Постанова

від 17.11.2020 по справі 640/19638/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/19638/18 Суддя (судді) першої інстанції: Маруліна Л.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Земляної Г.В.

Мєзєнцева Є.І.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Автокомплектація" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство Автокомплектація (далі також - позивач, ПП Автокомплектація ) звернулось до Окружного адміністративного суд міста Києва з позовом до Київської міської митниці ДФС (далі також - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 08 жовтня 2018 року №UA100120/2018/000016/2.

Позов мотивовано протиправністю коригування контролюючим органом митної вартості імпортованого позивачем товару, незважаючи на надання декларантом усіх необхідних документів для митного оформлення та визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, та порушенням контролюючим органом приписів законодавства, що регламентує митну справу в Україні, в зв`язку із безпідставним застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості товарів при винесенні оскаржуваного рішення без наявності для того встановлених митним законодавством підстав.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 серпня 2020 року даний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Київська митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Скаргу обгрунтовано тим, що додані позивачем до митної декларації документи не містять всіх відомостей, що підтверджують задекларовані числові значення складових митної вартості товарів, та містять розбіжності, які стосуються числових значень митної вартості.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство заперечувало проти її задоволенення, наполягало на законності оскаржуваного рішення, просило залишити його в силі.

Апелянт - відповідач, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з`явився, клопотань до суду не надсилав.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві на скаргу, наполягав на законності оскаржуваного позивачем судового рішення.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення питання, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов`язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд за відсутності представника апелянта у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування технічними засобами у відповідності до ч.4 статті 229 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 25 квітня 2018 року між позивачем (покупець), з однієї сторони, та HAUVREX AUTOMOTIVE EQUIPMENT (LIN'AN), LTD (Китайська Народна Республіка, продавець), з іншої сторони, укладено контракт №50-2018 (надалі - контракт).

На підставі контракту на адресу позивача надійшов товар - стаціонарний гаражний підіймач двостійковий гідравлічний, арт. НТL2040 в кількості 51 шт.

Вказаний товар позивачем заявлено до митного оформлення Київській міській митниці ДФС за митною декларацією від 08 жовтня 2018 року №UA100120/2018/394454 із загальною митною вартістю за ціною угоди в розмірі 34 170, 00 доларів США.

Митну вартість товару визначено позивачем за ціною договору (основним методом).

На підтвердження заявленої митної вартості позивачем долучено: зовнішньоекономічний контракт від 25 квітня 2018 року № 50-2018, інвойс та пакувальний лист від 07 серпня 2018 року №1806UR031018, каталог виробника товарів від 01 січня 2018 року б/н, експортну митну декларацію країни відправлення від 11 серпня 2018 року № 090820180080329089, коносамент від 14 серпня 2018 року №SHWS218080253А, договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 26 грудня 2017 року № 26127-67, товаро-транспортну накладну від 06 жовтня 2018 року №114691, довідку про транспортні витрати від 28 вересня 2018 року № 2809-2, платіжні доручення в іноземній валюті від 17 серпня 2018 року № 104 та від 27 вересня 2018 року №110.

Рішенням Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 08 жовтня 2018 року №UA100120/20/2018/000016/2 збільшено заявлену позивачем митну вартість товару з 34 170, 00 доларів США до 50 891, 88 доларів США, застосувавши метод визначення митної вартості товару за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Підставами прийняття цього рішення визначено:

- в декларації країни відправлення вказано інший коносамент № COSU6185924851 ніж додано до митної декларації № SHWS218080253А, а також не вказано отримувача;

- декларантом не надано перекладу митної декларації країни відправлення відповідно до статті 254 Митного кодексу України, отже митниці не надано інформацію щодо відомостей, що потребують перевірці;

- платіжні доручення надано без дотримання вимог, визначених в Інструкції про безготівкові рахунки в Україні в національній валюті (затвердженої постановою Правління НБУ від 21 січня 2004 року №22 і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року №377/8976), яка передбачає проставлення на платіжних дорученнях дати, підпису та відбитку штампу банку;

- в наданому до митного оформлення прайс-листі інші умови оплати, ніж зазначені у інвойсі;

- документи, що надані декларантом для підтвердження витратна транспортування неможливо зв`язати між собою, оскільки вони стосуються різних юридичних осіб;

- декларантом не доведено остаточну ціну витрат на транспортування товару.

Вважаючи вказані дії та рішення відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Судова колегія встановила, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача були відсутні обґрунтовані підстави для сумніву у правомірності заявленої позивачем митної вартості за ціною контракту.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються нормами Митного кодексу України (далі - МК України), Господарським кодексом України (далі - ГК України), Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 631 (далі - Порядок № 631), Міжнародною конвенцією про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року №3018-VI (далі - Конвенція).

У статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм МК України.

Згідно ч.1, 2 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації

У ч. 2, 3, 5 статті 53 МК України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У п.п. 3.16, 6.2 Загального додатку до Конвенції визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до пп. 4.5.10 п. 4.5 розділу 4 Порядку № 631 перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації.

Частиною 1 статті 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно п. 1 ч. 4, ч. 5, 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів (ч.7 статті 55 МК України).

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до ч. 2, 4, 5, 10 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей,напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

При цьому, умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Як зазначено судом першої інстанції, спірним рішенням за результатами розгляду поданих разом з митною декларацією документів встановлено, що документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Зокрема, скаржуване Рішення про коригування митної вартості та Повідомлення від митниці декларанту від 30 серпня 2017 року ґрунтуються на наступних розбіжностях та суперечностях.

Платіжні доручення надано без дотримання вимог, визначених в Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (далі - Інструкція № 22), яка передбачає проставлення на платіжних дорученнях дати, підпису та відбитку штампу банку.

Колегія суддів наголошує, що Інструкція № 22 встановлює загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України (пункт 1.2), проте розрахунки за спірний товар здійснювалися позивачем в іноземній валюті, а тому вимоги цієї інструкції не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Щодо твердження відповідача, що в декларації країни відправлення вказано інший коносамент - № COSU6185924851, ніж додано до митної декларації № SHWS218080253А, а також не вказано отримувача, слід зазначити таке.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до листа продавця в особі регіонального менеджера HAUVREX AUTOMOTIVE EQUIPMENT (LIN'AN) CO., LTD від 24 жовтня 2018 року (переклад долучено), повідомлено, що, в експортних деклараціях №223120180001702100, , випущених на підставі рахунків-фактур №1712UR030129 від 01 червня 2018 року, COSU6185924851 є номерами замовлення перевезення, а не номерами коносаментів.

Отже, відповідачем не досліджено причину розбіжності в номерах коносаменту, наданого до митного оформлення, та, коносаменту зазначеного в експортній декларації країни відправлення.

Крім того, відповідачем не обґрунтовано, які розбіжності викликали сумни у достовірності заявленої митної вартості товару.

Також відповідачем зазначено, що в порушення статті 254 МК України позивачем не надано перекладу з китайської мови експортної декларації країни відправлення, а отже, не надано інформації щодо відомостей, які потребують перевірки.

Разом з цим, експортна декларація країни відправлення не належить до документів, які згідно ч.2 статті 53 МК України є обов`язковими для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Крім того, згідно статті 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Проте, відповідачем не надано доказів того, що дані, які містились в доданих до ВМД додатках є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації, або складені іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, а також відповідачем не надано суду доказів пред`явлення позивачу вимоги відповідно до норм статті 254 МК України про надання документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення придбаного ним автомобіля, перекладених українською мовою.

Також колегія суддів погодджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що не знайшли свого підтвердження доводи відповідача про те, що документи, подані декларантом для підтвердження витрат на транспортування, не можливо зв`язати між собою, оскільки вони стосуються різних юридичних осіб. Так, Довідка щодо розміру транспортних витрат на доставку товару з Китаю до місця ввезення на митну територію України від 28 серпня 2018 року № 2809-2 видана ТОВ Хілдом Логістікс , яке відповідно з договором про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення експортно-імпортних вантажів від 26 грудня 2017 року № 26127-67 є організатором відповідних перевезень та укладало від свого імені в інтересах позивача відповідні договори перевезення.

Таким чином, подані позивачем відповідно до ч.3 статті 53 МК документи не мали недоліків та могли достовірно свідчити про правильність визначення позивачем митної вартості. Тому, у відповідача не було підстав витребувати, а у позивача був відсутній законний обов`язок надавати додаткові документи, передбачені ч.3 статті 53 МК.

Не зважаючи на це, позивач все ж надав додаткові документи, а відповідач в оскаржуваному рішенні вказав на їх недоліки, зокрема, щодо експертного висновку та прайс-листа.

Відповідно до п.6, 8 ч.3 статті 53 МК до документів, які можуть бути подані додатково відносяться каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Так, приймаючи оскаржувані рішення, відповідач вказав на те, що відповідно до висновку Київської торгово-промислової палати від 19 липня 2018 року № Ц-444 у ході експертного аналізу експертом розглядались лише документи, що надавались до митного оформлення (контракт, інвойс і т.д.) та кілька інтернет-джерел. Тобто, експертом вартісний аналіз проводився на підставі наданих до митного оформлення товаросупровідних документів, не здійснено аналіз цін на ідентичні або подібні товари, не врахована кон`юнктура ринку та біржові котирування вартості сировини, яка є основною складовою при виробництві товару; надана калькуляція не містить перекладу та в розрахунок вартості товарів не включена стаття витрат на пакувальні матеріали та роботу, пов`язану з пакуванням, а також витрати, пов`язані з доставкою вантажу до порту відправлення, навантаженням на судно, митним оформленням товару для експорту.

Крім того, в наданому до митного оформлення прайс-листі наявна інформація виключно на продукцію, що зазначена в інвойсі, тобто прайс-лист сформований без зазначення переліку всієї продукції виробника, що суперечить суті прайс-листа як комерційної продукції продавця необмеженій кількості покупців. Крім того, наданий прайс-лист не містить кінцевого терміну дії вказаних цін.

Так, як вірно вказав суд першої інстанції, у наданому позивачем висновку експерта здійснено аналіз представлених позивачем товаросупровідних документів; даних інтернет-сайту товаровиробника про продукцію, що випускається та її асортимент, прайс-листа та цінової інформації на продукцію коммпанії-товаровиробника, отриманої каналом електронного зв`язку на відповідний запит; кон`юнктури ринку країни-товаровиробника (Китаю) на предмет діючих цін-пропозицій компаній виробників та постачальників даної продукції на підставі цінової інформації спеціалізованих торгівельних площадок та відкритих джерел; вартості фрахту на підставі даних сайту http://worldfreightrates.com/; комерційних пропозицій чотирьох інших компаній-виробників підіймачів для підіймання транспортних засобів на експорт з Китаю, отриманих Київською ТПП 19 липня 2018 року каналами електронного зв`язку на відповідні запити.

Таким чином, вказаний експертний висновок розцінюється судом як цілком прийнятний, а зауваження відповідача до нього - формальними. Крім того, відповідач не вимагав здійснення позивачем перекладу наданої виробником товару калькуляції, виклад якої англійською мовою цілком відповідає вимогам статті 254 МК.

Щодо вказаних відповідачем недоліків змісту наданого позивачем прайс-листа, то колегія суддів наголошує на тому, що ні вимоги національного, ні вимоги міжнародного законодавства не визначають змісту та форми прайс-листа, а тому, за наявності у такому прайс-листі інформації про вартість товару, посилання відповідача на його недоліки не можуть бути розцінені як такі, що свідчать про непідтвердження позивачем заявленої митної вартості товару.

Крім того, колегія суддів наголошує, що враховуючи подання позивачем всіх належних та достовірних документів відповідно до ч.2 статті 53 МК, недоліки додатково поданих відповідно до ч.3 статті 53 МК документів не можуть бути підставою для відмови у визначенні митної вартості за заявленим позивачем основним методом.

Що стосується посилань відповідача на здійснення ним оцінки ризиків за допомогою спеціальних автоматизованих інформаційних систем, то такі посилання є безпідставними, оскільки спрацювання певних профілів ризиків автоматизованих систем саме по собі не може свідчити про неправильне визначення митної вартості товару декларантом. Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні чи подібні товари були оформлені у митному відношенні із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення декларантом, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 08 вересня 2019 року по справі № 815/5089/19 та від 31 березня 2020 року по справі № 826/12344/15.

Отже, дослідивши наведені докази, суд дійшов висновку, що позивачем підтверджена митна вартість імпортованого Товару, оскільки дані документи не містять жодних числових розбіжностей складових митної вартості.

Слід вказати, що орган доходів та зборів, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Відповідно до ч.2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вказану норму, колегія суддів позбавлена можливості тлумачити відсутність вказаних доказів на користь відповідача. Такі докази тлумачаться на користь позивача.

Відтак, суд вважає такими, що не відповідають обставинам справи твердження відповідача про те, що надані позивачем документи, які підтверджують митну вартість товару, містять розбіжності та що в них відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості товару.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Колегія суддів також вказує на те, що за основу для коригування митної вартості спірного товару за резервним методом митним органом взято визнану митну вартість товару, оформленого за іншою митною декларацією №UA500010/2018/1610 від 19 лютого 2018 року.

Щодо твердження відповідача про те, що наразі спір між позивачем та відповідачем вичерпано, то таке твердження, на думку суду, не відповідає дійсності.

Згідно ч.7 статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України.

Діючи у відповідності до наведених норм МК України, позивачем подано відповідачу митну декларацію зі сплатою різниці між сумами митних платежів, обчислених згідно з митною вартістю товарів, заявленою позивачем та визначеною відповідачем, що підтверджується інформацією з граф 47 Нарахування митних платежів (код способу розрахунку 55) та В (Подробиці розрахунків).

Таким чином, позивач не погоджувався із визначеною відповідачем митною вартістю, а скористався своїм правом на випуск товарів у вільний обіг із внесенням різниці у сплаті митних платежів як гарантії їх сплати у повному обсязі у випадку доведення митницею в судовому порядку правомірності прийнятого нею рішення про коригування митної вартості.

Відповідно до п.2, 4 ч.2 статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 олку №598).

Відтак, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19 червня 2018 року у справі № 826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31 січня 2018 року у справі № 813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02 березня 2018 року у справі № 804/2997/17 (К/9901/4472/17).

В той же час, з графи 33 оскаржуваного рішення вбачається, що у ньому зазначено лише дату та номер вказаної митної декларацій, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень п.2, 4 ч.2 статті 55 МК України.

Відтак, висновки митного органу щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є безпідставними, а коригування його вартості на підставі вказаних вище митних декларацій є протиправним, що вказує на правомірне задоволення судом першої інстанції вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № від 08 жовтня 2018 року №UA100120/2018/000016/2.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем надані відповідачу для митного оформлення імпортованого товару всі документи, що передбачені ч.2 статті 53 МК України, які повною мірою ідентифікують оцінюваний товар та містять об`єктивні і достовірні дані, які підтверджують ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджують митну вартість товарів за ціною договору згідно вимог ч.ч. 4, 5 статті 58 МК України.

Натомість, відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами правомірність своїх дій при винесенні оскаржуваного рішення. Відповідачем жодним чином не доведено, що документи, подані позивачем для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Так, відповідач просто вказує на існування розбіжностей у поданих позивачем документах, не зазначаючи при цьому, які саме дані не співпадають, в яких документах містяться суперечливі дані та яким чином скаржник виявив такі розбіжності.

Тобто, відповідачем не було доведено, що подані позивачем документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, на які вказував відповідач, та які спростував суд першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість прийняття митним органом оскаржуваного рішення та, відповідно, коригування митної вартості товару позивача за другорядним методом, а саме за резервним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення про коригування митної вартості товару є необгрунтованими, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.

Отже при винесення оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив присудити на його користь судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3200,00 грн.

Відповідно до ч. 1, пю1 ч.3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами ч. ч. 1, 2 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому в силу положень ч. 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За правилами ч. 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно ч. 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підставі договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 20 листопада 2018 року № 11/18 АКЦ позивач має сплатити адвокатському бюро Олег Зудінов та партнери гонорар за професійну правничу допомогу у зв`язку з переглядом даної справи в суді апеляційної інстанції у загальній сумі 3200 грн., що підтверджується рахунком від 27 жовтня 2020 року № 27-10. На виконання умов вказаного договору адвокатом було складено та подано до суду відзив на апеляційну скаргу та забезпечено явку у судове засідання.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем під час розгляду справи не заперечувалося щодо відшкодування на користь позивача судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу.

Судом проаналізовано зміст наданих позивачем документів щодо підтвердження обґрунтованості заявленого розміру відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та зауважено, що надані докази свідчать про відповідність заявленої до стягнення суми витрат встановленим ч. 5 статті 134 КАС України критеріям з огляду на складність, об`єм справи, а також суму податку, визначену у оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях.

З урахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку про необхідність задоволення заяви позивача про розподіл судових витрат та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби на користь Приватного підприємства Автокомплектація витрат на правову допомогу в розмірі 3 200,00 грн., понесення позивачем яких підтверджується наявними у матеріалах справи документами, а їх розмір видається пропорційним та обґрунтованим.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 серпня 2020 року - залишити без змін.

Стягнути з Київської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства Автокомплектація (код ЄДРПОУ 37235891) понесені судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу у розмірі 3 200 (три тисячі двісті) грн.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 статті 328 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 17 листопада 2020 року.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: Г.В. Земляна

Є.І. Мєзєнцев