Рішення

від 25.08.2020 по справі 640/19638/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2020 року м. Київ № 640/19638/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., вирішивши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства Автокомплектація доКиївської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості від 08.10.2018 року №UA100120/2018/000016/2, ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Автокомплектація (далі також - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суд міста Києва з позовом до Київської міської митниці ДФС (далі також - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 08.10.2018 року №UA100120/2018/000016/2.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням вимог законодавства, а саме, відповідачем протиправно витребувано у позивача додаткові документи, без наявності сумнівів у достовірності документів, поданих позивачем разом із митною декларацією, що суперечить статті 53 Митного кодексу України. Крім того, відповідачем не дотримано встановленого порядку визначеної митної вартості товару, передбаченого статтею 57 Митного кодексу України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.11.2018 року прийнято справу до провадження та постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Через канцелярію суду 12.12.2018 року відповідачем подано клопотання про розгляд справи з повідомленням сторін.

Через канцелярію суду 19.12.2018 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує з тих підстав, що під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття спірного рішення про коригування митної вартості Київська міська митниця ДФС діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а відтак підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.12.2018 року у задоволенні клопотання представника відповідача від 12.12.2018 року про розгляд справи в порядку загального провадження з викликом сторін - відмовлено.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

25.04.2018 року між позивачем (покупець), з однієї сторони, та HAUVREX AUTOMOTIVE EQUIPMENT (LIN'AN), LTD (Китайська Народна Республіка, продавець), з іншої сторони, укладено контракт №50-2018 (надалі - контракт).

На підставі контракту на адресу позивача надійшов товар - стаціонарний гаражний підіймач двостійковий гідравлічний, арт. НТL2040 в кількості 51 шт.

Вказаний товар позивачем заявлено до митного оформлення Київській міській митниці ДФС за митною декларацією від 08.10.2018 року №UA100120/2018/394454 із загальною митною вартістю за ціною угоди в розмірі 34 170, 00 доларів США.

Так, митну вартість товару визначено позивачем за ціною договору (основним методом).

На підтвердження заявленої митної вартості позивачем долучено: зовнішньоекономічний контракт від 25.04.2018 року № 50-2018, інвойс та пакувальний лист від 07.08.2018 року №1806UR031018, каталог виробника товарів від 01.01.2018 року б/н, експортну митну декларацію країни відправлення від 11.08.2018 року № 090820180080329089, коносамент від 14.08.2018 року №SHWS218080253А, договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 26.12.2017 року № 26127-67, товаро-транспортну накладну від 06.10.2018 року №114691, довідку про транспортні витрати від 28.09.2018 року № 2809-2, платіжні доручення в іноземній валюті від 17.08.2018 року № 104 та від 27.09.2018 року №110.

Рішенням Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 08.10.2018 року №UA100120/20/2018/000016/2 збільшено заявлену позивачем митну вартість товару з 34 170, 00 доларів США до 50 891, 88 доларів США, застосувавши метод визначення митної вартості товару за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Підставами прийняття цього рішення визначено:

- в декларації країни відправлення вказано інший коносамент № COSU6185924851 ніж додано до митної декларації № SHWS218080253А, а також не вказано отримувача;

- декларантом не надано перекладу митної декларації країни відправлення відповідно до статті 254 Митного кодексу України, отже митниці не надано інформацію щодо відомостей, що потребують перевірці;

- платіжні доручення надано без дотримання вимог, визначених в Інструкції про безготівкові рахунки в Україні в національній валюті (затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 року №22 і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року №377/8976), яка передбачає проставлення на платіжних дорученнях дати, підпису та відбитку штампу банку;

- в наданому до митного оформлення прайс-листі інші умови оплати, ніж зазначені у інвойсі;

- документи, що надані декларантом для підтвердження витратна транспортування неможливо зв`язати між собою, оскільки вони стосуються різних юридичних осіб;

- декларантом не доведено остаточну ціну витрат на транспортування товару.

Вважаючи, що зазначене рішення прийнято відповідачем із порушенням вимог митного законодавства, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно пунктом 34-1 частини першої статті 4 Митного кодексу України (із змінами і доповненнями) (далі також - МК України), органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости.

Відповідно до положень статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (частина друга статті 52 МК України).

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (частина четверта статті 52 МК України).

Відповідно до частин восьмої, дев`ятої статті 52 МК України у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною четвертою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Так, частинами першою, другою статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя статті 54 МК України).

Частиною п`ятою статті 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6 вказаної статті).

Відповідно до частини дванадцятої статті 264 МК України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Згідно з частиною першою статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів (частина сьома статті 55 МК України).

Згідно з частиною восьмою вказаної статті МК України, протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Відповідно до частини дев`ятої статті 55 МК України, у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Положеннями статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини першої статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частин п`ятої-восьмої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Відповідно до частини десятої статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребуванню підлягають ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічну правову позицію щодо витребування митницями додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості товару висловлено Верховним Судом у постанові від 04.04.2018 року у справі 826/27058/15.

Відтак, суд зазначає, що наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Разом з тим, в силу частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Частиною третьою статті 54 МК України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до матеріалів справи, на підтвердження заявленої митної вартості позивачем долучено: зовнішньоекономічний контракт від 25.04.2018 року № 50-2018, інвойс та пакувальний лист від 07.08.2018 року №1806UR031018, каталог виробника товарів від 01.01.2018 року б/н, експортну митну декларацію країни відправлення від 11.08.2018 року № 090820180080329089, коносамент від 14.08.2018 року №SHWS218080253А, договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 26.12.2017 року № 26127-67, товаро-транспортну накладну від 06.10.2018 року №114691, довідку про транспортні витрати від 28.09.2018 року № 2809-2, платіжні доручення в іноземній валюті від 17.08.2018 року № 104 та від 27.09.2018 року №110.

Згідно із змістом Повідомлення декларанту, направленого 08.10.2018 року Київською міською митницею ДФС, позивача повідомлено про необхідність подання додаткових документів, а саме: (1) договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; (2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); (3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту) - не зважаючи, що згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту від 25.04.2018 року № 50- 2018 такі особи відсутні; (4) виписку з бухгалтерської документації - не вказавши яку саме виписку та з чиєї документації (продавця чи покупця) відповідачу потрібну і які складові митної вартості товарів така виписка мас підтвердити; (5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару - не зважаючи на надання таких документів разом із митною декларацією; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація про вартість товару або сировини - у позивача наявний висновок Київської-торгово-промислової палати від 19.07.2018 року № Ц-444.

Отже, судом встановлено, що позивачем надано усі документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій.

Щодо твердження відповідача, що в декларації країни відправлення вказано інший коносамент - № COSU6185924851, ніж додано до митної декларації № SHWS218080253А, а також не вказано отримувача, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до листа продавця в особі регіонального менеджера HAUVREX AUTOMOTIVE EQUIPMENT (LIN'AN) CO., LTD від 24.10.2018 року (переклад долучено), повідомлено, що, в експортних деклараціях №223120180001702100, , випущених на підставі рахунків-фактур №1712UR030129 від 01.06.2018 року, COSU6185924851 є номерами замовлення перевезення, а не номерами коносаментів.

Отже, слід дійти висновку, що відповідачем не досліджено причину розбіжності в номерах коносаменту, наданого до митного оформлення, та, коносаменту зазначеного в експортній декларації країни відправлення.

Крім того, відповідачем не обґрунтовано, які розбіжності викликали сумнів у достовірності заявленої митної вартості товару.

Зокрема, в обґрунтування оскаржуваного рішення відповідачем зазначено, що в порушення статті 254 МК України позивачем не надано перекладу з китайської мови експортної декларації країни відправлення, а отже, не надано інформації щодо відомостей, які потребують перевірці.

Разом з цим, експортна декларація країни відправлення, по-перше, не належить до документів, які згідно з частиною другою статті 53 МК України є обов`язковими для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

По-друге, згідно із статтею 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Проте відповідачем не подано суду доказів того, що данні, які містились в доданих до ВМД додатках є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації, або складені іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів.

Щодо твердження відповідача щодо оформлення платіжних доручень в іноземній валюті про оплату товару від 17.08.2018 року № 104 та від 27.09.2018 року без дотримання вимог, визначених в Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року №377/8976 (далі також - Інструкція), якою передбачено проставлення на платіжних дорученнях дати, підпису та відбитку штампу банку, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи встановлено, що вищезазначені платіжні доручення створені позивачем та ПАТ Державний експортно-імпортний банк України із використанням програмно-апаратного комплексу Клієнт-Банк і виконані банком із застосуванням електронно-цифрового підпису, з дотриманням чинного законодавствам.

При цьому, відповідач помилково посилається на Інструкцію № 22, оскільки згідно з пункту 1.2. цієї Інструкції вона встановлює лише правила розрахунків у - грошовій одиниці України на території України.

Крім того, не знайшли свого підтвердження доводи відповідача щодо того, що документи, подані декларантом для підтвердження витрат на транспортування, не можливо зв`язати між собою, оскільки вони стосуються різних юридичних осіб, оскільки, Довідка щодо розміру транспортних витрат на доставку товару з Китаю до місця ввезення на митну територію України від 28.09.2018 року № 2809-2 видана саме товариством з обмеженою відповідальністю Хілдом Логістікс , яке у відповідності з договором про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення експортно-імпортних вантажів від 26.12.2017 року № 26127-67 є організатором відповідних перевезень та укладало від свого імені в інтересах позивача відповідні договори перевезення.

Щодо доводів відповідача про неприйнятність до висновку Київської торгової- промислової палати від 19.07.2018 року № Ц-444, оскільки вартісний аналіз проводився експертом на підставі наданих до митного оформлення товаросупровідних документів, без здійснення аналізу цін на ідентичні або подібні товари та врахування кон`юнктури ринку і біржових котирувань вартості сировини, яка є основною складовою при виробництві товару.

У відповідності до вищезазначеного висновку експертом здійснено аналіз представлених позивачем товаросупровідних документів; даних інтернет-сайту товаровиробника про продукцію, що випускається та її асортимент, прайс-листа та цінової інформації на продукцію компанії-товаровиробника, отриманої каналом електронного зв`язку на відповідний запит; кон`юнктури ринку країни-товаровиробника (Китаю) на предмет діючих цін-пропозицій компаній виробників та постачальників даної продукції на підставі цінової інформації спеціалізованих торгівельних площадок та відкритих джерел; вартості фрахту на підставі даних сайту http://worldfreightrates.com/; комерційних пропозицій чотирьох інших компаній-виробників підіймачів для підіймання транспортних засобів на експорт з Китаю, отриманих Київською ТПП 19.07.2018 року каналами електронного зв`язку на відповідні запити.

Таким чином, вказані доводи відповідача спростовуються змістом вказаного висновку Київської торгово-промислової палати від 19.07.2018 року № Ц-444.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Таким чином, відповідачем не вказано, в яких документах, наданих позивачем для підтвердження числових значень складових заявленої митної вартості товару при його митному оформленні містилися розбіжності, були наявні ознаки підробки або які відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару в документах були відсутні. Для висновку про наявність розбіжностей між документами, поданими на підтвердження митної вартості товарів, необхідно правильно встановити зміст цих документів як доказів у митній справі.

Отже, доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а обставин, які б впливали на рівень задекларованої вартості товарів, не встановлено.

За таких обставин, висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), суд вважає необґрунтованим, а доцільність застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - недоведеним.

Враховуючи викладене, висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), суд вважає необґрунтованим, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Натомість, відповідачем не надано належних та достатніх доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовується його заперечення проти позову.

З огляду на встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до платіжного доручення від 15.11.2018 року №172, яка міститься у матеріалах справи, за подання позовної заяви до суду позивачем сплачено 1 762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.), що, з огляду на задоволення позовних вимог в повному обсязі, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Разом з тим, згідно з положеннями пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 року № 1200 Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України постановлено утворити Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу; Державна митна служба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну митну політику, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування митного законодавства.

Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 року № 858 Про утворення територіальних органів Державної митної служби : утворено Київську митницю Держмитслужби, Київська міська митниця ДФС (відповідач) реорганізована шляхом приєднання до Київської митниці Держмитслужби. Київська міська митниця ДФС (відповідач) з 28.11.2019 року перебуває в стані припинення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 року № 1217-р Питання Державної митної служби погоджена пропозиція Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення з 08.12.2019 року Державною митною службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 року № 227 Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України (Офіційний вісник України, 2019 р., № 26, ст. 900) функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.

Відповідно до наказу Київської митниці Держмитслужби від 06.12.2019 року № 7 Про початок роботи Київської митниці Держмитслужби , прийнятим на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 року № 1200 та від 02.10.2019 року № 858, розпочато діяльність структурних підрозділів Київської митниці Держмитслужби (митні пости) з 00:00 год. 08.12.2019 року.

Тобто, правонаступником відповідача у сфері виконуваних функцій є Київська митниця Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359; 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8-а).

Відповідно до положень статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

У зв`язку з наведеним суд дійшов висновку про заміну відповідача його правонаступником, з якого стягнути сплачену позивачем суму судового збору.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 257 - 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Приватного підприємства Автокомплектація задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 08.10.2018 року №UA100120/2018/000016/2.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359) на користь Приватного підприємства Автокомплектація (код ЄДРПОУ 37235891) сплачену суму судового збору у розмірі 1 762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: Приватне підприємство Автокомплектація (код ЄДРПОУ 37235891; 03127, м. Київ, вул. Ломоносова, буд. 27);

Відповідач: Київська митниця Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359; 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8-а).

Повне рішення складено 25.08.2020 року.

Суддя Л.О. Маруліна