Ухвала

від 26.08.2020 по справі 200/1383/20-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 200/1383/20-а

адміністративне провадження № К/9901/20838/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20.03.2020 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2020 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

17.08.2020 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20.03.2020 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2020 у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, предметом спору у якій було визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішенння від 28.04.2018 № 0010901201, за формою Ф №57442-4812-0540 у сумі 119 504 грн.

При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина третя статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 6 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд першої інстанції, врахувавши вимоги статей 12, 257, 262 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на обставини, встановлені судовими рішеннями, предметом спору у цій справі є визнання протиправними та скасування рішень контролюючого органу, на підставі яких може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (36997, 43 грн. < 210200 грн).

Отже, ця адміністративна справа підпадає під критерій, встановлений пунктом 6 частини шостої статті 12 КАС України, для визначення справи незначної складності.

Враховуючи, що предмет спору у цій справі не віднесений до переліку справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, колегія суддів вважає, що ця справа є справою незначної складності, а тому, розглядаючи цю справу в порядку спрощеного позовного провадження, судом не було порушено норм процесуального права.

Щодо посилання позивача на правову позицію Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, зазначену в постанові від 21.08.2018 у справі № 265/6419/16-а за позовом ОСОБА_2 до Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання незаконним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій. Судом зазначено, що визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта, згідно з абзацом 4 підпункту 10.2 пункту 10 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 Про судове рішення в адміністративній справі . Такі висновки суду стосувались постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 426 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 № 957 , яка втратила чинність з дати набрання постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.12.2015 законної сили.

Крім того, Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду по справі № 822/1815/16 в постанові від 31.08.2018 чітко зазначено, що постанова Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року N 426 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року N 957 залишалась чинною до 11 лютого 2016 року - дати набрання законної сили судового рішення про визнання її незаконною та нечинною. Тобто станом на день вчинення позивачем порушення, яке полягало у здійсненні роздрібної торгівлі алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої - 03.09.2015 та 13.01.2016, вказаний нормативно-правовий акт був чинним.

В постанові Верховного Суду України від 08.12.2009 у справі № 21-1573во09 за позовом Закритого акціонерного товариства транснаціональна фінансово-промислова компанія "Укртатнафта" до ОДПІ про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень зазначено, що залишаючи без задоволення скаргу ОДПІ та без змін рішення апеляційного суду, Суд касаційної інстанції не звернув уваги на порушення вимог норм матеріального та процесуального права, допущені судами при розгляді справи. Всі суди розглядали вимогу (частково або повністю її задовольняли) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень (нечинним податкового повідомлення-рішення), які є індивідуальними актами. Водночас, такий спосіб захисту (вимога про визнання акта нечинним), як випливає з системного аналізу статей 105, 162, 171 КАС України, може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів. Відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема в моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.

Суд апеляційної інстанції по даній справі, з урахуванням зазначених правових висновків Верховного Суду України та Верховного Суду погодився з доводами позивача, що рішення виконавчого комітету Ялтинської селищної Ради від 12 грудня 2001 року №287, яким йому було виділено спірну земельну ділянку на праві постійного користування, та на підставі якого було видано державний акт на право постійного користування землею серії I-ДН № 003708, є таким, що не діє з моменту його прийняття.

Водночас, колегія суддів зазначила, що з набранням законної сили рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 23.03.2018 року у справі № 241/1186/17, не скасовується зобов`язання позивача щодо сплати земельного податку за період фактичного користування спірною земельною ділянкою.

За таких обставин, Суд вважає, що касаційну скаргу подано на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.

Крім того, обґрунтування підстави подання касаційної скарги зводиться до викладення обставин справи, цитування постанов Верховного Суду України та Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, які на переконання скаржника свідчать про наявність підстав для повного задоволення позову, з абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 12, 257, 328, 333, 359 КАС України, Суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20.03.2020 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2020 у справі № 826/5660/16.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва С.С. Пасічник