попередньому судовому засіданні, ані позивачем за первісним позовом не підтверджено факт такого погашення боргу, як і не надано доказів узгодження спору між сторонами мирним шляхом.

Разом з тим, 11.08.2020 р. на адресу суду представником позивача подано до матеріалів справи заяву (вх. 18418), згідно з якою ТОВ "Талино" повідомляє, що грошові кошти у сумі 156000,00 грн. від відповідача на рахунок позивача не надходили; мирова угода від 06.08.2020 р. від відповідача не надходила, а відтак заявлені відповідачем за первісним позовом клопотання слід визнати діями направленими на зловживання процесуальними правами. Разом з тим, просить суд розгляд справи призначеної на 13.08.2020 здійснити без участі представника ТОВ "Талино", позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В свою чергу, від відповідача до суду 13.08.2020 р. за вх. № 18626 надійшло клопотання про зменшення розміру неустойки, до 10% від суми неустойки, що зазначена в позовній заяві по справі № 922/300/20.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази надані до суду, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

02 липня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАЛИНО" (позивач, постачальник) та Державним підприємством "Дослідне господарство "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва імені В.Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України було укладено договір поставки засобів захисту рослин № 02/07 відповідно до п.1.1 якого позивач зобов`язався поставити та передати у власність засоби захисту рослин /надалі - ЗЗР/ , що надалі іменується товар, а відповідач зобов`язався прийняти та своєчасно оплатити його вартість на умовах договору.

19 березня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАЛИНО" (позивач, постачальник) та Державним підприємством "Дослідне господарство "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва імені В.Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України було укладено договір поставки засобів захисту рослин № 19/03 відповідно до п.1.1 якого позивач зобов`язався поставити та передати у власність засоби захисту рослин /надалі - ЗЗР/ , що надалі іменується товар, а відповідач зобов`язався прийняти та своєчасно оплатити його вартість на умовах договору.

Відповідно до п.1.2 договорів № 02/07 від 02.07.2018 та № 19/03 від 19.03.2019 найменування товару, його кількість, ціна за одиницю та загальна вартість поставленого товару зазначаються у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору.

У п. 2.2. договору № 02/07 від 02.07.2018 сторонами було узгоджено, що орієнтовна сума договору становить 200 000,00 грн. Якщо вартість всіх поставок товару за цим договором перевищуватиме або буде меншою від орієнтовної суми договору, то вважається, що загальна ціна договору узгоджена сторонами шляхом підписання видаткових накладних, за якими фактично поставлено та прийнято товар протягом строку дії Договору.

У п. 2.2. договору № 19/03 від 19.03.2019 сторонами було узгоджено, що орієнтовна сума договору становить 500 000,00 грн., а випадку якщо вартість всіх поставок товару за цим договором перевищуватиме або буде меншою від орієнтовної суми договору, то вважається, що загальна ціна договору узгоджена Сторонами шляхом підписання видаткових накладних, за якими фактично поставлено та прийнято товар протягом строку дії Договору.

Пунктом 3.3 Договору № 02/07 від 02.07.2018 передбачено, що повна оплата поставленого товару повинна бути здійснена покупцем не пізніше 31 жовтня 2018 року остаточна дата розрахунку .

Пунктом 3.3 Договору № 19/03 від 19.03.2019 передбачено, що повна оплата поставленого товару повинна бути здійснена покупцем не пізніше 31 жовтня 2019 року остаточна дата розрахунку . Датою оплати товару вважається дата надходження грошових коштів на поточний банківській рахунок Постачальника. Такі умови містяться у обох договорах.

Розділом 4 Договорів № 02/07 від 02.07.2018 та № 19/03 від 19.03.2019 сторони визначили строки та умови поставки, відповідно до п.4.1. якого постачальник поставляє товар шляхом одноразової поставки товару або поставки товару партіями, відповідно до видаткових накладних.

Пунктом 4.5. Договору № 02/07 від 02.07.2018 строк поставки встановлений до 31 жовтня 2018 року.

Пунктом 4.5. Договору № 19/03 від 19.03.2019 строк поставки встановлений до 31 жовтня 2019 року.

Сторони договорилися, що доказом факту поставки Товару є оформлені належним чином документи - видаткова накладна, товарно-транспортна накладна. Довіреність оформлюється і підписується на усну вимогу будь-якої із Сторін цих Договорів (пункт 4.2договорів).

Як зазначає позивач, на виконання своїх зобов`язань за спірним договором ним за період часу з 26.07.2018 р. по 21.05.2019 р. окремими партіями було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 1331526,00 грн., а саме: за договором № 02/07 від 02.07.2018 було поставлено товар на суму 143910,00 грн.; за договором № 19/03 від 19.03.2019 було поставлено товар на суму 1 187 616 грн.

На підтвердження факту передачі відповідачу товару на виконання умов договору № 02/07 від 02.07.2018 позивач надав до суду: видаткову накладну № РН-0000039 від 26.07.2018 року на суму 24750,00 грн. з ПДВ та товарно-транспортну накладну № РН-0000039 від 26.07.2018 року; видаткову накладну № РН-0000045 від 17.08.2018 року на суму 99000,00 грн. з ПДВ та товарно-транспортну накладну № РН-0000045 від 17.08.2018 року; видаткову накладну № РН-0000046 від 03.09.2018 року на суму 20160,00 грн. з ПДВ та товарно-транспортну накладну № РН-0000046 від 03.09.2018 року

На підтвердження факту передачі відповідачу товару на виконання умов договору № 19/03 від 19.03.2019 позивач надав до суду: видаткову накладну № РН-0000001 від 21.03.2019 року на суму 145920,00 грн.; видаткову накладну № РН-0000003 від 09.04.2019 року на суму 420396,00 грн. з ПДВ та товарно-транспортну накладну № РН-0000003 від 09.04.2019 року; видаткову накладну № РН-0000011 від 07.05.2019 року на суму 171000,00 грн. з ПДВ та товарно-транспортну накладну № РН-0000011 від 07.05.2019 року; видаткову накладну № РН-0000016 від 15.05.2019 року на суму 250800,00 грн. з ПДВ та товарно-транспортну накладну № РН-0000016 від 15.05.2019 року; видаткову накладну № РН-0000019 від 21.05.2019 року на суму 199500,00 грн. з ПДВ та товарно-транспортну накладну № РН-0000019 від 21.05.2019 року на суму 199500,00 грн.

Відповідач, в свою чергу, поставлений товар отримав, що підтверджується підписом уповноваженого представника на відповідних видаткових накладних та печаткою відповідача, так вказана продукція була отримана завідувачем елітним складом Кітаєнко О.І. на підставі генерального доручення № 116/1 від 19.03.2019 року.

Проте оплату поставленої продукції відповідач здійснив лише частково. За твердженнями позивача оплата отриманого за договором № 19/03 від 19.03.2019 товару була здійснена відповідачем лише на суму 200000,00 грн. (30.09.19). , а також було повернуто продукцію у асортименті на загальну суму 153359,00 грн., а саме: на підставі накладної № 11 від 07.10.2019 та товарно-транспортної накладної № ПП-11від 07.10.2019 р. було повернуто постачальнику товар на суму 136800,00 грн.; на підставі накладної № 13 від 07.10.2019 та товарно-транспортної накладної № ПП-13 від 07.10.2019 було повернуто постачальнику товар на суму 16559,00 грн.

Таким чином, за твердженням позивача неоплаченою залишилась заборгованість за двома договорами у загальному розмірі 978166,24 грн., а саме: за договором поставки № 02/07 від 02.07.2018 у розмірі 143910,00 грн. та за договором поставки № 19/03 від 19.03.2019 у розмірі 834256,24 грн.

Обставини щодо стягнення з відповідача заборгованості за вищезазначеними договорами поставки в загальній сумі 978166,24 грн. стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Крім того, в зв`язку з простроченням відповідачем своїх зобов`язань:

- за договором поставки № 02/07 від 02.07.2018 позивачем також нараховано до стягнення з відповідача пеню у розмірі 60880,89 грн. за період з 01.11.18 до 01.02.20 (включно), штраф у розмірі 143910,00 грн., 36 % річних у розмірі 64995,48 грн. за період з 01.11.18 до 01.02.20 (включно) та інфляційні втрати у розмірі 9138,28 грн.;

- за договором поставки № 19/03 від 19.03.2019 позивачем також нараховано до стягнення з відповідача пеню у розмірі 60918,17 грн. за період з 01.11.19 до 01.02.20 (включно), штраф у розмірі 834256,29 грн., 36% річних у розмірі 76451,05 грн. за період з 01.11.19 до 01.02.20 (включно).

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що первісні позовні вимоги є обґрунтованими, проте підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, як встановлено нормами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно приписів ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Істотними умовами договору поставки є: предмет договору, строки і порядок його поставки та оплати. Істотними визнаються також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін повинно бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК України).

Дослідивши умови підписаних між сторонами договорів поставники, на які позивач посилається як на підставу виникнення взаємних прав та обов`язків, суд, враховуючи принцип свободи договору, відсутність належних доказів того, що їх було підписано особами з перевищенням повноважень, визнає, що сторонами досягнуті та узгоджені істотні умови договору даного виду, а відтак вказані договори поставки є укладеним.

Матеріалами справи підтверджено, що сторонами було досягнуто згоди щодо строку поставки: за договором № 02/07 від 02.07.2018 - до 31 жовтня 2018 року;

за договором № 19/03 від 19.03.2019 - до 31 жовтня 2019 року.

А також досягнуто згоди строку остаточного розрахунку за поставлений товар:

- за договором № 02/07 від 02.07.2018 - до 31 жовтня 2018 року;

- за договором № 19/03 від 19.03.2019 - до 31 жовтня 2019 року.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивачем доведено, а відповідачем не спростовано факт здійснення ТОВ "Талино" поставки товару у обумовлені у договорі строки та прийняття його без зауважень відповідачем

Натомість належних доказів здійснення своєчасної оплати відповідачем поставленого товару, доказів повернення товару або обґрунтованих заперечень проти вимог позивача до матеріалів справи не надано, а відтак відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати поставленого ТОВ "Талино" товару за договором поставки № 02/07 від 02.07.2018 на суму 143910,00 грн. з 01.11.2018 р. та за договором поставки № 19/03 від 19.03.2019 на суму 834256,24 грн. з 01.11.2019 р.

За приписами статей 13, 74 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Матеріали справи містять докази виконання позивачем взятих на себе зобов`язань за спірними договорами щодо поставки відповідачу товару та не містять доказів в підтвердження оплати відповідачем заборгованості за поставлений товар, що є предметом позову, при цьому учасниками справи не зазначено про існування таких доказів.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду належних доказів виконання домовленості або вмотивованих заперечень проти неї, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, вимоги позивача в сумі основного боргу у розмірі 978166,24 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В частині заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 36% річних у розмірі 141446,53 грн. (за договором № 02/07 від 02.07.2018 у сумі 64995,48 грн. за період з 01.11.18 до 01.02.20; за договором № 19/03 від 19.03.2019 у сумі 76451,05 грн. за період з 01.11.19 до 01.02.20), та інфляційних збитків у розмірі 9138,28 грн., нарахованих за період прострочення за договором № 02/07 від 02.07.2018, суд керується наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.5 договорів поставки № 02/07 від 02.07.2018 та № 19/03 від 19.03.2019 визначено, що у разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару, то відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості та інших штрафних санкцій, 36 (тридцять шість) відсотків річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

При здійсненні перевірки судом правильності нарахування позивачем відсотків річних встановлено, що розрахунок 36% річних, з урахуванням періодів прострочення встановлених вище, виконаний позивачем арифметично вірно, а відтак позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 36% річних у розмірі 141446,53 грн. підлягають задоволенню. Крім того, перевіривши наданий позивачем розрахунки інфляційних втрат, суд дійшов висновку про його правильність, а тому вимога позивача про стягнення 9138,28 грн. інфляційних втрат нарахованих на суму заборгованості (143910 грн.) за договором поставки № 02/07 від 02.07.2018 за період з листопада 2018 р. по грудень 2019 р., підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо своєчасної оплати отриманого товару, позивач, на підставі п. 6.2 договорів поставки, просить суд стягнути з відповідача пеню у загальному розмірі 121799,06 (за договором № 02/07 від 02.07.2018 у сумі 60880,89 грн. за період з 01.11.18 до 01.02.20; за договором № 19/03 від 19.03.2019 у сумі 60918,17 грн. за період з 01.11.19 до 01.02.20), штрафу у загальному розмірі 978166,24 грн. (за договором № 02/07 від 02.07.2018 у сумі 143910,00 грн.; за договором № 19/03 від 19.03.2019 у сумі 834256,29),

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України до відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються положення Цивільного кодексу України, насамперед, загальні положення про забезпечення виконання зобов`язання, встановлені його статтями 546-548.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Сторони під час укладання договору поставки передбачили, що у разі невиконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України. При порушенні термінів оплати по цьому договору, покупець сплачує постачальнику:

- пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (що діяла на момент виникнення та існування заборгованості через прострочення оплати) від загальної суми платежу, що нездійснений своєчасно (заборгованості) за кожен день прострочення;

- при порушенні термінів оплати більше ніж 10-тн (десяти) календарних днів, покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 100 % (сто відсотків) від суми поставленого товару ( п. 6.2 договору)

При цьому судом враховано, що у п. 6.6 договорів, сторонами узгоджено, що нарахування штрафних санкцій за неналежне виконання або несвоєчасне виконання зобов`язань договором здійснюється без обмежень строку та відповідно до ст. 259 ЦК України, а також не застосовуються положення ч. 6. статті 232 ГК України.

Таким чином, фактично сторонами унормовано у договорі відповідальність за несвоєчасне виконання взятого відповідачем на себе грошового зобов`язання щодо оплати поставленого товару у вигляді як пені так і додаткового 100 відсоткового штрафу.

Господарським кодексом України закріплено право сторін на власний розсуд формулювати умову договору про штрафні санкції (з дотриманням правил ч.1 ст. 231), їх розмір, спосіб обчислення, підстави застосування, співвідношення із збитками.

Оскільки фактичні обставини справи свідчать про порушення відповідачем умов договору щодо термінів оплати поставленого товару, що визнається останнім, то суд дійшов висновку про наявність правових підстав для нарахування з відповідача передбаченої пунктом 6.2 договору неустойки.

Враховуючи вищевикладене, суд визнає обґрунтованим нарахування позивачем штрафних санкцій у вигляді пені та у вигляді штрафу за прострочення оплати понад 10 днів).

Разом з тим, при вирішення даного спору судом враховано наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо ж порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 7 Оглядового листа ВГСУ № 01-06/767/2013 від 29.04.2013 року за наявності підстав, передбачених ч.3ст. 551 ЦК України, ч.1ст. 233 ГК України, розмір пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, може бути зменшений за рішенням господарського суду.

Окрім цього, згідно з Рішенням КСУ №7-рп/2013 від 11.07.2013 року передбачається, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч.3ст. 509 та ч. 1, 2ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Передбачається, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Конституційний суд зауважує, що захист від цих зловживань має базуватись на положеннях законодавства, зокрема ч.3 ст. 551 Кодексу, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. За практикою судів загальної юрисдикції України істотними обставинами в розумінні вказаних положень Кодексу вважаються, зокрема, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов`язання).

У відносинах, що оцінюються судом, за неналежне виконання відповідачем взятого на себе зобов`язання як компенсацію нараховано 36% річних; розмір неустойки значно перевищує розмір збитків; відповідачем доведено, що на час розгляду справи відповідач знаходиться у скрутному фінансовому становищі та за перше півріччя 2020 року отримало збиток в сумі 7051000,00 грн., а відтак стягнення неустойки у вигляді пені та одночасно 100% штрафу є несправедливим непомірним тягарем для відповідача; при цьому відповідач зобов`язується розрахуватись з позивачем до 01.06.2021 р. (наступним чином: до 31.12.2020 р. сплатити 50% від суми заборгованості; до 01.03.2021 р. сплатити 30% річних, до 01.06.21 р. остаточний розрахунок), а відтак суд вважає за можливе та справедливе з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, які враховуючи правовідносини, що склались між сторонами визнаються надмірним тягарем для покупця, та керуючись принципами справедливість, добросовісність і розумність як основні засади цивільного законодавства, суд застосував повноваження щодо зменшення значного розміру штрафу, який підлягає стягненню, до розміру 10 %.

За таких обставин суд вважає за доцільне задовольнити клопотання відповідача про зменшення неустойки та зменшити розмір штрафу, який слід стягнути з відповідача на користь позивача та встановити його в розмірі 97816,62 грн.

Судовий збір у розмірі 33430,75 грн., відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи покладається судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 165, ч.1, 3 ст. 202, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЛИНО" про стягнення 2228716,35 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва імені В.Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України (62650, Харківська область, Великобурлуцький район, с. Червона Хвиля, вул. Центральна, 13, код ЄДРПОУ 05460441) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЛИНО" (01010, м. Київ, вул. Московська, 15, оф. 22, код ЄДРПОУ 38385149) 978166,24 грн. заборгованості за договорами, 121799,06 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов`язання, 141446, 53 грн. - 36 % річних, 9138, 28 грн. - інфляційні втрати та 97816,62 грн. штрафу, а також 33430,75 грн. судового збору сплаченого за подачу позову.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В частині вимог про стягнення 880349,62 грн. штрафу в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення та з урахуванням п.17.5 розділу ХІ "Перехідних положень" ГПК України та п. 4 розділ Х "Прикінцеві положення" ГПК України.

Повне рішення складено "25" серпня 2020 р.

Суддя М.І. Шатерніков