Постанова

від 19.08.2020 по справі 910/18531/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2020 р. Справа№ 910/18531/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Поляк О.І.

Кропивної Л.В.

За участю секретаря судового засідання : Кулачок О.А.

За участю представників:

Від позивача: Васів Ю.М. ( ордер ВС №1011479 від 18.08.20);

Від відповідача: Баранов В.С. ( довір. №150 від 25.10.19);

Від третьої особи: не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Софт-Альянс

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2020

у справі № 910/18531/19 (суддя Гулевець О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Софт-Альянс

до Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Скайбуд Лтд

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 у справі №910/18531/19 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що:

- позивачем належними доказами не доведено того, що відповідачем було надано пропозицію позивачу щодо трансформації кредитного портфелю та обов`язковість укладення кредитного договору та договорів поруки для отримання позивачем прибутку, так і не доведено, що невиконання відповідачем зобов`язань з надання документів, що підтверджують обов`язки боржників за кредитними договорами, позбавило позивача того, на що останній розраховував при укладенні кредитного договору №4С16114Г від 08.11.2016 та договору поруки;

- для визнання договору поруки недійсним відсутні підстави, оскільки матеріалами справи не підтверджено, що відповідач навмисно ввів в оману позивача щодо обставин, які мають істотне значення.

Не погоджуючись з рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі позивач зазначає про те, що:

- обман полягає в тому, що на час укладення договору поруки, відповідач запевнив позивача у тому, що зобовання ТОВ Скайбуд ЛТД перед відповідачем з повернення грошових коштів є забезпеченими заставою (іпотекою);

- 09.11.2016 після виконання позивачем своїх зобов`язань за кредитними договорами, відповідач не отримав від позивача жодних документів, які підтверджують обов`язки боржника (ТОВ Скайбуд ЛТД ) за кредитними договорами, в тому числі і договори застави (іпотеки);

- судом першої інстанції не враховано, що відсутність забезпечення кредитних договорів є істотною обставиною, яка могла вплинути на рішення позивача при укладенні договору поруки, а тому договір поруки укладений під впливом обману.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2020 колегією суддів у складі головуючого судді Пашкіної С.А., судді Кропивної Л.В., Андрієнка В.В. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Софт-Альянс на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2020, справу № 910/18531/19 призначено до розгляду на 19.08.2020.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2020, у зв`язку з перебуванням судді Андрієнка В.В. у відпустці, у справі № 910/18531/19 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 18.08.2020 у справі № 910/18531/19 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Пашкіна С.А., судді: Поляк О.І., Кропивна Л.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2020 колегією суддів у складі: головуючий суддя: Пашкіна С.А., судді: Поляк О.І., Кропивна Л.В. прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Софт-Альянс" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 у справі № 910/18531/19.

Від відповідача (19.08.2020) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 залишити без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає про те, що:

- позивач помилково та навмисно стверджує що укладення ним кредитного договору, є наслідком укладення договору поруки, в той час як всі докази, наявні в матеріалах справи, підтверджують зворотне - отримання кредиту позивачем відбулось для фінансування його поточної діяльності, а укладення договору поруки позивачем відбулось не внаслідок отримання ним кредиту, а внаслідок вільного волевиявлення позивача, здійсненого ним в порядку ст. 627 ЦК України.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення третьої особи про розгляд справи, ухвала суду у справі №910/18531/19 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження третьої особи, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул.Повітрофлотська 2А, каб.23, м.Дніпро, 49017.

Заяв про зміну місцезнаходження чи місця проживання третьої особи до суду не надходило.

У даному випадку судовою колегією враховано, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною і розміщується на офіційному сайті Північного апеляційного господарського суду в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у учасників справи можливості дізнатись про слухання справи за їх участю.

За приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.1,2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, судова колегія зазначає, що третя особа не була позбавлена права та можливості також ознайомитись з ухвалою суду від 28.07.2020 про призначення до розгляду справи №910/18531/19 у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Частиною 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З урахуванням наведеного, оскільки судом було вчинено усі дії для належного повідомлення учасників справи про час та місце судових засідань, зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, судова колегія вважає за можливе розглянути справу без участі представника третьої особи за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача судовою колегією встановлено.

08.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СОФТ-АЛЬЯНС", як позичальником, та Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК") укладено кредитний договір № 4С16114Г, відповідно до якого банк за наявності вільних коштів зобов`язується надати позичальнику кредит у формі згідно з п. А.1. з лімітом і на цілі, зазначені у п. А.2., не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п. 2.1.2, в обмін на зобов`язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди, у визначені цим договором терміни (п. 1.1. договору).

У розділі А до договору №4С16114Г від 08.11.2016 сторонами погоджено істотні умови кредитування.

Зокрема, згідно п. А.1 вид кредиту - відновлювальна кредитна лінія.

Ліміт кредитного договору: 4 600 000 000,00грн на фінансування поточної діяльності підприємства. Термін повернення кредиту 27.11.2024 (п.п.А.2-А.3 договору).

У п.А.5 договору зазначено, що виконання зобов`язань позичальника забезпечуються: договором застави.

Цей договір в частині п. 4.4. набирає чинності з моменту підписання і скріплення печатками сторін, в інших частинах - з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов`язань сторонами за цим договором (п.6.1 договору).

08.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СОФТ-АЛЬЯНС", як поручителем, та Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПРИВАТБАНК", як кредитором, укладено спірний договір поруки №4С14308И/П, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Скайбуд ЛТД", як боржником своїх зобов`язань: за кредитними договорами №4С14311И від 09.09.2014, №4С14308И від 04.09.2014, а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитних договорів.

Окрім того, 08.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СОФТ-АЛЬЯНС", як поручителем, та Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПРИВАТБАНК", як кредитором, укладено договори поруки, а саме: №4М12090И/П, №4М11303И/П, №4Д12105И/П, №4Р12253И/П.

Відповідно до п.2 договору поруки №4С14308И/П від 08.11.2016, поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов`язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

В пункті 3 договору поруки №4С14308И/П від 08.11.2016 зазначено, що поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений.

Згідно із п.8 договору поруки №4С14308И/П від 08.11.2016, до поручителя, що виконав обов`язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов`язання.

Пунктом 10 договору поруки №4С14308И/П від 08.11.2016 визначено, що кредитор зобов`язаний у випадку виконання поручителем обов`язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п`яти) робочих днів банку з моменту виконання обов`язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки боржника за кредитним договором.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов`язань за цим договором (п. 11 договору поруки №4С14308И/П від 08.11.2016).

Цей договір укладено/підписано із використанням електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" в порядку, передбаченому Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Законом України "Про електронний цифровий підпис", а також на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 07.07.2016, укладеної сторонами (п.17 договору поруки №4С14308И/П від 08.11.2016).

Звертаючись з позовом до суду позивач зазначає про те, що 08.11.2016 та 09.11.2016 позивачем, як поручителем виконано перед відповідачем зобов`язання боржників з повернення кредитів та сплати відсотків за користування кредитами на умовах та в терміни, встановлені в кожному конкретному первісному кредитному договорі, сплативши 4 499 326 415,12грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 25 про перерахування 227398026,66грн на виконання зобов`язань за кредитним договором №4С14311И згідно договору поруки № 4С14308И/П від 08.11.2016; № 22 про перерахування 18986855,08грн на виконання зобов`язань за кредитним договором №4М15018И згідно договору поруки № 4М12090И/П від 08.11.2016; № 21 про перерахування 48070858,90грн на виконання зобов`язань за кредитним договором №4М14041И згідно договору поруки № 4М12090И/П від 08.11.2016; № 20 про перерахування 33032009,75грн на виконання зобов`язань за кредитним договором №4М12090И згідно договору поруки № 4М12090И/П від 08.11.2016; № 18 про перерахування 769165777,78грн на виконання зобов`язань за кредитним договором №4М12051И згідно договору поруки № 4М11303И/П від 08.11.2016; № 16 про перерахування 117255303,55 грн на виконання зобов`язань за кредитним договором №4М13241И згідно договору поруки № 4М11303И/П від 08.11.2016; № 15 про перерахування 77607869,58 грн на виконання зобов`язань за кредитним договором №4М12114И згідно договору поруки № 4М11303И/П від 08.11.2016; № 18 про перерахування 18128438,78 грн на виконання зобов`язань за кредитним договором №4М15062И згідно договору поруки № 4М11303И/П від 08.11.2016; № 17 про перерахування 48065756,23 грн на виконання зобов`язань за кредитним договором №4М14166И згідно договору поруки № 4М11303И/П від 08.11.2016; № 17 про перерахування 45733800,77 грн на виконання зобов`язань за кредитним договором №4М11303И згідно договору поруки № 4М11303И/П від 08.11.2016; № 19 про перерахування 576084108,74 грн на виконання зобов`язань за кредитним договором №4М16023И згідно договору поруки № 4М11303И/П від 08.11.2016; № 15 про перерахування 821134173,67 грн на виконання зобов`язань за кредитним договором №4К12048И згідно договору поруки № 4К12048И/П від 08.11.2016; № 16 про перерахування 142761219,36 грн на виконання зобов`язань за кредитним договором №4К12213И згідно договору поруки № 4К12048И/П від 08.11.2016; № 14 про перерахування 76086873,15 грн на виконання зобов`язань за кредитним договором №4Д15063И згідно договору поруки № 4Д12105И/П від 08.11.2016; № 13 про перерахування 51025324,26 грн на виконання зобов`язань за кредитним договором №4Д14164И згідно договору поруки № 4Д12105И/П від 08.11.2016; № 10 про перерахування 76593943,52 грн на виконання зобов`язань за кредитним договором №4Д12105И згідно договору поруки № 4Д12105И/П від 08.11.2016; № 11 про перерахування 17847414,56 грн на виконання зобов`язань за кредитним договором №4Д13256И згідно договору поруки №4Д12105И/П від 08.11.2016; № 12 про перерахування 301225975,52 грн на виконання зобов`язань за кредитним договором №4Д13521И згідно договору поруки № 4Д12105И/П від 08.11.2016; № 23 про перерахування 17757175,08 грн на виконання зобов`язань за кредитним договором №4Р13392И згідно договору поруки № 4Р12253И/П від 08.11.2016; № 22 про перерахування 31000010,83грн на виконання зобов`язань за кредитним договором №4Р13391И згідно договору поруки № 4Р12253И/П від 08.11.2016; № 23 про перерахування 627690327,85грн на виконання зобов`язань за кредитним договором №4Р12253И згідно договору поруки № 4Р12253И/П від 08.11.2016.

При цьому позивач зазначає про те, що банк навмисно з метою виконання "трансформації" (реструктуризації) кредитного портфеля ПАТ КБ "Приватбанк", ініційованої Національним банком України, ввів в оману позивача щодо існування у Банку договорів, укладених для забезпечення права вимоги за кредитним зобов`язанням боржників у розмірі, що суттєво перевищує розмір заборгованості за кредитом, та спонукало позивача до укладення з банком пов`язаних між собою кредитного договору №4С16114Г від 08.11.2016 та договорів поруки.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що договір поруки 4С14308И/П від 08.11.2016 укладено з порушенням чинного законодавства, а саме вчинено під впливом введення в оману, що тягне за собою визнання його недійсним на підставі ч. 1 ст. 230 ЦК України.

Також, позивач посилається на те, що відповідач не виконує умови п.8 та п. 10 договорів поруки, а тому є підстави вважати, що Банк не мав на меті передавати позивачу документи, що підтверджували наявність забезпечення зобов`язань "старих" боржників у вигляді цінних для позивача активів. При цьому, відповідач використовував інформацію про такі активи для спонукання позивача укласти Кредитний договір та договори поруки, та ввів позивача в оману щодо істотних умов договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель зобов`язується перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Положеннями статей 6, 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, сторони при укладенні договору поруки №4С14308И/П від 08.11.2016 на свій розсуд приймали даний правочин на певних встановлених умовах, узгодили ці умови, підписавши вказаний договір.

В апеляційній скарзі позивач зазначає про те, що судом першої інстанції не враховано, що відсутність забезпечення кредитних договорів є істотною обставиною, яка могла вплинути на рішення позивача при укладенні договору поруки; договір поруки укладений під впливом обману.

Так, відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У відповідності до ст.13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, саме позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угоди недійсною.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що відповідач, володіючи інформацією про фінансове становище позивача та враховуючи високі економічні показники діяльності, запропонував позивачу взяти участь у процедурі "трансформації" кредитного портфеля ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", що була ініційована Національним Банком України. В подальшому, відповідно до рішення Правління Національного банку України від 05.10.16 №323/БТ, ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" зобов`язано розробити план реструктуризації (трансформації) кредитного портфеля. Окрім цього, позивач стверджує, що відповідачем наголошувалось на тому, що кредитні зобов`язання "старих" боржників забезпеченні надзвичайно ліквідними активами, у тому числі корпоративними правами, товаром в обороті, цінними паперами та інше.

Враховуючи вказані обставини позивач погодився на укладення між сторонами кредитного договору №4С16114Г від 08.11.2016 та договорів поруки: №4М12090И/П, №4М11303И/П, №4Д12105И/П, №4Р12253И/П від 08.11.2016, та спірного договору №4С14308И/П від 08.11.2016, які були укладені зі сторони позивача з метою отримання прибутку від реалізації таких активів, або набуття права власності на них, оскільки зі слів відповідача сукупна вартість активів у декілька разів перевищує заборгованість осіб перед Банком. При цьому, відповідач вчинив оспорюваний правочин шляхом обману позивача в інтересах банку з метою виконання трансформації (реструктуризації) кредитного портфеля ПАТ КБ "Приватбанк", ініційованого Національним банком України.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Цивільного кодексу України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

При цьому, у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 Цивільного кодексу України, господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв`язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв`язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. При обмані наслідки правочину, що вчиняється, є відомими й бажаними для однієї зі сторін.

Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 Цивільного кодексу України.

Виходячи з чого, з наведених норм вбачається, що для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов`язання), вчиненого під дією обману необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію, а також наявність умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину.

Враховуючи викладене, оцінивши обставини, наведені позивачем у позовній заяві та поясненнях, якими обґрунтовано недійсність договору поруки, а також дослідивши подані докази, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що позивачем не доведено законних підстав для визнання недійсним оспорюваного ним договору.

Так, в обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на не виконання відповідачем умов п. 8 та п. 10 спірного договору поруки щодо передачі документів, що підтверджує обов`язок боржника за кредитним договором.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 556 Цивільного кодексу України після виконання поручителем зобов`язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов`язок боржника. До поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

В матеріалах справи відсутні докази в підтвердження звернення позивача до відповідача з вимогою про надання належних документів щодо переходу всіх прав кредитора до поручителя, а також докази відмови відповідача від надання таких документів.

Доводи позивача про те, що у зв`язку з не виконанням відповідачем умов договорів поруки, позивач позбавлений отримання прибутку від реалізації активів або набуття права власності на них, що було метою при укладання кредитного договору та договорів поруки не підтверджуються доказами, наявними у матеріалах справи.

Так, в матеріалах справи міститься копія Протоколу № 7/11/2016 від 07.11.2016 загальних зборів учасників ТОВ "СОФТ-АЛЬЯНС", відповідно до якого вирішено укласти з ПАТ КБ "Приватбанк" кредитний договір, ліміт цього кредитного договору на суму 4 600 000 000,00грн. , а відповідно до п. А.2. кредитного договору № 4С16114Г від 08.11.2016 ціль кредиту є фінансування поточної діяльності. Таку мету кредиту підтверджують також наступні документи: техніко-економічне обґрунтування повернення кредитних коштів від 04.11.2016, заявка на отримання кредиту від 04.11.2016.

Таким чином, позивачем належними доказами не доведено того, що відповідачем надано пропозицію позивачу щодо трансформації кредитного портфелю та обов`язковість укладення кредитного договору та договорів поруки для отримання позивачем прибутку, так і не доведено, що невиконання відповідачем зобов`язань з надання документів, що підтверджують обов`язки боржників за кредитними договорами, позбавило позивача того, на що останній розраховував при укладенні кредитного договору № 4С16114Г від 08.11.2016 та договору поруки.

Враховуючи викладене, оскільки матеріалами справи не підтверджено, що відповідач навмисно ввів в оману позивача щодо обставин, які мають істотне значення, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для визнання договору поруки №4С14308И/П від 08.11.2016 недійсним в розумінні ст. 215 ЦК України та про відмову в задоволенні позову.

Враховуючи викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273-279, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГА СЕРВІС УКРАЇНА" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 у справі № 910/18531/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/18531/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

В разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови суду апеляційної інстанції зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 27.08.2020

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді О.І. Поляк

Л.В. Кропивна