Ухвала

від 26.08.2020 по справі 522/7844/17

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/7844/17

Провадження № 1-кс/522/11401/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2020 року місто Одеса

Слідчий суддяПриморського районногосуду м.Одеси ОСОБА_1 ,розглянувши клопотанняректора «Одеськогодержавного аграрногоуніверситету» ОСОБА_2 у кримінальномупровадженні № 12017160500001048 від 27.02.2017 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, про скасування арешту майна,

В С Т А Н О В И В:

Ректор «Одеського державного аграрного університету» ОСОБА_2 звернувся до слідчого судді Приморського районного суду міста Одеси із клопотанням про скасування арешту майна.

В обґрунтування клопотання власник майна посилається на те, що Одеською місцевою прокуратурою №3здійснювалось досудоверозслідування кримінальногопровадження № № 12017160500001048 від 27.02.2017 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. Ухвалою Приморського райсуду м. Одеси від 24.07.2017 року було накладено арешт на земельні ділянки площею 131,81 га. (кадастровий номер 5123782000010030002) розташовану за адресою: Молодіжненська сільська рада Овідіопольського району Одеської області від 01.03.2010 за №ЯЯ №205936; площею 224,19 га. (кадастровий номер 5123782000:01:003:0003) розташована за адресою: Молодіжненська сільська рада Овідіопольського району Одеської області від 01.03.2010 за №ЯЯ №205937.

На даний час відсутня будь яка обґрунтована підозра у вчинення будь якого кримінального правопорушення.

Заявник до судового засідання не з`явився, написав заяву про розгляд клопотання за його відсутності, обставини викладені у клопотанні підтримує в повному обсязі, а тому з метою недопущення виникнення судової тяганини, слідчий суддя приходить до висновку про можливість розгляду скарги на підставі ст. 22 КПК України.

Прокурор в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

У відповідності до ч.4 ст. 107 КПК України, розгляд клопотання проведено за відсутності учасників судового провадження та без фіксації за допомогою технічних засобів, оскільки всі особи, які беруть участь у судовому провадженні до суду не з`явилися.

Розглянувши клопотання, слідчий суддя прийшов до висновку про наступне.

Як встановлено в судовому засіданні, арешт на майно було накладено в рамках розслідування кримінального провадження №12017160500001048 від 27.02.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 ч.2 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст.174КПКУкраїни підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Згідно із ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною 2 ст.170КПКУкраїни встановлено, що метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.

Арешт майнадопускаєтьсязметоюзабезпечення: 1)збереженняречовихдоказів; 2)спеціальноїконфіскації; 3)конфіскаціїмайнаяквидупокаранняабозаходу кримінально-правовогохарактерущодоюридичноїособи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

3. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Відповідно до ст. 13 Конституції України «держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності». Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправне позбавлений права власності (ст. 41 Конституції України).

Стаття 17 Загальної декларації прав людини проголошує право приватної власності як основне і невідчужуване право людини.

Відповідно до ст. 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Крім того, відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року)

Також, стаття 1 Першого протоколу, спрямована на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи , спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський проти Польші» від 22.06.2004 року).

Відповідно до п. 1 Листа ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження» від 05.04.2013року № 223-558/0/4-13, вирішуючи питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у кожному випадку розгляду відповідних клопотань слідчі судді зобов`язані сумлінно іпринципово здійснюватиповноваження ізсудового контролюза дотриманнямправ,свобод таінтересів осібу кримінальномупровадженні підчас досудовогорозслідування,діяти умежах івідповідно довимог закону;перевіряти наявністьоб`єктивноїнеобхідності тавиправданість такоговтручання управа ісвободи особи,з`ясовуватиможливість досягненнямети,на якупосилається авторклопотання,без застосуванняцих заходів ; зважати, що незалежно від визначеного процесуальним законом суб`єкта ініціювання застосування заходів забезпечення обов`язок довести наявність трьох необхідних складових для їх застосування (ч. 3 ст. 132 КПК) покладається на слідчого та/або прокурора.

Положеннями ч. 3 ст. 132 КПК України встановлено категоричну заборону застосування заходів забезпечення кримінального провадження у разі, якщо слідчий, прокурор не доведе наявності підстав для такого застосування, а саме: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться у клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

З огляду на те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчим суддям слід враховувати позицію Європейського суду з прав людини, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182).

З урахуванням вище наведеного, слідчий суддя приходить до висновку, що справді, за вказаних у клопотанні обставин, подальше застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді накладення арешту на земельні ділянки площею 131,81 га. (кадастровий номер 5123782000010030002) розташовану за адресою: Молодіжненська сільська рада Овідіопольського району Одеської області від 01.03.2010 за №ЯЯ №205936; площею 224,19 га. (кадастровий номер 5123782000:01:003:0003) розташована за адресою: Молодіжненська сільська рада Овідіопольського району Одеської області від 01.03.2010 за №ЯЯ №205937, не є доцільним оскільки він не є підозрюваним, обвинуваченим, або особою яка несе цивільну відповідальність у даному кримінальному провадженні. Крим цього, на протязі трьох років ніякі слідчі дії у даному кримінальному провадження не проводились, а тому обмеження особи володінням своїм майном не є об`єктивно необхідним.

Таким чином з урахуванням вище викладеного та практики Європейського суду з прав людини та основоположних свобод, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність скасування арешту з майна та повернення його володільцю.

Керуючись ст.ст. 170, 173, 174, 309,336,369, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

Клопотання ректора«Одеського державногоаграрного університету» ОСОБА_2 у кримінальномупровадженні № 12017160500001048 від 27.02.2017 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, про скасування арешту майна - задовольнити.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 24.07.2017 року на земельні ділянки площею 131,81 га. (кадастровий номер 5123782000010030002) розташовану за адресою: Молодіжненська сільська рада Овідіопольського району Одеської області від 01.03.2010 за №ЯЯ №205936; площею 224,19 га. (кадастровий номер 5123782000:01:003:0003) розташована за адресою: Молодіжненська сільська рада Овідіопольського району Одеської області від 01.03.2010 за №ЯЯ №205937.

Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту його проголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчийсуддя ОСОБА_1

26.08.2020