Рішення

від 26.08.2020 по справі 278/1271/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 278/1271/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2020 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Грубіяна Є.О. за участю секретаря Фурман О.А., розглянув цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області, Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про приведення у відповідність місця розташування земельної ділянки до її фактичного місця знаходження, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся із зазначеним позовом і просить суд ухвалити рішення, яким зобов`язати відповідачів привести у відповідність земельну ділянку, що накладається на ділянку позивача.

Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження і підстав для переходу розгляду справи іншим способом суд не вбачає.

Відповідач, управління держгеокадастру України в Житомирській області, направило відзив, яким заперечувало вимоги позивача та просила ухвалити відповідне судове рішення. Заперечення мотивовані тим, що законних підстав для задоволення позову немає.

Проаналізував матеріали справи надані сторонами, судом встановлено наступні фактичні обставини справи та відповідно ним правовідносини.

Позивач є громадянкою України, отримувала код платника податків, має зареєстроване місце проживання (а.с.4-5) та при зверненні до суду сплатила судового збору в розмірі 840 грв (а.с.1).

14 вересня 2015 року позивач на підставі рішення суду набула права власності на земельну ділянку, що за адресою АДРЕСА_1 з кадастровим номером 1822085600:04:000:0420, площею 0,1293 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку господарським будівель і споруд (а.с. 6,7).

Житомирська районна державна адміністрації є власником земельної ділянки площею 0,16 га з цільовим призначенням землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення з кадастровим номером 1822085600:04:000:0245 за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 8).

В 2011 році позивач виготовляла технічну документацію із землеустрою щодо складення документів, які посвідчують право на земельну ділянку площею 0,1293 га для обслуговування об`єктів нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 9-18).

Позивач зверталась до відповідачів із заявами, якими просила вирішити даний спір у позасудовому порядку, однак їй було відмовлено.

Правовідносини між сторонами врегульовані наступними положеннями законодавства України.

У разі якщо після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру виявлені помилки у визначенні меж земельних ділянок (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки) такі помилки за згодою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності можуть бути виправлені на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або за матеріалами інвентаризації земель (п. 4 прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державний земельний кадастр" № 3613 від 7 липня 2011 року.

Проаналізував фактичні обставини справи та норми законодавства, якими врегульовані правовідносини між сторонами, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Судом встановлено та не спростовувалось позивачем той факт, що нею не виготовлялась технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для приведення у відповідність її фактичного місця розташування віртуальному, тобто тому, що відображено у публічній кадастровій карті України, а звідси, суд вважає, відсутні підстави для задоволення вимог про зобов`язання вчиняти певні дії. За таких обставин, суд вважає, що правових підстав для задоволення позову немає і тим самим суд погоджується з доводами представника відповідача, зазначеними раніше, з приводу заявлених вимог.

Так само, судом встановлено, що фактично прав власності позивача на належну їй земельну ділянку ніхто не порушував, не оспорював та не заперечував. Наявність накладення на віртуальній - кадастровій карті України у відсутність будь-якого фактичного оспорювання меж земельної ділянки зазначених висновків суду не спростовують і іншого висновку не визначають. Звідси, враховуючи вимоги ч. 1 ст. 2 ЦПК України, позивач не підлягає судовому захисту у вибраний нею спосіб.

Крім цього, у справі відсутні докази, які б об`єктивно визначали накладення іншої земельної ділянки на ділянку позивача. Копії план схем земельних ділянок надані позивачем та зображені на а.с. 16-17 не є доказом, що підтверджують наявність накладення земельних ділянок, що відбулось у публічній кадастровій карті України. Схеми не містять відміток про те, хто виготовив такі схеми, чим керувався розробник та на підставі якої документації.

Приймаючи рішення у даній справі та у такому обсязі суд керується і наступними положеннями процесуального законодавства.

Суд наголошує, що дана справа розглядається в рамках цивільного судочинства. Положеннями процесуального закону, який регулює правила розгляду даних справ, визначено наступне. Так, розглядаючи цивільні справи суд керується принципом диспозитивності та змагальності, які визначають, що кожна сторона повинна самостійно подавати докази та доводити ті обставини на які посилається, в тому числі, шляхом подання доказів, заявлення клопотань і несе ризик настання наслідків пов`язаних із вчиненням або не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування заявлених вимог не може перебирати на себе суд або інша сторона. Рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 12, 13 та 81 ЦПК України).

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При відкритті провадження у справі позивачу та її представнику адвокату ухвалою про відкриття провадження у справі роз`яснювались права та обов`язки, визначені процесуальним законом, щодо порядку розгляду даної справи, в тому числі - право щодо призначення експертизи. Даними правами позивач та її представник не скористались і будь-яких клопотань щодо доповнення наявного обсягу доказів заявлено не було. Заявлення клопотання про необхідність переходу до загального позовного провадження з мотивацією того, що треба з`ясувати дійсне розташування обох земельних ділянок не є аргументом, який заслуговує на уваги при вирішенні даного питання. Лише проведення судового засіданні не внесе ясність щодо даних питань. І саме головне, що дане питання не є вирішальним для прийняття рішення про задоволення позову, а є лише складовою частиною одного факту, який підлягає доказуванню.

Результати вирішення спору не дають підстав для подальшого розподілу судових витрат. Дані правовідносини врегульовані положеннями ст. 141 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову відмовити.

Повне рішення виготовлене 26 серпня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Є.О. Грубіян