Постанова
від 29.10.2020 по справі 910/18531/19
КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 910/18531/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Булгакової І.В., Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Софт-Альянс" (далі - ТОВ "Софт-Альянс", позивач, скаржник) - Шубака О.І. (адвокат),

відповідача - Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", відповідач) - не з`явились,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайбуд ЛТД" (далі - ТОВ "Скайбуд ЛТД") - не з`явились,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "Софт-Альянс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 (головуючий - суддя Гулевець О.В.) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2020 (головуючий - суддя Пашкіна С.А., судді: Поляк О.І., Кропивна Л.В.)

у справі №910/18531/19

за позовом ТОВ "Софт-Альянс"

до АТ КБ "ПриватБанк",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ТОВ "Скайбуд ЛТД",

про визнання недійсним договору.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ТОВ "Софт-Альянс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до АТ КБ "ПриватБанк" про визнання недійсним договору поруки від 08.11.2016 №4С14308И/П (далі - Договір поруки), укладеного сторонами.

1.2. Позовні вимоги мотивовано наявністю підстав, передбачених статтею 230 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), для визнання Договору поруки недійсним, оскільки він є вчиненим під впливом введення в оману.

Позивач стверджував, що 08.11.2016 та 09.11.2016 ним як поручителем виконано перед відповідачем зобов`язання боржників з повернення кредитів та сплати відсотків за користування кредитами на умовах та в терміни, встановлені в кожному конкретному первісному кредитному договорі, шляхом сплати 4 499 326 415,12 грн, що підтверджується наданими платіжними дорученнями. Банк навмисно, з метою виконання "трансформації" (реструктуризації) кредитного портфеля ПАТ КБ "Приватбанк", ініційованої Національним банком України, ввів в оману позивача щодо існування у відповідача договорів, укладених для забезпечення права вимоги за кредитним зобов`язанням боржників у розмірі, що суттєво перевищує розмір заборгованості за кредитом та спонукало позивача до укладення з відповідачем пов`язаних між собою кредитного договору від 08.11.2016 №4С16114Г та договорів поруки.

Також позивач посилався на те, що відповідач не виконує умови пунктів 8 та 10 договорів поруки, а тому є підстави вважати, що відповідач не мав на меті передавати позивачу документи, що підтверджували наявність забезпечення зобов`язань "старих" боржників у вигляді цінних для позивача активів. При цьому відповідач використовував інформацію про такі активи для спонукання позивача укласти Кредитний договір та договори поруки та ввів позивача в оману щодо істотних умов договору.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2020, відмовлено у задоволенні позову.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. ТОВ "Софт-Альянс", посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2020 у справі № 910/18531/19, ухвалити нове рішення суду, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу:

4.1. на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме частини першої статті 230 ЦК України стосовно визнання договору недійсним у випадках, якщо сторона правочину в тексті договору повідомила недостовірні відомості щодо наявності забезпечення договору;

4.2. на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування положень частини четвертої статті 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) стосовно зазначення у відзиві вказівки на незгоду відповідача із обставиною на якій ґрунтується позов.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. Відзив на касаційну скаргу не надходив.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. 08.11.2016 ТОВ "Софт-Альянс" як позичальником та Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" (правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк") укладено кредитний договір № 4С16114Г (далі - кредитний договір), відповідно до якого банк за наявності вільних коштів зобов`язується надати позичальнику кредит у формі згідно з пунктом А.1 з лімітом і на цілі, зазначені у пункті А.2, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці пункту 2.1.2, в обмін на зобов`язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди у визначені цим договором терміни (пункт 1.1 кредитного договору).

6.2. У розділі А до кредитного договору сторонами погоджено істотні умови кредитування.

6.3. Згідно з пунктом А.1 вид кредиту - відновлювальна кредитна лінія.

6.4. Ліміт кредитного договору - 4 600 000 000,00 грн на фінансування поточної діяльності підприємства. Термін повернення кредиту - 27.11.2024 (пункти А.2-А.3 Кредитного договору).

6.5. У пункті А.5 кредитного договору зазначено, що виконання зобов`язань позичальника забезпечуються договором застави.

6.6. Цей договір у частині пункту 4.4 набирає чинності з моменту підписання і скріплення печатками сторін, в інших частинах - з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту в межах зазначених у них сум і діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов`язань сторонами за цим договором (пункт 6.1 кредитного договору).

6.7. 08.11.2016 ТОВ "Софт-Альянс" як поручителем та ПАТ КБ "ПриватБанк" як кредитором укладено спірний договір поруки №4С14308И/П, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "Скайбуд ЛТД" як боржником своїх зобов`язань за кредитними договорами від 09.09.2014 №4С14311И, від 04.09.2014 №4С14308И, а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитних договорів.

6.8. 08.11.2016 між ТОВ "Софт-Альянс" як поручителем та ПАТ КБ "ПриватБанк" як кредитором укладено договори поруки, а саме: №4М12090И/П, №4М11303И/П, №4Д12105И/П, №4Р12253И/П.

6.9. Відповідно до пункту 2 Договору поруки №4С14308И/П поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов`язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитного договору.

6.10. У пункті 3 Договору поруки зазначено, що поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений.

6.11. Згідно з пунктом 8 Договору поруки до поручителя, що виконав обов`язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним у цілях забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов`язання.

6.12. Пунктом 10 Договору поруки визначено, що кредитор зобов`язаний у випадку виконання поручителем обов`язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п`яти) робочих днів банку з моменту виконання обов`язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки боржника за кредитним договором.

6.13. Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов`язань за цим договором (пункт 11 Договору поруки).

6.14. Цей договір укладено/підписано з використанням електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ КБ "ПриватБанк" у порядку, передбаченому Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Законом України "Про електронний цифровий підпис", а також на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 07.07.2016, укладеної сторонами (пункт 17 Договору поруки).

7. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7.2. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

РОЗГЛЯД СПРАВИ ВЕРХОВНИМ СУДОМ

Склад суду касаційної інстанції змінювався відповідно до наявного у справі витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 25.09.2020 для розгляду касаційної скарги ТОВ "Софт-Альянс" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2020 у справі №910/18531/19 визначено колегію суддів у складі: Малашенкова Т.М. (головуючий), Бенедисюк І.М., Колос І.Б.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 26.10.2020 № 29.3-02/2799, у зв`язку з відпусткою судді Колос І.Б. та перебуванням судді Бенедисюка І.М. на лікарняному, призначено повторний автоматичний розподіл судової справи №910/18531/19, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуючий), Булгакова І.В., Селіваненко В.П.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання недійсним договору поруки від 08.11.2016 №4С14308И/П, вчиненого під впливом введення в оману.

8.2. Ухвалюючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для визнання Договору поруки недійсним у розумінні статті 215 ЦК України .

Суди виходили з того, що позивачем належними доказами не доведено того, що відповідачем надано пропозицію позивачу щодо трансформації кредитного портфеля та обов`язковість укладення кредитного договору та договорів поруки для отримання позивачем прибутку, так само як і не доведено, що невиконання відповідачем зобов`язань з надання документів, що підтверджують обов`язки боржників за кредитними договорами, позбавило позивача того, на що останній розраховував при укладенні кредитного договору від 08.11.2016 № 4С16114Г та договору поруки;

8.3. Верховний Суд у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і зазначає таке.

8.4. На одну з підстав для подання касаційної скарги скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме частини першої статті 230 ЦК України стосовно визнання договору недійсним у випадках, якщо сторона правочину в тексті договору повідомила недостовірні відомості щодо наявності забезпечення договору.

8.5. Верховний Суд зазначає, що відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах .

Зі змісту вказаної норми убачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

8.6. Як убачається зі змісту оскаржуваних рішень, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, врахував правову позицію, викладену Верховним Судом у постановах від 10.07.2018 у справі №907/738/16 та від 25.07.2019 у справі №910/9879/18 щодо застосування положень статті 230 ЦК України та дійшов висновку, що матеріалами справи не підтверджено введення відповідачем в оману позивача щодо обставин, що мають істотне значення, під час укладення Договору поруки.

8.7. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 236 ГПК України).

8.8. Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

8.9. Касаційний господарський суд, проаналізувавши зміст судових рішень з точки зору застосування норми права, яка стала підставою для розгляду позову та вирішення справи по суті, дійшов висновку, що судами були прийняті рішення відповідно до встановлених ними обставин на підставі поданих сторонами доказів, які мають індивідуальний характер.

Тобто у даній справі судами досліджено докази та встановлені обставини, які мають індивідуальний характер, притаманний для правовідносин, які виникли саме між сторонами справи, які є суб`єктами таких відносин, на підставі яких суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для визнання Договору поруки недійсним.

8.10. Натомість скаржник зазначає про необхідність викладення висновку Верховного Суду щодо застосування частини першої статті 230 ЦК України стосовно визнання договору недійсним у випадках, якщо сторона правочину в тексті договору повідомила недостовірні відомості щодо наявності забезпечення договору.

При цьому, як убачається зі змісту позовної заяви, позивачем не ставилось питання про подання відповідачем саме на підставі наведення недостовірних відомостей щодо наявності забезпечення договору, а тому і не було предметом розгляду судами попередніх інстанцій.

8.11. Відповідно до частини третьої статті 300 ГПК України у суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

8.12. Верховний Суд зазначає, що доводи заявника про наявність/відсутність передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України підстави, зазначеної у пункті 4.1 цієї постанови, для подання касаційної скарги є необґрунтованими і недоведеними з вище викладених міркувань, а також вони стосуються обставин, які судами попередніх інстанцій не з`ясовувались при вирішенні спору, а відтак вказані доводи фактично спрямовані на переоцінку поданих сторонами доказів та встановлення нових обставин справи, що знаходяться поза межами компетенції суду касаційної інстанції відповідно до положень статті 300 ГПК України.

8.13. Що ж до підстави оскарження судових рішень у справі, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, а саме: відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень частини четвертої статті 165 ГПК України стосовно зазначення у відзиві вказівки на незгоду відповідача із обставиною на якій ґрунтується позов (пункт 4.2 цієї постанови), Верховний Суд зазначає таке.

8.14. Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

8.15. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

8.16. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

8.17. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

8.18. За змістом частин першої та третьої статті 165 ГПК України заперечення проти позову відповідач викладає у відзиві, який повинен містити, зокрема заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права.

8.19. Частиною четвертою статті 165 ГПК України встановлено, що якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

8.20. У відповідності до статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує зокрема такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

8.21. Згідно з частиною четвертою статті 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються: перелік обставин, які є предметом доказування у справі; перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі; висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів; мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі; мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику; чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку; норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.

8.22. У касаційній скарзі ТОВ "Софт-Альянс" зазначає, що, оскільки відзив АТ КБ "ПриватБанк" не містить вказівки на незгоду відповідача з основною обставиною, на якій ґрунтується позов (відсутність забезпечення кредитних договорів), то останнє не може заперечувати відсутність такої обставини та визнає її, а тому слід дійти висновку, що такі договори не укладалися.

8.23. Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень та підтверджується матеріалами справи, відповідач АТ КБ "ПриватБанк" у відзиві на позовну заяву, з посиланням на відповідні докази та норми права, заперечував проти обставин, якими позивач обґрунтував підстави позову. Зазначеним обставинам судами попередніх інстанцій надана відповідна правова оцінка, про що свідчить зміст судових рішень.

8.24. Враховуючи наведене, Верховний Суд відхиляє доводи скаржника щодо незгоди з обставинами, викладеними відповідачем у відзиві на позовну заяву, оскільки їх врахування і дослідження під час касаційного перегляду порушить справедливий баланс інтересів та процесуальних прав сторін у наведенні доводів, обґрунтуванні своїх доводів та заперечень, участі у дослідженні доказів у справі та суперечить статті 300 ГПК України за приписом якої, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

8.25. Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

8.26. Разом з тим Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

8.27. У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

8.28. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Звертаючись з касаційною скаргою, позивач не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень у справі.

9.3. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ТОВ "Софт-Альянс" - залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення у справі - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.

10. Судові витрати

10.1. Понесені позивачем у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на позивача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Софт-Альянс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2020 у справі №910/18531/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Булгакова

Суддя В. Селіваненко

СудКасаційний господарський суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення29.10.2020
Оприлюднено02.11.2020
Номер документу92527170
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/18531/19

Постанова від 29.10.2020

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Малашенкова Т.М.

Ухвала від 09.10.2020

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Малашенкова Т.М.

Постанова від 19.08.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Пашкіна С.А.

Ухвала від 19.08.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Пашкіна С.А.

Ухвала від 28.07.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Пашкіна С.А.

Рішення від 24.06.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Гулевець О.В.

Ухвала від 10.06.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Гулевець О.В.

Ухвала від 10.06.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Гулевець О.В.

Ухвала від 19.05.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Гулевець О.В.

Ухвала від 13.04.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Гулевець О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні