Рішення

від 17.08.2020 по справі 914/891/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2020 справа № 914/891/20

м.Львів

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю МІДІЛ , с.Розівка Ужгородського району Закарпатської області

до відповідача: Приватного підприємства Єврокомфорт+ , м.Кам`янка-Бузька Львівської області

про стягнення заборгованості. Ціна позову: 106563,36грн .

Суддя Кітаєва С.Б.

За участі секретаря Кравець В.П.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився

Суть спору: на розгляді у Господарському суді Львівської області перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Міділ до Приватного підприємства Єврокомфорт+ про стягнення заборгованості в сумі 106563,36грн., з яких 61337,95грн. основного боргу, 36549,10грн. пені, 5330,19грн. інфляційних втрат, 3346,12грн. 3 % річних.

Ухвалою суду від 21.04.2020 позов залишено без руху та надано позивачу строк у десять днів з дня вручення ухвали на усунення недоліків позовної заяви. 04.05.2020 за вх.№16999/20 зареєстровано заяву позивача про усунення недоліків, відтак, ухвалою суду від 07.05.2020 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 03.06.2020р. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду висвітлені в ухвалі суду. Ухвалою суду від 03.06.2020 розгляд справи відкладено на 01.07.2020 з підстав викладених в ній.

16.06.2020, за вх.№19836/20, в документообігу суду зареєстровано заяву у якій позивач повідомляє про те, що оригінали документів долучених до позовної заяви будуть подані в судовому засіданні та просить суд позовні вимоги задоволити.

В судому засідання 01.07.2020 позивач надав суду для огляду оригінали документів, які в копіях долучені до позовної заяви.

Ухвалою суду від 01.07.2020 відкладено розгляд справи на 17.08.2020.

В судове засідання 17.08.2020р. представник позивача не з`явився.

В судове засідання 17.08.2020р. представник відповідача не з`явився.

Господарським судом Львівської області надіслано ПП Єврокомфорт+ (80400, Львівська область, м.Кам`янка-Бузька, вул..Перемоги, буд.26, кв.36, ідентифікаційний код 35603011), копію ухвали суду від 07.05.2020р. про відкриття провадження у справі (ідентифікатор поштового відправлення №7901413188710).

Як вбачається з інформації, що знаходиться на веб-сайті публічного акціонерного товариства "Укрпошта", поштове відправлення №7901413188710 вручене відповідачу - 14.05.2020.

Також Господарським судом Львівської області було надіслано ПП Єврокомфорт+ (80400, Львівська область, м.Кам`янка-Бузька, вул..Перемоги, буд.26, кв.36, ідентифікаційний код 35603011), копію ухвали суду від 03.06.2020р. про відкладення розгляду справи (ідентифікатор поштового відправлення №7901413243583).

Як вбачається з інформації, що знаходиться на веб-сайті публічного акціонерного товариства "Укрпошта", поштове відправлення №7901413243583 вручене відповідачу - 11.06.2020.

Також Господарським судом Львівської області було надіслано ПП Єврокомфорт+ (80400, Львівська область, м.Кам`янка-Бузька, вул..Перемоги, буд.26, кв.36, ідентифікаційний код 35603011), копію ухвали суду від 01.07.2020р. про відкладення розгляду справи (ідентифікатор поштового відправлення №7901413291545).

Як вбачається з інформації, що знаходиться на веб-сайті публічного акціонерного товариства "Укрпошта", поштове відправлення №7901413291545 вручене відповідачу - 07.07.2020.

Відтак, відповідача належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи.

Ухвалою суду від 07.05.2020 р., зокрема, було встановлено відповідачу для подання відзиву на позов, строк у 15 календарних днів з дня отримання цієї ухвали.

Згідно зі ст.248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Як встановлено ч.2 ст.252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Разом з тим стосовно процесуальних строків у даній справі суд вважає за необхідне пояснити наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 на всій території України з 12.03.2020 р. було встановлено карантин, який продовжувався та триває і на даний час відповідно до подальших змін до згаданої постанови, а також постанов Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 р. №392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів ; від 17.06.2020 р. №500 Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України та від 22.07.2020 р. №641 Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 .

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 р., який набрав чинності 02.04.2020 р., розділ X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України було доповнено пунктом 4 такого змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) .

Отже, вказаними законодавчими змінами було продовжено на строк дії карантину, в тому числі, і строк подання відзиву.

Як передбачено ч.3 ст.3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Враховуючи те, що встановлений судом строк для подання відзиву не сплив до початку дії карантину та повинен був закінчитися в межах строку його дії, відповідач мав право подати відзив на позовну заяву в будь-який день до закінчення карантину, навіть поза межами строку у 15 календарних днів з дня отримання ухвали. При цьому ухвала суду була постановлена 07.05.2020 р. - після набрання чинності змінами до ГПК України, через що суд, керуючись діючими на час постановлення ухвали нормами, визначив відповідачеві 15-денний строк на подання відзиву, що, проте, не могло вплинути на необхідність застосування в подальшому до даних правовідносин нових норм процесуального законодавства, які імперативно та безумовно продовжили відповідачеві строк на подання відзиву до кінця карантину.

У зв`язку з неподанням відповідачем відзиву, а також продовженням Законом на весь строк дії карантину і строку розгляду справи, суд не розглянув справу у строки, передбачені ст.ст.248 та 252 ГПК України, оскільки вирішення справи за наявними матеріалами без відзиву на позовну заяву, відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, можливе лише у разі ненадання такого відзиву у встановлений судом строк, який продовжився на час дії карантину, про що йшлося вище. Інакше кажучи, здійснення розгляду справи по суті та ухвалення рішення в будь-який час до закінчення строку на подання відзиву, тобто в момент, коли відповідач ще має право подати відзив, було б передчасним та незаконним.

Прийняття судом рішення до спливу встановленого строку для подання відзиву зробило би ілюзорним право відповідача на подання відзиву та могло би призвести до тих самих наслідків, що і розгляд справи без повідомлення належним чином учасникам справи про дату, час і місце засідання суду - скасування судового рішення апеляційною інстанцією у випадку подання відповідачем апеляційної скарги.

Схожі позиції викладені Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в своїх постановах: від 23.10.2019 р. у справі №910/6041/19 (щодо неприпустимості ухвалення рішення до закінчення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу) та від 30.07.2020 р. у справі №916/145/20 (щодо передчасності повернення апеляційної скарги без врахування норм Закону України від 30.03.2020 р. та без надання скаржнику можливості усунути недоліки апеляційної скарги у строки, продовжені у зв`язку з введенням карантину).

Згідно з Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) від 18.06.2020 р., що набрав чинності 17.07.2020 р., п.4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України викладено в такій редакції: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином .

Також пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень останнього зі згаданих законів було визначено, що процесуальні строки, які були продовжені, в тому числі, відповідно до пункту 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) №540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

У зв`язку з набранням чинності 17.07.2020 р. Законом України від 18.06.2020 р., суд, починаючи з 17.07.2020 р., при здійсненні судочинства почав керуватись його нормами та зміненою цим Законом редакцією п.4 розділу X Прикінцеві положення ГПК України, яка не передбачає автоматичного продовження на строк дії карантину процесуальних строків, в тому числі і строку на подання відзиву, без подання особою відповідної заяви. Водночас пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 18.06.2020р. встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені на час карантину Законом України від 30.03.2020 р., закінчуються через 20 днів після набрання чинності Законом України від 18.06.2020 р., тобто через 20 днів після 17.07.2020 р. - 06.08.2020 р.

Відповідач протягом наданого йому Законом України від 18.06.2020 р. 20-денного строку не звернувся із заявою про продовження процесуальних строків, як і не подав самого відзиву на позовну заяву, тому суд вважає, що строк подання відзиву в цій справі, який був продовжений Законом від 30.03.2020 р., закінчився 06.08.2020 р. і лише після цієї дати суд може вважати відзив на позовну заяву ненаданим та здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що сторони належним чином повідомлені про розгляд справи судом, і від них не надходило жодних клопотань, заяв, дослідивши наявні у справі докази та викладені в позовній заяві пояснення, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі.

Позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем у порушення умов укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу № 4 від 02.04.2015, у визначений строк не проведено оплату поставленого товару, що стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача 61337,95 грн суми основного боргу, 36549,10 грн. суми пені за прострочення строку виконання зобов`язання за Договором, 3346,12 грн. суми 3% річних та 5330,19 грн. інфляційних втрат.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів повної оплати заборгованості не подав.

Фактичні обставини справи встановлені судом:

02 квітня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Міділ та Приватним підприємством Єврокомфорт+ був укладений Договір купівлі- продажу за № 4 (надалі по тексту - Договір),

Згідно пункту 1.1. Договору, Продавець, зобов`язався передати у власність покупця, а Покупець примати та оплачувати товари в асортименті, кількості і за відпускною ціною , які вважаються погодженими сторонами замовленнях, накладних на відпуск товару, що є невід`ємними частинами цього договору.

Пунктом 2.2. Договору сторони встановили, що товар передається покупцю на складі покупця. Строк передачі товару Покупцю погоджується сторонами в замовленнях.

Згідно з пунктом 2.3. Договору, товар вважається поставленим Продавцем і прийнятим Покупцем по кількості та якості згідно супроводжувальних документів. Якість товару повинна відповідати встановленим стандартам, технічним умовам.

Відповідно до п.2.6 Договору, приймання-передача товару здійснюється за супровідними документами шляхом підписання Сторонами накладної та передачі Продавцеві довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей в установленому порядку.

Пунктом 3.2. Договору сторони встановили, що розрахунки за товар за цим Договором здійснюється Покупцем протягом 30 (тридцяти) календарних днів після поставки товару відповідно до п.п.2.7, 2.8 цього договору.

Згідно п. 3.4. Договору, сторони домовились, вважати належним чином уповноваженими представниками сторін з питань погодження цін, кількості, асортименту (номенклатури) товару, строків поставки товару осіб, які підписують від імені сторін накладні, замовлення на поставку товару. Прийняття товару Покупцем згідно накладних є підтвердження його згоди на купівлю товару за цінами, вказаними в цих накладних на відпуск товару.

За умовами пункту 6.2. Договору у випадку прострочення оплати товару згідно п.3.2 на умовах даного Договору, Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожний день прострочення, а також проценти за користування чужими коштами у розмірі 0,3 відсотка від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочки оплати.

Згідно з пунктами 7.4. та 7.6. Сторони домовились, що цей Договір складний у двох примірниках, по одному для кожної сторони, набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2015 включно. Термін дії даного Договору вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік, якщо кожна із сторін не заявить про припинення за 1 (один) календарний місяць до моменту закінчення терміну дії даного договору.

Договір скріплений підписами уповноважених осіб та печатками обох Сторін.

На виконання умов Договору Позивачем було поставлено відповідачу товар, що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною від 16.05.2018 №Мід0000026 на суму 61337,95 грн.

Позивачем було здійснено продаж товару на умовах відстрочення платежу (30 календарних днів після поставки товару), а тому останній строк оплати - до 15.06 .2018 року включно.

Позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату отриманого Товару: від 05.09.2017 №Мід0000209 на суму 61337,95 грн.

Станом на день розгляду справи судом, відповідачем не надано доказів оплати отриманого товару.

Відповідно до умов Договору та положень чинного законодавства, позивачем нараховано 36549,10 грн. суми пені за прострочення строку виконання зобов`язання за Договором, 3346,12 грн. суми 3% річних та 5330,19 грн. інфляційних втрат.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Водночас, згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, між сторонами у справі 02.04.2015р. укладено Договір купівлі-продажу №4.

На виконання зобов`язань за Договором, позивач здійснив поставку Товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною, на загальну суму 61337,95 грн. з умовою про відстрочення оплати, за отриманий відповідачем товар.

Однак, у визначений відповідно до умов Договору строк відповідач за отриманий Товар не розрахувався.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 61337,95 грн. заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Відповідно до умов договору (п.2.7) сторонами погоджено відстрочку оплати товару на 30 календарних днів, а тому беручи до уваги, що товар отримано Покупцем на підставі видаткової накладної - 16.05.2018, строк оплати товару до 15.06.2018 включно, перший день прострочення виконання зобов`язання з оплати товару - 16.06.2018.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом здійснено перерахунок заявленої позивачем до стягнення суми 3% річних та встановлено, що за період прострочення з 16.06.2018 по 08.04.2020 3% річних від суми боргу 61337,95 грн. (вартість поставленого товару за видатковою накладною) мали б становити 3341,13 грн.

Однак, як вбачається з розрахунку позивача, 3 % річних останній розраховує від меншої суми, ніж вартість поставленого товару (61337,00 грн.), в порядку ст.46 ГПК України позивач із заявами, зокрема про збільшення розміру позовних вимог про стягнення 3% річних до суду не звертався.

Судом здійснено перерахунок заявленої позивачем до стягнення суми 3% річних та встановлено, що за період прострочення з 16.06.2018 по 08.04.2020 3% річних від суми боргу 61337,00 грн. (визначеної позивачем) становить 3341,08 грн.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягає до задоволення частково у розмірі 3341,08 грн.

Судом здійснено перерахунок заявленої позивачем до стягнення суми інфляційних втрат та встановлено, що за період прострочення з 16.06.2018 по 08.04.2020 інфляційні втрати від суми боргу 61337,95 грн. (вартість поставленого товару за видатковою накладною) мали б становити 6263,06 грн.

Однак, як вбачається з розрахунку позивача, інфляційні втрати останній розраховує від меншої суми, ніж вартість поставленого товару (61337,00 грн.), в порядку ст.46 ГПК України позивач із заявами, зокрема про збільшення розміру позовних вимог про стягнення інфляційних втрат до суду не звертався.

Судом здійснено перерахунок заявленої позивачем до стягнення суми інфляційних втрат та встановлено, що за період прострочення з 16.06.2018 по 08.04.2020 від суму боргу 61337,00 грн. (визначеної позивачем) розмір інфляційних втрат становить 6262,96 грн.

Однак, у відповідності до ч.2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Таким чином, задоволенню підлягає нарахована позивачем сума інфляційних втрат у розмірі 5330,19 грн.

У відповідності до ч.1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобовязання.

Відповідно до пунктів 5.2. Договору сторони встановили, Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожний день прострочення.

Згідно ч. 2 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобовязання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобовязання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом здійснено перерахунок заявленої позивачем до стягнення суми пені та встановлено, що пені за період прострочення з 16.06.2018 по 16.12.2018 від суми боргу 61337,95 грн. (вартість поставленого товару за видатковою накладною) мала б складати 10946,72 грн. .

Однак, як вбачається з розрахунку позивача, пеню останній розраховує від меншої суми, ніж вартість поставленого товару (61337,00 грн.), в порядку ст.46 ГПК України позивач із заявами, зокрема про збільшення розміру позовних вимог про стягнення пені до суду не звертався.

Судом здійснено перерахунок заявленої позивачем до стягнення суми пені та встановлено, що за період прострочення з 16.06.2018 по 16.12.2018 від суму боргу 61337,00 грн. (визначеної позивачем) розмір пені становить 10946,55грн.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає до задоволення частково у розмірі 10946,55 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково і до стягнення з відповідача на користь позивача належить 61337,95 грн. основного боргу, 10946,55 грн. пені, 3341,08 грн. суми 3% річних та 5330,19 грн. інфляційних втрат.

Судові витрати.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1596,88 грн, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-80, 91, 123, 129, 236-238, 240, 241, 326, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Єврокомфорт+ (80400, Львівська область, м.Кам`янка-Бузька, вул..Перемоги, буд.26, кв.36, ідентифікаційний код 35603011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міділ» (89424, Закарпатська область, Ужгородський район. С.Розівка, вул..Свободи, буд.43, кв.6, ідентифікаційний код 35585066) 61337,95 грн. основного боргу, 10946,55 грн. пені, 3341,08 грн. суми 3% річних, 5330,19 грн. інфляційних втрат та 1596,88 грн судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/ .

Повне рішення складено 25.08.2020

Суддя С.Б. Кітаєва