Ухвала

від 26.08.2020 по справі 643/19713/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

26 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 643/19713/19

провадження № 61-12508ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Дзись Олександром Михайловичем, на постанову Харківського апеляційного суду від 15 липня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до СОД товариства з обмеженою відповідальністю Оціночна компанія ВВК (далі - СОД ТОВ Оціночна компанія ВВК ), приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Дмитра Анатолійовича, третя особа - товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Форінт (далі ТОВ ФК Форінт ), про визнання недійсною оцінки майна,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до СОД ТОВ Оціночна компанія ВВК , приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Д. А., третя особа -ТОВ ФК Форінт , про визнання недійсною оцінки майна.

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просила:

1) вжити заходи забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно, а саме, на нежитлову будівлю літ. Б-4 , загальною площею 390,5 кв. м, яка знаходиться по АДРЕСА_1 ;

2) заборонити здійснення реалізації прав власності за свідоцтвом НОМЕР_1 від 11 листопада 2019 року, засвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Непочатих В. В., про право власності на спірну нежитлову будівлю на і`мя ОСОБА_2 ;

3) заборонити вчиняти будь-які дії щодо нежитлової будівлі літ. Б-4 , загальною площею 390,5 кв. м, яка знаходиться по АДРЕСА_1 .

В обгрунтування заяви посилалась на те, що у неї є реальна загроза втратити своє майно, оскільки приватним виконавцем Бабенко Д. А. складено акт про реалізацію предмета іпотеки, відповідно до якого майно боржника реалізовано на електронних торгах державного підприємства СЕТАМ , а переможцем визнано - ОСОБА_2 .

Вказувала на те, що вищезазначені обставини ускладнять чи зроблять неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 05 грудня 2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.

Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно, а саме, нежитлової будівлі літ. Б-4 , загальною площею 390,5 кв. м, яка знаходиться по АДРЕСА_1 .

Заборонено здійснення реалізації прав власності за свідоцтвом НОМЕР_1 від 11 листопада 2019 року, засвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Непочатих В. В., про право власності на нежитлову будівлю на і`мя ОСОБА_2 , а саме, нежитлова будівля літ. Б-4 , загальною площею 390,5 кв. м, яка знаходиться по АДРЕСА_1 .

Заборонено вчиняти будь-які дії щодо: нежитлової будівлі літ. Б-4 , загальною площею 390,5 кв. м, яка знаходиться по АДРЕСА_1 .

Місцевий суд, задовольняючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача і захист цих прав, свобод та інтересів є неможливим без вжиття заходів забезпечення позову.

Постановою Харківського апеляційного суду від 15 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 05 грудня 2019 року скасовано.

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову залишено без задоволення.

Апеляційний суд, залишаючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову без задоволення, виходив з того, що позивачем не оспорюється право власності на спірне майно, оскільки предметом позову є визнання недійсною оцінки майна, яка за своїм змістом та правовими наслідками є лише документом, не пред`являючи конкретних вимог, передбачених у статті 16 ЦК України, щодо захисту цивільних прав.

У серпні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Дзись О. М. звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного суду від 15 липня 2020 року, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 05 грудня 2019 року .

В обґрунтування касаційної скарги заявник зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Верховний Суд, дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї документи, оскаржувані судові рішення, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Дзись О. М., на постанову Харківського апеляційного суду від 15 липня 2020 року необхідно відмовити з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Згідно пункту 1 частини першої та частини третьої статті 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до частин пятої - сьомої статті 153 ЦПК України, залежно від обставин справи, суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову, підстави його обрання та вирішує питання про зустрічне забезпечення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і

повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, пропорційність.

У статті 11 ЦПК України надано визначення пропорційності у цивільному судочинстві, згідно до якого суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Із заявленого позову вбачається, що позивач просить суд визнати недійсною оцінку майна, яка за своїм змістом та правовими наслідками є лише документом, не пред`являючи конкретних вимог, передбачених у статті 16 ЦК України, щодо захисту цивільних прав.

Зазначене свідчить, що позивачем не оспорюється право власності на спірне майно.

Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про те, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що не належить відповідачеві, суперечить нормам цивільного процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвал, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Дзись О. М., на постанову Харківського апеляційного суду від 15 липня 2020 року слід відмовити з підстав, встановлених частиною четвертої статті 394 ЦПК України.

Керуючись частинами четвертою, п`ятою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

У Х В А Л И В :

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Дзись Олександром

Михайловичем, на постанову Харківського апеляційного суду від 15 липня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до СОД товариства з обмеженою відповідальністю Оціночна компанія ВВК , приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Дмитра Анатолійовича, третя особа - товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Форінт , про визнання недійсною оцінки майна відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. О. Кузнєцов