Рішення

від 25.08.2020 по справі 520/4546/2020

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

25 серпня 2020 р. № 520/4546/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кухар М.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Харківської міської ради (майдан Конституції, буд. 7, м. Харків, 61003), третя особа: Слобідський відділ поліції в Харківській області (пров. Балашівський, буд. 12, м. Харків, 61000), Комунальне підприємство "Ритуал" (вул. Конторська, буд. 3, м. Харків, 61012, код ЄДРПОУ 03354394) про визнання неправомірною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просить суд:

- визнати неправомірною бездіяльність суб`єкта владних повноважень Харківської міської ради щодо виконання Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення та іншого чинного Законодавства, регулюючого додержання санітарних правил, архітектурно-будівельних норм, правил і стандартів, а також вимог по благоустрою, утримання та охорони місць поховань;

- зобов`язати суб`єкта владних повноважень, Харківську міську раду, вчинити певні дії по виконанню своїх обов`язків, передбачених зазначеним чинним законодавством щодо заборони захоронення, поховання, підпоховання на кладовищі за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 6310136900:10:003:0008 та встановлення 300 метрової нормативно санітарно-захисної зони та огорожі кладовища по АДРЕСА_3 .

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем не дотримано вимог Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення , у зв`язку з чим слід зобов`язати вчинити дії щодо заборони захоронення, поховання, підпоховання на кладовищі за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 6310136900:10:003:0008 та встановлення 300 метрової нормативно санітарно-захисної зони та огорожі кладовища по АДРЕСА_3 .

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2020 відкрито спрощене позовне провадження.

Запропоновано відповідачу подати до суду протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали відзив на позов та докази на обґрунтування відзиву, а також докази направлення відзиву позивачу.

Встановлено строк третім особам для подання до суду пояснень протягом п`яти днів з дня одержання копії ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного провадження у справі.

Відповідач надав до суду відзив згідно змісту якого у задоволенні вимог просив суд відмовити.

Третьою особою, Слобідським відділом поліції в Харківській області, надано через канцелярію суду пояснення, згідно змісту яких позивач неодноразово зверталась до відділу поліції щодо можливого порушення діючого законодавства на кладовищі за адресою: вул. Франка, 43, м. Харків.

Третя особа, Комунальне підприємство "Ритуал", правом надання пояснень не скористалась.

Згідно п. 3 розділу VI прикінцевих положень КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19).

Згідно з Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Судом встановлено, що з вересня 2006 року ОСОБА_1 мешкає зі своїм чоловіком, ОСОБА_2 , в приватному будинку, який належить на праві приватної власності по АДРЕСА_1 , на підставі Рішення Харківської міської ради 20 сесії, 6 скликання від 24.10.2012 №907/12, Постанова Верховної Ради України від 06.09.2012 №5215-VI).

Земельна ділянка, на якій знаходиться будинок, зокрема, позивача з іншими господарськими спорудами займає 0,4176 га та впритул межує з кладовищем по вул. Франка в м. Харкові .

На думку позивача кладовищем по вул. Франка в м. Харкові є закритим ще з 2008 року, проте на кладовищі до теперішнього часу продовжуються несанкціоновані поховання померлих.

З матеріалів справи встановлено, що позивач неодноразово зверталась зі зверненнями до Прокуратури Харківської області, Слобідського відділу поліції в Харківській області, КП Ритуал , голови Пономаренківської сільської ради та Виконавчого комітету Департаменту комунального господарства.

Згідно змісту позовної заяви, 09.07.2019 року здійснювалось чергове поховання та у родичів померлого були наявні дозвільні документи на поховання.

Позивач була ознайомлена з вказаними документами, проте їх копії отримати не вдалось.

З метою встановлення обставин позивач через адвоката звернулась до Виконавчого комітету Департаменту комунального господарства ХМР з запитом про надання інформації щодо статусу поховань по вул. Франка в м. Харкові.

Листом від 22.01.2020 повідомлено, що запит не відповідає вимогам Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність та відповідно запропоновано для надання зазначеної інформації звернутися з новим адвокатським запитом на ім`я Харківського міського голови та додати до нього належним чином посвідчені копії документів визначені ст. 24 зазначеного Закону.

Не погоджуючись з вказаною бездіяльністю позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до Конституції України систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України Про місцеве самоврядування в Україні .

Відповідно до ст. 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

За змістом ст. 5 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; старосту; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, цим та іншими законами, які не повинні суперечити положенням цього Закону (ст. 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Загальні правові засади здійснення в Україні діяльності з поховання померлих, регулює відносини, що виникають після смерті (загибелі) особи, щодо проведення процедури поховання, а також встановлює гарантії належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого та збереження місця поховання визначає Закон України Про поховання та похоронну справу .

Поховання - діяльність відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у межах повноважень, визначених цим Законом, а також суб`єктів господарювання.

Відповідно до вимог ст. 2 Закону України Про поховання та похоронну справу кладовище - відведена в установленому законом порядку земельна ділянка з облаштованими могилами та/або побудованими крематоріями, колумбаріями чи іншими будівлями та спорудами, призначеними для організації поховання та утримання місць поховань.

Відповідно до ст. 8 Закону України Про поховання та похоронну справу організація діяльності в галузі поховання померлих здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, іншими центральними органами виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та їх виконавчими органами.

Органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи в межах своєї компетенції:

вирішують відповідно до закону питання про відведення земельних ділянок для організації місць поховання;

забезпечують будівництво, утримання в належному стані та охорону місць поховання;

створюють ритуальні служби;

вирішують питання про надання за рахунок коштів місцевих бюджетів ритуальних послуг у зв`язку з похованням самотніх громадян, ветеранів війни та праці, а також інших категорій малозабезпечених громадян; про надання допомоги на поховання померлих громадян в інших випадках, передбачених цим Законом;

здійснюють контроль за дотриманням законодавства стосовно захисту прав споживачів у частині надання суб`єктами господарювання ритуальних послуг та реалізацією ними предметів ритуальної належності;

здійснюють інші повноваження, передбачені цим та іншими законами.

Для організації (утворення), будівництва, утримання в належному стані та охорони місць поховання сільські, селищні, міські ради можуть створювати спеціалізовані комунальні підприємства.

Відповідно до ст. 23 Закону України Про поховання та похоронну справу для розміщення місця поховання рішенням уповноваженого органу в установленому законом порядку відповідному спеціалізованому комунальному підприємству, установі, організації в постійне користування надається земельна ділянка.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад забезпечують планування та впорядкування території місць поховання згідно з генеральними планами забудови відповідних населених пунктів та іншої містобудівної документації з дотриманням обов`язкових містобудівних, екологічних та санітарно-гігієнічних вимог.

Порядок функціонування місць поховань визначається виконавчим органом сільської, селищної, міської ради.

Існуючі місця поховання не підлягають знесенню і можуть бути перенесені тільки за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування у випадку постійного підтоплення, зсуву, землетрусу або іншого стихійного лиха.

Орган місцевого самоврядування може прийняти рішення про часткове або повне припинення поховання померлих (закриття) кладовища в разі, якщо на території кладовища немає вільних місць для облаштування нових могил (колумбарних ніш), а поховання померлих можливе лише на місцях родинного поховання або шляхом підпоховання в могилах за згодою користувачів місць поховання відповідно до статті 25 цього Закону.

За інформацією Департаменту комунального господарства Харківської міської ради від 19.05.2020 №2508/0/16-20 на виконання передбачених Законом норм, рішенням 36 сесії 6 скликання від 24.12.2014 року №1745/14 комунальному підприємству Ритуал Харківської міської ради у постійне користування надано земельну ділянку, що належить територіальній громаді м. Харкова (кадастровий номер 6310136900:10:003:0008) за рахунок земель житлової та громадської забудови (код КВЦПЗ - 03.12) площею 1.7755 га для експлуатації та обслуговування цвинтаря по вул. Франка, 43 (Комінтернівський район).

Рішення про часткове або повне припинення поховання померлих (закриття) на кладовищі по АДРЕСА_3 виконавчим комітетом Харківської міської ради не приймалось . Протилежного судом не встановлено.

Враховуючи наведене, посилання позивача в обґрунтування власної правової позиції стосовно того, що кладовище по вул. Франка в м. Харкові закрите є безпідставними.

Відносно посилання позивача на постанову Харківського районного суду Харківської області від 10.08.2012 по справі №2034/270/2012, яка, як вказує ОСОБА_1 , головою Пономаренківської сільської ради Харківського району Харківської області проігнорована та не невиконана, судом встановлено наступне.

Постановою Харківського районного суду Харківської області від 10.08.2012 по справі №2034/270/2012 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано неправомірною бездіяльність суб`єкта владних повноважень Голови Пономаренківської сільської ради Харківського району Харківської області Топчій Анатолія Григоровича щодо виконання Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення та іншого чинного законодавства, регулюючого додержання санітарних правил, архітектурно-будівельних норм, правил і стандартів, а також вимог по благоустрою, утриманню та охорони місць поховань.

Зобов`язано суб`єкта владних повноважень - Голову Пономаренківської сільської ради Харківського району Харківської області Топчій Анатолія Григоровича вчинити певні дії по виконанню своїх обов`язків, передбачених зазначеним чиним законодавством щодо встановлення 300 метрової нормативної санітарно-захисної зони та огорожі (паркану) кладовища в с.Павленки по вул. Шкільна, Харківського району Харківської області .

Стягнуто з Пономаренківської сільської ради Харківського району Харківської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 32 (тридцять дві) гривень 19 копійок.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до положень статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Отже, рішення суду передбачає відповідно до ст.10 Закону України "Про виконавче провадження" заходи його виконання для особи, зазначеної боржником у виконавчому листі. У разі такого невиконання у добровільному порядку згідно зі вказаними вище нормами законодавства саме на орган виконавчої служби покладено обов`язок вжити заходи для примусового виконання ним рішення суду, що набрало законної сили.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати особу (орган) належним чином виконати рішення суду.

Таким чином, суб`єкт владних повноважень не може бути зобов`язаний виконувати судове рішення шляхом ухвалення судом іншого рішення, оскільки примусове виконання рішення суду являє собою завершальну стадію судового провадження та здійснюється в порядку, передбаченому Законом України Про виконавче провадження , в рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.

За змістом ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Проте, в даному випадку, обставини, що викладені у постанові Харківського районного суду Харківської області від 10.08.2012 по справі №2034/270/2012 не можуть судом взяті до уваги, з огляду на те, що при розгляді справи №2034/270/2012, брали участь інші особи, відтак посилання позивача на зазначене рішення як на таке, що є належним доказом та останнім встановлені обставини, які доказуванню не підлягають є безпідставним.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

З урахуванням вказаного вище, суд розглядає справу відповідно до заявлених позовних вимог та складу учасників, що визначені позивачем у позовній заяві.

Розглядаючи заявлені позивачем позовні вимоги в частині визнання неправомірною бездіяльності суб`єкта владних повноважень Харківської міської ради щодо виконання Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення та іншого чинного Законодавства, регулюючого додержання санітарних правил, архітектурно-будівельних норм, правил і стандартів, а також вимог по благоустрою, утримання та охорони місць поховань, судом встановлено наступне.

Суспільні відносини, які виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, визначає відповідні права і обов`язки державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян, встановлює порядок організації державної санітарно-епідеміологічної служби і здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні регулює Закон України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення .

Відповідно до ст. 1 Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення державні санітарні норми та правила, санітарно-гігієнічні та санітарно-протиепідемічні правила і норми, санітарно-епідеміологічні правила і норми, протиепідемічні правила і норми, гігієнічні та протиепідемічні правила і норми, державні санітарно-епідеміологічні нормативи, санітарні регламенти (далі - санітарні норми) - обов`язкові для виконання нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, що встановлюють медичні вимоги безпеки щодо середовища життєдіяльності та окремих його факторів, недотримання яких створює загрозу здоров`ю і життю людини та майбутніх поколінь, а також загрозу виникнення і розповсюдження інфекційних хвороб та масових неінфекційних захворювань (отруєнь) серед населення.

Статтею 31 Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення визначено, що систему державної санітарно-епідеміологічної служби України становлять:

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення;

відповідні установи, заклади, частини і підрозділи центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, захисту державного кордону, виконання кримінальних покарань, Державного управління справами, Служби безпеки України;

державні наукові установи санітарно-епідеміологічного профілю.

Посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби України є головні державні санітарні лікарі та їх заступники, інші працівники державної санітарно-епідеміологічної служби України, уповноважені здійснювати державний санітарно-епідеміологічний нагляд згідно з цим Законом.

На центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, покладаються функції з державного санітарно-епідеміологічного нагляду на відповідних територіях, транспорті.

На установи, заклади, частини і підрозділи державної санітарно-епідеміологічної служби інших державних органів, зазначених у частині першій цієї статті, покладаються функції з державного санітарно-епідеміологічного нагляду на підпорядкованих їм територіях, об`єктах, у частинах і підрозділах.

У відповідності до ст. 39 Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення державний санітарно-епідеміологічний нагляд - це діяльність органів державної санітарно-епідеміологічної служби по контролю за дотриманням юридичними та фізичними особами санітарного законодавства з метою попередження, виявлення, зменшення або усунення шкідливого впливу небезпечних факторів на здоров`я людей та по застосуванню заходів правового характеру щодо порушників.

Основними завданнями цієї діяльності є:

нагляд за організацією і проведенням органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами санітарних і протиепідемічних заходів;

нагляд за реалізацією державної політики з питань профілактики захворювань населення, участь у розробці та контроль за виконанням програм, що стосуються запобігання шкідливому впливу факторів навколишнього середовища на здоров`я населення;

нагляд за дотриманням санітарного законодавства;

проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи, гігієнічної регламентації небезпечних факторів і видача дозволів на їх використання.

Державний санітарно-епідеміологічний нагляд здійснюється відповідно до Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні що затверджується Кабінетом Міністрів України вибірковими перевірками дотримання санітарного законодавства за планами органів державної санітарно-епідеміологічної служби, а також позапланово залежно від санітарної, епідемічної ситуації та за заявами громадян.

Результати перевірки оформлюються актом, форма і порядок складання якого визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

З огляду на вказане, державний санітарно-епідеміологічний нагляд згідно з цим Законом здійснюють головні державні санітарні лікарі та їх заступники, інші працівники державної санітарно-епідеміологічної служби України.

Пунктом 10 Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд визначені права Головних державних санітарних лікарів Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, міст, районів та їх заступники, головних державних санітарних лікарів на водному, залізничному, повітряному транспорті та їх заступники, а також головних державних санітарних лікарів об`єктів з особливим режимом роботи у межах відповідних адміністративних територій (об`єктів), зокрема,:

У порядку, встановленому головним державним санітарним лікарем України:

а) складати акти і протоколи про порушення санітарного законодавства;

б) видавати приписи, постанови, а також вносити пропозиції власникам підприємств, установ і організацій або уповноваженим ними особам:

про відсторонення від будь-яких видів діяльності, робіт, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які страждають на інфекційні хвороби або є носіями збудників інфекційних захворювань чи були в контакті з такими хворими, а також осіб, які ухиляються від обов`язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється МОЗ;

про приведення нормативно-технічних, розпорядчих та інших документів у відповідність з вимогами санітарного законодавства;

про обмеження діяльності об`єкта нагляду у разі виявлення порушення санітарного законодавства, що безпосередньо не впливає негативно на стан здоров`я людей, але може зумовлювати такий вплив.

З огляду на вказане вище, порушення вимог Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення має бути встановлено уповноваженою на те посадовою особою та у разі виявлення таких порушень складено відповідне рішення.

Згідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування(ст.73 КАС України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування(ст. 76 КАС України).

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Матеріали справи не містять доказів складання уповноваженою на те особою рішення про порушення санітарного законодавства Харківською міською радою.

Судом вказаного не встановлено.

Наданими позивачем до справи фото могил на кладовищі не підтверджено порушень Харківською міською радою вимог Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення .

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 241 - 247, 255, 257, 263, 291, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Харківської міської ради (майдан Конституції, буд. 7, м. Харків, 61003), третя особа: Слобідський відділ поліції в Харківській області (пров. Балашівський, буд. 12, м. Харків, 61000), Комунальне підприємство "Ритуал" (вул. Конторська, буд. 3, м. Харків, 61012, код ЄДРПОУ 03354394) про визнання неправомірною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Скарга може бути подана у порядку ч.1 ст. 297 КАС України безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 25 серпня 2020 року.

Суддя Кухар М.Д.