Рішення

від 12.08.2020 по справі 540/1252/20

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/1252/20 16 год 00 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Кисильової О.Й.,

при секретарі: Новіковій Т.А.,

за участю:

представника позивача - Крижановського М.М.,

представника відповідача - Гордієнка К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Херсонській області, АР Крим та місті Севастополі про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу, рішень про застосування штрафних санкцій,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі (далі - відповідач), в якій просить визнати протиправними та скасувати:

1) вимоги про сплату боргу (недоїмки): від 12.11.2018 № Ф-6162-50 на суму 15819,54 грн.; від 10.05.2019 № Ф-6162-50 на суму 15043,62 грн.; від 02.07.2019 № Ф-6162-50 на суму 13122,30 грн.; від 13.08.2019 № Ф-6162-50 на суму 12161,64 грн.; від 04.11.2019 № Ф-6162-50 на суму 12259,50 грн.; від 14.01.2020 № Ф-6162-50 на суму 10239,50 грн.; від 07.02.2020 №Ф-6162-50 на суму 9204,05 грн.; від 02.04.2020 № Ф-6162-50 на суму 13493,54 грн.;

2) рішення відповідача від 03.09.2019 № 0151515013 про застосування штрафних санкцій на суму 3085,27 грн.; від 03.03.2020 № 0061665005 про застосування штрафних санкцій на суму 4289,49 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що вимоги про сплату боргу (недоїмки) є протиправними, так як підприємницьку діяльність не здійснювала, знята з податкового обліку з 06.12.2018, доходу від підприємницької діяльності не мала, у вказаний період (2017-2018 роки) і дотепер працювала як найманий працівник на ПАТ УБ "Укрводбуд", ТОВ "Південукрводбуд" та ТОВ "Солідбокс" і роботодавці сплачували з її заробітної плати єдиний соціальний внесок. Вказане виключає обов`язок зі сплати єдиного внеску позивачем як фізичною особою-підприємцем у період, коли вона була найманим працівником.

Ухвалою від 19.05.2020 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 19.05.2020 задоволено заяву позивача та забезпечено позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу - вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) від 12.11.2018 № Ф-6162-50 у сумі 15819,54 грн.

Ухвалою від 29.05.2020 відкрите спрощене провадження в адміністративній справі та призначене судове засідання на 23.06.2020 о 11:00 год.

Протокольною ухвалою від 23.06.2020 судове засідання відкладено до 12.08.2020 о 11:00 год.

06.07.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому податковий орган просить відмовити в задоволенні позову, з огляду на наступне. ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець, а тому повинна сплачувати суму єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Вважає, що у 2017 році позивач мала сплатити єдиний внесок в сумі щонайменше 8448 грн., у 2018 році щоквартальний платіж становив 2457,18 грн. (3723 грн. х 3 х 22%) та саме на ці суми винесено оскаржувані вимоги. Крім того, у зв`язку з несплатою (несвоєчасною) сплатою єдиного внеску ОСОБА_1 нараховані штрафні санкції та пеня. Всі вимоги про сплату боргу (недоїмки) є дійсними, однак вимога від 02.04.2020 № Ф-6162-50 на суму 13493,54 грн. є такою, що відображає заборгованість, яка склалась станом на 31.03.2020, та враховує всі нарахування та сплати, які були здійснені до 31.01.2020. Зазначає, що фізичні особи-підприємці, в тому числі й ті, які одночасно працюють за трудовим договором і є найманими працівниками, не звільняються від обов`язків платника єдиного внеску, у тому числі обов`язку своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати мінімальний єдиний внесок за себе як за фізичну особу-підприємця. В даному випадку немає подвійного оподаткування, адже за фізичну особу-підприємця, яка працює найманим працівником, внесок сплачує страхувальник (роботодавець) за рахунок власних коштів. До того ж, єдиний внесок в такому випадку оплачується різними платниками, у різних розмірах та з інших правових підстав, що додатково свідчить про відсутність факту подвійного стягнення до бюджету єдиного внеску.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову з підстав, вказаних у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 25.04.2005 зареєстрована суб`єктом підприємницької діяльності.

12.11.2018 Головним управлінням ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі сформована вимога № Ф-6162-50 на суму 15819,54 грн.

10.05.2019 відповідачем сформована вимога № Ф-6162-50 на суму 15043,62 грн.

02.07.2019 податковим органом сформована вимога № Ф-6162-50 на суму 13122,30 грн.

13.08.2019 ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м.Севастополі сформована вимога № Ф-6162-50 на суму 12161,64 грн.

03.09.2019 контролюючим органом прийняте рішення № 0151515013 про застосування штрафних санкцій на суму 3085,27 грн., з яких за штрафними санкціями - 900,25 грн., пеня - 2185,32 грн.

04.11.2019 відповідачем сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6162-50 на суму 12259,50 грн.

03.12.2019 ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі сформовано вимогу № Ф-6162-50 на суму 11248,59 грн., з яких недоїмка - 8163,02 грн., штрафні санкції - 900,25 грн., пеня - 2185,32 грн.

Не погоджуючись з вимогою від 03.12.2019 № Ф-6162-50, ОСОБА_1 оскаржила її в адміністративному порядку та відповідно до рішення ДПС України від 14.02.2020 №5684/6/99-00-08-06-01-06 дана вимога скасована.

14.01.2020 контролюючим органом сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6162- 50 на суму 10239,50 грн., з яких недоїмка у розмірі 7153,93 грн., штраф у розмірі 900,25 грн., пеня у розмірі 2185,32 грн.

07.02.2020 ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м.Севастополі сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6162- 50 на суму 9204,05 грн., з яких недоїмка у розмірі 6118,48 грн., штраф у розмірі 900,25 грн., пеня у розмірі 2185,32 грн.

03.03.2020 відповідач прийняв рішення № 0061665005 про застосування штрафних санкцій на суму 4289,49 грн., з яких штраф у розмірі 1039,96 грн., пеня у розмірі 3249,53 грн.

На виконання рішення ДПС України від 14.02.2020 № 5684/6/99-00-08-06-01-06 ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі 02.04.2020 сформувало нову вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6162-50 в розмірі 13493,54 грн., з яких недоїмка - 6118,48 грн., штраф - 1940,21 грн., пеня 5434,85 грн.

Вважаючи дані вимоги протиправними, позивач звернулася до суду із позовною заявою.

Надаючи оцінку правомірності оскаржуваних вимог та рішень про застосування штрафних санкцій, суд враховує наступні приписи законодавства.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки), суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого пунктом 65.9 статті 65 цього Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Підпункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю "працівник" - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно із ст. 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Пунктами 3 і 10 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI надано визначення поняттям: застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

За змістом абз. 3 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абз. 1 п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Водночас, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.

Наведені норми свідчать про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте, за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Із аналізу наведеного вище слідує, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, на якому наполягає контролюючий орган, щодо необхідності сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2020 у справі № 620/2449/19, від 18.03.2020 у справі № 140/1777/19, від 05.03.2020 у справі № 824/509/19-а, від 04.12.2019 у справі № 440/2149/19, від 23.01.2020 у справі № 480/4656/18, від 27.11.2019 у справі № 160/3114/19.

Згідно із ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 у період з 01.01.2011 до 21.01.2020 включно працювала на ПрАТ "Управління будівництва "Укрводбуд" (код ЄДРПОУ 01036201), у період з 01.01.2011 до 31.01.2020 включно - на ТОВ "Південукрводбуд" (код ЄДРПОУ 35668126), у період з січня 2018 року по січень 2020 року - на ТОВ "Солідбокс" (код ЄДРПОУ 38798679). Вказані підприємства-роботодавці сплачували за ОСОБА_1 єдиний внесок, що підтверджується довідками Пенсійного фонду України форми ОК-7.

Тобто, у період з 2017 року по 2019 рік (за який винесено оскаржувані вимоги) ОСОБА_1 була найманим працівником та у цей період саме роботодавці ПрАТ "Управління будівництва "Укрводбуд" (код ЄДРПОУ 01036201), ТОВ "Південукрводбуд" (код ЄДРПОУ 35668126) та ТОВ "Солідбокс" сплачували за позивача єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством, що підтверджується випискою з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-7.

Доказів отримання ОСОБА_1 у цей період доходів від провадження підприємницької діяльності відповідачем суду не надано.

Факт перебування особи на обліку в органах податкової служби не змінює вищенаведених висновків, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообовязкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону №2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за неї в період, за який винесені оскаржувані вимоги (2017-2019 роки), нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем, який має право провадити господарську діяльність, проте не отримував дохід від неї.

Відповідна правова позиція також узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 02.04.2020 у справі № 620/2449/19, від 18.03.2020 у справі №140/1777/19, від 05.03.2020 у справі № 824/509/19-а, від 04.12.2019 у справі № 440/2149/19, від 23.01.2020 у справі № 480/4656/18, від 27.11.2019 у справі № 160/3114/19, яка є обов`язковою для застосування судом першої інстанції згідно вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.

Також і відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява № 39766/05), "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та № 37943/06), які відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2018 № Ф-6162-50 на суму 15819,54 грн.; від 10.05.2019 № Ф-6162-50 на суму 15043,62 грн.; від 02.07.2019 № Ф-6162-50 на суму 13122,30 грн.; від 13.08.2019 № Ф-6162-50 на суму 12161,64 грн.; від 04.11.2019 № Ф-6162-50 на суму 12259,50 грн.; від 14.01.2020 № Ф-6162-50 на суму 10239,50 грн.; від 07.02.2020 №Ф-6162-50 на суму 9204,05 грн.; від 02.04.2020 № Ф-6162-50 на суму 13493,54 грн. підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних санкцій суд зазначає наступне.

За змістом ч. 1 ст. 25 Закону № 2464-VI рішення, прийняті податковими органами та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (ч. 2 ст. 25 Закону № 2464-VI).

Пунктами 10 та 11 Закону № 2464-VI передбачено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум; за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску;

За змістом ч. 14 ст. 25 Закону № 2464-VI про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа податкового органу у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Оскільки за результатами розгляду даної адміністративної страви суд дійшов до висновку про протиправне нарахування ОСОБА_1 сум єдиного внеску за період з 2017 року по 2018 рік, то і рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (несвоєчасну) сплату єдиного внеску підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Відповідачем не надано до суду жодних доказів правомірності прийняття оскаржуваних вимог про сплату боргу (недоїмки) та рішень з урахуванням обставин, встановлених судом, доказів наданих позивачем, аналізу наведених норм чинного законодавства, яким регулюються спірні правовідносини та позиції Верховного Суду, яка наведена вище.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, то сплачений позивачем судовий збір у сумі 1087,19 грн. підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 8408 грн.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 ст. 134 КАС України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).

Згідно із ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації сторін, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інші витрати, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 815/4300/17, від 11.04.2018 у справі № 814/698/16.

До уточненої позовної заяви представником позивача долучено лише попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції станом на 22.05.2020.

Проте, представником позивача не надано до суду ані договору про надання правничої допомоги, ані доказів на підтвердження оплати правової допомоги (квитанції, платіжного доручення тощо), а відтак вимога про стягнення правничої допомоги в розмірі 8408 грн. з відповідача задоволенню не підлягає.

У зв`язку із продовженням процесуальних строків на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби СОVID-19 (відповідно до п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України) та у зв`язку із перебуванням судді у відпустці у період з 26.06.2020 до 04.08.2020, судове рішення ухвалене 12.08.2020.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 263 КАС України, суд, -

вирішив :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління Державної податкової служби в Херсонській області, АР Крим та місті Севастополі про сплату боргу (недоїмки): від 12.11.2018 № Ф-6162-50 на суму 15819,54 грн; від 10.05.2019 № Ф-6162-50 на суму 15043,62 грн; від 02.07.2019 № Ф-6162-50 на суму 13122,30 грн; від 13.08.2019 № Ф-6162-50 на суму 12161,64 грн; від 04.11.2019 № Ф-6162-50 на суму 12259,50 грн; від 14.01.2020 № Ф-6162-50 на суму 10239,50 грн; від 07.02.2020 № Ф-6162-50 на суму 9204,05 грн; від 02.04.2020 № Ф-6162-50 на суму 13493,54 грн.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби в Херсонській області, АР Крим та місті Севастополі від 03.09.2019 №0151515013 про застосування штрафних санкцій на суму 3085,57 грн та від 03.03.2020 №0061665005 про застосування штрафних санкцій на суму 4289,49 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1087 (одна тисяча вісімдесят сім) грн 18 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Херсонській області, АР Крим та місті Севастополі (код ЄДРПОУ 43143201, 73026, м. Херсон, просп. Ушакова, буд. 75).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 17 серпня 2020 р.

Суддя О.Й. Кисильова

кат. 111060000