Постанова

від 26.08.2020 по справі 923/681/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2020 року м. ОдесаСправа № 923/681/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В.,

при секретарі судового засідання Земляк А.В.,

за участю представників:

від Фермерського господарства "Максим" - Мосьпан Ю.В.,

від Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області - Єхвая М.Т.,

розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області

на рішення Господарського суду Херсонської області від 18.09.2019, прийняте суддею Пінтеліною Т.Г., м. Херсон, повний текст складено 23.09.2019,

у справі №923/681/19

за позовом: Фермерського господарства "Максим"

до відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області

про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі та визнання договору оренди землі недійсним

ВСТАНОВИВ :

У серпні 2019 р. Фермерське господарство "Максим" звернулося з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, в якому просило визнати укладеною між сторонами додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, зареєстрованого у Генічеському реєстраційному окрузі Херсонської регіональної філії ДП "Центру ДЗК" 24.05.2007 за №4АА002176-040772000015 (з угодою про внесення змін до договору оренди землі, зареєстрованою Відділом Держкомзему у Генічеському районі 24.12.2011 за №652210004000442), щодо земельної ділянки загальною площею 131,3002 га, кадастровий номер: 6522182500:04:005:0105, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за межами населених пунктів на території Озерянської сільської ради Генічеського району Херсонської області, строком на 15 років, з орендною платою у розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а також визнати недійсним договір оренди землі від 22.06.2018, укладений між сторонами на підставі протоколу земельних торгів від 22.06.2018 №249/06/18, щодо земельної ділянки площею 131,3002 га, кадастровий номер: 6522182500:04:005:0105, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за межами населених пунктів на території Озерянської сільської ради Генічеського району Херсонської області, та скасувати його державну реєстрацію від 26.06.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані дотриманням Фермерським господарством "Максим" встановленого приписами статті 33 Закону України "Про оренду землі" порядку реалізації переважного права на поновлення договору оренди землі, зареєстрованого у Генічеському реєстраційному окрузі Херсонської регіональної філії ДП "Центру ДЗК" 24.05.2007 за №4АА002176-040772000015 (з угодою про внесення змін до договору оренди землі, зареєстрованою Відділом Держкомзему у Генічеському районі 24.12.2011 за №652210004000442), та неправомірністю відмови відповідача у продовженні строку дії вказаного договору, що змусило позивача укласти з Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області новий договір оренди землі від 22.06.2018 на вкрай невигідних для фермерського господарства умовах.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 19.08.2019 відкрито провадження у справі №923/681/19.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 18.09.2019 у справі №923/681/19 (суддя Пінтеліна Т.Г.) позов задоволено повністю; визнано укладеною між Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області та Фермерським господарством "Максим" додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, зареєстрованого у Генічеському реєстраційному окрузі Херсонської регіональної філії ДП "Центру ДЗК" 24.05.2007 за №4АА002176-040772000015 (з угодою про внесення змін до договору оренди землі, зареєстрованою Відділом Держкомзему у Генічеському районі 24.12.2011 за №652210004000442), щодо земельної ділянки загальною площею 131,3002 га, кадастровий номер: 6522182500:04:005:0105, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за межами населених пунктів на території Озерянської сільської ради Генічеського району Херсонської області, строком на 15 років, з орендною платою у розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; визнано недійсним договір оренди землі від 22.06.2018, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області та Фермерським господарством "Максим" на підставі протоколу земельних торгів від 22.06.2018 №249/06/18, щодо земельної ділянки площею 131,3002 га, кадастровий номер 6522182500:04:005:0105, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за межами населених пунктів на території Озерянської сільської ради Генічеського району Херсонської області, та скасовано його державну реєстрацію від 26.06.2018; стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області на користь Фермерського господарства "Максим" витрати по сплаті судового збору в сумі 3842 грн.

Судове рішення мотивоване тим, що позивач належним чином виконував прийняті на себе зобов`язання за договором оренди землі, зареєстрованим у Генічеському реєстраційному окрузі Херсонської регіональної філії ДП "Центру ДЗК" 24.05.2007 за №4АА002176-040772000015 (з угодою про внесення змін до договору оренди землі, зареєстрованою Відділом Держкомзему у Генічеському районі 24.12.2011 за №652210004000442), та до спливу строку його дії повідомив орендодавця про свій намір скористатися переважним правом на укладення цього договору на новий строк, додавши до адресованого відповідачу листа-повідомлення проект відповідної додаткової угоди, проте останній протягом місяця не повідомив Фермерське господарство "Максим" ані про наявність будь-яких заперечень, ані про своє рішення щодо відмови у поновленні вказаного договору, чим порушив гарантоване статтею 33 Закону України "Про оренду землі" переважне право позивача на поновлення договору оренди землі. Водночас місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що під час укладення з відповідачем договору оренди землі від 22.06.2018 волевиявлення позивача не відповідало його внутрішній волі, оскільки останній був змушений укласти даний договір на вкрай невигідних для нього умовах у зв`язку з порушенням Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області переважного права Фермерського господарства "Максим" на поновлення договору оренди землі від 10.05.2007, при цьому одна і та ж сама земельна ділянка з кадастровим номером 6522182500:04:005:0105 не може одночасно бути об`єктом оренди за двома різними договорами.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Херсонської області від 18.09.2019 у справі №923/681/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що 22.06.2018 Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області на законних підставах були організовані земельні торги у формі аукціону щодо продажу права оренди на земельну ділянку загальною площею 131,3002 га з кадастровим номером: 6522182500:04:005:0105, при цьому позивач, усвідомлюючи правові наслідки, з метою участі у зазначеному аукціоні добровільно подав виконавцю торгів необхідні документи, що підтверджує вільне волевиявлення Фермерського господарства "Максим" на укладення з відповідачем договору оренди землі від 22.06.2018, який містить всі істотні умови та повністю відповідає вимогам законодавства. Апелянт також звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що місцевий господарський суд задовольнив позовну вимогу про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 10.05.2007 без викладення в резолютивній частині оскаржуваного судового рішення змісту даної додаткової угоди.

У письмових поясненнях б/н від 27.12.2019 (вх.№4070/19/Д4 від 02.01.2020) Фермерське господарство "Максим" просить залишити скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін. Зокрема, позивач зазначає про те, що, з огляду на набрання законної сили рішенням суду про визнання недійсним наказу відповідача №21-2256/18-17-СГ від 17.05.2017 "Про відмову у поновленні та припинення договору оренди земельної ділянки", Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області було зобов`язане поновити договір оренди землі від 10.05.2007 в силу приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі" та не мало правових підстав для проведення земельних торгів щодо продажу права оренди на земельну ділянку загальною площею 131,3002 га з кадастровим номером: 6522182500:04:005:0105. Водночас позивач зауважує на тому, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішення зазначив спірні умови договору, а саме: термін оренди та розмір орендної плати.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.02.2020 у справі №923/681/19 (головуючий суддя Колоколов С.І., судді: Головей В.М., Разюк Г.П.) апеляційну скаргу Головного управління Держгеокдастру у Херсонській області задоволено; скасовано рішення Господарського суду Херсонської області від 18.09.2019 у справі №923/681/19; у задоволенні позовних вимог Фермерського господарства "Максим" відмовлено у повному обсязі; стягнуто з Фермерського господарства "Максим" на користь Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області 5763 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Зазначене судове рішення обґрунтоване тим, що Фермерське господарство "Максим" всупереч положенням частини дев`ятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України звернулося, а суд першої інстанції задовольнив позов про визнання укладеною додаткової угоди спірної земельної ділянки шляхом укладення додаткової угоди в редакції, наданій позивачем відповідачу, без викладення в позові та у резолютивній частині судового рішення змісту цієї додаткової угоди. Крім того, укладений між сторонами договір оренди від 22.06.2018 містить всі істотні умови, які передбачені статтею 15 Закону України "Про оренду землі", та відповідає вимогам чинного законодавства, що свідчить про відсутність правових підстав вважати вказаний правочин недійсним відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України.

Постановою Верховного Суду від 28.07.2020 у справі №923/681/19 касаційну скаргу Фермерського господарства "Максим" задоволено частково; скасовано постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.02.2020 у справі №923/681/19 та передано справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Вказана постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що апеляційний господарський суд невірно врахував висновки Верховного Суду щодо застосування приписів частини дев`ятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України та не звернув увагу на те, що позивач зазначив умови відповідної додаткової угоди, яку просив визнати укладеною. Водночас, здійснюючи розгляд даної справи, Південно-західний апеляційний господарський суд не дослідив належним чином підстави звернення Фермерського господарства "Максим" з позовною заявою (частини перша-п`ята або частина шоста статті 33 Закону України "Про оренду землі") та проігнорував доводи скаржника про вимушений характер укладення ним з відповідачем договору оренди землі від 22.06.2018 на вкрай невигідних для фермерського господарства умовах.

11.08.2020 до апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №923/681/19.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Південного-західного апеляційного господарського суду від 11.08.2020 для розгляду апеляційної скарги у справі №923/681/19 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.08.2020 у визначеному складі суддів справу №923/681/19 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду на 26.08.2020 об 11:30.

У судовому засіданні 26.08.2020, проведеному в режимі відеоконференції, представник Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області апеляційну скаргу підтримав, представник Фермерського господарства "Максим" висловив заперечення проти її задоволення.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Херсонської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 10.05.2007 між Генічеською районною державною адміністрацією ("Орендодавець") та Фермерським господарством "Максим" ("Орендар") укладено договір оренди землі б/н (далі - договір б/н від 10.05.2007), відповідно до пунктів 1, 2 якого Орендодавець на підставі розпорядження голови Генічеської районної державної адміністрації №409 від 27.04.2007 надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 131,3 га (рілля) із земель резервного фонду Озерянської сільської ради Генічеського району Херсонської області.

Згідно з пунктом 8 договору б/н від 10.05.2007 цей договір укладений на 10 років. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 15 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендаря про намір продовжити його дію.

Пунктом 9 договору б/н від 10.05.2007 передбачено, що орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі та у розмірі 60 грн за 1 га щороку. Орендна плата вноситься Орендарем на рахунок Озерянської сільської ради.

В силу пунктів 10, 11 договору б/н від 10.05.2007 обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнта індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання. Орендна плата вноситься щомісячно рівними частками протягом дії договору.

У пункті 12 договору б/н від 10.05.2007 сторони узгодили, що розмір орендної плати переглядається щороку у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини Орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 19 договору б/н від 10.05.2007 передача земельної ділянки Орендарю здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку (пункт 35 договору б/н від 10.05.2007).

За умовами пункту 36 договору б/н від 10.05.2007 дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання Орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом.

Договір б/н від 10.05.2007 зареєстрований у Генічеському реєстраційному окрузі Херсонської регіональної філії ДП "Центру ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 24.05.2007 за №4АА002176-040772000015.

24.05.2007 між Генічеською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством "Максим" підписано акт прийом та передачу земельної ділянки в натурі, відповідно до якого Орендодавець передав Орендарю земельну ділянку розміром 131,3 га (резервний фонд) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Угодою б/н від 16.06.2011 про внесення змін до договору оренди землі, зареєстрованого 24.05.2007 за №4АА002176-040772000015 (далі - угода б/н від 16.06.2011) сторони вказаного договору внесли зміни до пункту 9 останнього, а саме: узгодили, що орендна плата вноситься в розмірі 170,48 грн за 1 га щороку, що становить 2% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки до 01.09.2011, та, починаючи з 02.09.2011 - 255,72 грн за 1 га щороку, що становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно з пунктами 2, 3 угоди б/н від 16.06.2011 ця угода є невід`ємною частиною договору оренди землі, зареєстрованого 24.05.2007 за №4АА002176-040772000015, яким сторони керуються за всіма іншими питаннями, що не передбачені даною угодою.

Договір б/н від 10.05.2007 зі змінами, внесеними на підставі угоди б/н від 16.06.2011, зареєстрований у Відділі Держкомзему у Генічеському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.12.2011 за №652210004000442.

Місцевим господарським судом встановлено, що на підставі змін в законодавстві цивільні права та обов`язки за спірним договором перейшли від Генічеської районної державної адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області як до органу, уповноваженого державою здійснювати функції розпорядження земельними ділянками державної власності.

Фермерське господарство "Максим" звернулося до відповідача з листом б/н від 06.03.2017, в якому просило поновити терміну дії договору б/н від 10.05.2007 на 15 років. До вказаного листа позивачем додано: копію паспорту та ідентифікаційного номеру керівника фермерського господарства; копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00№208817 від 28.01.2000; статут Фермерського господарства "Максим"; довідку АБ №655240 з ЄДРПОУ; договір б/н від 10.05.2007; угоду б/н від 16.06.2011; проект додаткової угоди про поновлення договору б/н від 10.05.2007 та внесення змін до нього; викопіювання місця розташування земельної ділянки; довідку (клопотання) Озерянської сільської ради №28/02-13 від 02.03.2017; довідку Генічевської ОДПІ Головного управління ДФС у Херсонській області №347/21-10-12-402 від 02.03.2017; копію витягу з ДЗК про земельну ділянку від 16.01.2017 за №НВ-6502390112017; грошову оцінку земельної ділянки.

В силу пункту 1 проекту вищезазначеної додаткової угоди про поновлення договору б/н від 10.05.2007 сторони вносять зміни до вказаного договору, а саме: поновлюють даний договір з 24.05.2017 на 15 років, тобто встановлюють термін його дії до 24.05.2032, у зв`язку з чим пункт 8 договору б/н від 10.05.2007 запропоновано викласти в новій редакції щодо строку укладення договору (на 25 років) і строку його дії до 24.05.2032, а також стосовно умов поновлення договору оренди. Крім того, запропоновано внести зміни до пункту 9 договору б/н від 10.05.2007 щодо орендної плати, встановивши останню у розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки щорічно, та реквізитів рахунку Орендодавця.

Лист б/н від 06.03.2017 отриманий відповідачем 10.03.2017, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №7550003150459.

В подальшому 05.04.2017 позивач надіслав Головному управлінню Держгеокадастру у Херсонській області лист б/н від 03.04.2017 про поновлення строку дії договору б/н від 10.05.2007 на 15 років, додавши перелік документів аналогічний тому, який надався з листом б/н від 06.03.2017.

Згідно з копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №7550003222212 лист Фермерського господарства "Максим" б/н від 03.04.2017 відповідачем було отримано 07.04.2017.

В адресованому позивачу листі-повідомленні №0-21-0.63-4456/2-17 від 08.06.2017 Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області зазначило про те, що з метою подальшого використання земельної ділянки відповідно до умов договору б/н від 10.05.2007 відповідач в листі №19-21-0.102-3326/2-16 від 28.01.2016 запропонував Фермерському господарству "Максим" переглянути розмір орендної плати, проте всупереч вимогам Закону України "Про оренду землі" та умовам договору до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області не надійшло клопотання (згоди) позивача про перегляд орендної плати за вказаним договором, у зв`язки з чим відповідачем видано наказ №21-2256/18-17-СГ від 17.05.2017 "Про відмову у поновленні та припинення договору оренди земельної ділянки", відтак договір б/н від 10.05.2007 є припиненим з 24.05.2017, а державну реєстрацію припинення договору оренди землі проведено 31.05.2017.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області №21-2256/18-17-СГ від 17.05.2017 "Про відмову у поновленні та припинення договору оренди земельної ділянки" відмовлено позивачу у поновленні укладеного між Генічеською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством "Максим", а також зареєстрованого у Генічеському реєстраційному окрузі Херсонської регіональної філії ДП "Центру ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 24.05.2007 за №4АА002176-040772000015, договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 131,3002 га, в тому числі ріллі 131,3002 га, з кадастровим номером 6522182500:04:005:0105 із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за межами населених пунктів на території Озерянської сільської ради Генічеського району Херсонської області, у зв`язку із закінченням терміну дії та неналежним виконанням пункту 12 вказаного договору. Крім того, у зазначеному наказів вирішено вважати цей договір припиненим з 24.05.2017 та доручено перевести дану земельну ділянку до земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності Озерянської сільської ради Генічеського району Херсонської області.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 03.10.2017 у справі №923/779/17 задоволено позов Фермерського господарства "Максим" до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання недійсним наказу та зобов`язання вчинити певні дії; визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області №21-2256/18-17-СГ від 17.05.2017 про відмову Фермерському господарству "Максим" у поновленні та припинення договору оренди земельної ділянки №4АА002176-040772000015 від 24.05.2007; зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області розглянути відповідно до вимог законодавства України листи-повідомлення Фермерського господарства "Максим" від 06.03.2017, 03.04.2017, 23.05.2017 про поновлення договору оренди землі, зареєстрованого у Генічеському реєстраційному окрузі Херсонської регіональної філії ДП "Центру ДЗК" 24.05.2007 за №4АА002176-040772000015 із відповідними змінами, що були внесені на підставі угоди про внесення змін до договору оренди землі, зареєстрованою відділом Держкомзему у Генічеському районі 24.12.2011 за №652210004000442, щодо земельної ділянки загальною площею 131,3002 га, кадастровий номер 6522182500:04:005:0105, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за межами населених пунктів на території Озерянської сільської ради Генічеського району Херсонської області.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 скасовано рішення Господарського суду Херсонської області від 03.10.2017 у справі №923/779/17 та відмовлено у задоволенні позову Фермерського господарства "Максим".

Постановою Верховного Суду від 11.12.2018 скасовано постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 у справі №923/779/17 в частині відмови у позові Фермерського господарства "Максим" до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області №21-2256/18-17-СГ від 17.05.2017, та в цій частині залишено в силі рішення Господарського суду Херсонської області від 03.10.2017; в решті постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 у справі №923/779/17 залишено без змін.

З протоколу земельних торгів №249/06/18 від 22.06.2018 вбачається, що 22.06.2018 Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області організовано проведення земельних торгів з продажу права оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 131,3002 га, кадастровий номер 6522182500:04:005:0105, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану за межами населених пунктів на території Озерянської сільської ради Генічеського району Херсонської області, переможцем яких стало Фермерське господарство "Максим".

22.06.2018 між Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області ("Орендодавець") та Фермерським господарством "Максим" ("Орендар") укладено договір оренди землі б/н (далі - договір б/н від 22.06.2018), відповідно до пункту 1 якого Орендодавець на підставі протоколу земельних торгів №249/06/18 від 22.06.2018 надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 131,3002 га з кадастровим номером 6522182500:04:005:0105, що розташована за межами населених пунктів на території Озерянської сільської ради Генічеського району Херсонської області.

Згідно з пунктом 5 договору б/н від 22.06.2018 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6522182500:04:005:0105 на дату укладення договору становить 2709113,09 грн і підлягає щорічній індексації.

Договір укладено на 7 років. Після закінчення строку дії договору оренди Орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору письмово повідомити Орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 8 договору б/н від 22.06.2018).

Пунктом 9 договору б/н від 22.06.2018 передбачено, що визначений за результатами земельних торгів розмір річної орендної плати за земельну ділянку площею 131,3002 га складає 406367,80 грн, що становить 15% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

За умовами пункту 35 договору б/н від 22.06.2018 цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Право користування земельною ділянкою виникає з моменту державної реєстрації права користування відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

26.06.2018 на підставі договору б/н від 22.06.2018 державним реєстратором Виконавчого комітету Генічеської міської ради проведено державну реєстрацію за Фермерським господарством "Максим" права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6522182500:04:005:0105, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №129329767 від 02.07.2018.

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про визнання укладеною між сторонами додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, зареєстрованого у Генічеському реєстраційному окрузі Херсонської регіональної філії ДП "Центру ДЗК" 24.05.2007 за №4АА002176-040772000015 (з угодою про внесення змін до договору оренди землі, зареєстрованою Відділом Держкомзему у Генічеському районі 24.12.2011 за №652210004000442) строком на 15 років з орендною платою у розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а також про визнання недійсним договору оренди землі б/н від 22.06.2018 та скасування його державної реєстрації від 26.06.2018.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд послався на те, що позивач належним чином виконував прийняті на себе зобов`язання за договором б/н від 10.05.2007 та до спливу строку його дії повідомив орендодавця про свій намір скористатися переважним правом на укладення цього договору на новий строк, додавши до адресованого відповідачу листа-повідомлення проект відповідної додаткової угоди, проте останній протягом місяця не повідомив Фермерське господарство "Максим" ані про наявність будь-яких заперечень, ані про своє рішення щодо відмови у поновленні вказаного договору, чим порушив гарантоване статтею 33 Закону України "Про оренду землі" переважне право позивача на поновлення договору оренди землі. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що під час укладення з відповідачем договору б/н від 22.06.2018 волевиявлення позивача не відповідало його внутрішній волі, оскільки останній був змушений укласти даний договір на вкрай невигідних для нього умовах у зв`язку з порушенням Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області переважного права Фермерського господарства "Максим" на поновлення договору б/н від 10.05.2007, при цьому одна і та ж сама земельна ділянка з кадастровим номером 6522182500:04:005:0105 не може одночасно бути об`єктом оренди за двома різними договорами.

Колегія суддів не погоджується з вищенаведеним висновком Господарського суду Херсонської області про задоволення позову з огляду на наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Отже, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

В силу статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 792 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Умови укладення, зміни, поновлення і припинення договору оренди землі визначаються Законом України "Про оренду землі".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За умовами статті 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на час спливу строку дії договору б/н від 10.05.2007; далі - Закон України "Про оренду землі") істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначені у статті 33 Закону України "Про оренду землі", яка фактично об`єднує два випадки продовження дії (пролонгації) договору оренду землі, зокрема, продовження дії договору на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря за умови дотримання порядку, визначеного частинами першою-п`ятою цієї статті, так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина шоста вказаної статті).

Частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частини друга, третя статті 33 Закону України "Про оренду землі").

В силу частини четвертої статті 33 Закону України "Про оренду землі" при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється .

У частині п`ятій статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Отже, для застосування положень частин першої-п`ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов`язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення. Реалізація переважного права на поновлення договору оренди, передбачена у наведеній нормі, можлива лише за умови дотримання встановлених такою нормою процедури і строків.

Відповідно до частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі" у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Таким чином, колегія суддів зауважує, що для продовження договірних відносин необхідно волевиявлення на це сторін договору, досягнення ними згоди щодо продовження договору із застосуванням переважного права орендаря на продовження договору оренди, у тому числі на змінених умовах (частини перша-п`ята статті 33 Закону України "Про оренду землі") або мовчазна згода сторін договору стосовно поновлення договору на тих самих умовах на той самий строк (частина шоста статті 33 Закону України "Про оренду землі").

У розумінні наведених положень законодавства основними відмінностями у застосуванні положень частин першої-п`ятої та частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі" є умови додаткової угоди (відмінні від попередніх , або ті самі чи тотожні (частини перша-п`ята статті 33 цього Закону) та наявність погодження обох сторін щодо істотних умов договору, або ті самі (частина шоста статті 33 цього Закону) та строк, в який орендодавець повинен повідомити орендаря про відсутність наміру продовжувати або поновлювати договір оренди (у місячний строк після повідомлення орендаря про намір продовжувати договір оренди земельної ділянки (частини перша-п`ята статті 33 цього Закону) чи у місячний строк після закінчення строку дії договору (частина шоста статті 33 цього Закону).

Отже, стаття 33 Закону України "Про оренду землі" містить дві правові конструкції, а зміст права, підстави і обставини для захисту переважного права орендаря, яке виникає відповідно до частин першої-п`ятої зазначеної статті, не є тотожним змісту та підставам захисту його права, яке виникає згідно з частиною шостою цієї статті.

Саме таку правову позицію Верховного Суду викладено в постанові від 27.05.2020 у справі №925/471/18.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що в якості підстави звернення з даним позовом Фермерським господарством "Максим" визначено порушенням Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області приписів частин першої-п`ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Як зазначалося вище, 06.03.2017 Фермерське господарство "Максим" звернулося до відповідача з листом б/н від 06.03.2017, в якому просило поновити терміну дії договору б/н від 10.05.2007 на 15 років. До вказаного листа позивачем додано, зокрема, проект додаткової угоди про поновлення договору б/н від 10.05.2007 та внесення змін до нього.

В силу пункту 1 проекту вищезазначеної додаткової угоди про поновлення договору б/н від 10.05.2007 сторони вносять зміни до вказаного договору , а саме: поновлюють даний договір з 24.05.2017 на 15 років, тобто встановлюють термін його дії до 24.05.2032, у зв`язку з чим пункт 8 договору б/н від 10.05.2007 запропоновано викласти в новій редакції щодо строку укладення договору (на 25 років) і строку його дії до 24.05.2032, а також стосовно умов поновлення договору оренди. Крім того, запропоновано внести зміни до пункту 9 договору б/н від 10.05.2007 щодо орендної плати, встановивши останню у розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки щорічно, та реквізитів рахунку Орендодавця.

В подальшому 05.04.2017 позивач надіслав Головному управлінню Держгеокадастру у Херсонській області лист б/н від 03.04.2017 про поновлення строку дії договору б/н від 10.05.2007 на 15 років, додавши перелік документів аналогічний тому, який надався з листом б/н від 06.03.2017, в тому числі вищезазначений проект додаткової угоди про поновлення договору б/н від 10.05.2007 та внесення змін до нього.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вбачає, що з пропозицією про поновлення договору б/н від 10.05.2007 позивач звернувся до закінчення строку дії вказаного договору, як це передбачено його умовами та положеннями законодавства, між тим у наданому відповідачу проекті додаткової угоди про поновлення договору б/н від 10.05.2007 та внесення змін до нього Фермерське господарство "Максим" фактично запропонувало змінені істотні умови договору оренду землі, зокрема, розмір орендної плати та строк дії договору.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Бочаров проти України" наголошує на тому, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом", проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За умовами статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи відсутні та учасниками справи до суду першої інстанції не подано жодного доказу на підтвердження досягнення сторонами згоди щодо запропонованих позивачем змінених істотних умов договору б/н від 10.05.2007, а саме: щодо розміру орендної плати (4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки замість 3% від такої оцінки) та строку його дії (до 24.05.2032, тобто продовження строку на 15 років замість 10 років).

Задовольняючи позовну вимогу про визнання укладеною між сторонами додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, зареєстрованого у Генічеському реєстраційному окрузі Херсонської регіональної філії ДП "Центру ДЗК" 24.05.2007 за №4АА002176-040772000015 (з угодою про внесення змін до договору оренди землі, зареєстрованою Відділом Держкомзему у Генічеському районі 24.12.2011 за №652210004000442) строком на 15 років з орендною платою у розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, місцевий господарський суд не врахував, що відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" умови договору оренди землі можуть бути змінені лише за згодою сторін, а у разі недосягнення такої домовленості щодо істотних умов переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється, а тому, беручи до уваги те, що недосягнення сторонами домовленостей щодо істотних умов договору при їх зміні виключає поновлення договору б/н від 10.05.2007 з підстав переважного права, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову в частині вищезазначеної вимоги.

Посилання позивача на встановлену чинним судовим рішення у справі №923/779/17 незаконність наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області №21-2256/18-17-СГ від 17.05.2017 "Про відмову у поновленні та припинення договору оренди земельної ділянки" та порушення відповідачем процедури реалізації переважного права на поновлення договору оренди землі, що, за твердженням Фермерського господарства "Максим", є достатньою підставою для задоволення позову, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки навіть у разі визнання відмови орендодавця (у даному випадку - розпорядника земель державної власності) протиправною, договір оренди землі може бути поновлений на підставі частин першої-п`ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" лише у разі погодження обома сторонами всіх його істотних умов.

Аналогічну правову позицію Верховного Суду викладено в постанові від 13.08.2020 у справі №917/1060/19 та від 16.09.2019 у справі №908/2314/18.

Твердження скаржника про відсутність у прохальній частині позову та резолютивній частині оскаржуваного судового рішення тексту додаткової угоди про поновлення договору оренди землі спростовуються змістом вказаних документів та ґрунтуються на неправильному розумінні апелянтом висновків Верховного Суду щодо застосування положень частини дев`ятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди землі б/н від 22.06.2018 та скасування його державної реєстрації від 26.06.2018 апеляційний господарський суд зазначає наступне.

В силу статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з приписами статей 215, 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути пред`явлена однією зі сторін правочину або заінтересованою особою, права яких були порушені укладенням спірного правочину.

При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце

Крім того, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Підстави недійсності правочину встановлені статтею 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин першої, третьої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною третьою статті 203 Цивільного кодексу України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вольова дія, правочин є поєднанням волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Волевиявлення є важливими чинником, без якого неможливо вчинення правочину, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, в якому фіксуються правові наслідки .

Позивач, знаючи та усвідомлюючи юридичні наслідки своїх дій, за власною волею прийняв участь у земельних торгах 22.06.2018, за результатами проведення яких був визнаний їх переможцем, що запропонував найвищу плату за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6522182500:04:005:0105.

В подальшому на підставі протоколу земельних торгів №249/06/18 від 22.06.2018 між позивачем та відповідачем було укладено оспорюваний договір, який містить усі істотні умови, встановлені чинним законодавством для даного виду договорів, що свідчить про вільне волевиявлення позивача, направлене на настання відповідних правових наслідків.

Доводи позивача про те, що Фермерське господарство "Максим" за відсутності бажання було вимушене укласти з відповідачем договір б/н від 22.06.2018, оскільки, по-перше, на земельній ділянці площею 131,3002 га з кадастровим номером 6522182500:04:005:0105, що розташована за межами населених пунктів на території Озерянської сільської ради Генічеського району Херсонської області, вже вирощувався соняшник господарства, а тому перехід оренди до іншого суб`єкта призвів би до захоплення належного позивачу врожаю та понесення ним збитків, та, по-друге, тривав касаційний розгляд справи №923/779/17, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на відсутність у матеріалах справи жодного належного у розумінні приписів статті 76 Господарського процесуального кодексу України доказу на підтвердження вирощування на вказаній земельній ділянці соняшника позивача, а також на те, що сам по собі факт наявності між сторонами судового спору, який розглядався судом касаційної інстанції, не зумовлює необхідності укладення між Фермерським господарством "Максим" та Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області спірного правочину.

Таким чином, враховуючи те, що укладений між сторонами договір б/н від 22.06.2018 містить всі істотні умови, які передбачені статтею 15 Закону України "Про оренду землі", та відповідає вимогам чинного законодавства, а також беручи до уваги те, що необхідність укладення нового договору оренди земельної ділянки площею 131,3002 га з кадастровим номером 6522182500:04:005:0105, що розташована за межами населених пунктів на території Озерянської сільської ради Генічеського району Херсонської області, фактично зумовлена власною поведінкою позивача, який, діючи на власний ризик та бажаючи отримати для себе більш вигідні істотні умови договору б/н від 10.05.2007, зокрема, в частині збільшення строку договору оренди, звернувся до відповідача з пропозицією продовжити дію вказаного договору на новий строк у порядку, визначеному частинами першою-п`ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі", та неотримавши згоду Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області щодо запропонованих позивачем змінених істотних умов, втратив переважне право орендаря, хоча мав можливість поновити зазначений договір на тих самих умовах та на той самий строк на підставі частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі", тобто за принципом мовчазної згоди сторін договору, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди землі б/н від 22.06.2018 та скасування його державної реєстрації від 26.06.2018.

За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 18.09.2019 у справі №923/681/19 не відповідає вказаним вище вимогам у зв`язку з невідповідністю викладених у ньому висновків обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Фермерського господарства "Максим" до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі та визнання договору оренди землі недійсним

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання Фермерським господарством "Максим" позовної заяви та касаційної скарги, а також за подання Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області апеляційної скарги покласти на позивача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області задовольнити.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 18.09.2019 у справі №923/681/19 скасувати.

У задоволенні позовних вимог Фермерського господарства "Максим" до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області відмовити.

Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг покласти на Фермерське господарство "Максим".

Стягнути з Фермерського господарства "Максим" на користь Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області 5763 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Херсонської області видати відповідний наказ з зазначенням всіх необхідних реквізитів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 27.08.2020.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя Л.В. Поліщук