Рішення

від 19.08.2020 по справі 520/6224/2020

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2020 р. справа № 520/6224/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Бондар О.В.,

за участю: представника позивача - Солонець С.М., представника відповідача - Тітової А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стормак" (вул. Різдвяна, буд. 29-А,м. Харків,61052) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

До Харківського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Стормак" з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС в Харківській області № 00000080511 від 13.01.2020 року за формою "Р".

В обґрунтування позову позивач зазначив, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем податкового законодавства в ході здійснення господарських операцій з ТОВ Піцерія Шева 777 не відповідають фактичним обставинам, посилання в акті на те, що господарські взаємовідносини з вказаним контрагентом оформлювались лише з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій та не підтверджені по ланцюгу постачання є лише суб`єктивними припущеннями, які не підтвердженні належними доказами. Позивачем також зазначено, що господарські операції із контрагентом підтверджуються первинними документами, які свідчать про постачання товару та оформлені належним чином, зокрема шляхом оформленні податкових накладних, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що, в свою чергу, вказує на товарність та реальність господарських операцій підприємства. Відтак, представник позивача вказав, що віднесення сум грошових коштів до податкового кредиту, на його думку, є обґрунтованим та правомірним, а спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та вказав, що реальність вчинення спірних господарських операцій між ТОВ Стормак та ТОВ Піцерія Шева 777 не підтверджується, роботи не виконувались, лише формально оформлювались окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій та правомірності формування сум податкового кредиту, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкового вигоди у вигляді сум податкового кредиту з ПДВ, у зв`язку з чим вважає висновки акту перевірки обґрунтованими та підстав для скасування спірного рішення не вбачає.

У судовому засіданні 19.08.2020 року представники сторін підтримали свої правові позиції в повному обсязі

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДПС у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ СТОРМАК з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинам з ТОВ ПІЦЕРІЯ ШЕВА 777 (попередня назва ТОВ Ситосмачно ) за жовтень та листопад 2018 р., показників декларацій з податку на додану вартість та за 2018 р. - показників фінансової звітності та їх відображення у декларації з податку на прибуток підприємств, за результатом якої було складено акт перевірки від 09.01.2020 р. № 76/20-40-05-11-10/40548445.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Стормак» , порушено вимоги :

-п. 5 і п.7 П(С)БО 15 Дохід ;

- п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 7 462 582,00 грн.;

-п. 185.1 ст. 185, п.1878.1 ст. 187 ПК України в результаті чого встановлено завищення податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 6 911 236,00 грн.;

- п. 187/8.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України в результаті чого встановлено заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 6 911 236,00 грн.

На підставі складеного акту перевірки, ГУ ДПС у Харківській області прийняте податкове повідомлення-рішення № 00000080511 від 13.01.2020 року про застосування до ТОВ СТОРМАК суми недоплати податку на прибуток в сумі 7 462 582,00 грн., штрафних санкцій в сумі 1 865 645,50 грн. за порушення положень п.п. 134.1.1 п. 134.1 статті 134 ПКУ, а саме - за заниження податку на прибуток приватних підприємств.

Рішенням ДПС України від 24.04.2020 року № 14403/16/99-00-08-08-07-06 скаргу ТОВ «Стормак» на прийняте податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області № 00000080511 від 13.01.2020 року залишено без задоволення, податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області № 00000080511 від 13.01.2020 залишено без змін.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду про визнання його протиправним та скасування.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Між тим, як передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

При цьому, пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб`єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: - фактичності придбання такого товару, тобто, реальності здійснення оподатковуваних операцій; - документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; - придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності та їх реалізації; - наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); - наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою.

Водночас, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

При цьому згідно з частиною 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як встановлено абзацом 5 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За змістом частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті Закону № 996-ХІV визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.

Таким чином, обов`язковим критерієм щодо підтвердження показників податкової звітності платника податків є забезпечення належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій, в тому числі дотримання вимог щодо підстав для здійснення такого обліку, якими можуть бути первинні документи, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства. З урахуванням зазначеного право платника на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є також залежним від забезпечення ведення ним належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій.

Поряд з цим, у бухгалтерському та податковому обліку підприємства враховуються лише ті первинні документи, що складені за наслідками фактично проведеної господарської операції, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою. За таких умов наявність належним чином оформлених первинних документів з приводу проведення певної господарської операції не може розглядатись як безумовне підтвердження наявності у платника податку права на формування витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, та податкового кредиту з податку на додану вартість по відповідних господарських операціях.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, та мають оцінюватись з урахуванням сукупності умов, визначених законодавством України як підстави для їх формування.

Оскільки сукупний аналіз наведених вище норм законодавства свідчить, що право платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є, перш за все, похідним від самого факту здійснення відповідних господарських операцій, з метою визначення правомірності формування позивачем вказаних показників податкової звітності з податку на додану вартість, суду необхідно з`ясовувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг) та їх реалізацією, спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку, суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами.

Оцінка господарських операціях повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов`язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. При цьому формальні помилки в первинних документах не повинні бути вирішальною ознакою безтоварності здійснених господарських операцій. Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язки між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем приписів податкового законодавства з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ Піцерія Шева 777 , з огляду на те, що надані документи первинного бухгалтерського обліку не підтверджують правильність визначених позивачем податкових зобов`язань, оскільки документи, оформлені за наслідком вказаних операцій мають дефектність у назві, асортименті поставлених ТМЦ, у платіжних дорученнях вказано недостовірні дані у реквізитах призначення платежу, а ТОВ Стормак не надано до перевірки довіреності на отримання товару, сертифікати якості, ТТН мають суттєві недоліки в заповненні, що, в свою чергу, як вважає відповідач, було спрямовано на збільшення витрат та зменшення податкового зобов`язання з ПДВ.

Так, матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ Стормак (постачальник) та ТОВ Піцерія Шева 777 (покупець) укладено договір поставки № 2018/0110-С від 01.10.2018 року (т. 4 а.с. 49), предметом якого є передача товару, кількість вартість, асортимент та номенклатура якого визначається у видаткових накладних (п.п. 1.1., 1.2 договору).

Також, 02.10.2018 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору поставки № 2018/0110-С від 01.10.2018 року, п. 3.1 якого змінено та зазначено, що передача товару покупцю здійснюється на складі покупця згідно попереднього усного замовлення Транспортування товару до складу покупця здійснює постачальник за владний рахунок (т.4 а.с. 52).

На підтвердження виконання умов вказаного правочину, позивачем залучено до матеріалів справи видаткові накладні (т.4 а.с. 58-250, т.5 а.с. 1-174), ТТН (т. 7 а.с. 1-106, т.6 а.с. 1-249, т. 5 а.с. 175-250, т. 4 а.с. 1-48, т. 3 а.с. 1-250, т. 2 а.с. 37-160, 215-250), платіжні доручення (т.2 а.с. 161-209).

Оплата поставленого ТОВ Стормак була проведена у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Факт використання в своїх господарській діяльності послуг перевізника ТОВ "Каштан - 2017" згідно договору на надання послуг перевізника № 2018/40 від 01.02.2018 року підтверджується актами надання послуг № 56 від 31.10.2018 року та № 63 від 30.11.2018 (т.8 а.с. 12-13).

На підтвердження наявності в ТОВ Стормак матеріально - технічної бази та кваліфікованого персоналу для забезпечення господарської діяльності підприємства, позивачем залучено до матеріалів справи штатний розпис підприємства, договори оренди та суборенди нежитлових приміщень з відповідними актами приймання - передачі приміщень.

За результатом проведених господарських операцій ТОВ Стормак на адресу ТОВ "Ситосмачно" (наразі перейменовано в ТОВ Піцерія Шева 777 ) сформовано та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні та розрахунки корегування (т 8 а.с. 14-250, т. 9 а.с. 1-250, т. 10 а.с. 1-250, т. 11 а.с. 1-250, т. 12 а.с. 1-88).

Як вбачається з акту перевірки (т.1 а.с. 120), контролюючий орган дійшов висновку про нереальність господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ Піцерія Шева 777 , у зв`язку з відсутністю у контрагента позивача технічних ресурсів, основних засобів, достатньої кількості працівників, відсутністю реального (законного) джерела походження отриманих робіт та невідповідності наданих послуг придбаній у перевіряємий період номенклатурі товарів.

Суд зазначає, що відсутність у підприємства-контрагента умов, необхідних для здійснення господарської операції, само по собі не свідчить про нереальність господарських операцій, оскільки за відсутності дослідження первинних документів підприємства-контрагента висновки про нереальність господарських операцій, обґрунтовані відсутністю трудових та матеріальних ресурсів такого підприємства є передчасними.

При цьому чинним законодавством не вимагається на підтвердження реальності господарської операції надання платником податків доказів того, що платник податків, який здійснює роботи або отримує їх, повинен мати власне обладнання та заявляти його наявність у певних документах, надання яких була б визначена чинним законодавством обов`язковою.

Отже, сама по собі відсутність необхідних матеріальних чи трудових ресурсів у контрагента платника податків не є безумовним свідченням нереальності господарської операції, оскільки їх наявність або відсутність (ресурсів) у господарюючих суб`єктів не має правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними правочинами.

Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицією, яка викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року по справі № 814/1439/17.

Таким чином, суд зазначає, що недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни може мати правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції. Будь-яка неправомірна діяльність контрагента (наприклад, відсутність основних засобів, не подання звітності до контролюючого органу, продаж товарів відмінних від придбаних) не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податків, який у повному обсязі виконав передбачені податковим законодавством зобов`язання, які підтверджено документально. Окрім того, слід зазначити, що в законодавстві відсутня норма, яка б зобов`язувала підприємство перевіряти наявність у постачальника товарів та послуг виробничих потужностей, приміщень, транспортних засобів. Суд не погоджується з висновками відповідача про те, що позивачем здійснювались нереальні операції, оскільки оцінка відповідачем виконання умов господарських відносин та фактичне заперечення його виконання сторонами правочину не може бути засновано на такому поверховому аналізі відомостей з інформаційних систем по контрагентам, без дослідження фактичного руху активів.

Як свідчать матеріали справи, перевірки ТОВ Піцерія Шева 777 проведені не були, висновки перевіряючих є лише припущеннями. Доводи контролюючого органу щодо відсутності інформації про наявність у контрагента позивача основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарських операцій не можуть бути беззаперечним доказом відсутності реального характеру такої за умови, що інші докази у справі свідчать про фактичне виконання поставки між сторонами. Залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу. Контрагенти позивача мають право залучати сторонні організації для надання позивачу послуг та продажу товарів.

Також, слід зазначити, що неможливо встановити нереальність всіх без виключення господарських операцій, вчинених за ланцюгом постачання, без проведення відносно всіх учасників операцій визначених нормами податкового законодавства заходів контролю, таких як, перевірка платника податків, як і неможливо визнати нереальними господарські операції по ланцюгу контрагентів-постачальників, жодного разу не дослідивши їх первинну документацію, складену за результатом вчинення таких операцій.

Суд зазначає, що для встановлення можливості чи неможливості виконання господарської операції з одержання (купівлі) товарів наявним трудовим ресурсом необхідно здійснити перевірку такого платника податків, при якій дослідити всі обставини господарської діяльності, враховувати специфіку конкретної операції, яка характеризується, наприклад, своєрідними фізичними властивостями товарів, операції з якими потребують певного обсягу трудовитрат, особистої участі персоналу та не співвідносні з наявним трудовим ресурсом для поставки товару; придбання відповідних послуг з поставки товарів із залученням сторонніх осіб.

При цьому, відповідач не спростував законність дій платника податків (позивача), а лише зазначив про нереальність господарських операцій позивача з контрагентом, тобто, фактично, податковим органом заміщено обов`язок спростування презумпції законності дій та рішень платника податків на обов`язок доводити податковому органу правомірність відображення в податковому обліку певних операцій. При цьому, зазначені в акті перевірки обставини стосуються лише господарської діяльності контрагента позивача і жодним чином не доводять недобросовісності позивача та відсутності реальності господарських операцій.

З огляду на викладене, суд вважає, що доводи відповідача, викладені в акті перевірки щодо вказаних операцій позивача, які, на думку контролюючого органу, не підтверджені доказами, спростовується наданими матеріалами справи.

В даному випадку до перевірки, як і до суду, надано весь необхідний перелік документів, що свідчать про реальність вчинення господарських операцій між сторонами договору та про настання змін в майновому стані позивача, що само по собі спростовує висновки контролюючого органу про фіктивність таких операцій.

Відповідач в акті перевірки вказував про відсутність фактичної поставки товару в силу відсутності відповідних сертифікатів.

Разом з тим, за наявності належних та допустимих доказів фактичного придбання реалізації товару(як мета його в господарської діяльності) та лише відсутність сертифікатів не може свідчити про штучне формування даних податкового обліку.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 16.04.2020 року по справі №810/3443/18.

Суд не приймає до уваги посилання контролюючого органу на наявність недоліків в заповненні товарно - транспортних накладних, як підставу для невизнання реальності господарських операцій, оскільки певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер, крім того, не зазначення в товарно - транспортних накладних певної інформації не може свідчити про відсутність самого факту реалізації позивачем ТМЦ та, відповідно, не може свідчити про відсутність господарських операцій з поставки товару між позивачем та його контрагентами.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 23.04.2020 року по справі №815/7235/15.

Щодо посилання відповідача на матеріали кримінального провадження за № 32019220000000041 від 14.05.2019 року відносно ТОВ Піцерія Шева 777 , то суд вважає необґрунтованою такою позицію контролюючого органу, оскільки по - перше, контролюючим органом не надано доказів наявності вироку в зазначеному кримінальному провадженні.

По-друге, сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Окрім цього, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 816/809/17, від 23.04.2020 року по справі №815/7235/15 та від 11.03.2020 року по справі №826/5678/18.

Суд також відхиляє посилання контролюючого органу на зібрану податкову інформацію щодо контрагента позивача по ланцюгу виходячи із наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Суд зазначає, що платник податків, який правильно застосовує норми податкового права, не повинен залежати у своїх правовідносинах з державною від іншого платника податків, який ці норми порушує.

Дефектність та наявність ознак фіктивності контрагента платника податків сама собою не свідчить про обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента або про дефектність самих господарських операцій, а відтак не є вичерпним доказом при встановленні реальності або нереальності господарської операції, наявності або відсутності в ній ділової мети, яка за змістом пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції на отримання позитивного економічного ефекту, а відтак суд приходить до висновку, що наведені в акті перевірки доводи щодо неспроможності контрагента позивача здійснювати певні види господарської діяльності відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, суду не доведені та не підтверджені жодними доказами.

Згідно ст.1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов`язковим для правозастосування органами правосуддя.

У справі Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Європейський суд з прав людини у п. 38 рішення зазначив: На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, які здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду, стосовно загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які вказували б на те, що заявник був безпосередньо залучений в такі зловживання.

Враховуючи викладені обставини, з наданих позивачем первинних документів встановлено, що діяльність позивача відповідає умовам укладеного договору, свідчить про наявність господарських цілей при здійсненні господарських операцій. На підтвердження виконання господарських операцій позивачем було надано копії податкових накладних, проведено оплату послуг, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких мітяться в матеріалах справи. В свою чергу, відповідачем не наведено належних доказів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Таким чином, на підставі наведених доказів, оцінка яким надана з дотриманням положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентом фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими та іншими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняють реальні зміни майнового стану підприємства, що підтверджує наявність руху його активів.

Крім того, для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту, в розумінні Податкового кодексу України, не передбачається обов`язкова умова про сплату цих сум до бюджету контрагентами. Якщо контрагент не виконав своїх зобов`язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов`язання з податку на додану вартість, то це не може тягнути відповідальності та негативних наслідків саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість та має всі документальні підтвердження його розміру.

Отже, твердження відповідача суд вважає безпідставним, оскільки факт постачання та реальності здійснення господарських операцій підтверджений первинними документами наданими позивачем як під час перевірки, так і до матеріалів справи. У зв`язку з цим дії платника, результатом яких є отримання економічної вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Даний висновок також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що "платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності".

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Тобто головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб`єктивною думкою та не підтверджуються матеріалами справи, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

В матеріалах справи відсутні докази наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад з метою проведення безтоварних операцій та отримання незаконної податкової вигоди. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при дослідженні матеріалів судової справи не виявлено.

У відповідності до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Оскільки зібрані по справі докази підтверджують виконання зобов`язань між сторонами господарських операцій, відповідність господарських операцій видам діяльності позивача, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 13.01.2020 року № 00000080511 підлягає скасуванню, а позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 14, 243-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Стормак" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС в Харківській області № 00000080511 від 13.01.2020 року за формою "Р", яким до Товариству з обмеженою відповідальністю "Стормак" збільшено податок на прибуток у загальному розмірі 9328227 (девять мільйонів триста двадцять вісім тисяч двісті двадцять сім) грн. 50 коп. (з них за податковим зобов`язанням 7462582 (сім мільйонів чотириста шістдесят дві тисячі п`ятсот вісімдесят дві) грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1865645 (один мільйон вісімсот шістдесят п`ять тисяч шістсот сорок п`ять) грн. 50 коп.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стормак" (вул. Різдвяна, буд. 29-А,м. Харків,61052, код ЄДРПОУ 40548445) сплачену суму судового збору в розмірі 23122 (двадцять три тисячі сто двадцять дві) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області ( вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057 ЄДРПОУ 43143704).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 26 серпня 2020 року.

Суддя О.О. Горшкова