Ухвала

від 26.08.2020 по справі 344/10207/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/10207/20

Провадження № 2-з/344/15/20

У Х В А Л А

26 серпня 2020 року м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Бородовський С.О., вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Лисецької селищної ради Джурин Ярослава Олеговича, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: інженер з інвентаризації нерухомого майна приватний підприємець ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, визнання недійсними технічних паспортів та висновку про технічну можливість поділу в натурі нерухомого майна,-

В С Т А Н О В И В :

позивачем подано суду заяву про забезпечення позову, шляхом накладення заборони вчиняти будь-які дії, пов`язані з користуванням та розпорядженням на користь третіх осіб нерухомим майном, що є предметом спору, а саме житловим будинком, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно із ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно положень ч.ч.1,2 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22.12.2006 №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Процесуальним законом встановлено обов`язок заявника щодо визначення конкретних дій заборону на вчинення яких повинно бути звернуто індивідуально визначеному колу суб`єктів, в свою чергу прохальна частина заяви про забезпечення позову є абстрактною за формою визначення заборонених дій, щодо нерухомого майна; не може бути встановлено на час виконання ухвали, а також безпосередньо впливає на обсяг виконавчих дій, що можуть бути вчинені за ухвалою суду.

Позивачем не долучено жодних належних та допустимих доказів в підтвердження наміру відповідачів відчужити майно, що є предметом спору.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже обов`язком позивача є доведення правових підстав його заяви про забезпечення позову, доведення настання негативних наслідків у разі не забезпечення позову, доведення обставини не здійснення відповідних дій з метою зловживання процесуальними правами.

Отже в заяві про забезпечення позову позивачем не наведено доказів об`єктивних обставин, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. При цьому, не передбачено процесуальним законом здійснення заходів забезпечення позову, яке ґрунтується виключно на припущеннях позивача про реальну та дійсну загрозу невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду, у разі задоволення позову, що не підтверджені належними засобами доказування.

Таким чином позивачем не доведено наявності причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду. Заявлена вимога не пов`язана та не складає предмету спору, не є співмірною з заявленими позовними вимогами.

Також, позивачем не визначені суб`єкти виконання ухвали в цій частині та не вказано наявність порушень прав позивача з боку інших осіб.

Згідно ч.1 ст.157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Всупереч положенню п. 1 ст. 151 ЦПК України заявником не вказано пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення його заяви.

Однак в усталеній судовій практиці та цивільній правовій доктрині вказано на необхідність перевірки зазначених форм поведінки учасників цивільних відносин на відсутність елементів зловживання відповідними правами, оскільки як зазначено в положеннях ЦПК України здійснення дій чи утримання від них має правові наслідки для відповідних заінтересованих осіб.

Необхідність вирішення питання про зустрічне забезпечення також передбачено положенням п. 1 ст. 151 ЦПК України та належить до обов`язків позивача.

Таким чином заява позивача не підлягає до задоволення.

Усі інші пояснення, докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Відповідно до зазначеного суд,-

П О С Т А Н О В И В:

в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Лисецької селищної ради Джурин Ярослава Олеговича, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: інженер з інвентаризації нерухомого майна приватний підприємець ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, визнання недійсними технічних паспортів та висновку про технічну можливість поділу в натурі нерухомого майна - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Бородовський С.О.