Постанова

від 10.11.2020 по справі 520/6224/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2020 р.Справа № 520/6224/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Мироненко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Горшкова О.О., м. Харків, повний текст складено 26.08.20 року по справі № 520/6224/2020

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стормак"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стормак" (далі за текстом також - позивач, ТОВ Стормак ) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (далі за текстом також - відповідач, ГУ ДПС у Харківській області), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС в Харківській області № 00000080511 від 13.01.2020 за формою "Р".

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС в Харківській області № 00000080511 від 13.01.2020 за формою "Р", яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Стормак" збільшено податок на прибуток у загальному розмірі 9328227,50 грн, з них за податковим зобов`язанням - 7462582,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1865645,50 грн.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стормак" сплачену суму судового збору в сумі 23122,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області.

Не погодившись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Харківській області оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, з викладенням у ньому висновків, які не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач наводить обставини справи шляхом відтворення частини акта перевірки, доводить, що операції позивача з продажу товарів ТОВ Піцерія Шева 777 не спричинили настання реальних правових наслідків. Уважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення у порушення норм статей п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України). Посилається на неврахування судом першої інстанції того, що платіжні доручення на оплату проданого товару, а також видаткові накладні, виписані позивачем у 2019 році, як і товарно-транспортні накладні, містять недоліки, а до перевірки позивачем не було надано заявок на перевезення вантажу, довіреностей на отримання товару ТОВ Піцерія Шева 777 , документів щодо навантаження-розвантаження товару. Зазначає про неврахування судом першої інстанції того, що у контролюючого органу відсутня інформація щодо основних засобів та кількості працюючих у контрагента позивача - ТОВ Піцерія Шева 777 . З посиланням на практику Верховного Суду (рішення від 22.03.2016 у справі № 810/6201/14, від 26.04.2016 № 2а-4201/11/2670, від 12.04.2016 № 826/17617/13-а) вказує на безпідставне неврахування судом першої інстанції інформації про те, що до ГУ ДПС у Харківській області надійшов протокол допиту свідка від 30.07.2019, складений старшим оперуповноваженим ОВС ОАВ ОУ Головного управління ДФС у Харківській області, майором податкової міліції, відносно гр. ОСОБА_1 , у рамках розгляду матеріалів кримінального провадження від 14.05.2019 за № 32019220000000041 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 Кримінального кодексу України, про непричетність до діяльності ТОВ Піцерія Шева 777 .

За результатами апеляційного розгляду ГУ ДПС у Харківській області просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні відповідно до приписів статті 229 КАС України.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Головним управлінням ДПС у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Стормак з питань дотримання вимог податкового законодавства України за взаємовідносинами з ТОВ Піцерія Шева 777 (попередня назва - ТОВ Ситосмачно ) за жовтень та листопад 2018 року, показників декларацій з податку на додану вартість та за 2018 рік - показників фінансової звітності та їх відображення у декларації з податку на прибуток підприємств, за результатом якої складено акт від 09.01.2020 за № 76/20-40-05-11-10/40548445 (надалі також - акт перевірки) /т.1 а.с.9-153/.

За висновками акта перевірки, зокрема, встановлено, що ТОВ Стормак порушено вимоги:

- п. 5 і п.7 П(С)БО 15 Дохід ;

- п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 7 462 582,00 грн.

На підставі складеного акта перевірки, ГУ ДПС у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 00000080511 від 13.01.2020, яким збільшено грошове зобов`язання ТОВ Стормак за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 7 462 582,00 грн та за штрафними санкціями (штрафами) в сумі 1 865 645,50 грн /т.1 а.с.154/.

Рішенням ДПС України від 24.04.2020 за № 14403/16/99-00-08-08-07-06 скаргу ТОВ "Стормак" на прийняте податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області № 00000080511 від 13.01.2020 залишено без задоволення, податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області № 00000080511 від 13.01.2020 залишено без змін /т.1 а.с.156-160/.

Скориставшись правом на оскарження рішень Головного управління ДПС у Харківській області у судовому порядку, позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 00000080511 від 13.01.2020.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що господарські операції позивача з ТОВ Піцерія Шева 777 мають реальний характер, здійснені позивачем із дотриманням норм чинного законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення № 00000080511 від 13.01.2020, яким збільшено грошове зобов`язання ТОВ Стормак за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 7 462 582,00 грн та за штрафними санкціями (штрафами) в сумі 1 865 645,50 грн є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи та виходить з такого.

Відповідно до п. 14.1.156 статті 14 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 44.2 статті 42 ПК України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

За положеннями пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування податку на прибуток є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (надалі також - Закон № 996-ХІV) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За визначенням статті 1 Закону № 996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-XIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (далі - П(С)БУ 16), затверджене Наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999.

Згідно з п. 5 П(С)БУ 15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

За п. 7 П(С)БУ 15 визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Відповідно до пунктів 2.1 та 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (надалі також - Положення № 88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з викладеного, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; встановлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; встановлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом (експортом) товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Водночас, дослідженню підлягають всі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій створює наслідки для податкового обліку платника податків.

Проте, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицію Верховного Суду, викладеною у постановах від 02.04.2019 у справі № 826/14331/13-а, від 10.04.2020 у справі № 823/1389/16.

Отже, відповідно до наведеного нормативного регулювання податкових правовідносин, у даній справі суд апеляційної інстанції перевіряє реальність господарських правовідносин позивача з його контрагентом з урахуванням поданих сторонами доказами щодо оцінки яких виник спір протягом періоду, який перевірявся контролюючим органом.

Судовим розглядом установлено, що основним видом діяльності ТОВ Стормак за КВЕД є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (47.11), що підтверджується довідкою до акта перевірки /а.с. 129/.

Між ТОВ Стормак (як постачальником) та ТОВ Ситосмачно (у подальшому перейменованого в ТОВ Піцерія Шева 777 ) (як покупцем) укладено договір поставки № 2018/0110-С від 01.10.2018 (т. 4 а.с. 49), предметом якого є передача товару, кількість вартість, асортимент та номенклатура якого визначається у видаткових накладних (п.п. 1.1., 1.2 договору).

02.10.2018 ТОВ Стормак та ТОВ Піцерія Шева 777 укладено додаткову угоду до договору поставки № 2018/0110-С від 01.10.2018, якою змінено п. 3.1 договору та зазначено, що передача товару покупцю здійснюється на складі покупця згідно з попереднім усним замовленням транспортування товару до складу покупця, яке постачальник здійснює за власний рахунок (т. 4 а.с. 52).

На підтвердження виконання умов вказаного правочину, позивачем надано до матеріалів справи видаткові накладні (т.4 а.с. 58-250, т.5 а.с. 1-174), товарно-транспортні накладні (т. 7 а.с. 1-106, т.6 а.с. 1-249, т. 5 а.с. 175-250, т. 4 а.с. 1-48, т. 3 а.с. 1-250, т. 2 а.с. 37-160, 215-250), платіжні доручення (т.2 а.с. 161-209).

Перевезення товару здійснювалося ТОВ Стормак на підставі договору на надання послуг перевізника № 2018/40 від 01.02.2018, укладеному з ТОВ "Каштан - 2017", факт отримання послуг якого підтверджується актами надання послуг № 56 від 31.10.2018 та № 63 від 30.11.2018 (т.8 а.с. 12-13).

На підтвердження наявності в ТОВ Стормак матеріально - технічної бази та кваліфікованого персоналу для забезпечення господарської діяльності, позивачем надано до матеріалів справи штатний розпис, договори оренди та суборенди нежитлових приміщень з відповідними актами приймання - передачі приміщень.

ТОВ Стормак за результатом проведених господарських операцій з ТОВ "Ситосмачно" (наразі перейменованого в ТОВ Піцерія Шева 777 ) сформовано та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні та розрахунки корегування (т 8 а.с. 14-250, т. 9 а.с. 1-250, т. 10 а.с. 1-250, т. 11 а.с. 1-250, т. 12 а.с. 1-88).

Як убачається із акта від 09.01.2020 за № 76/20-40-05-11-10/40548445, рішення ГУ ДПС у Харківській області про донарахування грошових зобов`язань з податку на прибуток у сумі 7 462 582,00 грн та нарахованих на цю суму штрафних санкцій у сумі 1 865 645,50 грн ґрунтується на висновку про порушення ТОВ Стормак п.5 і п.7 П(С)БО 15 Дохід , п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 7 462 582 грн., у тому числі - за 4 квартал 2018 року у сумі 7 462 582 грн.

Проте, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції про те, що надані позивачем до матеріалів справи первинні документи за взаємовідносинами із ТОВ "Ситосмачно" (наразі перейменовано в ТОВ Піцерія Шева 777 ), складені у встановленому порядку та підтверджують господарські операції з продажу товарів позивачем.

Наявні в матеріалах справи видаткові накладні (накладні на повернення товару), акти наданих послуг, товарно-транспортні накладні є первинними документами та не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу статті 9 Закону № 996-XIV, статті 44 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за № 88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а тому є належними та допустимими доказами, підтверджують реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, оскільки призвели до зміни майнового стану учасників господарських відносин.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги, що видаткові накладні не можуть бути визнані доказами підтвердження виконання умов договору, оскільки не містять зазначення місця складення.

Обов`язковими реквізитами первинного документа, зокрема, видаткової накладної, є дата складання, назва підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто дані, на які вказує податковий орган, не є обов`язковими, та, відповідно, їх відсутність у видатковій накладній не позбавляє документ статусу первинного.

Стосовно доводів відповідача щодо відсутності заявок на перевезення вантажу, то колегія суддів зазначає, що за встановлених у даній справі обставин ненадання до перевірки позивачем окремих документів не може бути достатньою та самостійною підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із перевізником та позбавлення платника податку права на формування податкових вигод, оскільки матеріалами справи підтверджується факт надання послуг з перевезення позивачу. Зокрема, із матеріалів справи вбачається факт транспортування товарів та їх отримання ТОВ Піцерія Шева 777 , про що свідчать відмітки отримувачів у товарно-транспортних накладних.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.10.2018 у справі № 808/849/17.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що посилання контролюючого органу на наявність недоліків в заповненні товарно - транспортних накладних, як підставу для невизнання реальності господарських операцій, носять оціночний характер, крім того, незазначення в товарно - транспортних накладних певної інформації не може свідчити про відсутність самого факту реалізації позивачем ТМЦ та, відповідно, не може свідчити про відсутність господарських операцій з поставки товару між позивачем та його контрагентом.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 23.04.2020 у справі № 815/7235/15, яка зазначена судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Водночас, транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, тому за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, певні недоліки у заповненні такого документа як товарно-транспортна накладна, не є єдиною та самостійною підставою для позбавлення платника податку права на формування податкових вигод.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.05.2019 у справі № 816/4728/15, яку вказав суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

За встановлених у цій справі обставин, відсутність у позивача довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, документів щодо навантаження-розвантаження товару за спірними операціями, з урахуванням положень статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", не заперечує факту здійснення господарських операцій з ТОВ Піцерія Шева 777 .

Що ж стосується посилання відповідача на неврахування судом першої інстанції інформації про наявність кримінального провадження № 32019220000000041 від 14.05.2019 за ознаками складу злочину, передбаченого частиною другою статті 205-1 Кримінального кодексу України, в межах якого здійснено допит директора ТОВ Ситосмачно (наразі перейменованого в Піцерія Шева 777 ) ОСОБА_1 та складено протокол від 30.07.2019, колегія суддів зазначає таке.

В матеріалах справи міститься витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, за даними якого кримінальне провадження від 14.05.2019 за № 32019220000000041 за ознаками складу злочину, передбаченого частиною другою статті 205-1 Кримінального кодексу України, закрито 06.08.2020 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінально-процесуального кодексу України за встановленої відсутності в діянні складу кримінального правопорушення (т.7 а.с. 132).

Тобто, станом на час розгляду цієї справи у кримінальному провадженні від 14.05.2019 за № 32019220000000041 відсутнє будь-яке із рішень, передбачених ч. 6 ст. 78 КАС України.

У той же час, у матеріалах справи міститься копія нотаріально посвідченої заява ОСОБА_1 , в якій останній повідомив, що 27.09.2018 приступив до виконання обов`язків директора ТОВ Ситосмачно (код в ЄДРПОУ 39450124) і протягом періоду перебування на посаді директора ТОВ Ситосмачно ним дійсно укладалися та підписувалися господарські договори із суб`єктами господарювання, у тому числі, із ТОВ Стормак договір поставки № 2018/0110-с від 1 жовтня 2018 року, та здійснювалися господарські операції за ними. Договір поставки № 2018/0110-с від 1 жовтня 2018 року та первинні документи на його виконання підписувалися ним як директором ТОВ Ситосмачно особисто. Зазначив, що його діяльність як керівника ТОВ Ситосмачно була спрямована на досягнення статутної мети діяльності товариства, а саме: досягнення економічного результату та мала на меті отримання прибутку (т. 1 а.с. 160).

Відтак, посилання відповідача на наявність кримінального провадження, відкритого за ознаками кримінального порушення щодо підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб - підприємців, відносно контрагента позивача, не знайшло підтвердження у ході судового розгляду, а тому не має безпосереднього впливу на дослідження факту реальності спірних господарських операцій.

Також, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що посилання контролюючого органу на податкову інформацію відносно контрагента позивача, як підтвердження неможливості здійснення господарських операцій між ТОВ Стормак та ТОВ Піцерія Шева 777 , як-то: відсутність інформації щодо кількості працівників та основних засобів, є безпідставним, оскільки така інформація призначена для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу і носить виключно інформативний характері, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом.

До аналогічних за змістом висновків дійшов Верховний Суд у своїх постановах від 18.12.2019 у справі № 825/3891/14 та від 22.11.2019 у справі № 817/2887/14.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливо допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб`єктів не покладається обов`язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов`язання зі сплати податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань.

Сама по собі наявність або відсутність у контрагентів окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не є вичерпними ознаками нереальності вчинених господарських операцій, якщо з інших даних вбачається фактична рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки, а податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником.

Залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу, а основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу. У свою чергу, доказів проведення перевірки, яка б встановила факт неможливості контрагентами позивача вчиняти зазначені вище правочини, відповідачем до суду не надано.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного суду, викладеною в постанові від 12 квітня 2018 року у справі № 815/225/17.

За таких обставин, позивач не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентами, за умови необізнаності позивача щодо таких порушень.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору з продажу товарів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення вимог чинного законодавства.

Не подано ГУ ДПС у Харківській області і належних доказів на підтвердження недобросовісності ТОВ Стормак як платника податку на прибуток, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ Стормак розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних поставок ТОВ Стормак та ТОВ "Ситосмачно" (наразі перейменовано в ТОВ Піцерія Шева 777 ) були належним чином зареєстровані як юридичні особи, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Потреба в укладенні згаданого правочину обумовлена необхідністю здійснювати господарську діяльність з урахуванням видів діяльності ТОВ Стормак .

Отже, враховуючи зазначене вище та те, що в межах розгляду даної адміністративної справи судовим розглядом не було встановлено ознак фіктивності укладеного між позивачем та ТОВ Піцерія Шева 777 правочину, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність підстав збільшення грошових зобов`язань з податку на прибуток спірним податковим повідомленням-рішенням № 00000080511 від 13.01.2020 на суму 7462582,00 грн та, як наслідок, про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1865645,50 грн, зазначених у такому повідомленні-рішенні.

Висновок суду першої інстанції про скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Харківській області № 00000080511 від 13.01.2020 є правомірним, а відтак, підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні.

Доводи апеляційної скарги спростовуються неведеним вище та не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції, зміст апеляційної скарги містить виключно суб`єктивне бачення відповідачем обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2020 року по справі № 520/6224/2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич Повний текст постанови складено 16.11.2020 року