Постанова
від 12.11.2020 по справі 540/1252/20
П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД


П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2020 р.м. ОдесаСправа № 540/1252/20 Час і місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:

16:20 год., м. Херсон;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

17.08.2020 року;

Головуючий в 1 інстанції: Кисильова О.Й.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді - Єщенка О.В.

суддів - Димерлія О.О.

- Танасогло Т.М.

За участю: секретаря - Іщенка В.О.

представника позивача - Крижановського М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу, рішень про застосування штрафних санкцій,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління ДПС в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про сплату боргу (недоїмки): від 12.11.2018 року №Ф-6162-50 на суму 15819,54 грн.; від 10.05.2019 року №Ф-6162-50 на суму 15043,62 грн.; від 02.07.2019 року №Ф-6162-50 на суму 13122,30 грн.; від 13.08.2019 року №Ф-6162-50 на суму 12161,64 грн.; від 04.11.2019 року №Ф-6162-50 на суму 12259,5 грн.; від 14.01.2020 року №Ф-6162-50 на суму 10239,5 грн.; від 07.02.2020 року №Ф-6162-50 на суму 9204,05 грн.; від 02.04.2020 року №Ф-6162-50 на суму 13493,54 грн.; рішення Головного управління від 03.09.2019 року №0151515013 про застосування штрафних санкцій на суму 3085,27 грн.; від 03.03.2020 року №0061665005 про застосування штрафних санкцій на суму 4289,49 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем порядку справляння єдиного внеску є необґрунтованими та безпідставними. У спірному періоді позивач не провадив підприємницьку діяльність, являється найманим працівником і платником за позивача єдиного внеску є його роботодавець. Визначений контролюючим органом обов`язок зі справляння єдиного внеску призводить до подвійної сплати внеску, а отже рішення відповідача не відповідають чинному законодавству та мають бути скасовані.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року адміністративний позов задоволено. Суд визнав протиправними та скасував вимоги Головного управління Державної податкової служби в Херсонській області, АР Крим та місті Севастополі про сплату боргу (недоїмки): від 12.11.2018 №Ф-6162-50 на суму 15819,54 грн.; від 10.05.2019 №Ф-6162-50 на суму 15043,62 грн.; від 02.07.2019 №Ф-6162-50 на суму 13122,30 грн.; від 13.08.2019 №Ф-6162-50 на суму 12161,64 грн.; від 04.11.2019 №Ф-6162-50 на суму 12259,50 грн.; від 14.01.2020 № Ф-6162-50 на суму 10239,50 грн.; від 07.02.2020 №Ф-6162-50 на суму 9204,05 грн.; від 02.04.2020 №Ф-6162-50 на суму 13493,54 грн. Визнав протиправними та скасував рішення Головного управління Державної податкової служби в Херсонській області, АР Крим та місті Севастополі від 03.09.2019 №0151515013 про застосування штрафних санкцій на суму 3085,57 грн. та від 03.03.2020 №0061665005 про застосування штрафних санкцій на суму 4289,49 грн. Стягнув на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1087,18 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Херсонській області, АР Крим та місті. Стягнув на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1087,18 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Херсонській області, АР Крим та місті Севастополі.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний. Інше тлумачення норм Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на якому наполягає контролюючий орган, щодо необхідності сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

З огляду на те, що позивач у спірному періоді є найманим працівником і платником єдиного внеску за нього є роботодавець, суд першої інстанції дійшов висновку, що нарахування за вказаний період страхового внеску, виходячи з факту реєстрації позивача як фізичної особи-підприємця, призводить до подвійного справляння внеску з однієї застрахованої особи, не ґрунтується на законі, а рішення відповідача підлягають скасуванню.

В апеляційній скарзі Головне управління Державної податкової служби в Херсонській області, АР Крим та місті Севастополі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати судове рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки нормам законодавства, що регулює спірні правовідносини, та обставинам справи і помилково не враховано, що правила Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" не звільняють фізичних осіб-підприємців, які є одночасно найманими працівниками, від сплати єдиного внеску та подання обов`язкової звітності. У тому числі, є помилковим висновок суду про те, що у такому разі нарахування внеску здійснюється подвійно, адже за фізичну особу-підприємця, яка є найманим працівником, єдиний внесок сплачує роботодавець і утримань єдиного соціального внеску із доходу (заробітної плати) не має. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що відповідач при прийнятті рішень діяв правомірно та обґрунтовано, а у суду першої інстанції не виникло підстав для задоволення позову та розподілу витрат позивача у вигляді оплати судового збору та правової допомоги за рахунок суб`єкта владних повноважень.

Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_1 з 25.04.2005 року зареєстрована фізичною особою-підприємцем.

З 06.12.2018 року проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 та знято з обліку платника податків.

12.11.2018 року Головним управлінням ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі сформовано вимогу №Ф-6162-50 про сплату позивачем єдиного внеску на суму 15 819,54 грн.

10.05.2019 року Головним управлінням ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі сформовано вимогу №Ф-6162-50 про сплату позивачем єдиного внеску на суму 15 043,62 грн.

02.07.2019 року Головним управлінням ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі сформовано вимогу №Ф-6162-50 про сплату позивачем єдиного внеску на суму 13 122,30 грн.

13.08.2019 року Головним управлінням ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі сформовано вимогу №Ф-6162-50 про сплату позивачем єдиного внеску на суму 12 161,64 грн.

Рішенням Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 03.09.2019 року №0151515013 у зв`язку із несвоєчасно сплатою єдиного внеску за період з 10.02.2018 року по 09.08.2019 року застосовано до позивача штраф у розмірі 900,25 грн. та нараховано пеню у сумі 2 185,32 грн.

04.11.2019 року Головним управлінням ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі сформовано вимогу №Ф-6162-50 про сплату позивачем єдиного внеску на суму на загальну суму 12 259,5 грн., у тому числі недоїмки - у сумі 9 173,93 грн., штрафу - 900,25 грн. та пені - 2 185,32 грн.

03.12.2019 року Головним управлінням ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі сформовано вимогу №Ф-6162-50 про сплату позивачем єдиного внеску на суму на загальну суму 11 248,59 грн., у тому числі недоїмки - у сумі 8 163,02 грн., штрафу - 900,25 грн. та пені - 2 185,32 грн.

За результатом адміністративного оскарження вказаної вимоги з урахуванням рішення ДПС України від 14.02.2020 року №5684/6/99-00-08-06-01-06 Головним управлінням ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі сформовано вимогу від 14.01.2020 року №Ф-6162-50 про сплату позивачем єдиного внеску на суму на загальну суму 10 239,50 грн., у тому числі недоїмки - у сумі 7 153,93 грн., штрафу - 900,25 грн. та пені - 2 185,32 грн.

Також, 07.02.2020 року Головним управлінням ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі сформовано вимогу №Ф-6162-50 про сплату позивачем єдиного внеску на загальну суму 9 204,05 грн., у тому числі недоїмки - у сумі 6 118,48 грн., штрафу - 900,25 грн. та пені - 2 185,32 грн.

Рішенням Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 03.03.2020 року №061665005 у зв`язку із несвоєчасно сплатою єдиного внеску за період з 10.02.2018 року по 22.01.2020 року застосовано до позивача штраф у розмірі 1 039,96 грн. та нараховано пеню у сумі 3 249,53 грн.

02.04.2020 року Головним управлінням ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі сформовано вимогу №Ф-6162-50 про сплату позивачем єдиного внеску на суму на загальну суму 13 493,54 грн., у тому числі недоїмки - у сумі 6 118,48 грн., штрафу - 1 940,21 грн. та пені - 5 434,85 грн.

Вказані вимоги органу податкової служби перебувають на виконанні Каховського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), у тому числі із зверненням стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та направленням відповідних постанов роботодавцям позивача - ПАТ УБ "Укрводбуд", ТОВ "Південукводбуд", ТОВ "Солідбокс".

Згідно даних картки платника податків, нарахування внеску здійснено за період з 2018 року.

Не погоджуючись із нарахуванням єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування, застосуванням штрафу та нарахуванням пені, позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому ставиться питання про скасування вказаних рішень відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-VI в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого пунктом 65.9 статті 65 цього Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Згідно із п.п. 14.1.195 п. 14.1 вказаної статті Податкового кодексу України працівник - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закон.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом п.п. 3, 10 ч. 1 ст. 1 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок. Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 4 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI до платників єдиного внеску віднесено і фізичних осіб - підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

За правилами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 7 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом України від 08.07.2010 року №2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ.

Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць.

За відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Інше тлумачення норм Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI, на якому наполягає ГУ ДПС, щодо необхідності сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у постановах від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19), від 4 грудня 2019 року (справа №440/2149/19), від 23 січня 2020 року (справа №480/4656/18), від 2 квітня 2020 року (справа №620/2449/19) та відповідно до приписів ст. 242 КАС України має бути застосовано у цій справі.

Під час вирішення спору по суті судом першої інстанції вірно враховано, що у спірному періоді позивач працює у ПАТ УБ "Укрводбуд", ТОВ "Південукводбуд", ТОВ "Солідбокс", а саме є найманим працівником.

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, у вказаному періоді роботодавець сплачував за позивача єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством, що не заперечується ГУ ДПС.

Також, доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження господарської діяльності судом не встановлено. У тому числі, про наявність таких доходів не зазначається і органом податкової служби у скарзі, заявах по суті справи, а тому відповідно до приписів ч. 1 ст. 86 КАС України обставини відсутності у позивача протягом спірного періоду доходу від власної господарської діяльності окремо від доходів, отриманих на підприємствах доказуванню не підлягають.

Факт перебування особи на обліку в органах податкової служби не змінює вищенаведених висновків, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється контролюючим органом незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за неї в період, за який винесена оскаржувана вимога, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

З огляду на викладене, оскільки при прийнятті оспорюваних рішень відповідачем вказані обставини не враховані, а висновок контролюючого органу про обов`язок позивача у спірному періоді сплачувати єдиний внесок суперечить вищенаведеним приписам законодавства, колегія суддів у повній мірі погоджується із наявністю безумовних підстав для скасування рішень суб`єкта владних повноважень.

Разом з цим, судом першої інстанції вірно враховано, що судовий збір, який підлягає оплаті за цим позовом відповідно до приписів ст. 4 Закону України "Про судовий збір", становить 1 087,18 грн. Вказаний збір сплачений позивачем за подання позову згідно квитанцій від 16.05.2020 року №43147, №43406, від 21.05.2020 року №57591.

Таким чином, з огляду на задоволення позовних вимог колегія суддів вважає, що судом першої інстанції, з огляду на приписи ч. 1 ст. 139 КАС України, здійснено розподіл судових витрат у межах понесених позивачем витрат за рахунок бюджет асигнувань суб`єкта владних повноважень, який виступав стороною у справі, проведено у повній відповідності до правил адміністративного процесуального законодавства.

Обставини, наведені апелянтом в апеляційній скарзі про здійснення судом першої інстанції розподілу витрат за рахунок комісії банку та витрат на правову допомогу свого підтвердження не знайшли.

Рішення суду першої інстанції викладено достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не встановлено.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі - залишити без задоволення.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 08.12.2020 року (з урахуванням терміну перебування одного із членів колегії на лікарняному).

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: О.О. Димерлій

Т.М. Танасогло

СудП'ятий апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення12.11.2020
Оприлюднено09.12.2020
Номер документу93366550
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —540/1252/20

Ухвала від 21.01.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Юрченко В.П.

Постанова від 12.11.2020

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Єщенко О.В.

Постанова від 12.11.2020

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Єщенко О.В.

Ухвала від 10.11.2020

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Єщенко О.В.

Ухвала від 01.10.2020

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Єщенко О.В.

Ухвала від 01.10.2020

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Єщенко О.В.

Ухвала від 17.09.2020

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Єщенко О.В.

Рішення від 12.08.2020

Адміністративне

Херсонський окружний адміністративний суд

Кисильова О.Й.

Ухвала від 29.05.2020

Адміністративне

Херсонський окружний адміністративний суд

Кисильова О.Й.

Ухвала від 19.05.2020

Адміністративне

Херсонський окружний адміністративний суд

Кисильова О.Й.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні