Постанова

від 25.08.2020 по справі 0540/7689/18-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2020 року справа №0540/7689/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Гаврищук Т. Г., Гайдара А.В., секретаря судового засідання Сухова М.Є., за участю представника позивача Мегріш Є.Я., представника відповідача Гламаздіна О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 січня 2020 р. у справі № 0540/7689/18-а (головуючий І інстанції Лазарєв В.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля (надалі - позивач, ТОВ ДТЕК Добропіллявугілля ) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (надалі - ОВПП ДФС) в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01 червня 2018 року №0004524614, №0004514614.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09 січня 2020 року відмовлено в задоволені позовних вимог.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. На думку апелянта, при винесені рішення, суд першої інстанції грубо порушив норми матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції під час розгляду справи не дослідив належним чином обставини справи та всі долучені позивачем на підтвердження своєї правової позиції докази. Апелянтом зазначено, що отримання товару від невстановленої особи не спростовує його отримання як такого, тобто не спростовує факт здійснення самої господарської операції, яка, відповідно, підлягає бухгалтерському та податковому обліку за правилами чинного законодавства України. Податковий орган наводить, як докази нереальності операцій, лише податкову інформацію та інформацію про кримінальні провадження, повністю ігноруючи первинні документи платника податку у їх сукупності та взаємозв`язку. Суд ігнорує аналіз первинних документів у т.ч. підписаних з боку ОСОБА_1 , дійсність підписів якого не спростовується. Судом не надано належної уваги первинним документам щодо подальшого використання спірного ТМЦ в господарській діяльності, зокрема, наявність митних декларацій підтверджує засвідчення митним органом перетину ТМЦ через митний кордон України та, відповідно, факт здійснення господарської операції. Допит ОСОБА_2 в якості свідка здійснено не у рамках кримінального провадження, розслідування тощо. Акт перевірки та його висновки сформовано до винесення ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26.06.2019 по справі № 202/2923/19, відповідно до якої ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, отже не можуть ґрунтуватися на ній. Суд вийшов за межі своїх повноважень, обґрунтовуючи рішення обставинами, які не були підставами спірного акту контролюючого органу та відповідних ППР, що є неприпустимим. До суду не надано письмового дозволу слідчого або прокурора на розголошення відомостей досудових розслідувань, що виключає можливість вважати посилання на відкритті кримінальні провадження доказами, що відповідають умовам належності та допустимості. Апелянт звертає увагу, що суд безпідставно надає перевагу одному доказу - ухвалі Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26.06.2019 по справі № 202/2923/19, над іншими, які стосуються саме суті справи. Також, судом не надано оцінку постанови від 08.11.2019 про закриття кримінального провадження в частині вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч.5 ст.191 КК України у зв`язку з відсутністю в діянні позивача складу кримінальних правопорушень, в якій зазначено, що згідно висновкам судово-економічних експертиз висновки актів перевірки у тому числі від 15.05.2018 № 47/28-10-46-14/37014600 документально не підтверджується. Отже, вказаною постановою встановлено відсутність порушень, зафіксованих відповідачем у акті перевірки. У вищевказаній постанові зазначено, що проведеними процесуальними та слідчими (розшуковими) діями по кримінальному провадженню не встановлено будь-яких фактичних даних, які б вказували на винність службових осіб ПП СПЕЦБУДПРОЕКТ-Н у вчиненні кримінального правопорушення пов`язаного із заволодінням чужим майном, тобто в їх діяннях відсутня об`єктивна та суб`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Апелянт зазначає, що господарські операції, що були предметом спірної перевірки, досліджено у рамках кримінального провадження яке закрито за відсутності складу кримінальних правопорушень, що підтверджує відповідність вимог закону здійснених господарських операцій та відсутність у діях осіб порушень. Кримінальне провадження на яке посилається відповідач перебуває на стадії досудового розслідування, відсутність вироку у кримінальних справах щодо визнання винними посадових осіб безпосередніх контрагентів у вчиненні кримінально карних діянь. Факт порушення кримінальних справ не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. За спірними господарськими операціями відповідачем застосовано політику подвійних стандартів. Відповідачем підтверджено факт здійснення господарських взаємовідносин позивача із контрагентом - ПП Спецбудпроект-Н та їх коректне дзеркальне відображення суб`єктами господарювання.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2020 року замінено в адміністративній справі № 0540/7689/18-а відповідача - Офіс великих платників податків ДФС на Офіс великих платників податків ДПС (надалі - відповідач, ОВПП ДПС).

Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

ТОВ ДТЕК Добропіллявугілля є юридичною особою, зареєстрований платником податку на додану вартість, основним видом економічної діяльності є 05.10 - добування кам`яного вугілля. 46.33 - оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами (не основний), місцезнаходження: 85043, Донецька область, місто Добропілля, місто Білицьке, вулиця Красноармійська, будинок 1а.

З 19 квітня 2018 року по 11 травня 2018 року посадовими особами Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП "Спецбудпроект - Н" за квітень - травень 2016 року.

За результатами перевірки 15 травня 2018 року складений акт №47/28-10-46-14-37014600, в якому фіскальний орган дійшов висновку про порушення ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля": п. 44.1 ст. 44, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (що діяли на момент здійснення господарських операцій) в результаті чого: занижено податок на додану вартість на загальну суму ПДВ 14 442 100,62 грн., у т.ч. по періодах: квітень 2016 року на загальну суму ПДВ 1 062 639,96 грн., травень 2016 року на загальну суму ПДВ 13 379 460,66 грн.; п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування за 2016 рік на суму 86 652 603,72 грн.

Актом було встановлено, що ПП "Спецбудпроект-Н" у квітні, травні 2016 року фактично не здійснювало постачання товару (олії соняшникової нерафінованої у кількості 3 686,09 тон на загальну суму 86 652 603,72 грн., в тому числі ПДВ 14 442 100,62) у зв`язку з встановленням непричестності ОСОБА_2 до фінансово-господарської діяльності ПП "Спецбудпроект-Н" у переверяємому періоді з 25.04.2016 по 31.05.2016.

25 травня 2019 року позивачем до фіскального органу було подано заперечення на акт перевірки від 15 травня 2018 року №47/ НОМЕР_1 (а.с. 45-48).

31 травня 2018 року Офісом ВПП надано відповідь на вказані заперечення до акту перевірки (а.с. 51-106).

01 червня 2018 року ГУ ДФС у Донецькій області на підставі акту перевірки від 15 травня 2018 року №47/28-10-46-14-37014600 прийнято податкові повідомлення-рішення № 0004524614, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податок на прибуток у розмірі 86652603,72 грн., № 0004514614, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 14442100,62 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 7221050,31 грн.

15 червня 2019 року позивачем оскаржено вищевказані рішення до ДФС України. Рішенням Державної фіскальної служби України від 09.07.2018 22846/6/99-99-11-01-02-29, скаргу залишено без задоволення, а рішення без змін (а.с. 63-65).

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції між позивачем та його контрагентом для визначення податкового кредиту не підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно підпункту 14.1.165 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок, платник податку, оподаткування, оподатковуваний прибуток для цілей розділу III цього Кодексу - податок на прибуток підприємств, платник податку на прибуток підприємств, оподаткування податком на прибуток підприємств, прибуток, який підлягає оподаткуванню.

Відповідно до положень підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до положень підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Підпунктами 16.1.2 , 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 вказаного Кодексу встановлено, що платник податків зобов`язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу).

Згідно з пунктом 44.1, 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Відповідно до пп. 133.1.1 п.133.1 ст.133 Податкового кодексу України, платниками податку - резидентами є суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

За п.135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно п. 137.1 - 137.4 ст. 137 Податкового кодексу України, податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Податок, що підлягає сплаті до бюджету платниками податку, які провадять страхову діяльність, визначається в порядку, передбаченому пунктом 141.1 статті 141 цього Кодексу.

Відповідальність за повноту утримання та своєчасність перерахування до бюджету податку, зазначеного в пункті 57.1-1 статті 57 та 141.4 статті 141 цього Кодексу, покладається на платників податку, які здійснюють відповідні виплати.

Податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком.

Відповідно до підпункту а , б пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу/

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно п. 189.1 статті 189 Податкового кодексу України, у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до положень підпункту а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку

Згідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В пункті 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 зазначеного Кодексу, Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) (у редакції на час виникнення правовідносин), активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; внутрішньогосподарський (управлінський) облік- система обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період; користувачі фінансової звітності (далі - користувачі) - фізичні або юридичні особи, які потребують інформації про діяльність підприємства для прийняття рішень.

За частиною 1 та 2 статті 3 Закону № 996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Інформація, яка міститься в документах первинного обліку, в силу норми частини 2 статті 3 Закону № 996-XIV, є підставою для податкового обліку лише за умови, що вона відповідає дійсності.

Відповідно до частини 1, 2 статі 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.4, 2.5, 2.13, 2.14, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року (далі - Положення № 88), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.

Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів.

Керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов`язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна. Кількість осіб, які мають право підписувати документи на здійснення операцій з видачі особливо дефіцитних товарів і цінностей, бланків суворої звітності, повинно бути обмежено.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

За змістом п. 1, 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказ Міністерства фінансів України 31.12.2015 № 1307 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 січня 2016 р. за № 137/28267, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена в цьому пункті. Податкова накладна та додатки до неї складаються в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.

Аналіз наведених норм свідчить, що підставою для відображення господарських операцій у податковому обліку є фактичне здійснення таких операцій у межах господарської діяльності та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, які розкривають суть та зміст операцій та відображають їх реальне вчинення. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

За відсутності ж факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатись до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

У зв`язку з наведеним, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

У той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Суд зазначає, що доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на декларування показників податків.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, суб`єкт підприємницької діяльності (Товариство) повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено.

01 лютого 2016 року між позивачем (покупець за договором) та ПП "СПЕЦБУДПРОЕКТ-Н" (постачальник за договором) укладено договір поставки № 1939-ДУ (а.с. 144-146).

Відповідно до умов вказаного договору, постачальник зобов`язується передати у встановлений договором термін товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Товаром, що поставляються за договором, є сільськогосподарська продукція, яка визначається сторонами у специфікаціях, що є невід`ємними частинами цього договору.

На виконання умов вказаного договору ПП "СПЕЦБУДПРОЕКТ-Н" було складено податкові накладні: №11 від 24.05.2016 р., № 12 від 24.05.2016 р., № 13 від 24.05.2016 р., № 14 від 25.05.2016 р., № 15 від 25.05.2016 р., № 16 від 26.05.2016 р., № 17 від 26.05.2016 р., №18 від 27.05.2016 р., № 19 від 27.05.2016 р., № 20 від 28.05.2016 р., № 21 від 28.05.2016 р., № 22 від 28.05.2016 р., № 23 від 30.05.2016 р., № 24 від 30.05.2016 р., № 25 від 31.05.2016 р. (т. 1 а.с.148-174).

Також на виконання умов вказаного договору були складені: специфікації №3 від 01.03.2016, №4 від 17.03.2016, № 5 від 25.04.2016, №6 від 11.04.2016, №7 від 26.05.2016, видаткові накладні, акти прийому передачі (т. 2 а.с. 179-250).

Розрахунок з боку позивача за поставлені товари за договором поставки № 1939-ДУ підтверджується: платіжним дорученням №2116467522 від 17.03.2016, листом від 01.04.2016 про уточнення призначення платежу, платіжним дорученням №2116469682 від 21.03.2016, листами від 04.04.2016, 10.04.2016 про уточнення призначення платежу, листом ПП "СПЕЦБУДПРОЕКТ-Н" від 10.04.2016 р. про закриття передплати, платіжними дорученнями № 2116516796 від 24.05.2016 р., № 2116521593 від 30.05.2016 р., № 2116524611 від 31.05.2016 р., № 2116525855 від 01.06.2016 р., № 21165270755 від 03.06.2016 р., № 2116538490 від 21.06.2016 р., № 2116539126 від 22.06.2016 р., № 2116547933 від 30.06.2016 р., договором про відступлення права вимоги № 2144-ДУ (т. 1, а.с. 176-198).

Зазначені первинні документи за період з 25.04.2016 по 31.05.2016 підписані від імені директора ПП "Спецбудпроект-Н" Гапон Є.О.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року по справі призначено судово - економічну експертизу, на вирішення судового експерта-економіста поставлені наступні питання:

1.) чи підтверджуються первинними документами, регістрами бухгалтерського та податкового обліку висновки акту перевірки Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 15.05.2018 № 47/28-10-46-14-37014600 щодо порушень товариством "ДТЕК Добропіллявугілля": п. 44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент вчинення господарських операцій), що призвело до заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 14 442 100,62 грн., у тому числі за квітень 2016 на загальну суму податку на додану вартість - 1 062 639,96 грн. травень 2016 на загальну суму податку на додану вартість -13 379 460,66 грн.; п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент порушення), в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування за 2016 рік на суму 86 652 603,72 грн., що стало підставою для прийняття Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби податкових повідомлень - рішень від 01.06.2018 № 0004524614, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток приватних підприємств в розмірі - 86 652 603,72 грн. за основним платежем (за 2016 рік) та № 0004514614, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ в розмірі - 21 663 150,93 грн., у тому числі за основним платежем 14 442 100,62 грн. та нарахованими штрафними санкціями -7 221 050,31 грн.?

2.) з урахуванням результатів дослідження за попереднім питанням розрахувати грошові зобов`язання (суму основного платежу (грн.), розмір від`ємного значення об`єкту оподаткування, розмір (%) та суму (грн.) штрафної (фінансової) санкції), що підлягають нарахуванню згідно оскаржуваних податкових повідомлень - рішень від 01.06.2018 р.

Відповідно до висновку судової економічної експертизи №206/26 від 12.11.2018, за результатами зіставлення даних первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку та інших документів щодо придбання ТМЦ та його подальшого продажу в частині найменування ТМЦ, його кількості та хронологічної послідовності здійснення господарських операцій експертом взаємних протиріч не встановлено.

При проведенні дослідження, експертом прийняті первинні та інші документи, як документи, які фіксують та підтверджують здійснення господарських операцій, зокрема придбання ТМЦ (олія соняшникова нерафінована) ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" у ПП "Спецбудпроект-Н" в рамках договору №1939-ДУ від 01.02.2016, використання придбаних ТМЦ (олія соняшникова нерафінована) для цілей ведення господарської діяльності, а саме - подальшу реалізацію на адресу інших контрагентів.

Таким чином, по першому питанню експерт дійшов висновку, що наданими первинними документами, регістрами бухгалтерського та податкового обліку ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" висновки акту перевірки Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 15.05.2018 року №47/28-10-46-14-37014600 щодо порушень товариством "ДТЕК Добропіллявугілля": п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент вчинення господарських операцій), що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 14 442 100,62 грн., у тому числі за квітень 2016 на загальну суму податку на додану вартість - 1 062 639,96грн., травень 2016 на загальну суму податку на додану вартість - 13 379 460,66 грн.; п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1ст.134. Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент порушення), в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування за 2016 р. на суму 86 652 603,72 грн., що стало підставою для прийняття Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби податкових повідомлень - рішень від 01.06.2018 №0004524614, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток приватних підприємств в розмірі 86 652 603,72 грн. за основним платежем (за 2016 рік) та №0004514614, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ в розмірі - 21663150,93 грн., у тому числі за основним платежем 14442100,62 грн. та нарахованими штрафними санкціями - 7221050,31 грн. наданими експерту документами документально не підтверджуються.

По другому питанню експерт зазначив, що оскільки за результатами проведеного дослідження, висновки, викладені у Акті перевірки ДФС від 15.05.2018 №47/ НОМЕР_1 не підтверджені у повному обсязі розрахунок грошових зобов`язань (суми основного платежу (грн.), розмір від`ємного значення об`єкту оподаткування, розмір (%) та сум (грн.) штрафної (фінансової) санкції), що підлягають нарахуванню згідно оскаржуваних повідомлень-рішень від 01.06.2018 експертом не здійснювався.

Разом з цим, матеріали справи містять ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26.06.2019 по справі № 202/2923/19, відповідно до якої ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Зазначеною ухвалою встановлено, що ОСОБА_2 , посягаючи на встановлений законодавством України порядок державної реєстрації суб`єктів підприємницької діяльності, не виконуючи зазначені вище норми, на початку квітня 2016 року, перебуваючи на території міста Дніпро, точної дати та місця не встановлено, у зв`язку з скрутним матеріальним становищем, усвідомлюючи, що її дії будуть мати злочинний характер, з метою отримання грошової винагороди, зустрілась з невстановленими особами, на пропозицію яких погодилась стати номінальним директором ПП "Спецбудпроект - Н" та надати свої анкетні дані для внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення змін до установчих документів юридичної особи.

Реалізовуючи злочинний намір направлений на внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення змін до установчих документів юридичної особи завідомо неправдивих відомостей, ОСОБА_2 надала невстановленим особам копії сторінок паспорту громадянина України та картки платника податків про присвоєння ідентифікаційного номеру.

Надалі, невстановлені особи за невстановлених обставин, використовуючи надані ОСОБА_2 копії вказаних документів, виготовили рішення власників №21/04/2016 про зміну складу власників ПП "Спецбудпроект - Н", в яке внесено завідомо недостовірні відомості про те, що ОСОБА_2 призначено директором підприємства, яку уповноважено на державну реєстрацію змін до установчих документів підприємства, а також про нотаріальне посвідчення 21.04.2016 підписів у цьому рішенні приватним нотаріусом.

Продовжуючи свої протиправні дії направлені на доведення протиправного умислу до кінця, ОСОБА_2 підписала надане їй невстановленими особами зазначене рішення власників №21/04/2016 про зміну складу власників ПП "Спецбудпроект - Н".

У подальшому, після підписання рішення власників №21/04/2016 про зміну складу власників ПП "Спецбудпроект - Н", ОСОБА_2 передала вказаний документ невстановленим особам.

На час підписання ОСОБА_2 рішення власників №21/04/2016 про зміну складу власників ПП "Спецбудпроект - Н", остання розуміла, що вона вносить неправдиві відомості в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації ПП "Спецбудпроект - Н" та що директором підприємства ПП "Спецбудпроект - Н" вона не буде, а фінансово- господарською діяльністю з використанням ПП "Спецбудпроект - Н" будуть займатись інші особи. Того ж дня невстановлені особи подали до відділу державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців Дніпропетровського міського управління юстиції документи, які подаються для проведення державної реєстрації змін до установчих документів, у тому числі підписане ОСОБА_2 рішення власників №21/04/2016.

Не будучи обізнаним про злочинні наміри ОСОБА_2 на інших невстановлених осіб та не знаючи про те, що документи, які надаються юридичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії містять завідомо неправдиві відомості, державним реєстратором проведено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи ПП "Спецбудпроект - Н", де директором являється ОСОБА_2 , про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Також, Запорізьким окружним адміністративним судом на виконання судового доручення Донецького окружного адміністративного суду допитано ОСОБА_2 в якості свідка, якому поставлено наступні питання: 1) Чи підписувала вона первинні документи, складені на виконання договору від 01.02.2016 №1939-ДУ за період квітень-травень 2016 року; 2) Чи підписувала вона акти приймання-передачі олії соняшникової за квітень-травень 2016 року на виконання договору поставки від 01.02.2016 року №1939-ДУ? 3) Чи підписувала вона видаткові накладні олії соняшникової, складені з 29.04.2016 року по 31.05.2016 року на виконання договору поставки від 01.02.2016 №1939-ДУ ? 4) Чи підписувала вона податкові накладні, складені з 25.04.2016 по 31.05.2016 на виконання договору поставки від 01.02.2016 №1939-ДУ ?

Допитана в ході розгляду справи в суді першої інстанції в якості свідка ОСОБА_2 , пояснила, що первинні документи, складені на виконання договору від 01.02.2016 №1939-ДУ за період квітень-травень 2016 року, зокрема: акти приймання-передачі олії соняшникової за квітень-травень 2016 року, видаткові накладні олії соняшникової, складені з 29.04.2016 по 31.05.2016, податкові накладні, складені з 25.04.2016 по 31.05.2016 на виконання договору поставки від 01.02.2016 №1939-ДУ не підписувала та господарську діяльність з ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" не вела.

Оцінивши в сукупності первинні документи з урахуванням інших доказів та пояснень свідка, за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до висновку, що первинні документи не розкривають змісту здійснених операцій, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15 травня 2003 року № 755-IV, в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи, зокрема: перелік засновників (учасників) юридичної особи, у тому числі прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), країна громадянства, серія та номер паспорта громадянина України або паспортного документа іноземця, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), якщо засновник - фізична особа; найменування, країна резидентства, місцезнаходження та ідентифікаційний код, якщо засновник - юридична особа; інформація про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи, у тому числі кінцевого бенефіціарного власника (контролера) її засновника (учасника), якщо засновник (учасник) - юридична особа, а саме: прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), країна громадянства, серія та номер паспорта громадянина України або паспортного документа іноземця, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності) або інформація про відсутність кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи; інформація про структуру власності засновників - юридичних осіб (крім політичних партій, творчих спілок та їх територіальних осередків, адвокатських об`єднань, торгово-промислових палат, державних органів, органів місцевого самоврядування та їх асоціацій), яка дає можливість встановити фізичних осіб - власників істотної участі цих юридичних осіб, а саме: прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), країна громадянства, серія та номер паспорта громадянина України або паспортного документа іноземця, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності); прізвище, ім`я, по батькові, дата обрання (призначення) та реєстраційні номери облікових карток платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори; прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, що внесла до Єдиного державного реєстру запис про державну реєстрацію юридичної особи, внесла зміни до цього запису або внесла запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що у випадку нез`ясування платником податків наявності повноважень у представника контрагента щодо укладення угоди, у здійсненні господарської операції та оформленні первинних документів, така поведінка може свідчити про наявність умислу на безпідставне одержання податкової вигоди та тягнути за собою ризик настання негативних наслідків для такого платника, зокрема - неврахування для цілей податкового обліку господарських операцій, підтверджених документами, оформленими з порушенням приписів чинного законодавства.

У постановах Верховного Суду України від 5 березня 2012 року № 21-421а11, від 1 грудня 2015 року № 21-1661а15, від 2 грудня 2015 року № 21-3849а15 викладено висновок про те, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 12.09.2017 у справі №826/10933/14, від 18.07.2017 у справі №826/24815/15, від 27.06.2017 у справі №808/1062/14.

Згідно з позицією Верховного Суду України викладеною у постанові від 05.03.2012 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Нафта до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень, а також у постанові від 22.09.2015 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фоззі-Фуд до ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень) документи, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, що виключає можливість формування даних податкового обліку на підставі таких документів.

Верховним Судом України неодноразово, з метою усунення неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права зазначалось, що факт фіктивності господарської діяльності не може залишитися неврахованим судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення, зокрема відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту, є безпідставними.

Вказаний правовий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 26 січня 2016 року у справі N 21-4781а15; від 22 березня 2016 року у справі N 21-170а16; від 22 березня 2016 року у справі N 21-2927а15; від 29 березня 2016 року у справі N 21-5315а15; від 12 квітня 2016 року у справі N 21-3270а15; від 12 квітня 2016 року у справі N 21-3635а15; від 19 квітня 2016 року у справі N 21-4985а15; від 26 квітня 2016 року у справі N 21-4976а15; від 24 травня 2016 року у справі N 21-5332; від 14 червня 2016 року у справі N 21-1318а16, від 12.09.2017 у справі №826/10933/14, від 18.07.2017 у справі №826/24815/15, від 27.06.2017 у справі №808/1062/14.

Враховуючи наведені обставини, керуючись вимогами ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, відповідно до яких правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою, оскільки підписи в первинних документах та податкових накладних виконані не ОСОБА_2 , а іншою невідомою особою, то надані позивачем документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Таким чином, наявний договір та усі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які є підставою для декларування показників, не підписані уповноваженою особою, складені з порушенням встановлених Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 вимог до первинних документів.

Суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що документи, підписані невідомими особами, не можуть бути підставою для декларування показників за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність надання послуг та/або поставки товарів. Самі по собі податкові накладні, видаткові накладні, акти прийому передачі ТМЦ не підтверджують право підприємства-позивача на формування податкового кредиту та витрат. Позивачем взято на себе ризик негативних наслідків у вигляді неможливості застосування податкової вигоди на підставі документів від контрагента, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Нездійснення заходів з перевірки правоздатності контрагента є ризиком самого платника, а тому саме на нього покладаються негативні наслідки неналежної організації своєї господарської діяльності, зокрема у вигляді не підтвердження права на формування у податковому обліку податкового кредиту.

Відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що документи, на підставі яких платник податків сформував дані податкового обліку, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно зі ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, наданні позивачем первинні документи, які стали підставою для формування податкової звітності, не відображають обсяг поставлених ТМЦ, тобто, містять недоведену інформацію щодо фактичного обсягу здійсненних господарських операцій, що позбавляє такі первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішнім ознаками та формою, тому контролюючий орган правомірно дійшов висновку, що позивач не має права на формування податкової звітності.

З урахуванням викладеного, суд погоджується з висновком суду першої інстанцій про те, що платник не підтвердив належним чином оформленими документами, які є достатніми для встановлення дійсних змін майнового стану учасників задекларованих операцій, добросовісність податкової вигоди, на яку він претендує, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Суд не приймає посилання апелянта на неправомірність використання відповідачем та судом в якості доказів матеріалів кримінальної справи, яка знаходиться на стадії досудового слідства та вирок у якій не ухвалено, з огляду на відповідність висновку суду першої інстанції правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 826/11531/14, відповідно до якого, той факт, що на момент розгляду адміністративної справи судами не було постановлено вироків щодо офіційних осіб контрагентів позивача, не може спростовувати достовірність пояснень таких осіб відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

Крім того, в силу положень ст.95 КПК України, протокол допиту, отриманий на стадії досудового слідства, до ухвалення вироку в рамках кримінального провадження (контролюючим органом не надано доказів наявності вироку у кримінальних провадженнях, в рамках яких проводився допит свідків), може бути визнаний як доказ в адміністративному судочинстві виключно за умови підтвердження таких показань особою у судовому засіданні під час розгляду справи, що в мажах даної справи і було здійснено судом першої інстанції. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 19 березня 2019 року справа №826/9534/17

Щодо посилання апелянта на не надання судом оцінки постанові від 08.11.2019 про закриття кримінального провадження в частині вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч.5 ст.191 КК України у зв`язку з відсутністю в діянні позивача складу кримінальних правопорушень, в якій зазначено, що згідно висновкам судово-економічних експертиз висновки актів перевірки у тому числі від 15.05.2018 № 47/28-10-46-14/37014600 документально не підтверджується, отже, вказаною постановою встановлено відсутність порушень, зафіксованих відповідачем у акті перевірки, суд зазначає, що у рамках кримінального провадження на яке посилається апелянт не досліджувались обставини щодо складання та підписання первинних документів уповноваженою особою у відповідності вимог до первинних документів. Крім того, вказаною постановою закрито кримінальне провадження внесено до ЄРДР за № 42017000000004260 від 17.11.2017 щодо службових осіб саме ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля , але зазначене, з врахуванням встановлених судом обставин, не може свідчити про реальність господарських правовідносин з ПП "Спецбудпроект-Н" -за період з квітня по травень 2016 року.

Суд не приймає посилання апелянта на не врахування судом та відповідачем первинних документів підписаних ОСОБА_1 , оскільки судом апеляційної інстанції надано оцінку, як договорам, листам та первинним документам які підписані ОСОБА_1 , так і первинним документам які мають підтверджувати фактичне постачання товару у період квітень - травень 2016 року та податковим накладним, які складені на час призначення директором підприємства ОСОБА_2 . При цьому, суд враховує, що податкові накладні у спірний період, які стали підставами для декларування податкових показників, виписані на час призначення директором підприємства ОСОБА_2 , яка надала свідчення про те, що їх не підписувала.

Щодо посилання апелянта на наявні в справі первинні документи які підтверджують використання вказаного ТМЦ у власній господарській діяльності, а саме: договором комісії на реалізацію с/г продукції № 1944-ДУ від 01.02.2016 укладеного між позивачем та ПП ГВС ПЛЮС та додатковими угодами, специфікаціями № 8-11 до нього; ВМД № 500010003/2016/006255 від 20.05.2016 (Індія), № 500010003/2016/006427 (Індія), №500010003/2016/007479 від 23.06.2016 (Індія), № 500010003/2016/007485 від 23.06.2016 (Індія), № 500010003/2016/007662 від 29.06.2016 (Саудівська Аравія), № 500010003/2016/008653 від 23.07.2016 що підтверджують перетин ТМЦ митного кордону; договори про надання митно-брокерських послуг, суд зазначає, що неможливо встановити, що вказані документи стосуються саме реалізації придбаного позивачем у ПП СПЕЦБУДПРОЕКТ-Н у квітні, травні 2016 року товару.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статями 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 січня 2020 р. у справі № 0540/7689/18-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 січня 2020 р. у справі № 0540/7689/18-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 25 серпня 2020 року.

Суддя-доповідач Е.Г.Казначеєв

Судді А.В. Гайдар

Т.Г. Гаврищук